Рішення

від 02.10.2024 по справі 160/17297/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 рокуСправа №160/17297/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів про стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.01.2021 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; грошової допомоги при звільненні; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні та на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні.

- зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.01.2021 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; грошової допомоги при звільненні; з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні та на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходила службу у 5 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, який був розформований та його правонаступником є ІНФОРМАЦІЯ_1 з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. 21.01.2021 позивача виключено із списків особового складу. Після звільнення позивач 05.04.2024 від відповідача отримала рекомендований лист з відомостями про нараховане та виплачене грошове забезпечення та дізналась, що відповідач невірно обраховував розмір його грошового забезпечення, а саме - без урахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), оскільки не застосував із 30.01.2020 по 21.01.2021 показники прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлені законом станом на 01.01.2020 в розмірі 2102,00 грн та на 01.01.2021 в розмірі 2270,00 грн. За вказаних обставин вважає, що має право на виплату недоотриманих сум грошового забезпечення та інших виплат, здійснених у зв`язку зі звільненням зі служби.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Роз`яснено відповідачу право на подання до суду відзиву на позов, а також всіх письмових та електронних доказів - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про поновлення провадження у даній справі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно зі змістом якого, зазначив, що у спірних правовідносинах діяв в межах та на підставі наданих законом повноважень, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з довідкою від 01.10.2024 №334 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суддя Калугіна Н.Є., відповідно до наказу голови суду від 04.09.2024 №561-к з 18.09.2024 по 20.09.2024 та наказу від 16.09.2024 №591-к з 20.09.2024 по 01.10.2024 перебувала у відрядженні, тому справу розглянуто з дотриманням розумного строку.

Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходила службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Наказом т.в.о. начальника ГУ ДСНС у Дніпропетровській області від 20.01.2021 №25 молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , диспетчера 38 державної пожежно-рятувальної частини 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області звільнено зі служби цивільного захисту у відставку, з виключенням з кадрів ДСНС за пунктом 176 підпунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штатів) з 21.01.2021.

Вказаним наказом визначено, що вислуга років на службі станом на день звільнення календарна - 13 років 10 місяців 07 днів; у пільговому обчисленні відсутня.

Страховий стаж 13 років 05 місяців 11 днів.

Загальний страховий стаж 27 років 03 місяці 18 днів.

Крім цього, в наказі зазначено:

«Виплатити одноразову грошову допомогу за 13 років 10 місяців 07 днів.

Щорічна основна відпустка за 2020 рік використана в повному обсязі.

Згідно частини 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403/V1 виплатити грошову компенсацію за 35 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік.

Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 12.01.2021, подання начальника 38 ДПРЧ 5 ДПРЗ ГУ від 18.01.2021, контракт від 20.03.2019 № 173/19, наказ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 18.12.2020 № 453 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області».

Як зазначає позивач, впродовж спірного періоду проходження ним військової служби, з 30.01.2020 року по 21.01.2021 року, відповідач обчислював розміри його посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти.

За таким же принципом обчислювався розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги при звільненні у 2021 році.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема відомостями з особистих карток грошового забезпечення позивача за 2020 - 2021 роки, та не заперечуються відповідачем.

За результатом розгляду письмового звернення позивача відповідач листом від 19.03.2024 №49-201-269/49-206 надав позивачу відомості з особових рахунків про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.01.2015 по день фактичного розрахунку та виключення зі списків особового складу.

Позивач не погоджується із правомірністю застосування відповідачем протягом спірного періоду прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, оскільки вважає, що відповідач мав застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року, який підвищується щороку, тобто у 2020 році величиною для обчислення мав бути прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України "Про Державний бюджет на 2020 рік" на 01.01.2020, а у 2021 році - встановлений Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік" на 01.01.2021.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що цей Закону відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 і 14.".

Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018 р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу визначався посадовий оклад та оклад за військовим званням із січня 2020 року по 21.01.2021 (день виключення з кадрів ДСНС) виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.

З урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 р., позивачу під час проходження служби у 2020 році виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік та грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки та вихідну грошову допомогу при звільненні у 2021 році.

Щодо вказаного заперечень з боку відповідача матеріали справи не містять.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У подальшому Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 рік не містить.

Аналогічних застережень не містить і Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX).

Тобто, положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. до 01.01.2020 р. - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).

Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон № 294-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та на 01 січня 2021 року (через його збільшення).

Таким чином, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та на 01 січня 2021 року (через його збільшення).

Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 р. у справі № 400/6214/21, від 11.09.2022 р. у справі № 500/1813/21, вказуючи на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 р. у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах, зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

З урахуванням положень ч. 5 ст. 242 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов`язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Крім того, зміни внесені Постановою № 103, зокрема до п. 4 Постанови №704, в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Отже, з 29.01.2020 р. оклад за посадою та оклад за військовим званням повинен розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020 р. було збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовця.

Зокрема, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2018 року встановлено на рівні 1762 грн., а станом на 01 січня 2020 року - 2102 грн, станом на 01 січня 2021 року 2270,00 грн.

Як наслідок суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., у 2020 та 2021 роках є протиправним.

Таким чином, на час проходження позивачем служби із 30.01.2020 по 21.01.2021 відповідач мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до п.4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року) та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу XXХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 р. № 623 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 р. за № 936/32388 (далі - Інструкція № 623), особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення. При визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі рядового або начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Також пунктом 12 розділу XXVІІ Інструкції № 623 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення.

Відповідно до відомостей з особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020 рік, позивачу виплачено матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020 рік у сумі 10800 грн., яка розрахована з посадового окладу у розмірі 2820 грн. та окладу за військовим званням у розмірі 670 грн., тобто з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 р. у розмірі 1762 грн.

Відповідно до відомостей з особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2021 рік, позивачу виплачено у 2021 році компенсацію за дні невикористаної відпустки у розмірі 12653,73 грн та одноразову вихідну грошову допомогу при звільненні у розмірі 70499,33 грн., які розраховані з посадового окладу у розмірі 1910,32 грн. та окладу за військовим званням у розмірі 453,87 грн., тобто з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 р. у розмірі 1762 грн.

Таким чином, під час проходження служби та при звільненні із неї позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало, розмірі щомісячне грошове забезпечення, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2021 роки, оскільки відповідачем неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалося із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 р., а не станом на 01.01.2020 та 01.01.2021.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням із 30.01.2020 року по 21.01.2021 та розрахунок місячного грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 та відповідно нарахування грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, компенсацію за дні невикористаної відпустки за 2021 рік та одноразову вихідну грошову допомогу при звільненні, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, здійснено у значно меншому розмірі, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованих Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" отримання грошового забезпечення та інших виплат у законодавчо визначеному розмірі.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.01.2021 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; грошової допомоги при звільненні; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні та на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні.

Зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (код ЄДРПОУ 08681755, 51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Горобця С.Х., буд. 8-1) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.01.2021 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; грошової допомоги при звільненні; з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні та на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 02.10.2024.

Суддя Н.Є. Калугіна