Постанова

від 03.10.2024 по справі 140/562/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/562/24 пров. № А/857/9103/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Денисюк Р.С.), ухвалене в порядку письмового провадження м.Луцьк 13 березня 2024 року, у справі №140/562/24 за позовом Мазурика Павла Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Камінь-Каширського відділу управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В :

15.01.2024 ОСОБА_2 звернувся в суд в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Камінь-Каширського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, просив: визнати протиправними дії щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ; зобов`язати оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нормами права передбачено два рівнозначних альтернативних варіанти оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка. Суд першої інстанції вказав, що у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що у свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав. Суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку застосовується положення Закону №5492-VI, яким передбачено віковий ценз на оформлення та видачу паспорта громадянина України з 14-річного віку. Суд першої інстанції вказав, що застосування Закону №5492-VI в частині віку видачі паспорту громадянина України не позбавляє позивача права на вибір форми паспорта громадянина України та дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу видати паспорт громадянина України у формі книжечки є протиправними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Державної міграційної служби України у Волинській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що отримання паспорта громадянина України є обов`язком особи, однак вибір форми такого документа (картка або книжечка) є правом, яке може бути обмежене відповідними положеннями закону. Скаржник вказує, що право отримати паспорт у формі книжечки наявне у особи, яка досягла саме 16-річного віку та звернулась до уповноваженого органу з заявою, форма якої встановлена додатком 1 до Тимчасового порядку. Скаржник вказує, що Положення, затверджене Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ, не регулює питання видачі паспорта у формі книжечки особам, які не досягли 16-річного віку. Вважає, що відповідач діяв відповідно до чинного законодавства. Також зазначає, що позивач не надав доказів звернення до відповідача із заявою встановленої форми та необхідним переліком документів.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками (законними представниками) є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

На звернення щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки Камінь-Каширський відділ УДМСУ у Волинській області листом від 12.10.2023 № 0715-239/0715.1-23 повідомив, що згідно з частинами другою, четвертою статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. З прийняттям цього Закону паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами ДМС, що забезпечені відповідним обладнанням, всім визначених законодавством категоріям громадян, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 паспорт виготовляється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України». Оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи ДМС України особі, яка досягла 16-річного віку на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто та особі, яка досягла 16-річного віку і яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_2 звернувся в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян; засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначено Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 5492-VI).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Частиною 1 статті 13 Закону № 5492-VI до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення, віднесено документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (частина 4 статті 21 Закону № 5492-VI).

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині 7 статті 21 Закону № 5492-VI, відповідно до якої такий містить, зокрема, унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

Положення про паспорт громадянина України затверджено Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ), відповідно до пунктів 1, 2 якого паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Пунктами 12, 13 Положення №2503-ХІІ встановлено, що видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.

Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

25 березня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302).

26 жовтня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 745 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302» (далі - Постанова № 745), яка набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з цієї ж дати паспорт громадянина України оформляється у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Водночас, згідно з пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України №302 Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2 Тимчасового порядку №456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».

Підпунктом 1 пункту 3 Тимчасового порядку №456 встановлено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС) особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що підставою відмови позивачу у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року стало не досягнення ОСОБА_1 16-річного віку.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що питання віку, з якого має видаватися паспорт у формі книжечки, ураховуючи приписи статті 21 Закон № 5492-VI, якими встановлено обов`язок громадянина України, який досяг 14-річного віку, отримати паспорт громадянина України, а приписами Положення № 2503-ХІІ передбачено отримання паспорта з 16-річного віку, було предметом дослідження Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2021 року у справі №420/4049/20.

У вказаній постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 5492-VI, який має вищу юридичну силу, ніж Положення №2503-ХІІ та Тимчасовий порядок №456.

Також Верховний Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 1 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав. При цьому, приписи Закону № 5492-VI є імперативними, адже встановлюють обов`язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України.

В подальшому вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 420/5353/20, від 17 травня 2023 року у справі №420/12574/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача в оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення № 2503-ХІІ та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов`язання Ковельського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ.

Щодо аргументів скаржника про невідповідність поданої позивачем заяви формі, встановленій додатком 1 до Тимчасового порядку, та щодо відсутності необхідних додатків до заяви, то такі не можуть братись судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки не були підставою відмови у видачі позивачу паспорта у формі паспортної книжечки, викладеної у листі відповідача від 03.09.2022.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності відмови відповідача у оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення № 2503-ХІІ, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №140/562/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко