Рішення

від 13.09.2024 по справі 580/6764/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 року справа № 580/6764/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області, Головного сервісного центру МВС про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області (далі відповідач 1), в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Черкаській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України документів та висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

зобов`язати Державну установу Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Черкаській області підготувати та направити до Міністерства внутрішніх справ України документи разом із висновком щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Позов мотивовано тим, що відповідачу протиправно відмовлено у направлення до МВС України документів щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги, право на яку має за законом.

Ухвалою від 15.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 30.07.2024 суд залучив до участі у справі другим відповідачем Головний сервісний центр МВС (далі відповідач 2).

13.08.2024 відповідач 2 подав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказано, що 26.08.1992 позивачеві, який в той час перебував на посаді працівника карного розшуку Жашківського РВ УМВС завдано тілесних ушкоджень. Висновком за результатами службового розслідування від 13.12.2003 встановлено, що нещасний випадок, який стався з позивачем 26.08.1992 мав місце під час проходження ним служби в ОВС та пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Свідоцтвом про хворобу від 12.12.2003 № 745 вказано, що визначені ним захворювання Позивача пов`язані з проходженням служби в ОВС.

Надалі, при первинному огляді медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено 15% втрати працездатності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків та за втрату працездатності 10% у зв`язку з захворюванням пов`язаним з проходженням служби в МВС, що стало підставою для виплати 19.08.2004 ПАТ НАСК «Оранта» страхового відшкодування в розмірі 2000,00 грн.

08.09.2021 згідно довідки до акта МСЕК серія 12ААА № 354519 при повторному огляді позивачу з 16.08.2021 встановлено II групу інвалідності безтерміново. В якості причин інвалідності зазначено, що травма пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Позивач звернувся до Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Черкаській області з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в ОВС.

Листом від 23.04.2024 № 33/44/1-707 ДУ «ТМО» повідомило позивача, що відсутні підстави для направлення заяви та наданих документів до відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідач зазначає, що позивач з заявою в Порядку № 850 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності звернувся до уповноваженого органу після двох років з дня первинного встановлення інвалідності.

В той же час, пункт 4 Порядку № 850 встановлює можливість отримання грошової допомоги у зв`язку з встановленням вищої групи інвалідності, якщо під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, однак якщо це відбулося протягом двох років з моменту встановлення працівникові міліції первинної інвалідності.

З урахуванням викладеного та зважаючи на факт спливу строку визначеного Порядком № 850 відмова в направленні заяви та наданих документів до відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги є законною та правомірною, оскільки в такому випадку неможливо скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Крім того наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.10.2023 № 867 визначено територіальні медичні об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях та місту Києву уповноваженими установами МВС з оформлення документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності колишнього працівника міліції.

Таким чином, саме ДУ «ТМО» є органом, який уповноважений надати до МВС документи зазначені в пункті 7 Порядку № 850, а також висновок щодо виплати грошової допомоги, що спростовує доводи позивача покладені в основу позовних вимог відносно того, що відповідний орган має лише передати документи до МВС не надаючи їм оцінки. Однак, пункт 8 Порядку № 850 покладає обов`язок на керівника уповноваженої установи МВС подати також висновок щодо виплати грошової допомоги.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Позивач проходив службу в органах МВС України та 29.12.2003 був звільнений зі служби у відставку Збройних Сил України згідно наказу від 29.12.2003 №141о/с на підставі пункту 64 П (за віком).

Висновком за результатами службового розслідування від 13.12.2003 встановлено, що 26.08.1992 позивачеві, який перебував на посаді працівника карного розшуку Жашківського РВ УМВС завдано тілесних ушкоджень. Нещасний випадок, який стався з позивачем 26.08.1992 мав місце під час проходження ним служби в ОВС та пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Свідоцтвом про хворобу від 12.12.2003 № 745 вказано, що визначені ним захворювання позивача пов`язані з проходженням служби в ОВС.

Відповідно до довідки ПАТ НАСК «Оранта» від 17.04.2024 №02-05/33 позивач 19.08.2004 отримав страхову виплату за державним особистим страхуванням в сумі 2000,00 грн. за 15% втрати працездатності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків та за втрату працездатності 10% у зв`язку з захворюванням пов`язаним з проходженням служби в МВС.

08.09.2021 згідно довідки до акта МСЕК серія 12ААА № 354519 при повторному огляді позивачу з 16.08.2021 встановлено II групу інвалідності безтерміново. В якості причин інвалідності зазначено, що травма пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Позивач звернувся до Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Черкаській області з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в ОВС.

Листом Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області від 23.04.2024 № 33/44/1-707 повідомлено позивача, що відсутні підстави для направлення заяви та наданих документів до відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Підставою вказано, що встановлення 2 групи інвалідності відбулось у 2021 році, тобто понад 2 роки з дати встановлення втрати працездатності.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо направлення документів позивача про призначення допомоги до МВС, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

На підставі ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» (далі Закон №565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

02 липня 2015 року прийнято Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон №580-VIII) згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію.

На виконання пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII Про внесення змін до статті 23 Закону України Про міліцію щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі Порядок №850).

Пунктом 1 Порядку №850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з п.2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи).

Разом з цим, відповідно до п.4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Суд зазначає, що Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами (№711/1837/18), висновки у якій обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Зокрема у постанові від 22.10.2020 у наведеній справі Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов такого висновку щодо застосування положень ст.23 Закону №565-XII та п.4 Порядку №850 у подібних правовідносинах (п. 41):

(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;

(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;

(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;

(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;

(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.

Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Верховний Суд у вказаній справі звернув увагу на те, що оскільки між первинним встановленням інвалідності та повторним оглядом, за наслідками якого встановлено вищу групу інвалідності минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Як установлено судом вище, відповідно до довідки ПАТ НАСК «Оранта» від 17.04.2024 №02-05/33 позивач 19.08.2004 отримав страхову виплату за державним особистим страхуванням в сумі 2000,00 грн. за 15% втрати працездатності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків та за втрату працездатності 10% у зв`язку з захворюванням пов`язаним з проходженням служби в МВС.

08.09.2021 згідно довідки до акта МСЕК серія 12ААА № 354519 при повторному огляді позивачу з 16.08.2021 встановлено II групу інвалідності безтерміново. В якості причин інвалідності зазначено, що травма пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Оскільки повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 09.09.2021, а первинно втрату працездатності 15% позивачу установлено у 2004 році, тобто між цими подіями минуло понад два роки, суд дійшов висновку, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

Стосовно того, що 19.08.2004 позивач отримав від НАСК «Оранта» страхову виплату за особистим страхуванням у зв`язку із втратою працездатності без установлення інвалідності. Водночас, 08.09.2021 позивачу встановлена інвалідність вперше, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 25 червня 2021 року у справі №822/26/18.

У вказаній постанові Верховний Суд відмовив у задоволенні позову щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності, зазначивши, що положення пункту 4 Порядку №850 установлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Верховний Суд у справі №822/26/18 звернув увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 15 вересня 2017 року, а первинно встановлено ступінь втрати працездатності на 25% у 2008 році. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Відтак, на переконання суду, відсутні підстави для направлення відповідних документів МВС.

Оскільки судом встановлено відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а понесені судові витрати розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