Рішення
від 03.10.2024 по справі 380/6111/24
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6111/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901345/3 від 08.12.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901357/3 від 12.12.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901346/3 від 08.12.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «TIANGIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № KND230206, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець постачає і передає у власність товар (меблі), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту. Також 01.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «BAZHOU YOYO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №TNZ2303145, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець постачає і передає у власність товар (меблі), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту. Під час декларування вказаного товару позивачем відповідно до ст. ст. 57, 58 Митного кодексу України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці електронні митні декларації, відповідно до яких було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. меблі для сидіння). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача надано відповідачу повний пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. В деклараціях митна вартість товару була визначена за ціною договору. Однак, незважаючи на те, що заявлена позивачем митна вартість товарів, імпортованих за контрактом базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, митним органом прийнято спірні рішення про коригування заявленої митної вартості товару. На переконання позивача, відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 22.03.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 10.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею було встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, що безпосередньо відображено в оскаржуваних рішеннях.

Представником позивача в спростування наведених заперечень у відзиві на позовну заяву, подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не навів переконливих аргументів, що надані позивачем документи в сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним позивачем основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

02.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «TIANGIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № KND230206, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець постачає і передає у власність товар (меблі), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND23270 від 20.07.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 18 119, 6 доларів США.

03.10.2023 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170080241U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 меблі для сидіння, крісла з оббивкою з тканини (екошкіра)).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND230206 від 02.06.2023;

- Рахунок-проформа №KND23270 від 20.07.2023;

- Рахунок-фактура (Інвойс) №KND23270 від 20.07.2023;

- Банківський платіжний документ №23 від 14.06.2023;

- Банківський платіжний документ №89 від 30.08.2023;

- Договір про перевезення №2023/08/18 ЗК від 18.08.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1154 від 02.10.2023;

- Договір на перевезення №S/2023 від 07.06.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги N1535-ICT від 27.09.2023;

- Договір на перевезення №2023/09/29 ПК від 29.09.2023;

- Автотранспортна накладна б/н від 02.10.2023 р.;

- Коносамент №DK23070739TSNGDNFD від 26.07.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення №021720230000186731 від 24.07.2023;

- Прайс-лист б/н від 20.07.2023;

- Інтернет-пропозиція.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вимогу декларантом подано: прайс-лист та інтернет-пропозиції.

03.10.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901114/2.

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003391. Декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170080383U7, та 03.10.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Однак відповідач скасував рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901114/2 від 03.10.2023 року та замість нього прийняв нове рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901345/3 від 08.12.2023 в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

« - Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 02.06.2023 року №KND230206, укладеного між компанією TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD та ТОВ «ДИСКОНТКЮ» в особі директора ОСОБА_1 . Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD., проте, п.10 Контракту передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

- Згідно із заявленими у графах 34 ЕМД та електронному інвойсі від 03.10.23 р. №23UA2091700080241U3 відомостями виробником товару з торговельною маркою «BONRO», та країною походження CN (Китай) є TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD. При цьому в графі 44 «додаткова інформація/подані документи» Контракт заявлено під кодом 4104 як зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару, декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницький (зовнішньоекономічних) та/або внутрішніх договорів. Однак, в жодному поданому до митного оформлення документі відсутня інформація щодо заявлених даних про виробника товару та торговельної марки. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування відомостей про товари та умови їх купівлі, що мають вплив на визначення митної вартості.

- До митного оформлення декларантом надано проформу-інвойс від 20.07.23р. №KND23270, однак згідно з платіжними інструкціями в іноземній валюті від 14.06.23 №23 та від 30.08.23 р., №89 оплата за товар здійснювалась на підставі значно раніше виданої проформи-інвойс від 08.06.23 р. №KND23270, яка до митного оформлення не подавалася. У зв`язку із викладеним упевнитись в достовірності інформації, визначеної пунктами 1.3 та 4 Контракту, не є можливим.

- Відповідно до пункту 5.1 Контракту базис постачання здійснюється на умовах поставки FOB Tianjin Port. Згідно з відомостями, зазначеними в митній декларації відправлення від 24.07.23 р. №021720230000186731, порт загрузки товару Tianjin, а доставка товару Poland. При цьому в митній декларації країни відправлення від 24.07.23 р. №021720230000186731 у графах «торговельна країна» та «країна кінцевого призначення» зазначено Poland (Польща), що може свідчити про поставку товару на підставі іншого зовнішньоекономічного договору.

- Для підтвердження транспортно-експедиційних витрат за маршрутом Pzeszow, Poland (Польща) декларантом надано рахунок-фактуру від 27.09.2023 №1535-ICT , відповідно до якого загальна вартість організації транспортно-експедиторських послуг складає 2800 доларів США з терміном оплати 1 день. Однак, якщо додати всі складові наданих послуг, перелічених в тому рахунку, то загальна вартість організації транспортно-експедиторських становить 2900 доларів США, що свідчить про не включення до митної вартості у повному обсязі таких витрат. Крім того, з урахуванням встановленого терміну оплати, декларантом не надано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, що не дає можливості пересвідчитись у достовірності заявлених відомостей щодо витрат та транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

- Транспортно-експедиторські послуги пов`язані з перевезенням товару за маршрутом Rzeszow, Poland (Польща) м. Мостиська (Україна), здійснювались на підставі договору про організацію транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) від 18.08.2023 року №2023/08/18 ЗК, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та ТОВ «ДИСКОНТКЮ» (замовник), згідно з яким зокрема:

- перевезення вантажу здійснюється експедитором або третьою особою на підставі заявок на перевезення вантажу, що підписується сторонами. (п. 1.3);

- умови та обсяги перевезення вантажів, режим роботи по видачі та прийманню вантажу зазначається в заявці (п. 3.1);

- заявка повинна містити такі дані, серед іншого, умови та термін перевезення, характеристики товару, кількість, найменування вантажовідправника, вантажоодержувача тощо (п. 3.3);

- послуги експедитора, а також витрати, збори та інші платежі оплачуються замовником протягом 3 банківських днів з моменту отримання оригіналів рахунку-фактури, акту приймання-передачі наданих послуг, товаро-транспортної накладної, видаткового ордена (за наявності), якщо інше не обумовлене в заявці (п. 6.1.1.);

- остаточна вартість послуг експедитора може уточнюватися актом наданих послуг і рахунками-фактурами експедитора, у яких зазначений фактичний обсяг наданих послуг (п. 6.1.3.);

- вартість послуг експедитора узгоджується сторонами у заявках, додатках (за) наявності, які є невід`ємною частиною договору (п. 6.1.4);

- для підтвердження транспортно-експедиційних витрат за маршрутом Rzeszow, Poland (Польща) м. Мостиська (Україна) декларантом надано рахунок на оплату від 20.09.23р. №1143, разом з тим визначених пунктами 1.3., 3.3., 6.1.1., 6.1.3., 6.1.4., договору заявки, акту приймання передачі наданих послуг, банківських платіжних документів на розгляд не надано».

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 1. №UA100110/2023/531210 від 30.09.2023 року. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

29 грудня 2023 року, зважаючи на викладені зауваження в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості та додаткових зауважень відповідача безпосередньо до Львівської митниці позивачем була подана Заява №1 в порядку статті 55 Митного кодексу України разом з додатковими документами.

Разом з Заявою №1 від 29.01.2023 було надано копію листа від контрагента б/н від 26.12.2023; копію листа щодо торговельної марки б/н від 27.12.2023; копію Ліцензійного договору на використання торгової марки №2 від 01.08.2023; копію листа-роз`яснення щодо проформи; копію рахунку-проформи №KND23270 від 08.06.2023; копію листа від ТОВ «ДИСКОНТКЮ»; копію листа-роз`яснення б/н від 27.12.2023; копію листа-роз`яснення «InterCargoTrans Sp. z.o.o.» б/н від 26.12.2023; копію банківського платіжного документа, що підтверджує факт оплати за транспортно-експедиційні послуги № 144 від 29.09.2023; копію акту виконаних робіт № 2/07-9 від 02.10.2023; копію Заявки на перевезення № 1154 від 29.09.2023; копію рахунку на оплату послуг перевезення № 1154 від 02.10.2023; копія довідки про транспортно-експедиторські витрати б/н від 02.10.2023; копію банківського платіжного документа, що підтверджує факт оплати за транспортні послуги № 63 від 04.10.2023; копію Акту надання послуг № 0310/2 від 03.10.2023.

Проте незважаючи на всі надані пояснення подана заява в порядку ст. 55 МК України листом №7.4-2/7.4-15-02//2319 від 22.01.2024 Львівською митницею не була задоволена.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND23306 від 27.06.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 10 971 доларів США.

07.11.2023 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170091785U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 меблі для сидіння крісла з оббивкою (екошкіра)).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND230206 від 02.06.2023;

- Рахунок-проформа №KND23306 від 27.06.2023;

- Рахунок-фактура (Інвойс) №KND23306 від 10.08.2023;

- Банківський платіжний документ №149 від 05.10.2023;

- Договір про перевезення №127/08/2023 від 27.08.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №0172 від 06.11.2023;

- Договір на перевезення №S/2023 від 07.06.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги N1568-ICT від 06.11.2023;

- Автотранспортна накладна б/н від 06.11.2023 р.;

- Коносамент №DK23080546XINGDNFD від 23.08.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення №021720230000214574 від 21.08.2023;

- Прайс-лист б/н від 27.06.2023;

- Інтернет-пропозиція.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вимогу декларантом подано: прайс-лист та інтернет-пропозиції.

07.11.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901280/2.

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003855. Декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170091948U3, та 07.11.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Вказане рішення про коригування митної вартості товарів було оскаржене позивачем в судовому порядку до Львівського окружного адміністративного суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/28846/23 від 26.02.2024 року рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901280/2 від 07.11.2023 було скасоване, позов задоволено в повному обсязі.

Натомість Львівська митниця скасувала рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901280/2 від 07.11.2023 року та замість нього прийняла нове рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901357/3 від 12.12.2023 в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

«- Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 02.06.2023 року №KND230206, укладеного між компанією TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD та ТОВ «ДИСКОНТКЮ» в особі директора ОСОБА_1 . Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD., проте, п.10 Контракту передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

- Згідно із заявленими у графах 34 ЕМД та електронному інвойсі від 07.11.23 р. №23UA209170091785U0 відомостями виробником товару з торговельною маркою «BONRO», та країною походження CN (Китай) є TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD. При цьому в графі 44 «додаткова інформація/подані документи» Контракт заявлено під кодом 4104 як зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару, декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницький (зовнішньоекономічних) та/або внутрішніх договорів. Однак, в жодному поданому до митного оформлення документі відсутня інформація щодо заявлених даних про виробника товару та торговельної марки. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування відомостей про товари та умови їх купівлі, що мають вплив на визначення митної вартості.

- Відповідно до пункту 5.1 Контракту базис постачання здійснюється на умовах поставки FOB Tianjin Port. Згідно з відомостями, зазначеними в митній декларації відправлення №021720230000214574, порт загрузки товару Tianjin, а доставка товару Poland. При цьому в митній декларації країни відправлення від №021720230000214574 у графах «торговельна країна» та «країна кінцевого призначення» зазначено Poland (Польща), що може свідчити про поставку товару на підставі іншого зовнішньоекономічного договору.

- Транспортно-експедиторські послуги за маршрутом Rzeszow, Poland (Польща) м. Шегині (Україна) здійснювались на підставі договору про організацію транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) від 27.08.23 р. №127/08/2023,, укладеного між ФОП ОСОБА_3 (перевізник/виконавець) та ТОВ «ДИСКОНТКЮ» (замовник) предметом якого є забезпечення перевізником доставки вантажів автомобільним транспортом згідно заявок замовника.

Крім того, зазначеним договором передбачено, зокрема, що:

- маршрут, найменування вантажу, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг обговорюється в заявках-договорах, які додаються до договору, і є невід`ємною його частиною (пункт 1.1)

- замовник оплачує виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці-договорі пункт 1.3)

- послуги надаються на підставі заявки-договору, в якій визначається характеристика вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість транспортних засобів, вартість послуг, інструкція з кріплення тощо (пункт 2.1)

- розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами згідно з заявкою-договором за умови належного виконання договірних зобов`язань, на підставі рахунку перевізника, врученого замовнику (пункт 4.1). Для підтвердження транспортно-експедиторських витрат за маршрутом Rzeszow, Poland (Польща) м. Шегині (Україна) декларантом надано рахунок на оплату від 13.11.23 р. №0174. Разом з тим визначених пунктам 1.1., 1.3., 2.1., 4.1., договору заявки та банківські платіжні документи декларантом на розгляд не надано».

Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 1. №UA100110/2023/531210 від 30.09.2023 року. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

01.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «BAZHOU YOYO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №TNZ2303145, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець постачає і передає у власність товар (меблі), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №TNZ2305241 від 19.07.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 23 129 доларів США.

04.10.2023 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170080537U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 меблі для сидіння з дерев`яним каркасом (ніжками) та пластиковим сидінням, тов. №2 меблі дерев`яні для столових та житлових кімнат).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № TNZ2303145 від 01.06.2023;

- Рахунок-проформа №TNZ2305241 від 02.06.2023;

- Рахунок-фактура (Інвойс) №TNZ2305241 від 19.07.2023;

- Банківський платіжний документ №2 від 07.06.2023;

- Банківський платіжний документ №76 від 10.08.2023;

- Договір про перевезення №127/08/2023 від 27.08.2022;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №0148 від 02.10.2023;

- Договір на перевезення №S/2023 від 07.06.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги N1534-ICT від 27.09.2023;

- Автотранспортна накладна б/н від 02.10.2023 р.;

- Коносамент №DK23070680TSNGDNFD від 26.07.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення №021720230000186266 від 23.07.2023;

- Прайс-лист б/н від 02.06.2023;

- Інтернет-пропозиція.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вимогу декларантом подано: прайс-лист та інтернет-пропозиції.

04.10.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901120/2.

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003414. Декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170080856U7, яка 05.10.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Однак відповідач скасував рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901120/2 від 04.10.2023 року та замість нього прийняв нове рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901346/3 від 08.12.2023 в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

« - Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 01.06.23 р. №TNZ2303145 (далі Контракт), укладеного між BAZHOU YOYO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD та ТОВ «ДИСКОНТКЮ» в особі директора ОСОБА_1 . Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії BAZHOU YOYO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD , проте, п.10 Контракту передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

- Згідно із заявленими у графах 34 ЕМД та електронному інвойсі від 04.10.23 р. №23UA2091700080537U5 відомостями виробником товару з торговельною маркою «BONRO», та країною походження CN (Китай) є BAZHOU YOYO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD . При цьому в графі 44 «додаткова інформація/подані документи» Контракт заявлено під кодом 4104 як зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару, декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницький (зовнішньоекономічних) та/або внутрішніх договорів. Однак, в жодному поданому до митного оформлення документі відсутня інформація щодо заявлених даних про виробника товару та торговельної марки. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування відомостей про товари та умови їх купівлі, що мають вплив на визначення митної вартості.

- Для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 05.06.23 №2 та від 10.08.23 №76, які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону №1591-IX та Постанови №216; не містить найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 контракту.

- Для підтвердження транспортно-експедиційних витрат за маршрутом Pzeszow, Poland (Польща) декларантом надано рахунок-фактуру від 27.09.2023 №1534-ICT , відповідно до якого загальна вартість організації транспортно-експедиторських послуг складає 2893 доларів США з терміном оплати 1 день. Однак з урахуванням встановленого терміну оплати декларантом не надано визначених пунктом 3.1 договору банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури.

- Транспортно-експедиторські послуги пов`язані з перевезенням товару за маршрутом Rzeszow, Poland (Польща) м. Мостиська (Україна), здійснювались на підставі договору про організацію транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) від 27.08.2023 року №127/08/2023, укладеного між ФОП ОСОБА_4 (експедитор) та ТОВ «ДИСКОНТКЮ» (замовник), предметом якого є забезпечення перевізником доставки вантажів автомобільним транспортом згідно заявок замовника.

Крім того зазначеним договором передбачено, зокрема, що:

маршрут, найменування вантажу, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі вимоги та інші умови виконання послуг обговорюється в заявках-договорах, які додаються до договору, і є його невід`ємною частиною (пункт 1.1)

замовник оплачує виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці-договорі (пункт 1.3)

послуги надаються на підставі заявки-договору, в якій визначається характеристика вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість транспортних засобів, вартість послуг, інструкція з кріплення тощо (пункт 2.1)

розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами згідно заявкою-договором за умови належного виконання договірних зобов`язань, на підставі рахунку перевізника, врученого замовнику (пункт 4.1)

- для підтвердження транспортно-експедиційних витрат за маршрутом Rzeszow, Poland (Польща) м. Мостиська (Україна) декларантом надано рахунок на оплату від 02.10.23 р. №0148, разом з тим визначених пунктами 1.1., 1.3., 2.1., 4.1., договору заявки та банківських платіжних документів на розгляд не надано.

- Також слід зазначити, що на вимогу митного органу декларантом не надано копію митної декларації країни відправлення від 23.07.23 №021720230000186266, відомості про яку заявлено під кодом документа 9610 у графі 44 ЕМД від 04.10.23 №23UA209170080537U5.

Також слід зазначити, що на вимогу митного органу декларантом не надано копію митної декларації країни відправлення від 23.07.2023 №021720230000186266, відомості про яку заявлені під кодом документа 9610 у графі 44 ЕМД від 04.10.2023 №23UA209170080537U5».

З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 1. №UA100330/2023/150668 від 12.09.2023 р. та товар 2. UA500490/2023/5350 від 21.08.2023 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

29 грудня 2023 року, зважаючи на викладені зауваження в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості та додаткових зауважень відповідача безпосередньо до Львівської митниці позивачем була подана Заява №2 в порядку статті 55 Митного кодексу України.

Разом з Заявою №2 від 29.01.2023 було надано копію листа від контрагента б/н від 26.12.2023 року; копію листа щодо торговельної марки б/н від 27.12.2023 року; копію Ліцензійного договору на використання торгової марки №2 від 01.08.2023; копію платіжної інструкції від 07.06.2023 року; копію платіжної інструкції від 10.08.2023 року; копію банківського платіжного документу №143 від 29.09.2023 року; копія Акту №2/08-09 від 04.10.2023 року; копію заявки на перевезення №0148 від 30.09.2023 року; копію рахунку на оплату послуг перевезення № 0148 від 02.10.2023 року; копію довідки про транспортно-експедиторські витрати б/н від 02.10.2023 року; копію банківського платіжного документу № 21 від 05.10.2023 року; копію акту надання послуг №0148/23 від 05.10.2023 року; копію митної декларації країни відправлення №021720230000186266 від 23.07.2023 року; копію прайс-листа б/н від 02.06.2023 року.

Проте незважаючи на всі надані пояснення подана Заява №2 в порядку ст. 55 МК України листом №7.4-2/7.4-15-02//2318 від 22.01.2024 Львівською митницею не була задоволена.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П. п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як видно з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митні декларації №23UA209170080241U3, №23UA209170091785U0 та №23UA209170080537U5.

До декларацій долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір, рахунки-проформи, рахунки-фактури (Інвойс), банківські платіжні документи, що стосується товару, договори про перевезення, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, автотранспортні накладні, коносаменти, прайс-листи, інтернет-пропозиції.

Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу представником позивача подав прайс-лист, інтернет-пропозиції та просив завершити митне оформлення товару.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірні рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо оскаржуваного рішення №UA209000/2023/901345/3 від 08.12.2023.

Так, у спірному рішенні митний орган вказує, що в зовнішньоекономічному контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD.

З цього приводу суд зазначає, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). А відтак посилання відповідача про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим. З долученого до Заяви №1 у порядку ст. 55 МК України позивачем листа від контрагента б/н від 26.12.2023 вбачається, що уповноваженою особою на підписання зовнішньоекономічного контракту від імені продавця є Yang Ruijie.

Окрім того, документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 МК України документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач вказує про те, що в поданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо заявлених даних про виробника товару та торговельної марки.

Як встановлено судом, відповідно до листа-роз`яснення «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» від 27.12.2023: «Виробником товару за договором №KND230206 від 02.06.2022 є компанія «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», країна-виробник Китай. Торгова марка «BONRO» зареєстрована в Україні. Відповідно до Ліцензійного договору на використання торгової марки, ПП ОСОБА_5 виступає її власником (Ліцензіаром), а ТОВ «ДИСКОНТКЮ» - Ліцензіатом. Тобто ТОВ «ДИСКОНТКЮ» надано окремі права на використання торгової марки «BONRO». Тому ТОВ «ДИСКОНТКЮ» та компанія «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», КИТАЙ домовились, що під час виробництва певних товарів за контрактом виробник буде маркувати товар торговою маркою «BONRO» для ТОВ «ДИСКОНТКЮ».

До Заяви №1 у порядку ст. 55 МК України позивачем долучено: Лист-роз`яснення щодо торговельної марки б/н від 27.12.2023 року, Ліцензійний договір на використання торгової марки №2 від 01.08.2023 року, Свідоцтво на знак для товарів і послуг № 224543 від 27.03.2019 року.

Також суд наголошує, що вказані документи в силу приписів частини 2 та 3 статті 53 МК України не є такими, що надають митному органу обґрунтовані сумніви у заявленій митній вартості імпортованих товарів.

Ще позивач покликається на те, що до митного оформлення декларантом надано проформу-інвойс від 20.07.2023 №KND23270, однак згідно з платіжними інструкціями в іноземній валюті від 14.06.2023 №23 та від 30.08.2023 №89 оплата за товар здійснювалася на підставі значно раніше виданої проформи-інвойс від 08.06.2023 №KND23270, яка до митного оформлення не подавалася, тому неможливо упевнитись в достовірності інформації, визначеної пунктами 1.3 та 4 Контракту.

Вказане твердження відповідача спростовується Листом-роз`ясненням щодо проформи від контрагента «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» у якому, зокрема, зазначено: « 02.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» та компанією «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», CHINA укладено зовнішньоекономічний Контракт №KND230206, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець постачає і передає у власність товар (меблі), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту. Нами було погоджено асортимент товару та вартість товару, який купує покупець в рахунку-проформі від 08.06.2023 №KND23270. Згодом 20 липня 2023 року працівником нашої компанії готувались документи для експорту цієї партії. Для підготовки рахунку-фактури №KND23270 використовувався файл рахунку-проформи від 08.06.2023 №KND23270. При цьому у первинному файлі рахунку-проформи помилково також було змінено дату її виставлення та вказано невірну дату цього документу 20 July 2023 року. Натомість правильна дата рахунку-проформи 08.06.2023 №KND23270, відповідно до якої й було здійснено оплату за товар. Додаємо копію рахунку-проформи №KND23270 від 08.06.2023 року та просимо вибачення, якщо ненавмисні дії нашого персоналу при підготовці документів призвели до будь-яких незручностей. Додаток: копія рахунку-проформи №KND23270 від 08.06.2023 року».

Позивач з цього приводу своїм листом вказав, що « 02.06.2023 року між нами та компанією «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», укладено Контракт №KND230206, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність товар (меблі), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту. Згідно п.1.3. договору найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджується сторонами на кожну партію та зазначається у Проформі-інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Враховуючи наведене, нами було погоджено асортимент товару та вартість товару, який ми купували в Продавця в рахунку-проформі від 08.06.2023 №KND23270 та здійснено відповідну передоплату. Під час формування та підготовки до відправки нам цієї партії товарів одночасно з рахунком фактурою від 20.07.2023 № KND23270 продавцем було надіслано і проформу-інвойс від 20.07.2023 № KND23270, які й були додані до відповідної митної декларації. Слід зазначити, що всі дані (окрім дати виставлення) проформи-інвойсу від 20.07.2023 № KND23270 відповідають даними проформи-інвойсу №KND23270 від 08.06.2023 року. Таким чином при здійсненні декларування товару до митної декларації було додано проформу-інвойс № KND23270 з помилковою датою. При цьому, до вказаного листа проформу-інвойс № KND23270 від 08.06.2023».

Суд зазначає, що до Заяви №1 у порядку ст. 55 МК України позивачем долучено: Лист-роз`яснення щодо проформи; рахунок-проформу №KND23270 від 08.06.2023 року та Лист від ТОВ «ДИСКОНТКЮ».

Також відповідач вказує, що для підтвердження транспортно-експедиційних витрат за маршрутом Pzeszow, Poland (Польща) декларантом надано рахунок-фактуру від 27.09.2023 №1535-ICT, відповідно до якого загальна вартість організації транспортно-експедиторських послуг складає 2800 доларів США з терміном оплати 1 день. Однак, якщо додати всі складові наданих послуг, перелічених в тому рахунку, то загальна вартість організації транспортно-експедиторських становить 2900 доларів США та з урахуванням встановленого терміну оплати, декларантом не надано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг.

Щодо вказаного зауваження суд зазначає наступне. Своїм листом б/н від 26.12.2023 року, експедитор, компанія «InterCargoTrans Sp. z.o.o.» повідомив: «Нашою компанією «InterCargoTrans Sp. z.o.o.» укладено договір транспортного експедирування №S/2023 від 07.06.2023 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» предметом якого є те, що замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання надавати експедиторські послуги, послуги на перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів, супутні послуги. Під час формування документів для підтвердження транспортно-експедиційних витрат за маршрутом Tianjin Port, Chine (Китай) Rzeszow, Poland (Польща) працівником нашої компанії допущено помилку при формуванні рахунку-фактури від 27.09.2023 №1535-ICT: правильно вказавши загальну суму рахунку 2800 доларів США, неправильно у описі транспортно-експедиційних витрат зазначено розрахунок цієї суми, а саме у пункті 5 «оплата експедитора» вказано 200 доларів США замість 100 доларів США. При цьому сума усіх складових, з врахуванням оплати експедитору 100 доларів США і становитиме загальну суму рахунку-фактури від 27.09.2023 №1535-ICT 2800 доларів США. Таким чином загальна вартість організації транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Tianjin Port, Chine (Китай) Rzeszow, Poland (Польща) складає 2800 дол. США, що також підтверджує оплата замовником ТОВ «ДИСКОНТКЮ» транспортно-експедиційних послуг у розмірі 2800 дол. США (банківський платіжний документ №144 від 29.09.2023)».

Більше того, до Заяви №1 у порядку ст. 55 МК України позивачем долучено: Лист-роз`яснення «InterCargoTrans Sp. z.o.o.» б/н від 26.12.2023 року, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати за транспортно-експедиційні послуги № 144 від 29.09.2023 р. та Акт виконаних робіт № 2/07-9 від 02.10.2023 р.

Отже, подані декларантом документи підтверджують транспортно-експедиційні послуги.

Також відповідач стверджує, що позивачем до митного оформлення не надано визначених Договором на перевезення від 18.08.2023 року №2023/08/18 ЗК договору-заявки, акту приймання передачі наданих послуг та банківських платіжних документів.

З цього приводу суд враховує пояснення представника позивача про те, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зауважити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору.

Частини 2 та 3 статті 53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд враховує аналогічну позицію щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що « [… серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».

Cуд зазначає, що у частині 2 статті 53 МК України не визначений конкретний перелік документів, якими підтверджується розмір витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Вказаний наказ Міністерства фінансів України не визначає жодних заявок серед документів, що обґрунтовують транспортні витрати. Таким чином вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості були обґрунтовані документально, та саме тими документами, які і вимагаються на законодавчому рівні. Як наслідок усі транспортні витрати, які поніс позивач включені у заявлену митну вартість.

Більше того, до Заяви №1 у порядку ст. 55 МК України позивачем долучено наступні документи: заявку на перевезення № 1154 від 29.09.2023, Рахунок на оплату послуг перевезення № 1154 від 02.10.2023, довідку про транспортно-експедиторські витрати б/н від 02.10.2023, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати за транспортні послуги № 63 від 04.10.2023 та Акт надання послуг № 0310/2 від 03.10.2023.

Щодо оскаржуваного рішення №UA209000/2023/901357/3 від 12.12.2023.

Так, в оскаржуваному рішенні митний орган вказує, що в зовнішньоекономічному контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD.

З цього приводу суд зазначає, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). А відтак посилання відповідача про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим. З долученого до позову листа від контрагента б/н від 26.12.2023 вбачається, що уповноваженою особою на підписання зовнішньоекономічного контракту від імені продавця є Yang Ruijie.

Окрім того, документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 МК України документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митний орган вказує на те, що в жодному поданому до митного оформлення документі відсутня інформація щодо заявлених даних про виробника товару та торговельної марки.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до листа-роз`яснення «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» від 27.12.2023: «Виробником товару за договором №KND230206 від 02.06.2022 є компанія «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», країна-виробник Китай. Торгова марка «BONRO» зареєстрована в Україні. Відповідно до Ліцензійного договору на використання торгової марки, ПП ОСОБА_5 виступає її власником (Ліцензіаром), а ТОВ «ДИСКОНТКЮ» - Ліцензіатом. Тобто ТОВ «ДИСКОНТКЮ» надано окремі права на використання торгової марки «BONRO». Тому ТОВ «ДИСКОНТКЮ» та компанія «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», КИТАЙ домовились, що під час виробництва певних товарів за контрактом виробник буде маркувати товар торговою маркою «BONRO» для ТОВ «ДИСКОНТКЮ».

Більше того, до позову позивачем долучено лист-роз`яснення щодо торговельної марки б/н від 27.12.2023, Ліцензійний договір на використання торгової марки №2 від 01.08.2023 та Свідоцтво на знак для товарів і послуг № 224543 від 27.03.2019.

Також митний орган стверджує, що позивачем до митного оформлення не надано заявки на перевезення та банківських платіжних документів, які підтверджують факт оплати транспортних послуг.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зауважити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору.

Щодо оскаржуваного рішення №UA209000/2023/901346/3 від 08.12.2023 року.

Відповідач вказує, що в зовнішньоекономічному контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії BAZHOU YOYO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD.

Суд наголошує, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). А відтак посилання відповідача про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим. З долученого до Заяви №2 в порядку ст. 55 МК України листа від контрагента б/н від 26.12.2023 вбачається, що уповноваженою особою на підписання зовнішньоекономічного контракту від імені продавця є Yujuan Ren.

Відповідач також вказує, що в жодному з поданих до митного оформлення документів відсутня інформація щодо заявлених даних про виробника товару та торговельної марки.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до листа-роз`яснення «BAZHOU YOYO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD» від 27.12.2023 року: «Виробником товару за договором №TNZ2303145 від 01.06.2023 є компанія «BAZHOU YOYO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD», країна-виробник Китай. Торгова марка «BONRO» зареєстрована в Україні. Відповідно до Ліцензійного договору на використання торгової марки, ПП ОСОБА_5 виступає її власником (Ліцензіаром), а ТОВ «ДИСКОНТКЮ» - Ліцензіатом. Тобто ТОВ «ДИСКОНТКЮ» надано окремі права на використання торгової марки «BONRO». Тому ТОВ «ДИСКОНТКЮ» та компанія «BAZHOU YOYO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD», КИТАЙ домовились, що під час виробництва певних товарів за контрактом виробник буде маркувати товар торговою маркою «BONRO» для ТОВ «ДИСКОНТКЮ».

Судом встановлено, що до Заяви №2 у порядку ст. 55 МК України позивачем долучено: Лист-роз`яснення щодо торговельної марки б/н від 27.12.2023, Ліцензійний договір на використання торгової марки №2 від 01.08.2023 та Свідоцтво на знак для товарів і послуг № 224543 від 27.03.2019 року.

Крім того, відповідач вказує, що надані платіжні інструкції в іноземній валюті від 05.06.2023 №2 та від 10.08.2023 №76 не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, оскільки не відповідають вимогам Закону №1591-ІХ та Постанови №216.

Суд зазначає про безпідставність такого доводу, оскільки позивачем до Заяви №2 в порядку ст. 55 МК України долучено платіжні інструкції в іноземній валюті з усіма реквізитами та відмітками. При цьому платіжні документи, які подавались до митного контролю, були сформовані з інтернет-банкінгу.

Більше того, відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, зокрема у підпункті 8 зазначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг].

Судом встановлено, що у пункті 57 кожного із банківських платіжних документів вказаний SWIFT-код банку отримувача, що співпадає з SWIFT-кодом зазначеним у пункті 11 «Реквізити сторін» зовнішньоекономічного контракту №TNZ2303145 від 01.06.2023 року. Окрім того у Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента. Більше того, у графі 59 «Отримувач» банківських платіжних документів зазначено номер рахунку отримувача, що повністю відповідає номеру рахунку зазначеному у пункті 11 зовнішньоекономічного контракту. Відтак банківські платіжні документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством.

Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Щодо банківських платіжних документів, які підтверджують здійснену позивачем оплату транспортних послуг, то суд враховує позицію Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, в якій зазначено: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Більше того до Заяви №2 у порядку ст. 55 МК України позивачем долучено: Заявку на перевезення №0148 від 30.09.2023, Рахунок на оплату послуг перевезення №0148 від 02.10.2023, довідку про транспортно-експедиторські витрати б/н від 02.10.2023, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг № 65 від 05.10.2023 р. та Акт надання послуг №0148/23 від 05.10.2023. Отже, транспортні витрати понесені позивачем включені у заявлену митну вартість.

Також митний орган зауважує, що митному органу декларантом не надано копію митної декларації країни відправлення від 23.07.2023 №021720230000186266.

Як встановлено судом вказана копія митної декларації країни відправлення була долучено позивачем до Заяви №2 в порядку ст. 55 МК України. Більше того, митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Також відповідачем не обґрунтовано, яким чином відсутність копії митної декларації країни відправлення впливає на числові значення митної вартості товару, що підлягає митному оформленню.

Крім того, відповідач вказує, що позивачем до митного оформлення не надано прайс-лист.

Суд зазначає, що позивачем разом з Заявою №2 в порядку ст. 55 МК України був долучений прайс-лист б/н від 02.06.2023. До того ж, прайс-лист не є обов`язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару. Тому вказана обставина не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Також суд враховує, що ані прайс-лист, ані митна декларація країни відправлення не відноситься МК України до документів, що обов`язково подається на підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідач в оскаржуваних рішеннях №UA209000/2023/901345/3 від 08.12.2023 та №UA209000/2023/901357/3 від 12.12.2023 стверджує, що у гр. «торгова країна» та «країна призначення» митних декларацій країни відправлення вказано POLAND, що може свідчити про поставку товару на підставі іншого зовнішньоекономічного договору.

Суд погоджується з доводами позивача, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника. Також позивачу не є відомим порядок заповнення митних декларацій країни відправлення (в даному випадку китайська експортна декларація). Відповідач не посилається на чинні норми китайського законодавства та не вказує як повинна заповнюватись експортна митна декларація. А твердження посадової особи Львівської митниці про те, що можливо поставка товару здійснювалась на підставі іншого зовнішньоекономічного договору, є домислом та припущенням митного органу, оскільки жодні обставини не свідчать про таке.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

Крім того, відповідно до п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, у оскаржуваних рішеннях крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

Відповідач жодним способом не спростовує твердження позивача про виявлені розбіжності у митних деклараціях, на які відповідач посилався як джерела інформації для коригування митної вартості товарів.

За правилами ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901345/3 від 08.12.2023, №UA209000/2023/901357/3 від 12.12.2023 та №UA209000/2023/901346/3 від 08.12.2023.

А тому, як наслідок, вищезазначені рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішень про коригування митної вартості та карток відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 4 163,00 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача подано переклад українською мовою документів, долучених до позовної заяви.

Відтак, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача витрати, понесення за проведення перекладу українською мовою документів, складених іноземною мовою, у сумі 5175,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з ч. 3 ст. 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Ч. 5-6 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження понесених витрат з перекладу документів позивачем подано:

- акт виконаних робіт від 29.03.2024, згідно з яким Приватним підприємством «Азбука світу» надано ТОВ «ДИСКОНТКЮ» послуги перекладу документів з англійської/польської/китайської мови на українську мову згідно виставленого рахунку-фактури №03/03/24 від 26.03.2024 з завіренням агенції у сумі 5175,00 грн;

- рахунок-фактура №03/03/24 від 26.03.2024 на суму 5175,00 грн;

- платіжна інструкція №98 про оплату 5175,00 грн.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 5175,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії): Договір № 1-02/10/23 про надання правової допомоги та Додаткова угода № 12/5 від 14.03.2024 р. до Договору № 1-02/10/23 про надання правової допомоги від 02 жовтня 2023.

Поряд з цим, ч. ч. 5, 6 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу ч. 5 ст. ст. 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: « 17. Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.08.2021 у справі №640/11204/19 зазначив: «У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Не зважаючи на те, що судами різних юрисдикцій тлумачилися норми ЦПК і ГПК України, вищенаведена практика є застосовною до обставин цієї справи, оскільки у ЦПК, ГПК і КАС України вище аналізовані норми є однаковими за змістом».

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У відповідності до ч. 6 ст. 134 КАС України, суд також враховує клопотання відповідача про зменшення розміру виплат на оплату правничої допомоги.

Суд, враховуючи складність та категорію цієї справи, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню до 3000,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а; код ЄДРПОУ: 44929444) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901345/3 від 08.12.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901357/3 від 12.12.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901346/3 від 08.12.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» судовий збір у розмірі 4 163 (чотири тисячі сто шістдесят три) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» суму витрат, понесених по оплаті послуг з перекладу документів, в розмірі 5175 (п`ять тисяч сто сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а; код ЄДРПОУ: 44929444)

Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Сидор Н.Т.


Суд	Львівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	03.10.2024
Оприлюднено	07.10.2024
Номер документу	122093905
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —380/6111/24

Рішення від 03.10.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сидор Наталія Теодозіївна

Ухвала від 10.04.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сидор Наталія Теодозіївна

Ухвала від 22.03.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сидор Наталія Теодозіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 03.10.2024 по справі 380/6111/24ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —380/6111/24

Рішення від 03.10.2024

Ухвала від 10.04.2024

Ухвала від 22.03.2024

Рішення
від 03.10.2024 по справі 380/6111/24
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД