Рішення

від 03.10.2024 по справі 380/8282/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8282/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901362/2 від 12.12.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901408/2 від 28.12.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2024/900015/2 від 08.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2024/900023/2 від 10.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2024/900122/2 від 09.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «TIANGIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № KND230206, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець постачає і передає у власність товар (меблі), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту. Під час декларування вказаного товару позивачем відповідно до ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці електронні митні декларації, відповідно до яких було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. меблі для сидіння). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача надано відповідачу повний пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. В деклараціях митна вартість товару була визначена за ціною договору. Однак, незважаючи на те, що заявлена позивачем митна вартість товарів, імпортованих за контрактом базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, митним органом прийнято спірні рішення про коригування заявленої митної вартості товару. На переконання позивача, відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 22.04.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 02.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею було встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, що безпосередньо відображено в оскаржуваних рішеннях.

Представником позивача в спростування наведених заперечень у відзиві на позовну заяву, подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не навів переконливих аргументів, що надані позивачем документи в сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним позивачем основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку

02.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «TIANGIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № KND230206, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець постачає і передає у власність товар (меблі), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND23367 від 14.09.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 16 838, 30 доларів США.

11.12.2023 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170102860U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 меблі для сидіння, крісла з оббивкою з тканини (екошкіра)).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND230206 від 02.06.2023; Рахунок-проформа №KND23367 від 31.07.2023; Рахунок-фактура (Інвойс) №KND23367 від 14.09.2023; Банківський платіжний документ №200 від 14.11.2023; Договір про перевезення №2023/08/18 ЗК від 18.08.2023; Договір про перевезення №2023/10/31 ЕК від 31.10.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1198 від 23.11.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №9081 від 23.11.2023; Автотранспортна накладна б/н від 23.11.2023; Коносамент №HYSF2023090066 від 21.09.2023; Копія митної декларації країни відправлення №021720230000239952 від 18.09.2023; Прайс-лист б/н від 31.07.2023; Інтернет-пропозиція.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів. У відповідь на вимогу декларантом подано: прайс-лист та інтернет-пропозиції.

Однак, 12.12.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901362/2.

У зв`язку з незгодою із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості від 12.12.2023 року №UA209000/2023/901362/2 позивачем в порядку статті 55 Митного кодексу України було подано Заяву №3 від 04.03.2024 року, у якій задля скасування оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування.

Зокрема разом із Заявою №3 від 04.03.2024 року було подано: Копію Листа від контрагента б/н від 26.12.2023; Копію банківського платіжного документу, що стосується товару №200 від 14.11.2023; Копію банківського платіжного документу, що підтверджує факт оплати за транспортні послуги №143 від 24.11.2023; Копію банківського платіжного документу, що підтверджує факт оплати за транспортні послуги №177 від 13.12.2023; Копію Заявки на перевезення №1198 від 20.11.2023; Копію Акту надання послуг № 1212/1 від 12.12.2023; Копію Довідки від ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ»; Копію рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №734 від 18.01.2024; Копію рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №751 від 19.01.2024 року.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND23421 від 20.10.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 16 200 доларів США.

28.12.2023 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170108425U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 меблі для сидіння, крісла з оббивкою з тканини (екошкіра)).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND230206 від 02.06.2023; Рахунок-проформа №KND23421 від 07.09.2023; Рахунок-фактура (Інвойс) № KND23421 від 20.10.2023; Банківський платіжний документ №278 від 12.12.2023; Банківський платіжний документ №99 від 11.09.2023; Договір про перевезення №2023/08/18 ЗК від 18.08.2023; Договір про перевезення №2023/09/20 ПК від 20.09.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1213 від 21.12.2023; Договір про перевезення №S/2023 від 07.06.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги N1627-ІСТ від 20.12.2023; Автотранспортна накладна б/н від 22.12.2023 р.; Коносамент №HN123100065 від 29.10.2023; Копія митної декларації країни відправлення №021720230000271044 від 26.10.2023; Прайс-лист б/н від 07.09.2023; Інтернет-пропозиція.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів. У відповідь на вимогу декларантом подано: прайс-лист та інтернет-пропозиції.

Однак, Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 28.12.2023 року №UA209000/2023/901408/2.

У зв`язку з незгодою із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості від 28.12.2023 року №UA209000/2023/901408/2 позивачем в порядку статті 55 Митного кодексу України було подано Заяву №4 від 09.03.2024 року, у якій задля скасування оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. Зокрема разом із Заявою №4 від 09.03.2024 року було подано: Копію листа від контрагента б/н від 26.12.2023 року; Копію банківського платіжного документу №292 від 20.12.2023, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до рахунку-фактури N1627-ІСТ від 20.12.2023 року; Копію Акту приймання-передачі наданих послуг №2812/1 від 28.12.2023 року; Копію банківського платіжного документу №185 від 02.01.2024 року.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND23423 від 13.10.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 11 281, 5 доларів США.

08.01.2024 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170001445U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 меблі для сидіння, крісла з оббивкою з тканини (екошкіра)).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND230206 від 02.06.2023; Рахунок-проформа №KND23423 від 07.09.2023; Рахунок-фактура (Інвойс) № KND23423 від 13.10.2023; Банківський платіжний документ №101 від 11.09.2023; Банківський платіжний документ №265 від 04.12.2023; Договір про перевезення №2023/08/18 ЗК від 18.08.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1214 від 20.12.2023; Договір про перевезення №S/2023 від 07.06.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги N1625-ІСТ від 20.12.2023; Автотранспортна накладна б/н від 20.12.2023 р.; Коносамент №HN123100059 від 19.10.2023; Копія митної декларації країни відправлення №021720230000263351 від 16.10.2023; Прайс-лист б/н від 07.09.2023; Інтернет-пропозиція.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів. У відповідь на вимогу декларантом подано: прайс-лист та інтернет-пропозиції.

Однак, Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 08.01.2024 року №UA209000/2024/900015/2.

У зв`язку з незгодою із прийнятими Рішеннями про коригування митної вартості від 08.01.2024 року №UA209000/2024/900015/2 позивачем в порядку статті 55 Митного кодексу України було подано Заяву №5 від 09.03.2024 року, у якій задля скасування оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. Зокрема разом із Заявою №5 від 09.03.2024 року було подано: Копію Листа від контрагента б/н від 26.12.2023 року; Копію банківського платіжного документу № 290 від 20.12.2023 року, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до рахунку-фактури N1625-ІСТ від 20.12.2023 року. Копію Договору на перевезення №2023/08/18 ЗК від 18.08.2023.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND23381 від 27.09.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 12 374, 60 доларів США.

09.01.2024 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170001987U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 меблі для сидіння, крісла з оббивкою з тканини (екошкіра)).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND230206 від 02.06.2023; Рахунок-проформа №KND23381 від 09.08.2023; Рахунок-фактура (Інвойс) № KND23381 від 27.09.2023; Банківський платіжний документ №228 від 22.11.2023; Договір про перевезення №23.08.2023 від 23.08.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4525983 від 08.12.2023; Коносамент №QN23090140 від 05.10.2023; Накладна УМВС №00000160 від 15.12.2023; Копія митної декларації країни відправлення №021720230000252871 від 01.10.2023; Автотранспортна накладна 414884 від 06.01.2024 р.; Прайс-лист б/н від 09.08.2023; Інтернет-пропозиція.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів. У відповідь на вимогу декларантом подано: прайс-лист та інтернет-пропозиції.

Однак, Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 10.01.2024 року №UA209000/2024/900023/2.

У зв`язку з незгодою із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості від 10.01.2024 року №UA209000/2024/900023/2 позивачем в порядку статті 55 Митного кодексу України було подано Заяву №6 від 09.03.2024 року, у якій задля скасування оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. Зокрема разом із Заявою №6 від 09.03.2024 року було подано: Копію листа від контрагента б/н від 26.12.2023 року; Копію Банківського платіжного документу №173 від 11.12.2023 року що підтверджує факт оплати транспортних послуг.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND23501 від 01.12.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 13 299, 7 доларів США.

09.02.2024 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170011953U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 меблі для сидіння, крісла з оббивкою з тканини (екошкіра)).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND230206 від 02.06.2023; Рахунок-проформа №KND23501 від 17.10.2023; Рахунок-фактура (Інвойс) №KND23501 від 01.12.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару №155 від 19.10.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару №312 від 22.01.2024; Договір про перевезення №127/08/2023 від 27.08.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №022 від 07.02.2024; Договір про перевезення №S/2023 від 07.06.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги N1669-ІСТ від 06.02.2024; Автотранспортна накладна б/н від 08.02.2024 р.; Коносамент №HN123110767 від 07.12.2023; Копія митної декларації країни відправлення №021720230000307962 від 04.12.2023; Прайс-лист б/н від 17.10.2023; Інтернет-пропозиція.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів. У відповідь на вимогу декларантом подано: прайс-лист та інтернет-пропозиції.

Однак, Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 09.02.2024 року №UA209000/2024/900122/2.

Вважаючи прийняті митним органом рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П. п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як видно з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митні декларації №23UA209170102860U0, №23UA209170108425U0, №24UA209170001445U5, №24UA209170001987U8 та №24UA209170011953U0.

До декларацій долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір, рахунки-проформи, рахунки-фактури (Інвойс), банківські платіжні документи, що стосується товару, договори про перевезення, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, автотранспортні накладні, коносаменти, прайс-листи, інтернет-пропозиції.

Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу представник позивача подав прайс-лист, інтернет-пропозиції та просив завершити митне оформлення товару.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірні рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Так, відповідач в оскаржуваних рішеннях вказує, що у зовнішньоекономічному контракті від 02.06.2023 року №KND230206 відсутні відомості про особу уповноважену на укладання та підписання його від імені продавця.

З цього приводу суд приходить до висновку, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). А відтак посилання відповідача про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим. З долученого до Заяви №№3, 4, 5,6 у порядку ст. 55 МК України позивачем листа від контрагента б/н від 26.12.2023 вбачається, що уповноваженою особою на підписання зовнішньоекономічного контракту від імені продавця є Yang Ruijie.

Окрім того. документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 МК України документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Також митний орган вказує, що у гр. «торгова країна» та «країна призначення» митних декларацій країни відправлення вказано POLAND, що може свідчити про поставку товару на підставі іншого зовнішньоекономічного договору.

Суд погоджується з доводами позивача, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника. Також позивачу не є відомим порядок заповнення митних декларацій країни відправлення (в даному випадку китайська експортна декларація). Відповідач не посилається на чинні норми китайського законодавства та не вказує як повинна заповнюватись експортна митна декларація. А твердження посадової особи Львівської митниці про те, що можливо поставка товару здійснювалась на підставі іншого зовнішньоекономічного договору, є домислом та припущенням митного органу, оскільки жодні обставини не свідчать про таке.

Також відповідач стверджує, що позивачем до митного оформлення не надано заявок на перевезення, актів приймання передачі наданих послуг та банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг.

З цього приводу суд враховує пояснення представника позивача про те, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зауважити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору.

Частини 2 та 3 статті 53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд враховує аналогічну позицію щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що « [… серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».

Cуд зазначає, що у частині 2 статті 53 МК України не визначений конкретний перелік документів, якими підтверджується розмір витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Вказаний наказ Міністерства фінансів України не визначає жодних заявок серед документів, що обґрунтовують транспортні витрати. Таким чином вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості були обґрунтовані документально, та саме тими документами, які і вимагаються на законодавчому рівні. Як наслідок усі транспортні витрати, які поніс позивач включені у заявлену митну вартість.

Більше того, до Заяви №№3, 4, 5, 6 у порядку ст. 55 МК України позивачем долучено банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг, заявки на перевезення та акти надання послуг.

Також відповідач вказує, що надані для підтвердження оплати за оцінювані товари платіжні інструкції в іноземній валюті не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, оскільки не відповідають вимогам Закону №1591-ІХ та Постанови №216.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, зокрема у підпункті 8 зазначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг].

Судом встановлено, що у пункті 57 кожного із банківських платіжних документів вказаний SWIFT-код банку отримувача, що співпадає з SWIFT-кодом зазначеним у пункті 11 «Реквізити сторін» зовнішньоекономічного контракту №KND230206 від 02.06.2023. Окрім того у Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента. Більше того, у графі 59 «Отримувач» банківських платіжних документів зазначено номер рахунку отримувача, що повністю відповідає номеру рахунку зазначеному у пункті 11 зовнішньоекономічного контракту. Відтак банківські платіжні документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством.

Так, в оскаржуваному рішенні №UA209000/2023/901362/2 від 12.12.2023 митний орган вказує, що до митного оформлення декларантом не надано банківських платіжних документів, що стосуються товару.

Як встановлено судом, у графі 44 митної декларації №23UA209170102860U0 від 11.12.2023 зазначено код « 4301», під якими містяться банківський платіжний документ №200 від 14.11.2023, який підтверджує здійснену позивачем оплату за товар. Зокрема, цей документ зазначені і у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

До того ж, вказаний банківський платіжний документ був долучений позивачем разом із Заявою №3 в порядку ст. 55 МК України.

Також митний орган наголошує на тому, що позивачем не підтверджено понесені ним транспортно-експедиторські витрати до порту Tianjin (Китай) та від порту Gdansk (Польща) до Прушкова (Польща).

Суд погоджується з позицією позивача про необґрунтованість такого зауваження, оскільки з огляду на обрані сторонами умови поставки (FOB) продавець повинен поставити товар шляхом розміщення товару на борту судна, номінованого покупцем у пункті завантаження, якщо такий зазначений покупцем, в названому порту відвантаження або забезпечити надання товару, вже поставленого у такий спосіб. Отже, витрати на транспортування товару зі складу продавця до порту Tianjin згідно обраних умов поставки покладаються на продавця. Експедитором, ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ», надано послуги з доставки вантажу морським транспортом та послуги THC (послуги перевалки вантажів в порту). Перевалка вантажу - це безпосереднє вивантаження вантажу з судна на термінал порту і його навантаження на залізничний або автомобільний транспорт з подальшим вивезенням із території порту або навантаженням на судно. Як встановлено судом, ТОВ «ДИСКОНТКЮ» звернулось до експедитора ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» з проханням додатково роз`яснити про надані ним послуги з перевантаження та перевезення за маршрутом Tianjin Port, Chine (Китай) Прушків (Польща) згідно рахунку-фактури №9081 від 23.11.2023.

Так, ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» надано Довідку в якій зазначено наступне:

«При складанні рахунку-фактури №9081 від 23.11.2023 у п.2 в описі наданих послуг було допущено неточність, а саме вказано: «Транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи НРР, складські послуги, оформлення Т1». Вірним є наступна назва послуги: «Транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України у тому числі відкриття транзитної декларації (Т1), вивантаження з борту судна, авто від порту до складу перевантаження, перевантаження у Прушкові». Додатковим підтвердженням того, що сплачена клієнтом послуга включала також перевезення з Гданська до складу перевантаження в Прушків є те, що при наданні послуг з транспортування чергової партії товару нами виставлено рахунок на оплату №734 від 18.01.2024, де у пункті 2 опису наданих послуг зазначено, що вартість: - транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України у тому числі відкриття транзитної декларації (Т1), вивантаження з борту судна, авто від порту до складу перевезення, перевантаження у Прушкові становить 56246, 25 грн. З наведеного вбачається, що вартість перевезення вантажу з порту м. Гданськ (Польща) до м. Прушків (Польща) співмірна в обох випадках. В іншому випадку при наданні транспортно-експедиторських послуг за маршрутом Xingang, Китай Городок, Україна нами виставлено рахунок на оплату №751 від 19.01.2024 року, у пункті 2 якого чітко зазначено, що вартість:

- транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи HPP, складські послуги, оформлення Т1 становить 9 708, 41 грн (в даному випадку відбувалось перевантаження на залізничну колію безпосередньо в Гданську і витрати на транспортування до кордону з Гданську визначено у розмірі 50 849,00 грн)».

Отже, позивачем було включено до митної вартості товару послуги доставки товару з порту м. Гданськ до м. Прушків.

Більш того, до Заяви №3 в порядку ст. 55 МК України позивачем долучено Довідку від ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ», банківський платіжний документ №143 від 24.11.2023, що підтверджує факт оплати транспортних послуг згідно рахунку фактури №9081 від 23 листопада 2023 та рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №№734 від 18.01.2024, 751 від 19.01.2024 року.

У спірному рішенні №UA209000/2024/900015/2 від 08.01.2024 року митний орган зазначив, що Договір на перевезення №2023/08/18 ЗК від 18.08.2023 до митного оформлення не подавався.

Суд зазначає, що у графі 44 митної декларації №24UA209170001445U5 від 08.01.2024 зазначено код « 4301», під якими містяться Договір на перевезення №2023/08/18 ЗК від 18.08.2023. Зокрема, цей документ зазначений і у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позначка «m» біля коду у графі 44 митної декларації (згідно Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684) означає, що вказаний документ надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД.

Тобто, договір надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів, тому в митних декларацій перед кодом таких документів було поставлено символ «m». Факт того, що договір на перевезення досліджувався митницею підтверджується карткою відмови, де серед інших документів, наданих до митного оформлення, зазначений і договір на перевезення №2023/08/18 ЗК від 18.08.2023.

Cуд наголошує, що у частині 2 статті 53 МК України не визначений конкретний перелік документів, якими підтверджується розмір витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

Крім того, відповідно до п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, у оскаржуваних рішеннях крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

Відповідач жодним способом не спростовує твердження позивача про виявлені розбіжності у митних деклараціях, на які відповідач посилався як джерела інформації для коригування митної вартості товарів.

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901362/2 від 12.12.2023, №UA209000/2023/901408/2 від 28.12.2023 року, №UA209000/2024/900015/2 від 08.01.2024, №UA209000/2024/900023/2 від 10.01.2024, №UA209000/2024/900122/2 від 09.02.2024.

А тому, як наслідок, вищезазначені рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішень про коригування митної вартості не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 4672,20 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача подано переклад українською мовою документів, долучених до позовної заяви.

Відтак, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача витрати, понесення за проведення перекладу українською мовою документів, складених іноземною мовою, у сумі 6380,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з ч. 3 ст. 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Ч. 5-6 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження понесених витрат з перекладу документів позивачем подано:

- акт виконаних робіт від 29.04.2024, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 надано ТОВ «ДИСКОНТКЮ» послуги перекладу документів з англійської/польської/китайської мови на українську мову з завіренням агенції у сумі 6380,00 грн;

- рахунок-фактура №157/04/24 від 24.04.2024 на суму 6380,00 грн;

- платіжна інструкція №119 про оплату 6380,00 грн.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 6380,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а; код ЄДРПОУ: 44929444) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901362/2 від 12.12.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901408/2 від 28.12.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2024/900015/2 від 08.01.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2024/900023/2 від 10.01.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2024/900122/2 від 09.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» судовий збір у розмірі 4672 (чотири тисячі шістсот сімдесят дві) гривні 20 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» суму витрат, понесених по оплаті послуг з перекладу документів, в розмірі 6380 (шість тисяч триста вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а; код ЄДРПОУ: 44929444)

Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Сидор Н.Т.