Постанова

від 04.10.2024 по справі 500/3546/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/3546/23 пров. № А/857/10458/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівІщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 500/3546/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В :

23.06.2023 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України) щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановлю Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Суд першої інстанції зазначив, що індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі для військовослужбовців. Суд першої інстанції також вказав, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для включення індексації грошового забезпечення до розміру грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках і щомісячної додаткової грошової винагороди період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Суд застосував до спірних правовідносин строки, визначені ст. 233 КзПП України та зазначив, що норми Закону України від 01.07.2022 № 2353 не містять положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії у часі, а відтак строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при звільненні позивача з військової служби, відповідачем належним чином та в повному обсязі здійснено виплату грошової компенсації, що не спростовується позовною заявою та додатками до неї. Скаржник вказує, що до спірних правовідносин слід застосовувати частину 5 статті 122 КАС України. На думку скаржника, позивачем не доведено аргументів та не надано доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, а саме щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 р.р. та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №899 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу в Окремій комендатурі охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 29.07.2011 №381-ос зараховано у списки особового складу лейтенанта ОСОБА_1 (П-006406), яка прибула з Національної академії Державної прикордонної служби України по закінченню щорічної основної відпустки за 2011 рік, з 27.07.2011.

Згідно витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 21.02.2023 №232-ос припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби, за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в запас підполковника ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 02.03.2023 №284-ос підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення 02.03.2023.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі №500/1908/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) та з урахуванням нарахованої та виплаченої суми грошової індексації.

На виконання вищенаведеного рішення Тернопільського окружного адміністративного суду відповідач нарахував та виплатив позивачу 63085,43 грн індексації грошового забезпечення, що підтверджується витягом з розрахунково - платіжної відомості №1498-242 за грудень 2023 року, довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення, платіжною інструкцією №6625 від 26.12.2023.

У відповідь на адвокатський запит від 17.04.2023 відповідач листом від 27.04.2023 повідомив представника позивача про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, індексація не входить в перелік виплат, які належать до грошового забезпечення тому не може бути врахована при розрахунку допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (які мають постійний характер).

Оскільки, нарахування грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно, проводилося без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, позивач звернулася до суду із позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди за період із січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення нарахованої та виплаченої за вказані періоди індексації грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 4 статті 2 цього Закону порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», чинної до 28.02.2018, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII), Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року (далі - Порядок № 1078).

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону № 1282-XII).

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до сформованої правової позиції Верховного Суду індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а, від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18.

Субсидіарне застосування норм Закону № 1282-XII, Порядку №1078 та Закону № 2011-ХІІ дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що індексація грошового забезпечення має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Відповідно до положень розділу XXX «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260, чинна у спірний період, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», чинної у спірний період, встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби.

Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 вказаної Постанови).

У період із січня 2016 року по лютий 2018 року порядок та умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди визначались Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595, (втратила чинність 16.12.2016) та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою Наказом Міністерства оборони України 24.10.2016 №550 (втратила чинність 20.07.2018).

Відповідно до обох Інструкцій до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73, чинного у спірний період, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, положення пункту 3 якої кореспондують вказаним нормам.

Відповідно до пункту 5 вказаної Інструкції виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами (але не раніше дня видання наказу про призначення), і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних начальників (командирів)).

Згідно з пунктом 6 цієї Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що індексація включається до місячного грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржника про те, що грошова допомога на оздоровлення виплачена у 2016-2017 роках та щомісячна додаткова грошова винагорода за період із січня 2016 року по лютий 2018 року не входять до складу грошового забезпечення, мають разовий характер, а тому не відносяться до виплат, які підлягають індексації, оскільки у цій справі дослідженню підлягають обставини включення сум індексації до місячного грошового забезпечення при розрахунку зазначених виплат, а не включення таких виплат до складу грошового забезпечення військовослужбовця та їх індексації.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18.

Щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, то суд апеляційної інстанції враховує, що питання віднесення щомісячної додаткової грошової винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 825/997/17. Приймаючи постанову від 10.11.2021 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 889, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

В межах цієї справи підзаконним актом, який звужує поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону № 2011-ХІІ є вказана Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, пунктом 8 якої встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення та протиправно не була включена відповідачем при здійсненні відповідних нарахувань та виплат.

Щодо аргументів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду, то положення статті 122 КАС України не регулюють порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, під заробітною платою, яка належить працівникові необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

У цьому контексті перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

В аспекті спірних правовідносин поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків та врегульоване спеціальними законами: Законом України «Про оплату праці», КЗпП України, а також іншими підзаконними нормативними актами.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що грошова допомога на оздоровлення та щомісячна додаткова грошова винагорода про перерахунок і виплату яких заявлені позовні вимоги, є частиною заробітної плати (грошового забезпечення) позивача. Виплати, про перерахунок яких заявлено позов, здійснюються за місцем проходження служби, де працівник перебуває (перебував) у трудових правовідносинах, мають обов`язковий характер і особа має право на їхнє отримання відповідно до державних гарантій та трудового договору.

Отже, заявлені позовні вимоги відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці.

Строки звернення до суду щодо стягнення заробітної плати врегульовані положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною 2 цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

З огляду на вказане, аргументи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки право на звернення до суду із цим позовом на період дії карантину не обмежене будь-яким строком.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції доходить висновку, щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди за період із січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення нарахованої та виплаченої за вказані періоди індексації грошового забезпечення.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви підставності заявлених позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі №500/3546/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко