Рішення

від 04.10.2024 по справі 380/10838/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2024 рокусправа № 380/10838/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Західного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі також відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 08.04.2023 по 07.10.2023 (включно).

- зобов`язати Західне регіональне управління ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 08.04.2023 по 07.10.2023 (включно).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.04.2023 № 138-ОС виключений зі списків особового складу Західного регіонального управління та всіх видів забезпечення з 07.04.2023. Зазначає, що під час проходження військової служби відповідач не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення, а також не виплатив йому при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби. Вказане зумовило звернення за захистом своїх прав до суду. На виконання судового рішення у справі № 380/15229/23 відповідач нарахував та виплатив індексацію грошового забезпечення, та на виконання судового рішення нарахував та виплатив поетапно кошти,які стосувалися нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні. Оскільки з позивачем своєчасно не проведено остаточний розрахунок при звільненні, то відповідно до ст. 117 Кодексу Законів про працю України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку.

Ухвалою від 27.05.2024 відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 27.05.2024 та примірник позовної заяви з додатками отримано відповідачем 28.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що відповідно до витягу наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.04.2023 «Про особовий склад» № 138-ОС виключено зі списків особового кладу Західного регіонального управління та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1 (П-003292) начальника відділу кадрів, звільненого з військової служби за п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) з 07.04.2023.

Згідно відомостей КП Діловодство спеціалізованого суду, а також Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 15.04.2024 у справі № 380/15229/23 визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 07.04.2023 відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.04.2023 відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.04.2024 у справі № 380/15229/23 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 залишив без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 в адміністративній справі №380/15229/23 - без змін.

На виконання вказаного судового рішення у справі № 380/15229/23 відповідач 24.04.2024 шляхом зарахування на картковий рахунок позивача перерахував індексацію грошового забезпечення та нарахував кошти позивачу у розмірі 81626,80 грн.

Також суд встановив, що позивач звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не вчинення дій із нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 )2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 10.10.2023 у справі № № 380/12403/23 у задоволенні позову відмовив повністю.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.03.2024 апеляційну скаргу адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 скасував та прийняв постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 календарних років військової служби. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби.

На виконання цього судового рішення відповідач 25.04.2024 шляхом зарахування на картковий рахунок позивача нарахував кошти позивачу у розмірі 156770,42 грн. та 10.05.2024 здійснив доплату одноразової грошової допомоги у сумі 172071,84 грн.

Вважаючи, що непроведення повного розрахунку при звільненні дає позивачу право на стягнення в судовому порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Однією із встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов`язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. Цим Законом передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військо військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює за кріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно п. п. 2, 4 ст. 9 вищевказаного Закону визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Положеннями ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. З зазначеного вище слідує, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової час тини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Відповідно до п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115 (далі Положення №1115), - особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення. Пунктом 292 Положення визначено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 31.10.2019 у справа № 2340/4192/18.

Оскільки спеціальним законодавством не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд зазначає про підставність застосування до спірних правовідносин норм КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Закріплені у ст. ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Як вже було зазначено вище, згідно відомостей КП Діловодство спеціалізованого суду, а також Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 15.04.2024 у справі № 380/15229/23 визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 07.04.2023 відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.04.2023 відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.04.2024 у справі № 380/15229/23 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 залишив без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 в адміністративній справі №380/15229/23 - без змін.

На виконання вказаного судового рішення у справі № 380/15229/23 відповідач 24.04.2024 шляхом зарахування на картковий рахунок позивача перерахував індексацію грошового забезпечення та нарахував кошти позивачу у розмірі 81626,80 грн.

Також суд встановив, що позивач звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не вчинення дій із нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 )2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 10.10.2023 у справі № № 380/12403/23 у задоволенні позову відмовив повністю.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.03.2024 апеляційну скаргу адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 скасував та прийняв постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 календарних років військової служби. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби.

На виконання цього судового рішення відповідач 25.04.2024 шляхом зарахування на картковий рахунок позивача нарахував кошти позивачу у розмірі 156770,42 грн. та 10.05.2024 здійснив доплату одноразової грошової допомоги у сумі 172071,84 грн.

Отже, після ухвалення судових рішень про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Визначаючись щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне проведення розрахунку під час звільнення, суд зазначає таке.

Метою встановлення передбаченої ст. 117 КЗпП України відповідальності роботодавця є захист майнових прав працівника (службовця) у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, немає на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина 1 ст. 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина 2 ст. 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч. 1 ст. 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції норму ст. 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

В той же час визначаючись із періодом такої компенсації та її розміром суд враховує таке.

Як вже встановив суд, позивача було виключено зі списків особового складу військової частини 07.04.2023. Між тим, остаточний розрахунок на виконання судового рішення у справі від № 380/12403/23 проведено лише 10.05.2024 (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача).

Відповідно час затримки остаточного розрахунку за вказаний період становить 397 календарних дні.

У той же час згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративну справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

В даному випадку у своїх позовних вимогах позивач визначився з періодом виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах шести місяців, що відповідає новій редакції ст. 117 КЗпП України, що діє з 19.07.2022.

Таким чином з урахуванням меж позовних вимог, обрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача необхідно здійснити в межах шестимісячного терміну.

А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 08.04.2023 (наступний день після звільнення), проте не більш як за шість місяців, що становить 183 календарні дні (з 08.04.2023 по 08.10.2023).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Посилання відповідача на непоширення на спірні правовідносини положень Кодексу законів про працю України суд оцінює критично з огляду на те, що за загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а приписи трудового законодавства застосовуються в тому випадку, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Слід зауважити, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовує відносини, що пов`язані із затримкою розрахунку при звільненні (припинення контракту про проходження військової служби) військовослужбовців з лав Збройних сил України, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 по справі № 240/12167/20 зазначив про те, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані нормами спеціального законодавства. Водночас такі питання врегульовані нормами КЗпП України.

Щодо розрахунку суми стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки виплати позивачу індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу 1 п. 2 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно архівної відомості № 1 про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 , суд встановив, що грошове забезпечення позивача за два останніх місяці перед звільненням з військової служби (лютий 2023 року березень 2023 року) складає: 53416,00 грн. + 53416,00 грн. = 106832,00 грн.

Отже для обчислення середнього заробітку позивача необхідно застосовувати показник 1810,71 грн. в день (106832,00 грн. (заробіток за два останніх місяці) / 59 календарних днів (28 календарних днів у лютому 2023 року та 31 календарний день у березні 2023 року).

Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в цьому разі становить 331359,93 грн. (1810,71 грн. х 183 календарних дні).

Суд вважає, що в цьому випадку відсутні підстави застосовувати підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, оскільки судом до спірних правовідносин застосовано приписи чинної редакції ст. 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Наведене відповідає застосованому Верховним Судом у постанові від 22.02.2024 у справі № 560/831/23 підходу щодо обрахунку розміру середнього заробітку.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача суд виходить з того, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд і в постановах від 31.03.2021 у справі № 120/2617/20-а, від 20.05.2021 у справі № 380/3007/20 та від 29.10.2021 у справі № 380/5499/20.

За таких умов суд вважає за доцільне обрати спосіб задоволення позову у вигляді стягнення на користь позивача середнього заробітку у сумі 331359,93 грн. за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно із ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись статтями 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби у сумі 331359 (триста тридцять одна тисяча триста п`ятдесят дев`ять) гривень 93 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати з сторін не стягувати.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 04.10.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна