Рішення

від 30.09.2024 по справі 340/3091/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3091/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (вул. Центральна, б. 125, с. Турія, Новомиргородський район, Кіровоградської області, 26011, ЄДРПОУ 03757241)

до Новомиргородської міської ради (вул. Соборності, б. 227/7, м. Новомиргород, Новомиргородський район, Кіровоградська область, 26000, ЄДРПОУ 04055104)

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення 36 сесії восьмого скликання Новомиргородської міської ради № 1097 від 19 квітня 2024 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки ТОВ «Прогрес» кадастровий номер 3523887600:03:000:0026;

- зобов`язати Новомиргородську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення в оренду, строком на 7 років, земельної ділянки, загальною площею 2.5445, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Новомиргородська міська рада, кадастровий номер 3523887600:03:000:0026 та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес» в оренду терміном на 7 (сім) років земельну ділянку, загальною площею 2.5445, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Новомиргородська міська рада, кадастровий номер 3523887600:03:000:0026.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що він подав розроблений проект землеустрою щодо відведення в оренду, строком на 7 років, земельної ділянки, загальною площею 2.5445 на затвердження до Новомиргородської міської ради, однак, рішенням №1097 від 19 квітня 2024 року, відповідач протиправно відмовив у затвердженні проекту землеустрою.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року відкрито провадження у відповідній адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Воднораз подав до суду заяву про закриття провадження. Заява вмотивована тим, що в даному випадку спірні правовідносини , на яких грунтуються позовна заява, мають приватноправовий характер, а тому вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Однак, такі доводи судом відхилені як юридично помилкові - суд вважає, що у даному випадку справа повинна розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства. Вирішуючи питання розмежування юрисдикцій адміністративних і загальних судів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року по справі № 126/1373/17 сформувала правову позицію, яка надалі неодноразово була повторена Судом в інших рішеннях. Її суть зводиться до того, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

Рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Новомиргородської міської ради № 208 від 16.04.2021 позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду, терміном на сім років, земельної ділянки, орієнтовною площею 25445 га, під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ А. 01.01), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (за межами населених пунктів).

З метою реалізації вказаного рішення, позивачем було укладено договір з ФОП ОСОБА_1 , яким розроблено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки строком на сім років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі проекту землеустрою було проведено державну реєстрацію земельної ділянки.

27.04.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, до заяви було додано проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку 3523887600:03:000:0026.

Позивач зазначає у позовній заяві, що вказане питання виносилось на розгляд двадцять дев`ятої сесії Новомиргородської міської ради, яка відбулась 18.08.2023, згідно поіменного голосування рішення не було прийнято.

Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся з позовною заявою до суду

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі № 340/8332/23 від 05 грудня 2023 року прийнято рішення, яким визнано протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» від 27.04.2023 про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду та зобов`язано Новомиргородську міську раду на найближчій сесії повторно розглянути заяву від 27.04,2023 про затвердження проекту землеустрою.

В ході виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду, на 36 сесії восьмого скликання Новомиргородської міської ради було прийнято рішення № 1097 від 19 квітня 2024 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки ТОВ «Прогрес» кадастровий номер 3523887600:03:000:0026», відповідно до змісту якого міська рада вирішила відмовити у затвердженні «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років ТОВ «Прогрес» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2.5445 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (згідно з КВЦПЗ: 01.01) за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Новомиргородська міська рада, кадастровий номер 3523887600:03:000:0026 та відмовити Товариству з обмеженою відповідальність «Прогрес» в передачі в оренду, терміном на сім років земельної ділянки площею 2.5445 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (згідно з КВЦПЗ: 01.01) за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський зайон, Новомиргородська міська рада, кадастровий номер 3523887600:03:000:0026, у зв`язку з його невідповідністю вимогам закону та прийнятих відповідно до них нормативно-правових іктів (частина 15 статті 123 Земельного кодексу України): мінімальний термін оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (7 років) перевищує термін дії права ТОВ «Прогрес» на користування нерухомим майном, яке розташовано на земельній ділянці відповідно до Договору оренди майна від 15 червня 2006 року (зі змінами та доповненнями) укладеного Спілкою співвласників майна колишнього КСП «Прогрес», дія якого закінчується 15 червня 2026 року (стаття 19 Закону України «Про оренду землі», стаття 93 Земельного кодексу України»).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповіді до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 116 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин.

За наслідком розгляду клопотання (заяви) про затвердження розробленої документації із землеустрою обов`язковим є прийняття рішення про його затвердження або рішення про відмову у затвердженні такої документації, яке приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Так, предметом спору у справі є рішення № 1097 від 19 квітня 2024 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки ТОВ «Прогрес» кадастровий номер 3523887600:03:000:0026» відповідно до змісту якого міська рада вирішила відмовити у затвердженні «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років ТОВ «Прогрес» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2.5445 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (згідно з КВЦПЗ: 01.01) за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Новомиргородська міська рада, кадастровий номер 3523887600:03:000:0026 та відмовити Товариству з обмеженою відповідальність «Прогрес» в передачі в оренду, терміном на сім років земельної ділянки площею 2.5445 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (згідно з КВЦПЗ: 01.01) за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський зайон, Новомиргородська міська рада, кадастровий номер 3523887600:03:000:0026, у зв`язку з його невідповідністю вимогам закону та прийнятих відповідно до них нормативно-правових іктів (частина 15 статті 123 Земельного кодексу України): мінімальний термін оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (7 років) перевищує термін дії права ТОВ «Прогрес» на користування нерухомим майном, яке розташовано на земельній ділянці відповідно до Договору оренди майна від 15 червня 2006 року (зі змінами та доповненнями) укладеного Спілкою співвласників майна колишнього КСП «Прогрес», дія якого закінчується 15 червня 2026 року (стаття 19 Закону України «Про оренду землі», стаття 93 Земельного кодексу України»)

Водночас, суд звертає увагу на те, що особливості затвердження документації із землеустрою визначено статтею 186 ЗК України.

