ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/4079/23 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кобаля М.І.,
При секретарі: Долинській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Іноземне підприємство «Агро-Вільд Україна» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №7580/23-00-07-08-01 від 26.12.2022 за формою «С», прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області, яким застосовано до Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна (код ЄДРПОУ 33353730) суму штрафних санкцій у розмірі 1143780,85 гривень (один мільйон сто сорок три тисячі сімсот вісімдесят гривень вісімдесят п`ять копійок);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №7725/23-00-07-08-01 від 29.12.2022 за формою «С», прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області, яким застосовано до Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна (код ЄДРПОУ 33353730) суму штрафних санкцій у розмірі 845297,68 гривень (вісімсот сорок п`ять тисяч двісті дев`яносто сім гривень шістдесят вісім копійок);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1520/23-00-07-08-01 від 22.02.2023 за формою «С», прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області, яким застосовано до Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна (код ЄДРПОУ 33353730) суму штрафних санкцій у розмірі 711818,30 гривень (сімсот одинадцять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень тридцять копійок);
- стягнути з відповідача понесені витрати за виготовлення ТПП сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та інші судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що за наслідками проведених відповідачем невиїзних позапланових документальних перевірок було встановлено порушення граничних строків розрахунків за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності, встановлених Національним банком України.
Разом з тим, на думку позивача, вказані висновки контролюючого органу є безпідставними, оскільки неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договорами підтверджується сертифікатами Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, а за договором від 25.03.2021 №25/03 зобов`язання були виконані шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджується наявність обставин, які об`єктивно унеможливили своєчасне виконання зобов`язань за відповідними договорами та які є загальновідомими і є достатньою підставою для звільнення ІП «Агро-Вільд Україна» від відповідальності за порушення вимог законодавства щодо дотримання строків виконання зобов`язань за договорами, а саме від нарахування пені податковим органом за порушення таких строків, через введення у лютому 2022 року воєнного стану та наявності, зокрема у лютому - березні, бойових дій на території України.
Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, зокрема в постанові від 13.07.2023 у справі № 560/9742/22, сертифікати ТПП є належними і достатніми доказами засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення підприємства від відповідальності за порушення строків виконання договірних зобов`язань за ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Окрім того апелянт звертає увагу на те, що норми ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» кореспондують із статтею 112 ПК України, якою також передбачено звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що сертифікат торгово-промислової палати не може вважатись беззаперечним доказом існування таких обставин, а повинен оцінюватись разом з урахуванням встановлених обставин справи.
На думку відповідача, оскільки у періоді, щодо якого позивач наголошував на існуванні форс-мажорних обставин та неможливості нормального здійснення господарської діяльності ним були оформлені в митних органах 15 митних декларацій на експорт товарів та 17 на імпорт, з яких 7 - на ввезення товарів від компанії «Agrarprodukte Falkenberg GmbH», тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року апеляційну скаргу іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» - задоволено.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року - скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративній позов іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №7580/23-00-07-08-01 від 26.12.2022, № 7725/23-00-07-08-01 від 29.12.2022 та №1520/23-00-07-08-01 від 22.02.2023.
Однак, постановою Верховного Суду від 15 серпня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі № 580/4079/23 скасовано, а вказану справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що для правильного вирішення спору необхідним є надання належної оцінки сертифікатам торгово-промислової палати, які були подані позивачем під час судового розгляду, у контексті належності та допустимості доказів з урахуванням того, що вони були відсутні на час проведення перевірки. Відтак, суд апеляційної інстанції, спростовуючи відповідні висновки суду першої інстанції, повинен був надати детальну та ґрунтовну відповідь на порушене питання з посиланням на норми права, та в результаті чого зробити висновок як відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
Крім того, суд касаційної інстанції зауважив, що висновки суду першої інстанції щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають обов`язковій перевірці апеляційним судом саме в аспекті визначених статтею 602 Цивільного кодексу України винятків, які забороняють таке застосування.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79, абз. 3 пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ІІ Податкового кодексу України (у зв`язку з ненаданням на письмовий запит ГУ ДПС у Черкаській області від 15.06.2022 №5577/6/23-00-07-08-07 пояснення та його документальних підтверджень, які не спростовують отриману від НБУ податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків граничних строків розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, встановлених НБУ) працівниками ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ІП «Агро-Вільд Україна» з питань дотримання вимог валютного законодавства.
За результатами перевірки складено Акт від 25.11.2022 №7049/23-00-07-08-04/33353730, відповідно до якого встановлено порушення позивачем частин першої та третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями), з урахуванням п. 21 розд. ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій і іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, стосовно порушення граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлених Національним банком України, за договором купівлі-продажу від 20.04.2021 №20/04-1, укладеним з Agrarprodukte Falkenberg GmbH (Німеччина) в розмірі 14 500 Євро на 19 днів; за договором купівлі-продажу від 20.04.2021 №20/04-3, укладеним з Agrarprodukte Falkenberg GmbH (Німеччина) в розмірі 15 000 Євро на 19 днів; за договором купівлі-продажу від 08.04.2021 №08/04, укладеним з Binder Energietechnik Ges.m.b.H (Австрія) в розмірі 150 394,47 Євро на 79 днів.
За результатами вказаної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 26.12.2022 №7580/23-00-07-08-01, яким позивачу за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нараховано пеню в сумі 1 143 780,85 грн.
Крім того, на підставі пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79, абз. 3 пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ІІ Податкового кодексу України (у зв`язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження валютної виручки за експортними операціями та наданням на письмовий запит ГУ ДПС у Черкаській області від 15.06.2022 №5577/6/23-00-07-08-07 пояснення та його документальних підтверджень, які не спростовують отриману від НБУ податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків граничних строків розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, встановлених НБУ) працівниками ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ІП «Агро-Вільд Україна» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних операцій по договору купівлі-продажу від 25.03.2021 №25/03.
За результатами вказаної перевірки складено Акт від 05.12.2022 №7346/23-00-07-08-01/33353730, відповідно до якого встановлено порушення позивачем частини першої та дрвугої ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями) стосовно порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів, встановлених Національним банком України, за договором купівлі-продажу від 25.03.2021 №25/03, укладеним з Agrarprodukte Falkenberg GmbH (Німеччина), в розмірі 36 485,00 Євро на 237 днів.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 29.12.2022 №7725/23-00-07-08-01, яким позивачу за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нараховано пеню в сумі 845 297,68 грн.
Також, на підставі пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79, абз. 3 пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ІІ Податкового кодексу України (у зв`язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та наданням на письмовий запит ГУ ДПС у Черкаській області від 04.11.2022 №14628/6/23-00-07-08-07 пояснення та його документальних підтверджень, які не спростовують отриману від НБУ податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків граничних строків розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, встановлених НБУ) працівниками ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ІП «Агро-Вільд Україна» з питань дотримання вимог валютного законодавства.
За результатами такої перевірки складено Акт від 30.01.2023 №882/23-00-07-08-01/ 33353730, відповідно до якого встановлено порушення позивачем частин першої та третьою ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями), з урахуванням п. 21 розд. ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій і іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, стосовно порушення граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлених Національним банком України, за контрактом від 05.08.2021 №1, укладеним з Компанією FAE Group S.P.A. (Італія), у розмірі 20 641,69 Євро на 120 днів, 15 368,63 Євро на 120 днів; за договором купівлі-продажу від 23.09.2021 №23/09, укладеним з Agrarprodukte Falkenberg GmbH (Німеччина) в розмірі 25 000 Євро на 64 дні та 25 000 Євро на 23 дні.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 22.02.2023 №1520/23-00-07-08-01, яким позивачу за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нараховано пеню в сумі 711 818,30 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними з огляду на порушення своїх прав, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подання до суду сертифікатів, виданих після завершення перевірок та прийняття за їх результатами податкових повідомлень-рішень, не може мати своїм наслідком висновок про протиправність та необґрунтованість спірних індивідуальних актів, якщо такі сертифікати не були пред`явлені під час перевірки.
Крім того, оскільки за правилами статті 602 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог не допускається у разі спливу позовної давності, тому позивачем порушено граничний строк розрахунку в іноземній валюті, що має своїм наслідком нарахування пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару), що свідчить про обґрунтованість прийнятих та оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У силу вимог частин першої, другої, третьої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.
У свою чергу, Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).
Це Положення, відповідно до пункту 1 розділу І, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Відповідно, статтею 112 ПК України регламентовано загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п.п. 112.1, 112.2, 112.7 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
У пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПК України передбачено, що обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що дотримання граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національний банком України, є обов`язковим для суб`єктів господарювання. Порушення таких строків має своїм наслідком нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Виключенням з цього правила є випадки, закріплені у згаданих вище нормах частин шостої-сьомої статті 13 Закону, а також у частині четвертій вказаної статті.
Як свідчать матеріали справи, між Іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна» (Покупець), укладено з Binder Energietechnik Ges.m.b.Н. (Австрія) (Продавець), договір купівлі-продажу № 08/04 від 08.04.2021 (далі - Договір №08/04), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах цього договору товар запчастини до повітряних теплообмінників.
У параграфі 2 Договору №08/04 визначено, що загальна вартість вказаного договору становить 501 314,90 Євро.
Покупець здійснює оплати в наступному порядку: попередня оплата 30% - 150 394,47 Євро при розміщенні замовлення в термін до 11.06.2021; оплата 60% - 300 788,94 Євро після оголошення про готовність до доставки в термін до 30.09.2021; після оплата 10% - 50 131,49 Євро після введення в експлуатацію, але не пізніше 6 тижнів після доставки в термін до 15.11.2021.
Згідно з параграфом 3 Договору №08/04 відвантаження предмету поставки проводиться до 30.09.2021 після підписання договору.
Відповідно, 14.06.2021 згідно платіжного доручення № 21927109 Покупцем перераховано Продавцю 150 394,47 Євро (платіжне доручення в іноземній валюті № 62 від 14.06.2021).
У параграфі 5 Договору №08/04 закріплено, зокрема, що підтвердженням форс-мажорних обставин є акт, виданий Торгово-промисловою палатою тієї сторони, яка заявляє про настання форс-мажору.
У подальшому, у зв`язку з впровадженням карантинних обмежень між сторонами підписано додаткову угоду № 1 від 27.09.2021 до Договору № 08/04, якою, зокрема, змінено строки оплати та після оплати, а також зафіксовано, що відвантаження предмета поставки проводиться до 08.04.2022.
Згодом, у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) в результаті військової агресії російської федерації проти України та метою уникнення ризиків, пов`язаних з можливими пошкодженнями, які можуть бути нанесені предметам поставки чи загибелі предметів доставки сторонами прийнято рішення про укладення додаткової угоди № 2 від 04.03.2022 до Договору № 08/04, згідно якої Покупць та Продавець дійшли згоди про повернення ІП «Агро-Вільд Україна» суми попередньої оплати в розмірі 150 394,47 Євро до 15.09.2022.
Крім того, між Binder Energietechnik Ges.m.b.H. (Продавець; Австрія), Agrarprodukte Falkenberg GmbH (Новий продавець; Німеччина) і ІП «Агро-Вільд Україна» (Покупець) укладені: додаткова угода від 22.08.2022 №3 про передачу Новому продавцю всіх прав та обов`язків Продавця за Договором №08/04; додаткова угода № 4 від 23.08.2022 про повернення Покупцю оплати за товар у розмірі 150 394,47 Євро.
Із змісту платіжної інструкції в іноземній валюті від 31.08.2022 №42917334 вбачається, що 31.08.2022 повернуто на рахунок ІП «Агро-Вільд Україна» сплачену попередню оплату у сумі 150 394,47 Євро.
Разом з тим, контролюючий орган під час проведення перевірки встановив, що оскільки попередня оплата, перерахована позивачем 14.06.2021 у розмірі 150 394,47 Євро, повернута на рахунок ІП «Агро-Вільд Україна» лише 31.08.2022, тобто на 444 день з дати її здійснення, то має місце порушення граничного строку розрахунку за операціями з імпорту товарів, встановленого Національним банком України, на 79 днів (з 14.06.2022 по 31.08.2022).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ІП «Агро-Вільд Україна» (Покупець) укладено з Agrarprodukte Falkenberg GmbH (Німеччина; Продавець) договір купівлі-продажу № 20/04-1 від 20.04.2021 (далі Договір №20/04-1), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах цього договору товар сівалку прицепну марки Horsch, модель Focus 6 TD 3-P.
