Ухвала

від 30.09.2024 по справі 757/42828/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42828/24-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022000000000532 від 16.06.2022, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12022000000000532 від 16.06.2022 із забороною відчуження та використання на земельні ділянки із кадастровими номерами 3221281600:08:003:0052 площею 46 га та 3221281600:08:003:0051 площею 14 га, цільове призначення: «01.03 Для ведення особистого селянського господарства», які розташовані на території АДРЕСА_1 , та належать на праві приватної власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якими на підставі договорів оренди користується ТОВ «СП „ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-2015"» ЄДРПОУ НОМЕР_2 , кінцевий бенефіціарним власником, засновник та керівником якого є ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що зазначені земельні ділянки є речовими доказами відповідно до постанови слідчого від 01.07.2023, оскільки відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів, яка відповідає п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу на підставі абз. 1 ч. 3 цієї статті підлягають арешту.

До початку розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 подав заяву, у якій просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Крім того, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, прокурор вказав про існування обставин, передбачених ч. 2 ст. 172 КПК України, зокрема на необхідність розгляду ініційованого ним клопотання без повідомлення власника майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, тобто запобігання спроби його відчуження, тому враховуючи думку прокурора слідчий суддя вважає можливим здійснювати розгляд клопотання без повідомлення власника зважаючи на те, що це майно не було тимчасово вилученим.

Вивчивши клопотання прокурора та дослідивши долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів відділу Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000532 від 16.06.2022 за ч. 3 ст. 190 КК України.

У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини за яких група осіб, до складу, якої входять посадові особи Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, приватні нотаріуси, державні реєстратори та фізичні особи, які вступили в злочинну змову та здійснили незаконне привласнення державної власності, а саме особливо цінних земель - земель лісового фонду на території Київської області, а також земель комунальної та державної власності на території Бучанського, Обухівського, Васильківського, Броварського, Бориспільського та інших районів Київської області.

На даний час прокурор вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження, а також з метою збереження речових доказів виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею встановлено, що відповідність майна, на арешті якого наполягає прокурор, критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12022000000000532 від 16.06.2022 за ч. 3 ст. 190 КК України, належним чином не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, виходячи із наступного.

Визнаючи речовими доказами у кримінальному провадженні вказані земельні ділянки, слідчий виходив із положень ч. 1 ст. 98 КПК України, проте мотивів прийнятого рішення щодо їх відповідності в даному конкретному випадку тим чи іншим ознакам у своїй постанові від 01.07.2023 не навів.

Слідчий суддя зауважує, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України може бути зроблений лише на підставі постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Мотивів щодо відповідності майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України в цьому контексті не наведено й у клопотанні прокурора.

Крім того, з наявних в загальнодоступних джерелах, зокрема Єдиному реєстрі судових рішень відомостей слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2024 у справі № 757/39011/24-к скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.07.2023 у справі 757/32332/23-к на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221281600:08:003:0052 площею 46 га, 3221281600:08:003:0051 площею 14 га, цільове призначення: «01.03 Для ведення особистого селянського господарства», які розташовані на території АДРЕСА_1 , та на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , якими на підставі договорів оренди користується ТОВ «СП ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-2015» ЄДРПОУ НОМЕР_2 , кінцевим бенефіціарним власником, засновником та керівником якого є ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , питання про арешт яких розглядається на даний момент.

Означеним рішенням встановлено, що власник майна ОСОБА_4 не є підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні, а слідчим та прокурором не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного нерухомого майна.

Крім того, цим рішенням встановлено, що арешт зазначених земельних ділянок явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна та завданнями кримінального провадження, а потребами досудового розслідування кримінального провадження не обґрунтуються продовження застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Також слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення не обґрунтовано, які саме особи незаконним шляхом здійснили незаконне привласнення земельних ділянок, на арешті яких наполягає прокурор, і яке місце у цьому всьому ланцюгу займає ОСОБА_4 , яка з 18.10.2023 перебуває у кримінальному провадженні в статусі свідка, щоб до неї було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження, а також що вказує на будь-які логічні зв`язки між ОСОБА_4 , зазначеними земельними ділянками, які належать їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу та конкретними особами, які відомі стороні обвинувачення та в чому полягає протиправність діянь саме ОСОБА_4 . Стороною обвинувачення в контексті так званої «протиправної діяльності» суду не надано доказів, які б свідчили про незаконні дії з майном, сукупність яких хоч якось виправдовувала б такий ступінь втручання держави в права ОСОБА_4 .

Тому, на думку слідчого судді, за відсутності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вказані земельні ділянки, на арешті яких наполягає прокурор є доказом розслідуваного злочину, сам факт їх визнання речовими доказами (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), не може бути правовою підставою для їх арешту.

За такого, сторона обвинувачення не надала суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів, що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок власника майна з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а тому в силу того, що власник майна понад одинадцять місяців перебуває у кримінальному провадженні в статусі свідка, про підозру останній не повідомлено, слідчий суддя вважає відсутніми підстави її відповідальності за незаконні дії третіх осіб.

Дані обставини свідчить про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу.

Також, звертаючись із клопотанням про повторний арешт майна, прокурор у клопотанні не наводить будь-яких нових обставин або підстав за яких можливо стверджувати про необхідність вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Враховуючи наведені мотиви та аргументацію клопотання прокурора, слідчий суддя вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про повторний арешт майна, а тому у відповідності до ст. 94 КПК України слідчий суддя оцінюючи надані докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення, приходить до висновку, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечивши збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом, а тому у задоволенні клопотання прокурора належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022000000000532 від 16.06.2022.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_5