Ухвала

від 02.10.2024 по справі 676/1168/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 676/1168/17

провадження № 61-12734ск24

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 серпня 2024 року у справі за позовом Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Слобідсько-Кульчієвської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський земельний центр», приватний нотаріус Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Яцевич Галина Василівна про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язати повернути земельні ділянки, скасувати реєстрацію земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Керницька І. Р. через підсистему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 серпня

2024 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

У статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлені вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.

Пунктом 6 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу.

Касаційна скарга заявника вказаним вимогам не відповідає.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Повноваження суду касаційної інстанції визначені статтею 409 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Верховний Суд наголошує, що заявник оскаржує лише постанову апеляційної інстанції, що суперечить повноваженням суду касаційної інстанції, визначені статтею 409 ЦПК України.

Заявнику необхідно надіслати до суду касаційної інстанції нову редакцію касаційної скарги, уточнивши прохальну частину касаційної скарги,

з урахуванням статті 409 ЦПК України.

У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Заявник просить в касаційній скарзі звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 серпня 2024 року.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги мотивоване тим, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за 2023 рік.

На підтвердження свого скрутного майнового стану заявник надав відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (за формою ОК -5) за 2006 та 2007 звітні роки.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить

від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року, справа № 821/1896/15-а, провадження № К/9901/14384/18).

Верховний Суд зауважує, що обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний майновий стан заявника для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі

№ 990/13/23 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних

осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу.

Верховний Суд зауважує, що для звільнення від сплати судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави для звільнення такої особи від сплати судового збору.

Верховний Суд вважає, що надані відомості є недостатніми доказами на підтвердження скрутного майнового стану заявника.

Крім того, посилаючись на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків його доходу за попередній календарний рік, не надав доказів, що підтверджують його доходи за 2023 рік.

Належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища заявником до матеріалів касаційного провадження не надано. Таким чином, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Заявник, з урахуванням вимог статті 12 ЦПК України, повинен навести доводи і подати докази (наприклад, довідка про доходи за календарний рік, який передує року подання до суду касаційної скарги, довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, довідка з органу Пенсійного фонду України, тощо) на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановлених законодавством порядку та розмірі.

Таким чином, заявнику необхідно надати належні документи на підтвердження права на звільнення від сплати судового збору або сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається

до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Позивач подав позов у березні 2017 року, який містить 33 вимоги немайнового характеру про скасування наказів, скасування реєстрації земельних ділянок та вимогу майнового характеру щодо повернення земельної ділянки.

У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна (земельної ділянки), також не повідомила, яка ціна позову, а із наданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, тому заявнику необхідно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна або повідомити ціну позову, і, відповідно, самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору.

ОСОБА_1 має сплатити за подання касаційної скарги судовий збір в частині майнової вимоги за наступною формулою (А ? 1,5 % ? 200 %),

де А - це вартість спірного майна (земельної ділянки).

Що стосується немайнових вимог про скасування наказів, скасування реєстрації земельних ділянок, Верховний Суду зазначає таке.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600, 00 грн.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, встановлюється ставка судового збору, що дорівнює 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

З огляду на зазначене, заявнику необхідно сплатити судовий збір в частині немайнових вимог у розмірі 105 600, 00 грн (1 600 грн*33 вимоги) * 200%.

Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України

«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.

За частиною другою статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 серпня 2024 рокузалишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Ігнатенко