У параграфі 2 Договору №20/04-1 закріплено, що загальна вартість вказаного договору становить 94 500,00 Євро.
Покупець здійснює попередню передоплату в розмірі 14 500,00 Євро в термін до 24.03.2021, а далі платить у розстрочку по 10 000 Євро 30.10.2021, 30.04.2022, 30.10.2022, 30.04.2023, 30.10.2023, 30.04.2024, 30.10.2024.
Згідно з параграфом 3 Договору №20/04-1 відвантаження предмету поставки проводиться до 30.12.2021 після підписання договору.
У параграфі 5 Договору №20/04-1 закріплено, зокрема, що підтвердженням форс-мажорних обставин є акт, виданий Торгово-промисловою палатою тієї сторони, яка заявляє про настання форс-мажору.
На виконання вимог вказаного Договору № 20/04-1 позивачем на користь нерезидента перераховані кошти згідно: платіжного доручення № 52 від 22.04.2021 на суму 14 500,00 Євро; платіжного доручення № 77 від 26.08.2021 на суму 10 000,00 Євро; платіжного доручення № 104 від 25.10.2021 на суму 10 000,00 Євро; платіжного доручення № 138 від 18.02.2022 на суму 60 000,00 Євро.
У подальшому, між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 від 20.12.2021 до Договору № 20/04-1, в якій визначено, що відвантаження предмета поставки проводиться до 20.04.2022.
Проте, у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) в результаті військової агресії російської федерації проти України та з метою уникнення ризиків, пов`язаних з можливими пошкодженнями, які можуть бути нанесені предмету поставки чи загибелі предмету доставки сторонами укладено Додаткову угоду № 3 від 18.04.2022 до Договору № 20/04-1, згідно з якої сторони дійшли згоди про повернення позивачу оплати за товар, яка була отримана Продавцем, у розмірі 94 500 Євро у строк до 15.09.2022.
На виконання вищевказаної Додаткової угоди № 3 від 18.04.2022 до Договору №20/04-1 Agrarprodukte Falkenberg GmbH відповідно до платіжного доручення №12708884 від 10.05.2022 на рахунок іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» повернула сплачену оплату у сумі 94 500,00 Євро у складі 150 000,00 Євро, сплачених згідно цього платіжного доручення.
У той же час, податковий орга дійшов до переконання, що із вказаної суми попередня оплата, перерахована згідно платіжного доручення від 22.04.2021 №52 у розмірі 14 500 Євро, повернута на 384 день з дати її здійснення, тобто з порушенням граничного строку розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановленого Національним банком України, на 19 днів (з 22.04.2022 по 10.05.2022).
До того ж, у перевіряємому періоді ІП «Агро-Вільд Україна» укладено з Agrarprodukte Falkenberg GmbH (Продавець; Німеччина) договір купівлі-продажу №20/04-3 від 20.04.2021 (далі Договір №20/04-3), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах цього договору культиватор прицепний марки Horsch, модель Cruiser 12XL.
У параграфі 2 Договору №20/04-3 закріплено, що загальна вартість вказаного договору становить 105 500,00 Євро.
Покупець здійснює попередню передоплату в розмірі 15 500 Євро в термін до 24.03.2021, а далі платить у розстрочку по 11 250 Євро 30.10.2021, 30.04.2022, 30.10.2022, 30.04.2023, 30.10.2023, 30.04.2024 та 22 500 Євро - 30.10.2024.
Згідно з параграфом 3 Договору №20/04-3 відвантаження предмету поставки проводиться до 30.12.2021 після підписання договору.
У параграфі 5 Договору №20/04-3 закріплено, зокрема, що підтвердженням форс-мажорних обставин є акт, виданий Торгово-промисловою палатою тієї сторони, яка заявляє про настання форс-мажору.
На виконання вимог вказаного Договору № 20/04-3 ІП «Агро-Вільд Україна» перераховано на користь Agrarprodukte Falkenberg Gmbl кошти згідно: платіжного доручення № 51 від 22.04.2021 на суму 15 500 Євро; платіжного доручення № 94 від 23.09.2021 на суму 11 250,00 Євро; платіжного доручення № 103 від 12.10.2021 на суму 11 250,00 Євро; платіжного доручення № 139 від 18.02.2022 на суму 67 500,00 Євро.
Надалі, між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 від 20.12.2021 до Договору № 20/04-3, в якій визначено, що відвантаження предмета поставки проводиться до 20.04.2022.
У подальшому, у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) в результаті військової агресії російської федерації проти України, та з метою уникнення ризиків, пов`язаних з можливими пошкодженнями, які можуть бути нанесені предмету поставки чи загибелі предмету доставки між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 від 18.04.2022 до Договору № 20/04-3, згідно з якої сторони дійшли згоди про повернення ІП «Агро-Вільд Україна» оплати за товар, яка була отримана Продавцем згідно з Договором №20/04-3, розмірі 105 500,00 Євро (сто п?ять тисяч п?ятсот євро нуль євроцентів) у строк до 15.09.2022.
На виконання вищевказаної додаткової угоди № 3 від 18.04.2022 до Договору №20/04-3 Agrarprodukte Falkenberg GmbH відповідно до платіжного доручення №12708884 від 10.05.2022 на рахунок ІП «Агро-Вільд Україна» повернуло сплачену оплату у сумі 105 500,00 Євро (150 000,00 Євро 94 500,00 Євро) та платіжного доручення № 38487815 від 30.05.2022 повернуто сплачену оплату у сумі 50 000,00 Євро.
Разом з тим, контролюючи органом під час перевірки було встановлено, що із вказаної суми попередня оплата, перерахована згідно платіжного доручення від 22.04.2021 №51 у розмірі 15 500 Євро, повернута на 384 день з дати її здійснення, тобто з порушенням граничного строку розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановленого Національним банком України, на 19 днів (з 22.04.2022 по 10.05.2022). Решта коштів повернута без порушень граничного терміну.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ІП «Агро-Вільд Україна» (Продавець) укладено з Agrarprodukte Falkenberg GmbH, в особі Berthold Vild (Німеччина; Покупець) договір купівлі-продажу № 25/03 від 25.03.2021 (далі - Договір №25/03), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах цього договору товар запасні частини до с/г техніки та сівалка точного висіву з бункером для добрив Amazone.
У параграфі 2 Договору №25/03 визначено, що загальна вартість вказаного договору становить 36 485,00 Євро. Покупець здійснює оплату в розмірі 36 485,00 Євро у термін до 30.12.2021.
Згідно з параграфом 3 Договору №25/03 відвантаження предмету поставки проводиться до 30.12.2021 після підписання договору.
У параграфі 5 Договору №25/03 закріплено, зокрема, що підтвердженням форс-мажорних обставин є акт, виданий Торгово-промисловою палатою тієї сторони, яка заявляє про настання форс-мажору.
На виконання умов вказаного Договору № 25/03 позивач відповідно до митної декларації від 31.03.2021 № 401050/2021/002544 відвантажив на адресу нерезидента сівалку точного висіву з бункером для добрив Amazone модель ED 6000 - 2FC, серійний номер ED30000459, 2017 року випуску у кількості - 1 штуки (що була раніше у використанні) на суму 36 485,00 Євро (еквівалент 1 178 038,80 гривень).
Листом Agrarprodukte Falkenberg GmbH від 22.08.2021 повідомлено Іноземне підприємства «Агро-Вільд Україна» про те, що у зв`язку з епідеміологічною ситуацією в Німеччині, яка негативно впливає на режим роботи та фінансове становище підприємства, Agrarprodukte Falkenberg GmbH не може здійснити оплату за відвантажений товар згідно з умовами договору купівлі-продажу № 25/03 від 25.03.2021 про придбання сільськогосподарської техніки, а також звернуто увагу, що Іноземне підприємства «Агро-Вільд Україна» досі має неоплачені зобов`язання перед Agrarprodukte Falkenberg GmbH за договором купівлі-продажу № 22 від 05.08.2013 на суму 63 650,00 Євро та № 03-14SA від 03.04.2014 на суму 14 293,70 Євро, у зв`язку з чим запропоновано розглянути питання щодо можливості проведення взаємозаліку зустрічних вимог в рамках вищевказаних договорів (№ 22 від 05.08.2013 та № 03-14SA від 03.04.2014) для належного виконання умов Договору №25/03.
Листом від 20.09.2021 ІП «Агро-Вільд Україна» погодилося на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Сторонами прийнято рішення про укладення Додаткової угоди № 1 від 01.11.2021 до Договору № 25/03, якою доповнено параграф 2 Договору №25/03 наступним чином: «грошові кошти, які переведені в якості авансового платежу в сумі 36 485 Євро, можуть бути враховані по даному договору та акту заліку зустрічних вимог в погашення боргу за договором № 22 від 05.08.2013 в сумі 22 191,30 Євро та за договором № 03-14 від 03.04.2014 в сумі 14 293,70 Євро».
У той же час, з урахуванням неведеного, відповідачем зроблено висновок про порушення ІП «Агро-Вільд Україна» частин першої та другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», тобто порушення граничного строку розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановленого Національним банком України, на 237 днів (за період з 31.03.2022 до 22.11.2022), оскільки станом на 22.11.2022 або на 602 день з дати митного оформлення продукції, яка експортована відповідно до митної декларації від 31.03.2021 №401050/2021/002544, грошові кошти в розмірі 36 485,00 Євро на валютний рахунок не надійшли.
При цьому, ГУ ДПС у Черкаській області вказало на те, що документів, що підтверджують розрахунок, до перевірки не надані, термін позовної давності за договорами № 22 від 05.08.2013 та № 03-14SA сплинув 31.07.2017 та 30.06.2017 відповідно, що в силу приписів ст. 602 Цивільного кодексу України унеможливлює зарахування зустрічних однорідних вимог.
Також у спірному періоді ІП «Агро-Вільд Україна» (Покупець) укладено з FAE GROUP S.P.A. (Продавець, Італія) Контракт № 1 від 05.08.2021 (далі Контракт №1), за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває обладнання та запасні частини.
У пункті 2 Контракту №1 визначено, що загальна вартість його складає 1 000 000 Євро.
Згідно з п. 4.2 Контракту №1 товар має бути підготовлений Продавцем до відвантаження на умовах FCA/Sarnonico, Italy (Incoterms 2010) протягом 80 календарних днів з моменту отримання 100% попередньої оплати цього товару. При цьому пунктом 3.1 Контракту передбачено, що умови оплати зазначаються в специфікації, що є невід`ємною частиною контракту.
Згідно з умовами Контракту № 1 та Специфікації №1 від 05.08.2021 ІП «Агро-Вільд Україна» здійснило оплату в розмірі 156 108,75 Євро наступним чином:
- 20 641,69 Євро згідно платіжного доручення №87 від 13.09.2021;
- 15 368,63 Євро згідно платіжного доручення № 89 від 13.09.2021;
- 3 016,88 Євро згідно платіжного доручення №90 від 13.09.2021;
- 61 925,06 Євро згідно платіжного доручення №131 від 31.01.2022;
- 46 105,87 Євро згідно платіжного доручення №133 від 31.01.2022
- 9 050,62 Євро згідно платіжного доручення №132 від 31.01.2022.
Відповідно до п. 7.1 Контракту № 1 у разі виникнення обставин непереборної сили, що перебувають поза контролем сторін (війна, урядові заборони на імпорт-експорт, стихійні лиха), строк поставки буде збільшений на період дії цих обставин до того моменту, доки ці обставини значно перешкоджають виконанню відповідного Контракту.
При цьому п. 7.2 Контакту №1 передбачено, що сторони повинні інформувати одна одну про настання обставин форс-мажору невідкладно, не пізніше 48 годин з моменту їх настання. Це повідомлення має бути протягом 20 днів підтверджено відповідною Торгово-промисловою палатою. Несвоєчасне інформування позбавляє права посилатися на настання форс-мажорних обставин.
3 урахуванням настання викладених обставин, що унеможливлюють виконання умов Контракту № 1 з боку ІП «Агро-Вільд Україна», позивачем скеровано до FAE GROUP S.P.A. лист про виникнення форс-мажорних обставин № 1/01 від 01.03.2022 та продовження строків виконання зобов`язань за цим Контрактом на термін, рівний строку дії даної обставини і строку, необхідному для усунення наслідків її дії.
Водночас, 02.03.2023 у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин непереборної сили, зокрема, військової агресії російської федерації проти України, яка триває понад 12 місяців, та з метою запобігання ризиків, пов`язаних з можливим пошкодженням предмету поставки ІП «Агро-Вільд Україна» та FAE GROUP S.P.A. укладено Додаткову угоду № 1 від 02.03.2023 до Контракту № 1, якою зафіксовано досягнення згоди з повернення Покупцю оплати, отриманої Продавцем за товар на виконання умов цього Контракту, в розмірі 156 108,75 Євро у строк до 30.03.2023 включно.
Грошові кошти у сумі 156 108,75 Євро повернуті на рахунок ІП «Агро-Вільд Україна», що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 21837815 від 17.03.2023, випискою з особового рахунку позивача від 17.03.2023, копією SWIFT платежу № 03МТ230317916493 від 17.03.2023.
При цьому, піж час проведення перевірки контролюючий орган дійшов до висновку, що згідно платіжного доручення від 13.09.2021 №87 перераховано попередню оплату в розмірі 20 641,69 Євро, граничний строк за операціями з імпорту товарів, встановлений Національним банком України 12.09.2022.
Оскільки станом на 10.01.2023 (останній день періоду, що перевірявся) або на 485 день з дати здійснення попередньої оплати 13.09.2021, товари на суму 20 641,69 Євро не надійшли, чим порушено граничні строки розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлених Національним банком України, на 120 днів (з 13.09.2022 по 10.01.2023).
Крім того, згідно платіжного доручення від 13.09.2021 №89 перераховано попередню оплату у розмірі 15 368,63 Євро, граничний строк за операціями з імпорту товарів, встановлений Національним банком України 12.09.2022, втім станом на 10.01.2023 (останній день періоду, що перевірявся) або на 485 день з дати здійснення попередньої оплати 13.09.2021, товари на суму 15 368,63 Євро не надійшли, чим порушено граничні строки розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлених Національним банком України, на 120 днів (з 13.09.2022 по 10.01.2023).
Також матеріали справи свідчать, що ІП «Агро-Вільд Україна» (Покупець) укладено з Agrarprodukte Falkenberg GmbH договір купівлі-продажу № 23/09 від 23.09.2021 (далі Договір №23/09), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах цього договору сівалку зернову точного висіву Horsch Maestro 24 SX.
У параграфі 2 Договору №23/09 закріплено, що загальна вартість вказаного договору становить 210 000 Євро.
Покупець здійснює попередню передоплату в розмірі 25 000 Євро в термін до 30.09.2021, а далі платить у розстрочку по 25 000 Євро 30.11.2021, 30.04.2022, 30.10.2022, 30.04.2023, 30.10.2023, 30.04.2024 та 35 000 Євро - 30.10.2024.
Згідно з параграфом 3 Договору №23/09 відвантаження предмету поставки проводиться до 20.09.2022 після підписання договору.
У параграфі 5 Договору №23/09 закріплено, зокрема, що підтвердженням форс-мажорних обставин є акт, виданий Торгово-промисловою палатою тієї сторони, яка заявляє про настання форс-мажору.
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 97 від 29.09.2021 ІП «Агро-Вільд Україна» перераховано Agrarprodukte Falkenberg GmbH попередню передоплату у сумі 25000,00 Євро.
У подальшому на виконання вимог вказаного Договору № 23/09 позивач на користь нерезидента були перераховані наступні кошти: згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 109 від 08.11.2021 - 25 000,00 Євро; згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 125 від 12.01.2022 - 25 000,00 Євро; згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 140 від 18.02.2022 - 135 000,00 Євро.
У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні позивачем скеровано на адресу Agrarprodukte Falkenberg GmbH лист від 04.03.2022 про можливість повернення сплачених за Договором № 23/09 коштів та припинення зобов`язань сторін за цим Договором.
Додатковою угодою № 2 від 08.09.2022 до Договору № 23/09 у зв`язку з тим, що Agrarprodukte Falkenberg GmbH не в змозі виконати умови по контракту № 23/09 від 23.09.2021 сторонами оформлено рішення про повернення Покупцю оплати, яка була отримана Продавцем за товар згідно Договору №23/09 у розмірі 210 000 Євро у строк до 07.12.2022 включно.
Крім того, з метою уникнення ризиків, пов`язаних з можливими пошкодженнями, які можуть бути нанесені предметам поставки згідно Договору №23/09 сторонами 22.11.2022 укладено Додаткову угоду №3 до Договору №23/09 про повернення Покупцю оплати, яка була отримана Продавцем за товар згідно цього договору у розмірі 210 000 Євро у строк до 10.12.2022 включно.
На виконання згадано Додаткової угоди № 3 від 22.11.2022 до Договору № 23/09 Agrarprodukte Falkenberg GmbH відповідно до платіжного доручення № 484465 від 01.12.2022 на рахунок ІП «Агро-Вільд Україна» повернуто сплачену оплата у сумі 210 000,00 Євро.
Втім, під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що згідно платіжного доручення від 29.09.2021 №97 перераховано попередню оплату у розмірі 25 000 Євро, граничний строк розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлений Національним банком України 28.09.2022.
Зазначена попередня оплата повернута 01.12.2022 або на 429 день з дати її здійснення, чим порушено граничні строки розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлені Національним банком України, на 64 дні (з 29.09.2022 по 01.12.2022).
Крім того, згідно платіжного доручення від 09.11.2021 №109 перераховано попередню оплату у розмірі 25 000 Євро, граничний строк розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлений Національним банком України 08.11.2022.
Зазначена попередня оплата повернута 01.12.2022 або на 388 день з дати її здійснення, чим порушено граничні строки розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлені Національним банком України, на 23 дні (з 09.11.2022 по 01.12.2022).
З аналізу вищевикладеного вбачається, що спірним питанням у цих правовідносинах є встановлення обставин порушення позивачем граничних строків розрахунків за експортно-імпортними операціями за договором купівлі-продажу від 20.04.2021 №20/04-1, укладеним з Agrarprodukte Falkenberg GmbH (Німеччина), в розмірі 14 500 Євро на 19 днів; за договором купівлі-продажу від 20.04.2021 №20/04-3, укладеним з Agrarprodukte Falkenberg GmbH (Німеччина), в розмірі 15 000 Євро на 19 днів; за договором купівлі-продажу від 08.04.2021 №08/04, укладеним з Binder Energietechnik Ges.m.b.H (Австрія) в розмірі 150 394,47 Євро на 79 днів; договором купівлі-продажу від 25.03.2021 №25/03, укладеним з Agrarprodukte Falkenberg GmbH (Німеччина), в розмірі 36 485,00 Євро на 237 днів; контрактом від 05.08.2021 №1, укладеним з Компанією FAE GROUP S.P.A. (Італія), у розмірі 20 641,69 Євро на 120 днів, 15 368,63 Євро на 120 днів; за договором купівлі-продажу від 23.09.2021 №23/09, укладеним з Agrarprodukte Falkenberg GmbH (Німеччина), в розмірі 25 000 Євро на 64 дні та 25 000 Євро на 23 дні.
У свою чергу, на підтвердження форс-мажорних обставин, що стали підставою для вимушеного порушення граничних строків розрахунків ІП «Агро-Вільд Україна» надало копії наказів щодо запровадження дистанційної роботи від 18.12.2021 №5, від 05.03.2021 №12, від 16.03.2020 №13, від 23.03.2021 №16, від 09.04.2021 №18/1, від 30.04.2021 №19/1, від 30.06.2021 №29/1, від 31.08.2021 №40, від 28.10.2021 №41/1, від 24.12.2021 №52, а також щодо запровадження надзвичайного стану роботи від 28.02.2022 №7, від 28.03.2022 №8, від 22.04.2022 №9, від 20.05.2022 №10, від 23.08.2022 №11, від 23.11.2022 №13/1, від 14.02.2023 №3.
Крім того, позивачем було надано копії сертифікатів Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати:
- від 22.03.2023 №3200-23-1389, згідно якого період дії форс-мажорних обставин щодо обов`язку із забезпечення поставки товару у строки, зазначені у договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), виконання яких становить 365 календарних днів за Договором №08/04, тривав з 24.02.2022 по 31.08.2022;
- від 10.04.2023 №3200-23-1731, згідно якого період дії форс-мажорних обставин щодо обов`язку із забезпечення поставки товару у строки, зазначені у договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), виконання яких становить 365 календарних днів за Договором №20/04-1, тривав з 24.02.2022 по 10.05.2022;
- від 10.04.2023 №3200-23-1732, згідно якого період дії форс-мажорних обставин щодо обов`язку із забезпечення поставки товару у строки, зазначені у договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), виконання яких становить 365 календарних днів за Договором №20/04-3, тривав з 24.02.2022 по 30.05.2022;
- від 13.03.2023 №3200-23-1248, згідно якого період дії форс-мажорних обставин щодо обов`язку із забезпечення поставки товару у строки, зазначені у договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), виконання яких становить 365 календарних днів за Договором №25/03, тривав з 24.02.2022 по 22.11.2022;
- від 25.04.2023 №3200-23-2004, згідно якого період дії форс-мажорних обставин щодо обов`язку із забезпечення поставки товару у строки, зазначені у договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), виконання яких становить 365 календарних днів за Контрактом №1, тривав з 24.02.2022 і станом на 25.04.2023;
- від 22.03.2023 №3200-23-1388, згідно якого період дії форс-мажорних обставин щодо обов`язку із забезпечення поставки товару у строки, зазначені у договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), виконання яких становить 365 календарних днів за Договором №23/09, тривав з 24.02.2022 по 01.12.2022.
Так, частиною шостою статті 13 Закону № 2473-VIIІ визначено, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Таким чином, положення Закону № 2473-VIII не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин, а навпаки - вказується лише про необхідність надати довідку (сертифікат) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції.
Тобто, частина шоста статті 13 Закону № 2473-VIII надає у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознаки преюдиційного характеру, оскільки визначає цей документ як достатній доказ існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків.
Це кореспондується з критеріями допустимості доказів, що визначені для адміністративного судочинства статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною другою цієї статті визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, якщо Закон № 2473-VIII передбачає, що на підтвердження існування форс-мажорних обставин необхідно надавати відповідну довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), то контролюючий орган не має права вимагати від суб`єкта господарювання інші докази на підтвердження факту існування обставин непереборної сили.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 620/14203/23.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент проведення перевірки позивач заявляв про існування форс-мажорних обставин, неодноразово надав письмові пояснення, в яких обґрунтовував причини пропуску відповідних строків за міжнародними договорами.
При цьому, позивач заявляв про те, що введення в Україні воєнного стану зумовило виникнення складнощів у здійснення господарської діяльності та міжнародних операцій, про що свідчить те, що по кожному зі спірних договорів між сторонами укладалися додаткові угоди, в яких строки поставки товару були продовжені, а згодом сторони дійшли згоди про неможливість поставки товару та повернення попередньої оплати.
Однак, слід відмітити, що на підтвердження виникнення дії форс-мажорних обставин, як про це зазначено в абзаці другому частини шостою статті 13 Закону № 2473-VIIІ, позивач під час перевірки не надавав відповідні довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Такі документи були надані лише до суду першої інстанції разом з позовною заявою, зокрема копії сертифікатів Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати.
Так, частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, саме сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), є підставою для продовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.07.2023 у справі № 560/9742/22.
Разом з тим, cудом першої інстанції було вірно відмічено, що ні під час перевірок, на етапі адміністративного оскарження результатів однієї з них платником податків не було надано копій документів уповноважених установ, які б могли підтвердити настання випадків, які можливо віднести до обставин непереборної сили - форс-мажору.
Крім того, вказані документи повинні були бути у розпорядженні сторони договору, щодо якої виникли обставини непереборної сили, ще на етапі укладення додаткових угод щодо продовження строків поставки та у подальшому щодо повернення сплачених коштів.
У даному випадку, подальше ж подання до суду копій сертифікатів Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати, виданих після завершення перевірок та прийняття за їх результатами податкових повідомлень-рішень, не може мати своїм наслідком висновок про необґрунтованість спірних індивідуальних актів з огляду наступне.
Відповідно до абз. 1-2 п. 44.1 ст. 44 ПК України (у редакції, чинній на момент проведення перевірок), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Приписи п. 44.3 ст. 44 ПК України визначають, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
У силу положень п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до п. 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку дає підстави для висновку, що приписи ст. 44 ПК України на час складення податкової звітності встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.
Вказана позиція відповідає висновку Верховного Суду, висловленому у постанові від 27.04.2023 у справі №640/10530/19.
Відтак, оскільки на час проведення перевірок, оформлення їх результатів та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем не було надано відповідачу передбачених Законом копій документів уповноважених установ, які б могли підтвердити настання випадків, які можливо віднести до обставин непереборної сили - форс-мажору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстації про те, що додані до позовної заяви копії сертифікатів про форс-мажорні обставини, видані у березні-квітні 2023 року, жодним чином не спростовують правильність позиції контролюючого органу про порушення позивачем вимог Закону, які були встановлені під час заходів валютного нагляду.
На вказані обставини було звернуто увагу Верховним Судом під час направлення справи на новий розгляд, оскільки надання належної оцінки сертифікатам торгово-промислової палати, які були подані позивачем під час судового розгляду, є головним у контексті належності та допустимості доказів з урахуванням того, що вони були відсутні на час проведення перевірки.
При цьому, сертифікат про форс-мажорні обставини від 13.03.2023 №3200-23-1248 виданий на поставку товару за Договором №25/03, також не може бути прийнятий до уваги, оскільки за цим договором експортна операція відбулася у строк, а порушення за цим епізодом стосується несвоєчасної оплати за поставлений нерезиденту товар, а не несвоєчасної поставки товару іноземному контрагенту.
Посилання позивача на необхідність врахування наказів підприємства щодо впровадження дистанційної роботи та запровадження надзвичайного стану роботи, а також змісту переписки з нерезидентами, в якості доказів, що підтверджують існування обставин непереборної сили, що об`єктивно унеможливлювали своєчасне виконання договірних зобов`язань, колегія суддів оцінює критично, оскільки указані документи у розумінні положень Закону не належать до таких, які ці обставини підтверджують.
При цьому, протягом 2021 року в Україні були послаблені карантинні обмеження у порівнянні з 2020 року, що у більшості випадків без значних обмежень і перешкод давало можливість працювати суб`єктам господарювання.
Крім іншого, згідно відомостей про оформлені ІП «Агро-Вільд Україна» митні декларації за період з 18.02.2021 по 22.02.2022 згадане підприємство за цей період здійснювало експортно-імпортні операції, у тому числі з Agrarprodukte Falkenberg GmbH, що свідчить про відсутність ускладнень виконання договірних зобов`язань з огляду на запровадження дистанційного режиму роботи на підприємстві.
Саме по собі продовження додатковими угодами до зовнішньоекономічних договорів строків поставки товару не звільняє особу від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків, встановлених Національним банком України, оскільки за правилами частини четвертої ст. 13 Закону № 2473-VIII такі строки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку, втім такого висновку позивачем надано не було.
Колегія суддів вважає також безпідставними посилання позивача на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 із зазначенням того, що станом на день проведення перевірки контролюючий орган вже був обізнаний зі змісту вказаного листа про існування надзвичайних обставин.
У даному випадку суд апеляційної інстанції звертає увагу на усталену практику Верховного Суду згідно якої указаний лист має загальний інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку без доведення причинно-наслідкового зв`язку, тоді як наявність форс-мажорних обставин у конкретному випадку має підтверджуватися відповідним сертифікатом, який має іншу юридичну силу в контексті підтвердження обставин непереборної сили.
Для правильного розуміння відмінностей між листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 та відповідним сертифікатом торгово-промислової палати варто зазначити, що частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.
Отже, лист Торгово-промислової палати України має лише інформаційний характер та не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону. Разом з тим, лист також не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.
При цьому, Закон № 2473-VIII вимагає для підтвердження факту настання форс-мажорних обставин саме сертифікат (довідку), в якому буде зазначено не тільки про наявність самих по собі обстави непереборної сили, але і те, що такі обставини є форс-мажорними саме для конкретного випадку (договору, зобов`язання, операції). Подання такого сертифікату є обов`язковою умовою для зупинення перебігу граничних строків розрахунків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2024 у даній справі №580/4079/23.
Щодо виявлених контролюючим органом порушень відносно взаємозаліку неоплачених зобов`язань ІП «Агро-Вільд Україна» за договором № 25/03 від 25.03.2021 перед Agrarprodukte Falkenberg GmbH в рахунок погашення боргу за договорами № 22 від 05.08.2013 та № 03-14 від 03.04.2014, за якими закінчились строки позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, Agrarprodukte Falkenberg GmbH за договором купівлі-продажу від 05.08.2013 №22 поставило ІП «Агро-Вільд Україна» обладнання для обробки ґрунту вартістю 63 650 Євро, оплату за яке позивачем станом на 01.01.2021 здійснено не було.
Крім того, Agrarprodukte Falkenberg GmbH за договором купівлі-продажу від 03.04.2014 №03-14SA поставило ІП «Агро-Вільд Україна» катки до культиватора, причеп-самоскид, запчастини до сівалки вартістю 14 293,70 Євро, оплату за які позивачем станом на 01.01.2021 здійснено не було.
У свою чергу, Agrarprodukte Falkenberg GmbH листом від 22 серпня 2021 року повідомило позивача про те, що у зв`язку з епідеміологічною ситуацією в Німеччині, яка негативно впливає на режим роботи та фінансове становище підприємства, підприємство не може здійснити оплату за відвантажений товар, а також звернуто увагу, що позивач досі має неоплачені зобов`язання перед Agrarprodukte Falkenberg GmbH за договором купівлі-продажу № 22 від 05 серпня 2013 року на суму 63650 євро та № 03-14SA від 03 квітня 2014 року на суму 14293,70 євро, у зв`язку з чим запропоновано розглянути питання щодо можливості проведення взаємозаліку зустрічних вимог в рамках вищевказаних договорів.
Згідно додаткової угоди №1 від 01.11.2021 до договору купівлі-продажу №22 боргові зобов`язання можуть бути погашені шляхом підписання акту заліку зустрічних вимог, а саме списання передплати з договору №31/01 від 31.01.2020 в сумі 377 Євро та з договору №25/03 від 25.03.2021 в сумі 22 191,30 Євро. Залишок боргу в сумі 41 081,70 Євро обумовлено погасити до 31.01.2022.
Також згідно додаткової угоди №1 від 01.11.2021 до договору №03-14SA від 03.04.2014 боргові зобов`язання можуть бути погашені шляхом підписання акту заліку зустрічних вимог, а саме списання передплати з договору №25/03 від 25.03.2021 в сумі 14 293,70 грн.
Листом від 20 вересня 2021 року позивач погодився на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з чим сторони уклали додаткову угоду № 1 від 01 листопада 2021 року до Договору № 25/03, якою доповнено параграф 2 таким змістом: «грошові кошти, які переведені в якості авансового платежу в сумі 36 485 євро, можуть бути враховані по даному договору та акту заліку зустрічних вимог в погашення боргу за договором № 22 від 05.08.2013 в сумі 22 191,30 євро та за договором № 03-14 від 03.04.2014 в сумі 14 293,70 євро».
Із змісту наданих позивачем карток рахунку 362 за 01.01.2020 11.01.2023 вбачається, що 01.01.2021 було зменшено дебіторську заборгованість позивача за Договором №25/03 на 22 191,30 Євро та 14 293,70 Євро шляхом заліку кредиторської заборгованості за Договорами №22 та №03-14SA.
Разом з тим, під час перевірки контролюючий орган зазначив про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки за договорами №22 від 05 серпня 2013 року та № 03-14SA від 03 квітня 2014 року сплинув строк позовної давності.
У той же час, під час розгляду даної справи підлягає з`ясуванню правильність зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором в аспекті визначених статтею 602 Цивільного кодексу України винятків, які забороняють таке застосування.
Колегія суддів зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 813/1342/16, зарахування зустрічних однорідних вимог як вид припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами не забороняється.
Іншими словами, такий вид припинення зобов`язання може застосовуватися суб`єктами господарювання у загальному порядку як в межах операцій з резидентами, так і за зовнішньоекономічними операціями.
Це означає те, що законодавство не містить особливостей, які б встановлювали якісь обмеження чи особливості (відмінностей) зарахування зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними операціями у порівнянні з внутрішніми операціями.
З огляду на те, що інститут зарахування зустрічних вимог застосовується у загальному порядку як в операціях з нерезидентами так за зовнішньоекономічними операціями, при зарахуванні зустрічних вимог у зовнішньоекономічних операціях також застосовуються положення статті 602 Цивільного кодексу України, які визначають перелік випадків, за яких не допускається зарахування зустрічних вимог.
Одним з таких випадків є сплив позовної давності (пункт 4 частини першої цієї статті), згідно якого не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності.
Аналогічні положення містяться у частині третій статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якими господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пп. 1 п. 9 розд. ІІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 (далі Інструкція №7), банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог).
Підпунктом 5 пункту 10 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.
Отже, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента.
Так само, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.
Таким чином, норми національного законодавства України не забороняють зарахування зустрічних однорідних вимог у зовнішньоекономічних операціях, але, як було неодноразово підкреслено вище, норми містять обмеження щодо можливості зарахування зустрічних однорідних вимог зі спливом строку позовної давності.
Слід зазначити, що згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Враховуючи, що за правилами ст. 602 ЦК України зарахування зустрічних вимог не допускається у разі спливу позовної давності, втім аналіз змісту наявних у матеріалах справи договорів купівлі-продажу від 05.08.2013 №22, від 03.04.2014 №03-14SA, наданих на підтвердження поставки товару за ним митних декларацій, а також карток рахунку 632 по цим правочинам і Договору №25/03, свідчить, що позивач обліковував кредиторську заборгованість за договорами №22 та №03-14SA станом на 01.01.2020.
Зобов`язання із сплати поставлених товарів мали бути б виконані до 01.08.2014 за договором №22 та 30.06.2014 за договором №03-14SA.
Відтак, строк позовної давності щодо зобов`язань за договором № 22 сплинув 31 липня 2017 року, а за договором №03-14SA - 30 червня 2017 року, а тому застосування інституту зарахування зустрічних однорідних вимог 01 листопада 2021 року у спірному випадку є безпідставним, оскільки не узгоджується з імперативною забороною на вчинення таких дій, закріпленою у пункті 4 частини першої статті 602 Цивільного кодексу України.
Не зважаючи на те, що ІП «Агро-Вільд Україна» станом 01.01.2020 обліковувало у складі кредиторської заборгованості зобов`язання за договором №22 та договором №03-14SA, застосування інституту зарахування зустрічних однорідних вимог 01.11.2021 у спірному випадку є безпідставним, оскільки не узгоджується з імперативною забороною на вчинення таких дій, закріпленою у п. 4 частини першої ст. 602 ЦК України.
Посилання позивача на те, що за умовами договорів №22 та №03-14SA сторони вирішили, що місцем проведення судових розглядів є місце розташування продавця (Німеччина), а відтак в силу норм ст. 35 Закону України «Про міжнародне приватне право» позовна давність має визначатися саме правом країни продавця, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки за умовами Договору №25/03 у разі, якщо сторони не досягають домовленості мирним шляхом, місце проведення судових розглядів визначається місце розташування продавця (параграф 7).
За цим Договором продавцем є ІП «Агро-Вільд Україна», а відтак до правовідносин із зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема, за Договором №25/03, мають застосовуватися норми національного законодавства України, які містять обмеження щодо можливості зарахування зустрічних однорідних вимог із спливом строку позовної давності.
Крім того, позивачем не надано доказів розгляду справи іноземним судом з приводу вказаної заборони.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
М.І. Кобаль
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.09.2024 |
Оприлюднено | 07.10.2024 |
Номер документу | 122097252 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо валютного регулювання і валютного контролю, з них за участю органів доходів і зборів |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Епель Оксана Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні