Ухвала

від 04.10.2024 по справі 544/654/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 544/654/22

провадження № 61-13171ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» до Харківецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, Пирятинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Удача», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець Оксани Олександрівни, про повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати недійсним рішення Харківецької сільської ради від 12 жовтня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,7 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0037 у власність ОСОБА_1 »;

скасувати рішення приватного нотаріуса Лубенського нотаріального округу Полтавської області Запорожець О. О. (далі - приватний нотаріус Запорожець О. О.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 березня 2018 року № 40054574 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та припинити право власності ОСОБА_1 на неї;

визнати недійсним договір оренди спірної земельної ділянки від 15 березня 2018 року № 261, укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Удача» (далі - ПП «Удача»);

скасувати рішення приватного нотаріуса Запорожець О. О. від 19 березня 2018 року № 40178730 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і здійснену на його підставі реєстрацію права оренди земельної ділянки за ПП «Удача» та припинити право оренди на земельну ділянку, площею 0,7 га, кадастровий номер 5323886201:01:005:0037;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування національного природного парку «Пирятинський» спірну земельну ділянку;

зобов`язати ПП «Удача» повернути з незаконного користування у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування національного природного парку «Пирятинський» спірну земельну ділянку.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора задоволено частково, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5323886201:01:005:0037, площею 0,7 га, запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12 березня 2018 року, № 40054574.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (наразі - Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування Національного природного парку «Пирятинський» спірну земельну ділянку.

Визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки від 15 березня 2018 року № 261, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Удача».

Зобов`язано ПП «Удача» повернути з незаконного користування у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування Національного природного парку «Пирятинський» спірну земельну ділянку.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

У вересні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року.

У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 08 липня 2022 року вказану справу визнано малозначною.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвала суду мотивована тим, що ціна позову у цій справі складає 53 900,00 грн, що не перевищує 22 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначений спір в цілому є малозначним.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), б), в) г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, заявник відповідно до цього Кодексу позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявниці, суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявницею обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявницею не висвітлено проблему застосування апеляційним судом норми права, щодо якої постала потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики. Крім того, зазначений довід є взаємовиключним із подальшими посиланнями заявниці про наявність практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Також, заявниця посилається на пункт б) частини третьої статті 389 ЦПК України, вважає, що вона буде позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням апеляційного суду, при розгляді іншої справи, проте, ОСОБА_1 не конкретизувала, які обставини встановлені апеляційним судом, вона не матиме можливість спростувати та під час розгляду якої саме справи.

Обґрунтовуючи значний суспільний інтерес та виняткове значення для заявниці, ОСОБА_1 вказує, що справа стосується земель природо-заповідного фонду, незаконної її передачі у власність, а позбавлення заявниці здачі спірної земельної ділянки в оренду, обмежує її доходи з урахуванням невеликого розміру пенсії.

Верховний Суд зауважує, що довід про неможливість отримання заявницею додаткового доходу не є достатнім підтвердженням виняткового для неї значення справи, а значний суспільний інтерес у контексті наявності практики Верховного Суду у подібних правовідносинах (у справах про витребування/повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду) заявницею належним чином не висвітлено та не обґрунтовано. Крім того, довід щодо значного суспільного інтересу суперечить змісту касаційної скарги, оскільки ОСОБА_1 вважає, що спірна земельна ділянка не відноситься до природо-заповідного фонду.

Довід заявниці, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково є безпідставним, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позову в цій справі є: визнання недійсним рішення сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,7 га, вартістю 53 900,00 грн; скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності на вказане майно; визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки; зобов`язання повернути спірне майно.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двадцять два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Отже, Пирятинський районний суд Полтавської області підставно визнав вказану справу малозначною.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судове рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двадцять два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» до Харківецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, Пирятинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Удача», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець Оксани Олександрівни, про повернення земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян