Ухвала

від 25.09.2024 по справі 754/11661/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №754/11661/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6161/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 21 серпня 2024 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 21 серпня 2024 рокувідмовлено у задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12024100030000114 від 19.01.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 367 КК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 21 серпня 2024 року тапостановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, яке належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною розпорядження та відчуження, а саме на:

- 1/3 частку житлового будинку, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 108,1, житлова площа (кв.м): 72,9;

- 1/3 частку земельної ділянки із кадастровим номером: 1211600000:03:027:0196, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0,0756 га;

- автомобіль легковий CHANA BENNI, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону під час розгляду вищевказаного клопотання в суді першої інстанції.

Посилається на те, що в межах вказаного кримінального провадження 19.08.2024 року повідомлено про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення,

передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України, тобто у пособництві у

привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм

службовим становищем у великих розмірах, в умовах воєнного стану.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у ході

досудового розслідування доказами, зокрема: вилученими в ході тимчасового

доступу до речей і документів, що перебувають у власності КО «Київзеленбуд» та TOB «ДСЗ», документами; оглядом місця події від 28.03.2024 року; протоколом допиту ОСОБА_8 .

Прокурор зазначає, що на даний час вирішується питання щодо залучення до вказаного кримінального провадження у якості потерпілого Київську міську раду та заявлення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Так, ч. 3 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом.

Право подання цивільного позову у кримінальному провадженні надається прокурору, який бере в ньому участь (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру»).

Вказує, що вирішення питання щодо заявлення цивільного позову у вищевказаному порядку вимагає значного часу, а зволікання у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди створює умови для приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна та нівелює завдання арешту майна, які визначені ч. 1 ст. 170 КПК України.

Таким чином, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), необхідним є застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна підозрюваної ОСОБА_7 із забороною розпорядження та відчуження.

Отже, з метою унеможливлення здійснити дії, пов`язані із здійсненням продажу, переоформленням, передачі в заставу, найм, дарування, або відчуження майна іншим способом, та забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільний позов), необхідним заходом забезпечення кримінального провадження є накладення арешту на майно ОСОБА_7 .

Також зазначає про те, що ст.ст. 170, 173 КПК України не містять обов`язкової вимоги щодо встановлення стороною обвинувачення вартості майна, на яке накладається арешт.

Обов`язку доведення співмірності вартості майна, на яке необхідно накласти арешт з метою забезпечення цивільного позову та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, приписи ч. 1 ст. 173 КПК України також не містять.

На думку прокурора, відсутність в матеріалах клопотання відомостей щодо вартості майна, на яке накладається арешт, не є підставою для відмови у його задоволенні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Деснянського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100030000114 від 19.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України.

В межах вказаного кримінального провадження 19.08.2024 року повідомлено про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КПК України, тобто у пособництві у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах, в умовах воєнного стану.

20.08.2024 року прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_7 , а саме: житловий будинок, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 108,1, житлова площа (кв.м): 72,9; земельну ділянку із кадастровим номером: 1211600000:03:027:0196, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0.0756 га; автомобіль легковий CHANA BENNI, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .

В обґрунтування вказаного клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_7 , відповідно до наказу ТОВ «ДСЗ» (код ЄДРПОУ 34914426) № 12-К від 12.10.2021 року призначена директором ТОВ «ДСЗ» на підставі протоколу загальних зборів.

З урахуванням положень статуту ТОВ «ДСЗ», затвердженого протоколом №03/02-20 Загальних зборів Учасників ТОВ «ДСЗ» від 03.02.2020 року, зокрема його пунктів 2.14-2.18, ОСОБА_7 відповідно до ч.3 ст. 18 КК України, починаючи з 31.10.2021 року являється службовою особою, яка обіймала посаду на підприємстві, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений час та дату, але не пізніше липня 2023 року, перебуваючи у невстановленому місці, у невстановлених досудовим розслідуванням осіб, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету, виділеними КО «Київзеленбуд» для проведення капітального ремонту скверу на перетині вул. Закревського та вул. Милославської у Деснянському районі, шляхом завищення вартості на обладнання, а саме - комплекти автономного вуличного освітлення на сонячній батареї (опора із світильником), будучи обізнаними про реальну ринкову вартість вищевказаного обладнання.

З метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на заволодіння коштами місцевого бюджету, невстановлені досудовим розслідуванням особи, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 17 липня 2023 року, залучили у ролі пособника Директора ТОВ «ДСЗ» (код ЄРПОУ 34914426) - ОСОБА_7 , яка шляхом усунення перешкод та наданням засобів, надала реквізити підприємства, на якому вона є службовою особою - директором ТОВ «ДСЗ» (код ЄДРПОУ 34914426), сприяла вчиненню кримінального правопорушення невстановленими досудовим розслідуванням особами.

Зокрема, невстановленими досудовим розслідуванням особами, які використовували реквізити від імені директора ТОВ «ДСЗ» (код ЄДРПОУ 34914426) ОСОБА_7 , 17 липня 2023 року о 00 год. 34 хв., з використанням комп`ютерної техніки, подано тендерну пропозицію для участі у закупівлі на капітальний ремонт UA-2023-07-12-006639-a «Капітальний ремонт і реставрація (Капітальний ремонт скверу на перетині вул. Закревського та вул. Милославської у Деснянському районі) ДК 021:2015:45453000-7.

Єдиним учасником та, в подальшому, переможцем за результатами конкурсних торгів вказаної закупівлі стало ТОВ «ДСЗ» (код ЄДРПОУ 34914426).

В подальшому, між КО "Київзеленбуд" в особі заступника начальника Управління капітальних вкладень ОСОБА_9 , який діє на підставі довіреності №35 від 03.08.2023 року, та ТОВ «ДСЗ» (код ЄДРПОУ 34914426) в особі директора ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, укладено договір №118/8 від 04.08.2023 року, предметом якого є «Капітальний ремонт скверу на перетині вул. Закревського та вул. Милославської у Деснянському районі», відповідно до якого підрядник зобов`язується виконати роботи за кошти місцевого бюджету, зазначені у проектно-кошторисній документації по вказаному об`єкту. Загальна ціна договору, відповідно до п.2.1., становить всього з ПДВ - 1 143 477,24 грн. Оплата за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до договірної ціни та кошторисної документації до договору підряду №118/8 від 04.08.2023 року встановлено вартість за роботи і матеріали, зокрема: Комплектів автономного вуличного освітлення на сонячній батареї (опора із світильником), у розмірі 56 000,57 грн. без ПДВ.

За результатом виконання робіт за договором підряду, на підставі Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року, КО «Київзеленбуд" сформовано Інформаційне повідомлення про зарахування коштів №12/10/2023 №209 від 14.10.2023 року, перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «ДСЗ» (код ЄДРПОУ 34914426) кошти місцевого бюджету на суму 1 143 477,24 грн., у тому числі:

- за комплекти автономного вуличного освітлення на сонячній батареї (опора із світильником), у розмірі 56 000,57 грн. без ПДВ за 1 штуку, у кількості 14 штук на загальну вартість 784 007,98 грн. без ПДВ.

У той же час, в ході досудового розслідування встановлено, що вартість обладнання, зокрема комплекти автономного вуличного освітлення на сонячній батареї (опора із світильником) безпідставно завищена на суму 634 305,42 грн. без ПДВ.

Таким чином, на думку органу досудового розслідування, ОСОБА_7 в силу положень ч.3 ст. 18 КК України, будучи службовою особою - директором ТОВ «ДСЗ», яка постійно обіймає у товаристві посаду, пов`язану із виконанням організаційно - розпорядчих функцій, в порушення норм законодавства, зокрема вимог ч.1 ст. 5 ЗУ «Про публічні закупівлі», шляхом зловживання своїм службовим становищем, шляхом усуненням перешкод, наданням засобів, за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом використання останніми реквізитів ТОВ «ДСЗ» (код ЄДРПОУ 34914426), направлених на привласнення бюджетних коштів у великих розмірах, використовуючи надані повноваження, достовірно знаючи що вартість обладнання, яке було використано під час будівництва, фактично завищена, усвідомлюючи і передбачаючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, виступила пособником у привласненні майна, за попередньою змовою невстановленими досудовим розслідуванням особами, а саме бюджетних коштів, виділених на виконання будівельних робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт і реставрація (Капітальний ремонт скверу на перетині вул. Закревського та вул. Милославської у Деснянському районі), внаслідок чого спричинено матеріальну шкоду територіальній громаді м. Києва на загальну суму 634 305,42 грн., що є великим розміром, якими в подальшому невстановлені досудовим розслідуванням особи розпорядилась на власний розсуд.

В межах вказаного кримінального провадження 19.08.2024 року повідомлено про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України, тобто у пособництві у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах, в умовах воєнного стану.

Так, висновком судово-економічної експертизи встановлено, що згідно з наданими документами та з врахуванням висновку експерта №24-78/СЕТ від 22.07.2024 р. за результатами проведення товарознавчої експертизи, документально підтверджується необґрунтоване завищення вартості виконаних робіт за Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 12.10.2023 року за вересень 2023 року до Договору підряду №118/8 від 04.08.2023 року в частині завищення вартості матеріальних ресурсів - Комплектів автономного вуличного освітлення на сонячній батареї (опора із світильником) у загальному розмірі 634 305,42 грн. без ПДВ.

На обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначав, що на даний час вирішується питання щодо залучення до вказаного кримінального провадження у якості потерпілого Київську міську раду та заявлення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Увипадку неналежного здійснення захисту інтересів держави Київською міською радою, цивільний позов у кримінальному провадженні заявлятиметься прокурором.

З огляду на викладене, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), необхідним є застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна підозрюваної ОСОБА_7 із забороною розпорядження та відчуження.

Під час досудового розслідування встановлено, що у власності ОСОБА_7 перебуває наступне майно: житловий будинок, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 108,1, житлова площа (кв.м): 72,9; земельна ділянка із кадастровим номером: 1211600000:03:027:0196, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0.0756 га; автомобіль легковий CHANA BENNI, 2008 року випуску, VIN Y НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .

З метою унеможливлення здійснити дії, пов`язані із здійсненням продажу, переоформленням, передачі в заставу, найм, дарування, або відчуження майна іншим способом, та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), необхідним заходом забезпечення кримінального провадження є накладення арешту на зазначене майно.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 21 серпня 2024 рокувідмовлено у задоволені клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12024100030000114 від 19.01.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 367 КК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя виходив з того, що у цьому кримінальному провадженні цивільний позов до підозрюваної заявлено не було, а це означає, що правова підстава для арешту майна ОСОБА_7 з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відсутня.

Також слідчий суддя виходив з того, що у разі подання прокурором позову в інтересах держави в особі Київської міської ради, саме цей орган набуде статусу позивача. Отже, саме Київська міська рада зможе звернутися із зазначеним клопотанням про арешт майна, як захід забезпечення цивільного позову.

Крім того, слідчий суддя виходив із того, що вартість майна, на яке може бути накладено арешт з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, однак прокурор просить накласти арешт на все майно, яке належить підозрюваній ОСОБА_7 , не довівши зазначеної співмірності, у зв`язку з чим слідчий суддя пришов до висновку про необґрунтованість клопотання в цій частині.

Зокрема, слідчим суддею зазначено про те, що прокурор в своєму клопотанні просить накласти арешт на все майно, яке належить ОСОБА_7 , однак прокурором не взято до уваги того, що згідно інформаційної довідки від 16.08.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 108.1, житлова площа (кв.м): 72,9, а також земельна ділянка із кадастровим номером: 1211600000:03:027:0196 належать ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності. Її частка становить 1/3, а отже арешт не може бути накладено на все зазначене майно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вимогами п.п. 6, 8 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

З огляду на викладене, посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_7 , з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження існування правових підстав для арешту вказаного майна саме з такою метою.

Однак доказів того, що на майно, яке перебуває у власності підозрюваної, може бути накладено арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), в клопотанні прокурора не приведено і в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься.

З огляду на викладене, обґрунтованими є посилання слідчого судді на те, що хоча ОСОБА_7 і було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України, однак цивільний позов до неї про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, заявлений не був, тобто за таких обставин арешт на належне їй майно не може бути накладений з метою, передбаченою п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів, прокурор у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів свідчить про те, що прокурором не доведено правових підстав для арешту зазначеного майна, можливість використання його з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється досудове розслідування, а також розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються на території України поряд з національним законодавством, для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно повинне слугувати не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна дотримуватись розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Зазначене твердження міститься у Рішенні «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, а доводи прокурора про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає необґрунтованими.

При цьому, колегія суддів зауважує, що посилання у скарзі прокурора на те, що звернення з цивільним позовом вимагає значного часу, а зволікання у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди створює умови для приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про недоведеність прокурором підстав для накладення арешту на майно підозрюваної за обставин, які існували на час звернення прокурора із клопотанням про арешт належного ОСОБА_7 майна.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора у зв`язку із недоведеністю ним підстав для накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 21 серпня 2024 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4