Статтею 123 ЗК України врегульовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з частиною 7 статті 186 ЗК України (у редакції на момент прийняття спірного рішення) передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Положеннями частини 10 статті 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Так, приписами ЗК України чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність, розглядає клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та приймає одне із рішень: або про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або відмовляє у його затвердженні.

В той же час, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, відповідач зазначив, що мінімальний термін оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (7 років) перевищує термін дії права ТОВ «Прогрес» на користування нерухомим майном, яке розташовано на земельній ділянці відповідно до Договору оренди майна від 15 червня 2006 року (зі змінами та доповненнями) укладеного Спілкою співвласників майна колишнього КСП «Прогрес», дія якого закінчується 15 червня 2026 року (стаття 19 Закону України «Про оренду землі», стаття 93 Земельного кодексу України»).

При цьому, як зазначалось вище, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Тобто, відповідач на стадії затвердження проекту землеустрою, досліджуючи договір оренди позивача, фактично вийшов за межі частини 7 статті 186 ЗК України

При цьому суд зауважує, що положення частини 9 статті 118 ЗК України не надають відповідному органу місцевого самоврядування приймати будь-яке інше рішення ніж про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Крім того, суд принагідно зазначає, що позиція Великої Палати ВС (постанова від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 (провадження №12-143гс18): чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Тож, оскільки відповідачем не доведено законність підстави для відмови у затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою, наведеної у рішенні Новомиргородської міської ради, тому суд прийшов до висновку, що вказане рішення як індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Вирішуючи похідну позовну вимогу про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення в оренду, строком на 7 років, земельної ділянки, суд виходить з того, що відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

За правилами частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем такої перевірки, як умови затвердження проекту землеустрою органом місцевого самоврядування розпорядником земель комунальної власності - та безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність, тому у задоволенні позову про зобов`язання відповідача прийняти таке рішення суд відмовляє.

Водночас, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправним рішення Новомиргородської міської ради № 1097 від 19 квітня 2024 року, належним способом захисту та відновлення прав позивачки у даній справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства та висновків суду. При повторному розгляді цього питання відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, скасоване судом.

Разом із тим, суд вважає за доцільне на підставі частини шостої статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в зобов`язальній частині - не пізніше 14 днів з дня набрання ним законної сили.

Щодо розподілу судових витрат у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник позивача подав до суду клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. На підтвердження цієї суми представник надав акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті Клієнтом від 09.05.2024 , відповідно до змісту якого адвокатом було проведено наступні роботи та/або надано послуги: вивчення та аналіз ситуації Клієнта (1 год/3000 грн); підготовка позовної заяви до суду (4 год/4000 грн); роздруківка та засвідчення належним чином копій документів для позовної заяви до суду (2 год/3000 грн).

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у випадку доведення здійснення витрат, пов`язаних з розглядом саме цієї справи та враховуючи принцип співмірності здійснених витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Надаючи оцінку обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд зазначає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн не відповідає складності справи, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих адвокатом послуг.

Так, справа, що розглядається, є незначної складності, її розгляд проведений судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Враховуючи усталену судову практику з розгляду та вирішення аналогічних спорів, адвокат не мав витрачати значного часу для аналізу чинного законодавства, збору та підготовки документів, необхідних для складання позовної заяви; у матеріалах справи відсутні будь-які дані про збір адвокатом додаткових доказів, необхідних для розгляду та вирішення справи, витребування ним документів, складання адвокатських запитів, тощо.

Крім того, надані послуги з вивчення та аналізу ситуації клієнта, роздруківки та засвідчення копій документів фактично є складовою послуги із підготовки позовної заяви, а тому окремо до витрат на правничу допомогу врахуванню не підлягають.

Таким чином, оцінивши обставини цієї справи та надані сторонами докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про доцільність стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 4000,00 грн.

Інші судові витрати у справі (судовий збір в сумі 3028 грн) належить розподілити відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (2/3).

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (вул. Центральна, б. 125, с. Турія, Новомиргородський район, Кіровоградської області, 26011, ЄДРПОУ 03757241) до Новомиргородська міська рада (вул. Соборності, б. 227/7, м. Новомиргород, Новомиргородський район, Кіровоградська область, 26000, ЄДРПОУ 04055104) про визнання бездіяльності протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 36 сесії восьмого скликання Новомиргородської міської ради № 1097 від 19 квітня 2024 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки ТОВ «Прогрес» кадастровий номер 3523887600:03:000:0026.

Зобов`язати Новомиргородську міську раду повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду, строком на 7 років, земельної ділянки, загальною площею 2.5445, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Новомиргородська міська рада, кадастровий номер 3523887600:03:000:0026, з урахуванням висновків суду

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 2018,6 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Новомиргородської міської ради (код ЄДРПОУ 04055104).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК