Постанова

від 04.10.2024 по справі 755/13558/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовнтя2024 року м. Київ

Справа № 755/13558/23

Провадження: № 22-ц/824/5234/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Галагана В.І.,

у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Конструктор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ЖБК «Конструктор» (далі по тексту - позивач) звернулось із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ЖБК «Конструктор» забезпечує утримання, ремонт і експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , утримує його прибудинкову територію частково забезпеченням і частково залученням безпосередніх виконавців робіт та надавачів послуг шляхом укладення із ними господарських договорів. Відповідачка є власником квартири АДРЕСА_2 та отримує послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Однак, у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги на загальну суму 9 637,14 грн, з яких: 4 388,51 грн. - основна заборгованість; 1 273,12 грн. - 3% річних; 3 975,51 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року позов ЖБК «Конструктор» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Конструктор» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у розмірі 9 637,14 грн та судовий збір у розмірі 2 684 грн, а всього 12 321,14 грн.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 направила 16 листопада 2023 року засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, яким стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2182, 50 грн.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що нею не отримувалась позовна заява з додатками, що підтверджується відповіддю на звернення АТ «Укрпошта» від 24 жовтня 2023 року за №1853-Н-2023102010085-В, а тому просила суд прийняти заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача. Також вказувала, що позивач зловживаючи своїми правами, заявив вимоги без врахування проведеної оплати на суму 1944,36 грн до подання позову, та нарахував штрафні санкції за невиконання зобов`язань без врахування постанови КМУ від 05 березня 2022 року № 206 якою забороняється стягнення інфляційних нарахувань, процентів, нарахованих на заборгованість в період воєнного стану.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ЖБК «Конструктор» - Білоніг О. О. апеляційну скаргу вважав необґрунтованою, зазначив, що відповідачка на протязі 2016-2021 років сплачуючи на рахунок позивача суми більші, ніж їй було нараховано у поточних місяцях, вчиняла дії, які свідчать про визнання нею свого боргу. Вважає, що позивач має повноцінне право на стягнення з відповідачки, окрім основної суми заборгованості, ще інфляційні втрати та 3 % річних, а постанова КМУ № 206 від 05.03.2022 року, на яку посилається відповідачка, не регулює відносини між сторонами спору.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Звертаючись до апеляційного суду скаржник вказувала на те, що їй не було вручено копію позовної заяви з додатками, що призвело до неможливості подати відзив на позовну заяву з відповідними доказами та заявами.

Вирішуючи порушене скаржником питання, колегія суддів відмічає, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Згідно із ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частини другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

Як убачається з матеріалів справи, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення,адресованого ОСОБА_1 , рекомендований лист № 0210514554182 з вкладено до поштової скриньки 29 вересня 2023 року (а. с.52).

При цьому, згідно відповіді на звернення від 24 жовтня 2023 року за №1853-Н-2023102010085-В АТ «Укрпошта» повідомлено, що згідно наданої інформації працівниками відповідних структурних підрозділів Київського регіону та розташованою в пошуковій системі АТ «Укрпошта рекомендований лист №0210514554182 з рекомендованим повідомленням, що прийнятий до пересилання 14 вересня 2023 року у відділені поштового зв`язку (надалі - ВПЗі Київ - 105 (поштовий індекс 02105) на адресу відповідача, надійшов після досилання 20 вересня 2023 року до ВПЗ Київ - 147 (поштовий індекс 02147), доставлений за призначенням 29 вересня 2023 року простим порядком, шляхом вкладання в абонентську поштову скриньку, чим порушено порядок вручення рекомендованих поштових відправлень. Відповідно, підтвердити дату вручення зазначеного поштового відправлення не є можливим (а.с. 68).

Отже, не отримання своєчасно відповідачем вищевказаного рекомендованого листа від суду, не залежало від її волі, тому колегія суддів приймає до уваги вказані обставини під час перегляду справи апеляційним судом, та враховуючи положення п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року підлягає скасуванню.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, власником квартира АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (а.с. 40).

Судом встановлено, що ЖБК «Конструктор» діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням загальних Зборів членів ЖБК «Конструктор» (протокол № 66 від 05 листопада 2016 року) як неприбуткова організація, забезпечує утримання, ремонт і експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , утримує його прибудинкову територію частково забезпеченням і частково залученням безпосередніх виконавців робіт та надавачів послуг шляхом укладення із ними господарських договорів. (а.с. 14-20).

Рішенням загальних зборів членів ЖБК «Конструктор» від 29 березня 2012 року з 01 квітня 2012 року затверджений внесок на утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 і його прибудинкової території у розмірі 3 грн. кв.м. загальної площі квартири (протокол № 44)

Рішенням загальних зборів членів ЖБК «Конструктор» від 05 листопада 2018 року (протокол № 66) з 01 січня 2019 року затверджений внесок на утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 і його прибудинкової території у розмірі 5 грн. кв.м. загальної площі квартири.

Рішенням загальних зборів членів ЖБК «Конструктор» від 23 червня 2017 року (протокол № 68) затверджений додатковий внесок по оплаті «Програма 30х70» (на погашення кредиту на утеплення будинку) в розмірі 10 грн. кв.м. загальної площі квартири строком на 3 місяці.

Рішенням загальних зборів членів ЖБК «Конструктор» від 14 грудня 2018 року (протокол № 69) з 01 січня 2019 року затверджений внесок на утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 і його прибудинкової території у розмірі 6 грн. кв.м. загальної площі квартири.

Рішенням загальних зборів членів ЖБК «Конструктор» від 26 грудня 2020 року (протокол № 70) затверджений внесок на утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 і його прибудинкової території з 01 січня 2021 року у розмірі 8 грн. кв.м. загальної площі квартири; з 01 червня 2021 рок - у розмірі 10 грн. кв.м. загальної площі квартири.

Рішенням Загальних зборів членів ЖБК «Конструктор» від 19 березня 2023 року (протокол № 1) створений ремонтний фонд будинку із затвердженням внеску до нього у розмірі 3 грн. кв.м. загальної площі квартири.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 01 серпня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 9637,14 грн., з яких: 4388, 51 грн - заборгованість за житлово-комунальні послуги; 3975,51 - інфляційна складова боргу; 1273,12 - 3% річних ( а.с. 41-42)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено виконання зобов`язань по сплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з червня 2016 року по липень 2023 року включно, а також врахував часткове погашення відповідачем заборгованості за досліджуваний період, судом визнано правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на його користь втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі - 3 975,51 грн., а також 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі - 1 273,12 грн.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦПК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України на власника покладено обов`язок утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:1) житлові послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

А отже, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Згідно ст.137 ЖК України житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

У постанові Верховного суду від 18 травня 2020 року в справі №176/456/17 та від 20 квітня 2016 у справі №6-2951цс15 зазначено правовий висновок про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідач, як власниця квартири АДРЕСА_2 , що є також її зареєстрованим місцем проживання, та споживачка послуг з утримання цього багатоквартирного будинку та його прибудинкової території, свого обов`язку з оплати таких послуг, наданих позивачем за червня 2016 року по липень 2023 року належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що нею проведено оплату послугна суму 1944,36 грн, яка не була врахована судом при визначенні розміру заборгованості.

Так, згідно наданих відповідачем до апеляційної скарги платіжних інструкцій, нею 31 серпня 2023 року проведено оплату на загальну суму 1944,36 грн, з яких: 1000 грн - за утримання будинку; 229,59 грн - за централізоване опалення; 714,77 грн - за централізоване постачання гарячої води (а.с.70-72).

Тобто, на момент звернення позивача з позовом до суду ( 07 вересня 2023 року) заборгованість відповідача перед позивачем за житлово-комунальні послуги складала2444,15 грн (4388,51 грн - заявлена позивачем заборгованість - 1944,36 грн сплачена відповідачем заборгованість).

З наведеного убачається, що відповідачка несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує внески на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, чим допустила заборгованість з їх оплати, яка складає 2 444,15 грн.

Із матеріалів справи також убачається, що на суму заборгованості позивачем нараховано інфляційні втрати та 3 % річних за період з червня 2016 року до липень 2023року, що підтверджується долученим до позовної зави розрахунком.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачка на підтвердження своїх доводів щодо необґрунтованості нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних посилалась на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року.

Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу, на спростування доводів відповідачки, позивач зазначає, що правовідносини між співвласниками багатоквартирних будинків ( в т.ч. щодо сплати внесків на утримання будинку і інших обов`язкових платежів, затверджених загальними зборами співвласників) не є предметом регулювання Закону №1289-VIIІ, а тому постанова КМУ № 206 від 05.03.2022 не регулює дані правовідносини між сторонами спору.

Так, ЖБК «Конструктор» як не прибудинкова організація, частково шляхом самозабезпечення та частково шляхом залучення об`єктів господарювання здійснює експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та утримує його прибудинкову територію за рахунок коштів самих співвласників, напряму розраховуючись цими коштами із безпосередніми виконавцями робіт по утриманню і експлуатації будинку та по утриманню його прибудинкової території, та не надає в силу своєї статутної діяльності житлово-комунальні послуги, оскільки не є виробником таких послуг.

В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

- нараховувати та стягувати неустойку(штрафи, пеню), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

- припиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Торгова-промислова палата України засвідчила форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 (лист від 28 лютого 2022 року).

Цим документом підтверджується, що війна є форс-мажором, тобто, обставиною непереборної сили, яка звільняє особу від відповідальності у випадку несплати чи несвоєчасної сплати за комунальні послуги.

Разом з тим, воєнний стан не звільняє громадян України від сплати за комунальні послуги, однак пеня та штрафи не нараховуватимуться. У разі несплати або оплати не в повному обсязі відключення комунальної послуги забороняється.

Так, колегія суддів погоджується із доводами позивача, що така форма управління багатоквартирними будинками, як правління кооперативу, не регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки правління кооперативу не надає жодних послуг, а внески, що сплачуються на його рахунки, витрачаються на самозабезпечення.

Одночасно на правовідносини співвласника багатоквартирного будинку з правлінням кооперативу розповсюджується поняття форс-мажорних обставин, оскільки зобов`язання виникають не лише на підставі договорів, але й на підставі рішень та закону, а саме на підставі рішення загальних зборів, Статуту та Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За вказаних обставин вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційні втрати за період з 24 лютого 2022 року по липень 2023 року не підлягають до задоволення, а тому за період з липня 2016 року по 23 лютого 2022 року включнопідлягають нарахуванню 3% річних у розмірі 947,20 грн (розрахунок 3% річних проводився за формулою: RPS=S*Q*V/D/100, де S - сума заборгованості, Q - кількість днів прострочки, V -3%, D - кількість днів у році, 100 - 100%), та інфляційні втрати у розмірі 1 586, 95 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 99,80% ? 99,90% ? 99,70% ? 101,80% ? 102,80% ? 101,80% ? 100,90% ? 101,10% ? 101,00% ? 101,80% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,60% ? 100,20% ? 99,90% ? 102,00% ? 101,20% ? 100,90% ? 101,00% ? 101,50% ? 100,90% ? 101,10% ? 100,80% ? 100,00% ? 100,00% ? 99,30% ? 100,00% ? 101,90% ? 101,70% ? 101,40% ? 100,80% ? 101,00% ? 100,50% ? 100,90% ? 101,00% ? 100,70% ? 99,50% ? 99,40% ? 99,70% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,10% ? 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ? 100,60% ? 101,30% ? 101,60% = 164,928% (за період Червень 2016 - Лютий 2022)

[Інфляційні нарахування] = 2 444,15 грн (сума боргу) ? 164,928% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 2 444,15 грн (сума боргу) = 1 586,95 грн

Окрім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що судом має бути застосовано строки позовної давності до вимог позивача.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за період з червня 2016 року по липень 2023 року відповідачем здійснювалась оплата за житлово-комунальні послуги, що перевищували нараховану суму, зокрема: у липні 2016 року - 1434,80грн, тоді як нараховано 927,22 грн; у березні 2017 року - 1408,18грн, нараховано 1150,77 грн; у квітні 2017 року - 1150,77 грн, нараховано 216,70 грн; у грудні 2017 року - 1494,77 грн - нараховано 1150,66 грн;у березні 2018 року - 1320,63 грн, нараховано 1278,15 грн;у серпні 2018 року - 650,10 грн, нараховано 216,70 грн; у січні 2019 року - 1910,70 грн, нараховано 1615,49 грн; у травні 2019 року - 1040,16 грн, нараховано 260,04 грн; у серпні 2019 року - 996,82 грн, нараховано 260,04 грн; у лютому 2020 року - 3516,19 грн, нараховано 1146,88 грн; у червні 2020 року - 2896,17 грн, нараховано 283,03 грн; у серпні 2020 року - 566,08 грн, нараховано 368,14 грн; у червні 2021 року - 2621,67 грн, нараховано 668,09 грн; у липні 2021 року - 2371,31 грн, нараховано 583,55 грн; у вересні 2021 року - 2778,55 грн, нараховано 803,40 грн; у жовтні 2021 року - 1000 грн, нараховано 668,09 грн; у січні 2022 року - 3986,53 грн, нараховано 1473, 93 грн; у лютому 2022 року - 1999,23 грн, нараховано 346, 72 грн; у липні 2022 року - 1010,60 грн, нараховано 610,75 грн; у листопаді 2022 року - 2747,33 грн, нараховано 1754,23 грн; у січні 2023 року - 4812,96 грн, нараховано 1897,56 грн; у лютому 2023 року - 5687,49 грн, нараховано 1403,40 грн; у травні 2023 року - 5443,44 грн, нараховано 700,96 грн. Також, згідно наданих відповідачем квитанцій, нею за липень 2023 року 31 серпня 2023 року сплачено 1944,36 грн, а нараховано 476,74 грн. (а.с. 41-42, 70-72).

З вищевикладеного убачається, що відповідачка, на протязі 2021-2021 років, сплачуючи на рахунок позивача суми більші, ніж їй було нараховано у поточних місяцях, вчиняла дії, які свідчать про визнання нею свого боргу.

Окрім того, апеляційна скарга не містить контррозрахунку з боку відповідача, рівно як і доказів виконання відповідачкою свого зобов`язання за вказаний вище період в повному обсязі.

Отже, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК України, строк позовної давності неодноразово переривався, а тому, підстави для застосування загального строку позовної давності тривалістю у три роки у даному випадку відсутні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2444,15 грн - заборгованість за житлово-комунальні послуги, 3% річних у розмірі 947,20 грн та інфляційні втрати у розмірі 1586,95 грн.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими,невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених підстав, колегія суддів доходить висновку, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 також підлягає задоволенню частково.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається із матеріалів справи, при зверненні до суду ЖБК «Конструктор» сплачений судовий збір в розмірі 2684 грн.

Відповідач оскаржуючи рішення в частині позовних вимог сплатила судовий збір в розмір 4026 грн.

В той же час, судовий збір, який підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги, з огляду на оскарження рішення суду в частині позовних вимог (за якими відповідач визнає позов у сумі 2182,50 грн, що становить 22,65% від заявлених позивачем вимог), становить 3114,11 грн. (2684 х 77,35% х 150%), тобто, відповідачем було сплачено судовий збір в надмірному розмірі.

Враховуючи те, що апеляційним судом задоволено позовні вимоги в сумі 4978,30 грн, що становить 52 % (100 х 4978,30) : 9637,14) від заявлених позовних вимог, тому судовий збір, який повинен бути стягнений пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача, становить 1395,68 грн (2684 х 52 %).

В свою чергу апеляційну скаргу задоволено на 48 %, отже судовий збір має бути стягнутий з позивача у розмірі 1494,77 грн (3114,11 грн. х 48%).

Положеннями п. 10 ст. 141 ЦПК передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку, сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

В даному випадку колегія суддів вважає за необхідне на підставі п.10 ст.141 ЦПК України покласти на позивача обов`язок відшкодувати відповідачці різницю судового збору у розмірі 99,09 грн (1494,77 грн - 1395,68 грн).

Колегія суддів зауважує, що надмірно сплачений відповідачкою судовий збір під час подачі апеляційної скарги не підлягає розподілу між сторонами, а може бути повернутий за його заявою.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Конструктор» (код ЄДРПОУ: 22868822 , місцезнаходження: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47/1) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 2444,15 грн, 3 % річних у розмірі 947,18 грн, 3092,59 грн - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 99,09 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова