Ухвала

від 03.10.2024 по справі 120/8325/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

03 жовтня 2024 р.Справа № 120/8325/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ), Окремого контрольно - пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 " Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

31.07.2024 р. представником відповідача 1 подано заяву про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду .

Оцінюючи подану заяву, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

З огляду на вказане, право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, при цьому, строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, продовжено на строк дії карантину до 30.06.2023 р..

Суд зазначає, що перевагу слід надати застосуванню спеціальної норми над загальною.

Стаття 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у спірних правовідносинах є спеціальною нормою по відношенню до частини 5 статті 122 КАС України, оскільки стосується оплати праці працівника.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до суду із цією позовною заявою 25.06.2024 р.

Згідно із частиною 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Разом з тим, як зазначалось вище, згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин і яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15.10.2013 р. зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України при тлумаченні норми статті 233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно нової редакції статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Разом з тим, Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.

Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022.

При цьому, суд вказує, що індексація не виплачена позивачу за період 01.03.2018 р. по 01.08.2020 р., отже до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 р. , відповідно, підстав для застосування змін, внесених згідно Закону України № 2352-IX від 01.07.2022 до приписів статті 233 КЗпП України, які набрали чинності з 19.07.2022, під час вирішення розглядуваного спору - суд не убачає.

Враховуючи, вищевказане, суд доходить висновку, що строк звернення до суду не пропущено, а отже заява про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяву представника відповідача 1 про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна