Постанова

від 03.10.2024 по справі 168/504/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 168/504/24 Головуючий у 1 інстанції: Хаврона О. Й. Провадження № 22-ц/802/981/24 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар с/з Трикош Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доСтаровижівського районногоспоживчого товариствапро визнанняправа власностіна нерухомемайно,за апеляційноюскаргою позивача ОСОБА_1 нарішення Старовижівськогорайонного судуВолинської областівід 25липня 2024року

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача Старовижівського районного споживчого товариства про визнання права власності на нерухоме майно. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 29вересня 2011 року відбувся аукціон з продажу майна приміщення магазину ТПП Старовижівської райспоживспілки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказувала, що вона є переможцем аукціону, однак між нею та відповідачем не було складено акт приймання-передачі майна та договір купівлі-продажу. Приватний нотаріус в усній формі відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки Старовижівська райспоживспілка припинила свою діяльність шляхом приєднання до Старовижівського районного споживчого товариства. Жодних заяв до суду про визнання проведеного 29 вересня 2011 року аукціону недійсним не подано. Вважає, що набула право власності на магазин ТПП, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак не може скористатися цим правом у зв`язку із неможливістю отримання права власності на цей об`єкт. Просила визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна магазин ТПП, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 68,0кв. м.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 25липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Зазначила, що на час проведення аукціону і на час розгляду справи право власності на спірне майно зареєстроване за Старовижівською райспоживспілкою, яка діяльність припинила. Згідно з протоколом аукціону №2 від 29 вересня 2011 року в аукціоні приймали участь два учасники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , переможцем аукціону стала ОСОБА_1 , ціна продажу 8400 грн. Протокол підписано ліцитатором та переможцем аукціону, складена аукціонна відомість. Для участі в аукціоні нею було внесено реєстраційний внесок в сумі 170 грн та гарантійний внесок в сумі 700 грн. У зв`язку із тим, що нею у законний спосіб набуто право власності на магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але вона не може скористатися цим правом у зв`язку із неможливістю отримання права власності на такий об`єкт, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Просила рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 25 липня 2024 року в цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Позивач ОСОБА_1 не повідомила суду причини свої неявки, клопотань не подавала. Представник позивача ОСОБА_3 подала клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивує участю в іншій цивільній справі. Від відповідача Старовижівського споживчого товариства надійшла заява про розгляд справи без присутності представника товариства. Колегія суддів ухвалила визнати неявку представника позивача в судове засідання апеляційного суду без поважних причин, оскільки представником позивача не подано жодних доказів участі в іншій судовій справі, а подана ухвала про відкриття провадження у справі №159/5587/24 Ковельського міськрайонного суду від 06 вересня 2024 року не містить в собі жодної інформації щодо її участі саме у тій справі.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина2 статті372 ЦПК України).

Колегія суддів ухвалила відмовити в клопотанні представника позивача ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, проводити розгляд справи у відсутності осіб, які не з`явились, були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформацією КП«Волиньпроект» Волинської обласної ради від 22 травня 2024 року вих.№2842/01-04, витягу про реєстрацію права власності, право власності на приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за Старовижівською райспоживспілкою. Підстава виникнення права власності свідоцтво про право власності від 11 квітня 2008 року, рішення Соколищенської сільської ради від 12 січня 2008 року № 17/15.

Старовижівське районне споживче товариство (Підприємство) та Волинська облспоживспілка (Організатор) 29 листопада 2011 року уклали договір № 16, за умовами якого сторони Підприємство доручає Організатору реалізацію основних засобів згідно з додатком до цього договору актом приймання передачі, який є невід`ємною частиною договору. Відповідно до цього Акту об`єктом передання є магазин, розташований в с. Соколище.

29 вересня 2011 року «Волинською облспоживспілкою» проведено аукціон з продажу приміщення магазину Старовижівського районного споживчого товариства, що знаходиться в с. Соколище, вул. Незалежності, 25, Старовижівського району об`єкт продажу - лот № 16.

Згідно з протоколом № 2 від 29 вересня 2011 року аукціону по продажу переможцем аукціону стала позивач ОСОБА_4 , ціна продажу 8400 грн. Вказаний протокол підписано ліцитатором та переможцем аукціону. Складена аукціонна відомість №16.

Станом на час проведення аукціону і на час розгляду справи право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване за Старовижівською райспоживспілкою, яка припинила свою діяльність шляхом приєднання до Старовижівського споживчого товариства відповідно до постанови № 1 від 20лютого 2008 року.

Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ковельської міської ради 03 червня 2024 року за № 84-02/51 надало відповідь ОСОБА_1 про те, що державна реєстрація права власності проводиться на підставі визначених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документів. Долучені документи (договір №16, протокол засідання членів аукціонної комісії, протокол №2), не є правовстановлюючими документами, на їх підставі неможливо здійснити реєстрацію права власності.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» (в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин), власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов`язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

За частиною 2 статті 10 Закону, майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з`їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів.

Згідно з положеннями статті 650, частини 4 статті 656 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Порядок організації та проведення аукціонів з продажу основних засобів, об`єктів незавершеного будівництва, підприємства (цілісного (єдиного) майнового комплексу) та/або частини корпоративного права споживчого товариства, споживспілки в статутному фонді (капіталі) підприємства (основні засоби) станом на час виникнення спірних правовідносин регулювалося Положенням про порядок продажу на аукціонах основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації України, затвердженим постановою других зборів ради Укоопспілки зі змінами і доповненнями від 27листопада 2007 року №384. За правилами пунктів 4.2 4.3.1 Положення, за результатами проведення аукціону складається аукціонна відомість, яка підписується головою та членами аукціонної комісії і скріплюється печаткою організатора аукціону (додаток 7). Аукціонна відомість складається в день проведення аукціону.

На підставі копії затвердженого протоколу аукціонної комісії та рахунків переможці аукціону здійснюють розрахунки з власником основних засобів за придбані на аукціоні основні засоби за ціною придбання (за мінусом комісійної винагороди організатору аукціону) з податком на додану вартість: за готівку, в безготівковому порядку, за чеками банків та в іншому порядку відповідно до законодавства та договору купівлі-продажу.

Право власності на об`єкти нерухомості, придбані на аукціоні, переходить до переможця аукціону з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу. Нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу основних засобів та його державна реєстрація проводиться після оплати повної їх вартості.

На інші основні засоби, придбані на аукціоні, право власності переходить до переможця аукціону після повного розрахунку та підписання акта приймання-передачі основних засобів у встановлені договором купівлі-продажу строки.

Договір купівлі-продажу повинен бути укладений власником основних засобів з переможцем аукціону не пізніше 10 днів з дня складання аукціонної відомості.

Договори купівлі-продажу основних засобів та акт приймання-передачі складаються за формами, визначеними Положенням про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України. Після закінчення аукціону всі документи передаються до бухгалтерії організатора аукціону. Копії цих документів передаються також і колишньому власнику аукціонних основних засобів.

Згідно з положеннями статей 655, 657 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За частиною 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зчастинами 3,4статті 334ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Перемога 29 вересня 2011 року ОСОБА_1 на аукціоні по продажу магазину Старовижівського районного споживчого товариства, що знаходиться в с.Соколище, вул. Незалежності, 25, загальною площею 68 м. кв., що засвідчена протоколом № 2 від 29 вересня 2011 року, сплата нею завдатку у розмірі 700 грн, складення аукціонною комісією аукціонної відомості № 16 від 29 вересня 2011 року, без укладення між сторонами у передбаченому Законом та Положенням порядку письмового договору купівлі-продажу з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією не є самостійною правовою підставою набуття ОСОБА_1 права власності на приміщення магазину.

В матеріалах справи наявна копія квитанції до прибуткового касового ордера № 2028 від 12 жовтня 2011 року про сплату ОСОБА_1 в користь «РСТ» (як у квитанції) 7700 грн за «продаж основних засобів маг. с. Соколище». Така квитанція не містить прізвища та ініціалів головного бухгалтера, відповідального на прийняття готівкових коштів; з копії такого документа неможливо встановити повне найменування юридичної особи (її реквізитів), у тому числі з відтиску проставленої на ній печатки.

Одночасно із цим, квитанція до прибуткового касового ордера сформована 12 жовтня 2011 року, що не відповідає вимогам (п. 4.3.1 абз.3), встановленим до строку укладення договору купівлі-продажу основних засобів (10 днів з дня складання аукціонної відомості), оскільки такий сплив 09 жовтня 2011 року. Крім того, договір купівлі-продажу нерухомого майна, реалізованого спілкою з аукціону, за правилами Положення, укладається до проведення оплати вартості такого майна, оскільки порядок розрахунків та сума, що підлягає оплаті, зазначаються безпосередньо в договорі купівлі-продажу (п. 4. 3 Положення), а після здійснення оплати, такий договір купівлі-продажу підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (п. 4.3.1 абз. 1).

Колегія суддів зауважує, що сама позивач у своїй позовній заяві, а також в апеляційній скарзі зазначила про те, що договір купівлі-продажу за результатами аукціону між нею та відповідачем не було укладено. Зважаючи на відсутність укладеного у встановленому законом порядку та формі договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та Старовижівським районним споживчим товариством, не має підстав вважати, що у ОСОБА_1 виникло право власності на об`єкт нерухомого майна, що був лотом цього аукціону.

За правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним зі способів захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (постанови Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі №920/615/16, від 07 серпня 2019 року в справі №902/869/17).

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статті 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Повноваження щодо проведення державної реєстрації прав відповідно до пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року, на час виникнення правовідносин здійснювали Укрдержреєстр та структурні підрозділи територіальних органів Мін`юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, суд не може перебирати на себе функцію, яка законом віднесена до повноважень конкретного суб`єкта або замінювати такий суб`єкт шляхом відміни визначених законом вимог щодо реєстрації прав на нерухоме майно.

Враховуючи відсутність нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірного майна з подальшою державною реєстрацією прав на таке нерухоме майно за позивачем, визнання права власності в судовому порядку у цій справі є неможливим. Крім того, заявляючи позов, зокрема, на підставі статті 392 ЦК України позивач не звернула уваги, що з таким позовом передбачено можливість визнання права власності на майно за власником, право якого оспорюється або не визнається іншою особою, наприклад у зв`язку із втратою документа, який засвідчує право власності.

Позивач не є власником спірного магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 68 м. кв., оскільки таке майно належить Старовижівській райспоживспілці на підставі рішення виконкому Соколищенської сільської ради № 17/15 від 12 січня 2008 року.

Колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції та цій постанові відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 914/904/17 від 02 травня 2018 року, Велика Палата Верховного Суду у цій справі зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову на підставі статті 392 ЦК України, оскільки з її змісту вбачається, що судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19травня 2020 року в справі № 916/1608/18 не можуть бути застосовані у справі,що переглядається апеляційним судом, оскільки фактичні обставини у цих справах відрізняються. У справі, що переглядалась Верховним Судом позивач мав документи, що підтверджують його право власності на павільйон, але з цих документів було важко зробити однозначний висновок щодо того, чи був павільйон об`єктом нерухомості на момент його придбання і чи є існуючий павільйон тим самим майном, який був придбаний позивачем. При цьому державний реєстратор не є судом і не вправі вирішувати таке питання самостійно, фактично вирішуючи спір між позивачем і власником земельної ділянки, на якій розміщене спірне майно.

У справі, що переглядається апеляційним судом, позивач не надала передбачених законом, чинним на час виникнення спірних правовідносин, документів на підтвердження факту набуття нею права власності на об`єкт нерухомого майна, у зв`язку із чим підстави для застосування передбаченого статтею 392 ЦК України способу захисту в цій справі відсутні.

Висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову зроблені з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, з правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Старовижівського районногосуду Волинськоїобласті від25липня 2024року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді