Ухвала

від 02.10.2024 по справі 497/2106/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.10.2024

Справа № 497/2106/24

Провадження № 2-н/497/196/24

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"02" жовтня 2024 р.Болградського районного суду Одеської області Кравцова Алла Валентинівна, розглянувши в залі суду в м.Болград заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Віта-ДМ" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

09.09.2024р.до судуз вищезазначеноюзаявою звернувся представник заявника,якою просить стягнути зборжника -гр. ОСОБА_1 ,що зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 -заборгованість з оплатижитлово-комунальної послуги в розмірі 16591,85рн. та 302,8рн. судових витрат - в розмірі сплаченого заявником судового збору, а саме, - заборгованість за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Ознайомившись з матеріалами заяви, суд дійшов висновку, що заява не підсудна Болградському районному суду Одеської області, у зв`язку з чим підлягає направленню за підсудністю до іншого -належного суду, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявник просить стягнути з гр. ОСОБА_1 заборгованість за надання їй житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , а тому, за правилами виключної підсудності, заява підлягає розгляду судом, юрисдикція якого розповсюджується на цю адресу, з огляду на наст4упне.

Вдповідно до ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальнимиправилами підсудності, встановленими цим кодексом.

Проте, згідно вимог чинного законодавства та судової практики підсудність позовівщодо нерухомогомайна -є виключною, оскільки, за правиламист.30ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини.

Так, постановою Пленуму №3 від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудністьвстановлено,зокрема,для позовів,що виникаютьз приводунерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. В разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватисяправила виключноїпідсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17.

Така сама позиція щодо виключної підсудності міститься у висновку Великої Палати (постанова від 16.02.2021 №911/2390/18), згідно якого ВП ВС зазначила, що виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосувати під час вчинення позову інші норми, що регулюють інші види територіальної підсудності

Частиною 4 ст.263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом заяви про видачу судового наказу у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання послуг утримання будинків, споруд та прибудинкової території. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм та судової практики, правила виключної підсудностізастосовуються щододопозовів зприводу нерухомогомайна,та стосуються позовівз приводубудь-яких вимог, пов`язаних з правомособи нанерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Таким чином, у даномувипадку, застосовуютьсяправила виключноїпідсудності, оскільки предметом заяви є стягнення витрат, пов`язаних з утриманням нерухомого майна, і відповідно до положень ст.ст.30,162 ЦПК України заява має розглядатися судом за місцем розташування нерухомого майна.

За таких обставин є підстави вважати про наявність порушення правил підсудності.

Відповідно до п.9ч.1ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

У зв`язку з наведеним, враховуючи подання заяви з порушенням правил підсудності, вважаю за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу.

Роз`яснити заявнику право звернення до суду з вимогою стягнення боргу у позовному провадженні за територіальною юрисдикцією.

У відповідності до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Положенням ч.2ст.164ЦПК України визначено, що в разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. В разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 163-165, 258-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити увидачі судовогонаказу зазаявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Віта-ДМ" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 .

Роз`яснити заявнику, що в даному випадку відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії, після чого набирає законної сили.

Суддя А.В. Кравцова