Рішення

від 23.09.2024 по справі 191/2786/24

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/2786/24

Провадження № 2/191/958/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря Омельченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другої синельниківської державної нотаріальної контори про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона ОСОБА_1 , була дружиною ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідки КП «Новомосковське МБТІ» буд.6 по вул.Туполева в смт. Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області заінвентаризавоний за чоловіком - ОСОБА_2 . Після смерті чоловіка вона звернулася до приватного нотаріуса Новікової І.Ю. з заявою про вступ до спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено, на підставі того, що на будинок, який належав померлому, накладений арешт.

Звернувшись доДругої синельниківськоїдержавної нотаріальноїконтори длязняття арештузі спадковогомайна,позивачу булоповідомлено,що арештбуло накладенона підставіухвали судупро арештмайна №315від 06.02.2002.Звернувшись досуду дляотримання копіїрішення посправі,їй пояснили,що справабула знищенау зв`язкуіз закінченнямстроку зберігання.Наявний вДержавному реєстріречових правна нерухомемайно реєстраційнийномер обтяження3846250від 01.10.2006про арештмайна померлогочоловіка ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обмежує позивачау реалізаціїправа наспадщину іце правопідлягає безумовномузахисту.У зв`язкуз чим,просить скасуватиарешт нанерухоме майно,а самена будинок АДРЕСА_1 ,який зареєстрованийу Єдиномуреєстрі заборонвідчуження об`єктівнерухомого майназа №3846250від 06.10.2006. Виключити зЄдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна записза №3846250від 06.10.2006про заборонувідчуження будинку АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, але надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від завідувача Васильківської державної нотаріальної контори, в.о. Другої синельниківської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 надійшла заява, в якій вона просила розгляд справи провести за відсутності державного нотаріуса.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 від 13.05.1972.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що Виконавчим комітетом Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області видано Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 .

Позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , оскільки на будинок АДРЕСА_1 , який належав померлому накладений арешт.

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №76772174 від 26.04.2024, після смерті ОСОБА_2 15.09.2022 приватним нотаріусом Новіковою І.Ю. заведена спадкова справа №72363335 (номер у нотаріуса 28/2024), відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину відсутні.

Згідно довідки КР «Новомосковське МБТІ Дніпропетровської обласної ради» №154 від 28.02.2023, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , заінвентаризований за ОСОБА_2 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №376153461 від 26.04.2024, виявлено обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3846250, зареєстровано: 06.10.2006 за №3846250 реєстратором: Друга синельниківська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: ухвала суду, 315, 06.02.2002, Синельниківський міський суд, об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 .

Також судом встановлено, що ухвалу суду, на підставі якої накладався арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу отримати неможливо, оскільки справа була знищена у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження 3846250 від 01.10.2006 року у вигляді арешту нерухомого майна померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежує позивача у реалізації права на спадщину за законом.

Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону з своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Оскільки, права позивача, як спадкоємця, є порушеними внаслідок існування арешту на спадкове майно померлого ОСОБА_2 , вона має всі правові підстави для звернення до суду з вказаним позовом, так як відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України права та обов`язки, що складають спадщину, переходять у порядку спадкування; права та обов`язки, що виникли після цього в порядку розвитку прав та обов`язків, що складають спадщину, після відкриття спадщини, є правами та обов`язками спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до п. п. 4.15, 4.17 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції № 296/5 від 22.02.2012 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкоємця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо на спадкове майно накладено арешт чи заборона, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту/ заборони.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Вимогами ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Постановою Верховного Суду України від 23.01.2013 визначено, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння, та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема і шляхом звільнення спадкового майна з -під арешту/ заборони.

Отже, накладення заборони на нерухоме майно та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за відсутності виконавчого провадження, обмежує права позивача як власника та позбавляє можливості в повній мірі користуватися, володіти та розпоряджатися належним їй майном, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 311 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV зі змінами, державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.

Згідно з абзацом 2 пункту 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 року за №2102/22414, у разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

З системного аналізу зазначених норм права випливає, що відновлення порушеного права позивача неможливе без виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна і саме на державного реєстратора покладено обов`язок вносити відомості щодо обтяжень до зазначеного реєстру.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №82614016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/1).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому немає значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-709цс16).

Враховуючи те, що наразі відсутні будь-які підтверджуючі документи, які стали підставою для арешту на належне майно позивача, наявність заборони у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна порушує права та законні інтереси позивача, оскільки унеможливлює розпоряджання даним майном, а Друга синельниківська державна нотаріальна контора як реєстратор не має визначених законодавством підстав для зняття за заявою позивача заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач позбавлена можливості реалізувати свої права як власника, що позбавляє її можливості в повній мірі користуватися, володіти та розпоряджатися належним їй спадковим майном, в інший, крім судового захисту, спосіб, а тому суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити повністю.

Керуючись ст.2,3,10,11,76,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати арешт на нерухоме майно, а саме на будинок АДРЕСА_1 , який зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 3846250 від 06.10.2006.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за № 3846250 від 06.10.2006 про заборону відчуження будинку АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я. Ю. Костеленко