Рішення

від 04.10.2024 по справі 420/18864/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18864/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Суворовського районного суду міста Одеси, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Суворовського районного суду міста Одеси, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в якому просить:

1. Визнати протиправним наказ Суворовського районного суду міста Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року №22-о/с-ап (з 22 січня 2024 року) та скасувати наказ Суворовського районного суду міста Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року « 22-о/с-ап.

2. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі 50 відсотків відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Суворовського районного суду м. Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » від 26 вересня 2023 року № 120-о/с-ап.

3. Відповідно до п.2 частини 1 статті 371 КАС України допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є працівником Суворовського районного суду міста Одеси. Працює на посаді заступника керівника апарату суду з 21 вересня 2023 року по теперішній час. Стаж державної служби станом на 21.05.2024 року становить 21 рік 1 місяць.

Згідно Наказу «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап позивачу було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу, стаж якої на державній службі станом на 22 січня 2024 року складає понад 15 років.

01 січня 2024 року набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-ІХ, абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

На виконання вимог зазначеного Закону, наказом Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» на підставі пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» позивачу було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2024 рік (з 22 січня 2024 року) у розмірі 30 відсотків посадового окладу, оскільки вислуга років на державній службі становить понад 15 років. Тобто, при розрахунку надбавки відповідачем були застосовані приписи абзацу 2 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX, у якому зазначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Позивач вважає, що внаслідок таких протиправних дій були порушені її права на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу».

Ухвалою від 24.06.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

03.07.2024 року від представника відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, що при розрахунку надбавки Суворовським районним судом міста Одеси застосовані приписи абзацу 2 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX, а саме: надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Отже, позивачу відповідно до вимог діючого Закону встановлена надбавка за вислугу років на державній службі в максимально допустимому розмірі.

Від Суворовського районного суду м. Одеси відзив на позов не надходив.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є працівником Суворовського районного суду міста Одеси, працює на посаді заступника керівника апарату суду з 21 вересня 2023 року по теперішній час.

Позивач працювала на посадах в Суворовському районному суді міста Одеси:

- секретар суду з 21.04.2003 року (наказ №32 від 21.04.2003 року);

- секретар судового засідання з 04.11.2004 року (наказ №131 від 04.11.2004 року);

- консультант суду з 29.09.2015 року (наказ № 41-2-о/с-ап від 29.09.2015 року);

- звільнена з посади консультанта суду 20.09.2023 року (наказ № 117-о/с-ап від 20.09.2023 року);

- заступник керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси з 21.09.2023 року (наказ ТУ ДСА України в Одеській області № 19-ос/к від 21.09.2023 року) по теперішній час.

Згідно наказу Суворовського районного суду м. Одеси від 26.09.2023 року №120-о/с-ап, позивачу з 21.09.2023 року встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50% посадового окладу, як такій, стаж держаної служби якої станом на 21.09.2023 року становить 20 років 5 місяців (а.с. 20).

Водночас, за підпунктом «а» п.9 наказу Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2024 року №22-о/с-ап, відповідно до п.13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 22.01.2024 року, замість раніше встановленої, надбавку за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу працівникам Суворовського районного суду м. Одеси, стаж яких на 22.01.2024 року складає понад 15 років, а саме: заступнику керівника апарату Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 .

Вважаючи протиправним видання вищевказаного наказу щодо зменшення їй відсоткового розміру надбавки за вислугу років, позивач звернулася до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовано Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII).

Згідно ч.2 ст.1 Закону №889-VIII, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №889-VIII, посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

За ст.46 Закону №889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону.

Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи (ч.1 ст.50 Закону №889-VIII).

Згідно ч.2 ст.50 Закону №889-VIII, заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) премії (у разі встановлення).

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону №889-VIII, надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Аналізуючи вищезазначене, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців, яка структурно складається з посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця, а також премії, у разі встановлення останньої. Разом з тим, надбавка за вислугу років на державній службі визначається у розмірі 3% посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу.

Разом з тим, 09.11.2023 року було прийнято Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік» №3460-IX (далі Закон №3460-IX), у п.12 розділу «Прикінцеві положення» якого зазначено наступне:

«У 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону».

Тобто, наразі пункт 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» суперечить приписам ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», оскільки приписи Закону №3460-IX фактично звужують право державних службовців на отримання надбавки за вислугу років у розмірі, закріпленому у спеціальному Законі №889-VIII.

Аналізуючи спірні правовідносини суд зауважує, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Вирішення колізій у законодавстві, якщо суб`єкти нормотворення тривалий час не вживають заходів для їх усунення, стає завданням суду. Виконання цього завдання вимагає від суду: 1) встановлення факту існування правової колізії (ситуація, за якої два або більше нормативних акти або норми одного акта регулюють по різному одні і ті ж суспільно-управлінські відносини) та 2) надання пріоритету одному із нормативних актів або норм одного акта.

Загальні підходи до вирішення колізій у законодавстві визначені у положеннях Конституції України, зокрема: 1) Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ч. ч. 1-3 ст. 8); 2) чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ВРУ), є частиною національного законодавства України; укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст. 9); 3) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У свою чергу Кодекс адміністративного судочинства України містить такі норми, які визначають підходи до вирішення колізій у законодавстві: 1) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (ч. ч. 1-2 ст. 6); 2) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана ВРУ, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України та ін.

Тлумачення норм судами є квазірегулюванням, яке виступає додатковим інструментом зміцнення верховенства права в Україні. Особливо помічним цей інструмент є тоді, коли, зокрема, існує необхідність у подоланні колізій та заповнення правовим регулюванням прогалин в законодавстві; квазірегулювання сприяє розвитку доктрини права та є індикатором для законодавця, що ті чи ті відносини повинні бути врегульовані, що суспільні відносини змінилися, ускладнилися і потребують нагального законодавчого регулювання і що законодавець вже запізнюється у їх унормуванні

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

За умов даних спірних правовідносин, спеціальним нормативно-правовим актом є саме Закон України «Про державну службу», а не Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік».

Так, у рішенні від 28.08.2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.022020 року №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року по справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно якого у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на встановлені обставини справи, в межах спірних правовідносин суд вважає за необхідне застосувати ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу» як норму спеціального нормативно-правового акту, а не п.12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким навпаки звужується обсяг прав державних службовців на достатній рівень оплати праці.

Разом з тим, роз`яснення НАДС щодо розрахунку заробітної плати державних службовців мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

Решта доводів сторони відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовує.

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про порушення прав позивача з 2024 року на належний рівень оплати праці як державного службовця у вигляді отримання надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 3% за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З практики Європейського суду випливає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо необхідності визнання протиправним та скасування наказу Суворовського районного суду міста Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року №22-о/с-ап в частині встановлення заступнику керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 з 22 січня 2024 року надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу працівнику Суворовського районного суду м. Одеси, стаж якої на 22 січня 2024 року складає понад 15 років.

При цьому, суд зазначає, що за п.2 ч.3 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Згідно ст.154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Згідно з нормами «Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні.

Таким чином, із аналізу наведених приписів, суд робить висновок, що повноваження щодо здійснення перерахунку та виплати заробітної плати державним службовцям місцевих загальних судів Одеської області належать територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Одеській області, як розпоряднику коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності Суворовського районного суду міста Одеси.

Отже, саме Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області уповноважено здійснити позивачу перерахунок та виплату надбавки за вислугу років.

Враховуючи вказане, для ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату позивачці надбавки за вислугу років на державній службі 50 відсотків відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Суворовського районного суду м. Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » від 26 вересня 2023 року № 120-о/с-ап.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

Стосовно клопотання позивача допустити до негайного виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Так відповідно до частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3)поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1)у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

Положеннями КАС України не передбачено негайне виконання всіх судових рішень, а стаття 371 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно. Так, негайному виконанню підлягає, зокрема, судове рішення, яким присуджено виплату пенсії, тобто задоволено вимогу позивача про стягнення конкретно визначеної суми пенсії, з якої і виокремлюється сума стягнення за один місяць.

Таким чином, при вирішенні питання, чи є підстави допустити негайне виконання рішення, суду необхідно встановити, яких саме спірних правовідносин стосується предмет спору та який саме обрано спосіб захисту порушених прав особи.

Оскільки судом не приймається рішення про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області сум недоплаченої надбавки за вислугу років, а прийнято рішення зобов`язального характеру, яке не відноситься до судових рішень, що підлягають негайному виконанню, підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення у справі до негайного виконання відсутні.

Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Суворовського районного суду міста Одеси (адреса: вул. Чорноморського Козацтва, 68, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 05482067), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (адреса: вул. Бабеля, 2, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 26302945) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Суворовського районного суду міста Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року №22-о/с-ап в частині встановлення заступнику керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 з 22 січня 2024 року надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, працівнику Суворовського районного суду м. Одеси, стаж якої на 22 січня 2024 року складає понад 15 років.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Суворовського районного суду м. Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » від 26 вересня 2023 року № 120-о/с-ап.

У негайному виконанні рішення суду - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів