Рішення

від 19.09.2024 по справі 320/44272/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року м. Київ № 320/44272/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гудима Т.Ю.,

від відповідача - Мала Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ

МЕНЕДЖМЕНТ»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» (далі - позивач, ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ», Товариство, платник) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2023 за № 0568282302 і № 0568222302.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про протиправність зазначених вище податкових повідомлень-рішень, оскільки останні були прийняті на підставі акта документальної перевірки, що містить безпідставні висновки про порушення Товариством норм п. 57.1 ст. 57, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України. Так, заперечуючи проти позиції контролюючого органу про заниження ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» податку під час виплати на користь нерезидента компанії «Lombalia Finance Limited» доходів з джерелом походження з України за 2017 2019 роки на загальну суму 3 023 609,00 грн., зазначив наступне: Товариство виконало всі вимоги податкового законодавства для застосування зменшеної ставки податку у розмірі 2%, передбаченої ст. 103 Податкового кодексу України (в тому числі отримало свідоцтво про статус податкового нерезидента компанії «Lombalia Finance Limited» як резидента Республіки Кіпр за 2017 2019 роки); під час укладення договорів позики позивач не встановив будь-яких обмежень за договірними або правовими зобов`язаннями нерезидента щодо подальшого використання останнім отриманих процентів, наведені ж в акті перевірки аргументи відповідача жодним чином не спростовують статус компанії «Lombalia Finance Limited»як бенефіціарного власника відносно отриманих останнім доходів від позивача; водночас всі враховані контролюючим органом під час проведення перевірки документи (відповідь компетентного органу) не є належними й не можуть бути використані в якості доказів, а висновок щодо заниження податку з доходів нерезидента за 2019 рік є передчасним, що зафіксовано безпосередньо в акті перевірки; крім того, відповідач застосував до позивача штрафні санкції в порядку п. 125-1.2 ст. 125-1 Податкового кодексу України без встановлення в діях ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» як такої вини. Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових (податкових) зобов`язань позивач вказав на наступне: Товариство оплатило податкові зобов`язання з податку на додану вартість за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з названого податку у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2021 року у строки, передбачені законодавством; за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2021 року податкові зобов`язання були сплачені з порушенням граничних строків з причин, що не залежали від його волі, а саме у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунку позивача, що не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій у такому випадку; вважає, що суми у податковому повідомленні-рішення не відповідають сумам зобов`язань, які були нараховані за результатами декларування. Насамкінець позивач висловив свої міркування щодо невмотивованості рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 відкрито провадження у справі № 320/44272/23 за вказаним позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, із проведенням підготовчого засідання.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у тексті якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову ГУ ДПС у м. Києві мотивувало тим, що в ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що позивач всупереч вимог пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України занизив за перевіряємий період податок з доходів нерезидентів на загальну суму 3 023 609 грн., оскільки безпідставно у 2017 2018 роках застосував ставку податку, передбачену міжнародним договором України під час виплати доходу у вигляді процентів за договорами позики від 20.10.2015 б/н та від 27.03.2007 б/н (за договором відступлення) з компанією «Lombalia Finance Limited» (Республіка Кіпр). Крім того, перевіркою дотримання термінів сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 встановлено порушення термінів сплати визначених у поданій податковій звітності грошових зобов`язань з названого податку, що підлягали сплаті протягом строків, встановлених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Вважає висновки акта перевірки цілком правомірними та обґрунтованими належними документальними доказами.

У подальшому представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де повторно наголосив на неспростуванні контролюючим органом доводів й аргументів позовної заяви, а також акцентував увагу на тому, що надані відповідачем відповіді на спеціальні запити від компетентних органів іноземних країн в межах обміну інформацією не легалізовані належним чином, та, крім того, надані відповідачем до суду не в повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 16.07.2024 суд закрив підготовчого провадження та призначив розгляд даної справи по суті заявлених позовних вимог.

Присутній у судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, що наведені у текстах позову, відповіді на відзив. Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, упродовж періоду з 08.06.2023 по 21.06.2023 ГУ ДПС у м. Києві відповідно до наказу Головного управління від 16.06.2023 № 3073-п та направлень провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та законодавства, що регулює адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2022.

05.07.2023 за результатами проведення вказаної документальної перевірки відповідачем складений акт за № 47561/ж5/26-15-23-02-21, в якому містяться висновки про вчинення позивачем порушень норм податкового законодавства, а саме:

- п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що зумовлене порушенням платником термінів сплати визначених в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок реєстр. № 9296591923 від 09.10.2021 та у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період грудень 2022 року (реєстр. № 9422836126 від 20.01.2022) сум грошових (податкових) зобов`язань;

- пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України при виплаті доходів у вигляді відсотків за договорами позики компанії «Lombalia Finance Limited» (Республіка Кіпр) занижено податок з доходів нерезидентів на загальну суму 3 023 609,00 грн. (в т.ч. за 2017 рік на суму 364 000,00 грн., за 2018 рік 2 659 560,00 грн., за 2019 рік 49,00 грн.

Наведені висновки мотивовані наступним:

1) перевіркою дотримання платником термінів сплати податку на додану вартість (далі ПДВ) за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 встановлено порушення ним термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з названого податку, що підлягають сплаті протягом строків, визначених у п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. А саме:

- грошового зобов`язання в сумі 1 174,00 грн., задекларованого платником в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстр. № 9296591923 від 09.10.2021), з граничним терміном сплати 09.10.2021, фактично сплачений із затримкою на 2 дні, - тобто, 11.10.2021;

- грошового зобов`язання в сумі 522 071,40 грн., задекларованого платником у податковій декларації з ПДВ за звітний період грудень 2021 року (реєстр. № 9422836126 від 20.01.2022), з граничним терміном сплати 31.01.2022, фактично сплачений із затримкою на 23 дні, - тобто, 23.02.2022;

2) окрім того, в ході перевірки виявлено здійснення ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» виплат доходів джерелом походження з України у вигляді процентів на користь нерезидента компанії «Lombalia Finance Limited» (Республіка Кіпр), а саме:

за договором позики від 20.10.2015 б/н загалом в сумі 89 831,45 євро (еквівалент в національній валюті 890 530,88 грн.), в тому числі: у 2017 році - 47 366,90 євро (еквівалентно 1 408 303,75 грн.), у 2018 році - 42 464,55 євро (еквівалентно 1 482 227,13 грн.). При цьому, Товариство утримало та сплатило під час такої виплати (процентів) податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 1 796,62 євро (еквівалентно 57 810,28 грн.), що складає 2%;

за договором позики від 27.03.2007 б/н загалом в сумі 2 144 330,94 євро (еквівалентно 66 094 942,42 грн.), у тому числі: у 2017 році - 44 186,81 євро (еквівалентно 1 391 688,69 грн.), у 2018 році - 593 452,56 євро (еквівалентно 18 897 228,30 грн.), у 2019 році - 687 410,15 євро (еквівалентно 20 103 430,99 грн.), у 2020 році - 819 281,42 євро (еквівалентно 25 702 594,44 грн.). Податок на прибуток іноземних юридичних осіб за період 2017 2019 роки утримано та сплачено під час такої виплати (процентів) у сумі 26 175,35 євро (еквівалентно 797 567,26 грн.), що складає 2%, та за 2020 рік у сумі 40 964,07 євро (еквівалентно 1 285 129,70 грн.), що складає 5%.

Дослідивши та проаналізувавши надані платником до перевірки апостильовані довідки про статус податкового резидента, видані Міністерством фінансів Республіки Кіпр за 2017 2020 роки (останніми було засвідчено, що компанія «Lombalia Finance Limited» є резидентом Кіпру), а також отримані відповіді від компетентних органів Республіки Кіпр та Латвійської Республіки стосовно названого нерезидента, з доданими до них: меморандумом, статутом, фінансовою звітністю за 2015 2018 роки, виписками з банківського рахунку компанії за 2015 2018 роки, перевіряючі з`ясували, що акціонерами компанії «Lombalia Finance Limited» (яка зареєстрована на Кіпрі 18.02.2013) у період з 15.08.2014 по 28.11.2018 була компанія «Softserve Properties Aktiengesellschaft» (Ліхтенштейн) 2000 акцій (що становило 100% статутного капіталу); у період з 28.11.2018 по 18.04.2019 - компанія «Softserve Properties Aktiengesellschaft» (Ліхтенштейн) 2000 акцій (що становило 100% статутного капіталу) та компанія «Datalux Assets Ltd» (Британські Віргінські острови) 500 акцій (що становило 20% статутного капіталу); починаючи з 18.04.2019 - компанія «Softserve Properties Aktiengesellschaft» (Ліхтенштейн) 2000 акцій (що становить 100% статутного капіталу). Особою, уповноваженою на відкриття та здійснення операцій по рахунку компанії «Lombalia Finance Limited» в латвійському банку ABLV Bank AS є громадян України. Також дійшли висновків, що: Компанія була створена виключно з метою фінансування українського підприємства, бенефіціарним власником (особою, яка приймає рішення, відкриває та розпоряджається рахунками) є громадянин України; у Компанії відсутня можливість вільно розпоряджатися отримуваним доходом у вигляді процентів, так як у нерезидента є обов`язок перераховувати всі кошти чи переважну їх частину на користь інших осіб після їх отримання від позичальника; різниця між відсотковими ставками, установленими за договорами позики між «Lombalia Finance Limited» та кредиторами компаніями «Datalux Assets Ltd», «Softserve Properties Aktiengesellschaft» й за договорами позики між «Lombalia Finance Limited» та ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» є незначною; при отриманні коштів від резидента України відбувається подальший їх перерахунок третім особам; при відсутності виплат від резидента Україна відсутнє подальше перерахування третім особам. Крім того, згідно фінансової звітності за 2015 2018 роки єдиними доходами, які отримувала компанія «Lombalia Finance Limited» були процентні доходи від ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ», також на балансі компанії обліковуються інвестиції в дочірню компанію ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» у сумі 14 075 тис. дол. США. Доходи від інвестиційної діяльності компанія «Lombalia Finance Limited» не отримувала.

У зв`язку із наведеним контролюючий орган припустив, що упродовж періоду 2016 - 2018 років компанія «Lombalia Finance Limited»не є бенефіціарним власником доходу, але є лише агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) та виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, отриманого від ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ». Натомість бенефіціарним власником доходів із джерелом походження з України була компанія «Softserve Properties Aktiengesellschaft». Таким чином, відповідно до вимог п. 103.2 і 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України Товариство у 2017 2018 роках не мало право застосовувати зменшену ставку податку, передбачену міжнародним договором України, під час виплати доходу у вигляді процентів за договорами позики від 20.10.2015 б/н та від 27.03.2007 б/н (з урахуванням договору відступлення) компанії «Lombalia Finance Limited».

Додатково в акті перевірки відзначено, що з метою визначення правильності об`єкту оподаткування та ставки податку при виплаті доходів нерезидентам із джерелом їх походження з України за період з 2019 по 2020 роки, по яких Товариством застосовано понижену ставку, ГУ ДПС у м. Києві направлено спеціальні запити до ДПС України для подальшого скерування до іноземних компетентних органів стосовно взаємовідносин ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» з компанією «Lombalia Finance Limited» за фактом виплати та оподаткування доходу нерезидента та з метою підтвердити (спростувати) дані взаєморозрахунків, а також для з`ясування таких питань: чи є нерезидент «Lombalia Finance Limited» бенефіціаром (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку, ким були відкриті рахунки «Lombalia Finance Limited», в яких банках, які документи надавалися при відкритті рахунків названого нерезидента (картки зразків підписів та печатки юридичної особи, заяви на відкриття рахунку, анкети клієнта, установчі документи компанії, документи щодо поточного стану компанії, документи, що посвідчують особу заявника, довіреності, а також інші документи, які надавались банку для ідентифікації клієнта), інформацію відносно осіб (керуючих рахунками, повірених), уповноважених проводити операції за рахунками «Lombalia Finance Limited» з дати відкриття рахунків, та копії їх документів, з якої країни, яких електронних адрес, ІР-адрес або номерів телефонів надходили розпорядження за рахунками «Lombalia Finance Limited» до банківських установ, інформація стосовно фінансової звітності компанії, банківських виписок по рахунках, первинних документів, договорів та додаткових угод, отримання іншої інформації, необхідної для з`ясування всіх обставин операцій. Також вказано, що висновки щодо правильності нарахування та утримання податку з доходів нерезидентів за пільговою ставкою ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» при виплаті процентів нерезиденту «Lombalia Finance Limited» за період з 2019 по 2020 роки будуть зроблені після отримання відповіді від іноземних компетентних органів щодо кінцевого бенефіціарного власника доходів.

Не погоджуючись із правомірністю та обґрунтованістю висновків акта перевірки Товариство подало письмові заперечення (вих. № 17/08/2023 від 17.08.2023), проте ГУ ДПС у м. Києві залишило вказані заперечення без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення без змін, про що повідомило платника листом вих. № 73288/6/26-15-23-02-08 від 31.08.2023.

07.09.2023 на підставі акта перевірки від 05.07.2023 № 47561/ж5/26-15-23-02-21 та керуючись пп. 54.3.3 і 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 124.1 ст. 124, п. 125-1.2 ст. 125 Податкового кодексу України відповідач прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- форми «Ш» за № 0568222302, яким застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 26 219,91 грн. за несвоєчасну сплату платником грошових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 1 174,00 грн. з простроченням до 10 календарних днів й в сумі 522 071,40 грн. з простроченням до 25 календарних днів;

- форми «Д» за № 0568282302, яким визначив позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3 779 511,25 грн. (з них за податковим зобов`язанням 3 023 609,00 грн., за штрафними санкціями 755 902,25 грн.).

ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» оскаржило зазначені податкові повідомлення-рішення в досудовому порядку, шляхом подання відповідної скарги до Державної податкової служби України. Рішенням від 17.11.2023 вих. № 34296/6/99-00-06-01-01-06 ДПС України залишило скаргу платника без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 07.09.2023 відповідно без змін.

Надалі, не погоджуючись із правомірністю цих податкових повідомлень-рішень та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В розумінні пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

За правилами ст. 16 цього ж Кодексу платник податків зобов`язаний серед іншого сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п. 31.3 ст. 31 ПК України).

Відповідно до норм п. 46.1 ст. 46, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому, п. 203.1 ст. 203 розд. V «Податок на додану вартість» ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У силу приписів абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічна норма закріплена у п. 203.2 ст. 203 ПК України, а саме про те, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Разом з тим, абз. 13 п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

Поряд із цим ст. 50 ПК України врегульовані питання щодо порядку внесення змін до податкової звітності. Так, абз. 1, 4 6 п. 50.1 цієї статті Кодексу передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1.3 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки" у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

За правилами Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до контролюючого органу, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації. Таке нарахування в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

При поданні ж уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов`язання минулих податкових періодів платника, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Таким чином, у разі подання платником податків до закінчення граничного терміну сплати податкового зобов`язання уточнюючого розрахунку, яким збільшується податкове зобов`язання звітної декларації (розрахунку), суб`єкт господарювання має право перерахувати суму податкового зобов`язання до бюджету з урахуванням показників поданого уточнюючого розрахунку. У випадку, якщо уточнюючий розрахунок подано поза межами граничного терміну сплати податкового зобов`язання, яке уточнюються шляхом збільшення числового показника, то відповідна сума різниці податкового зобов`язання має бути сплачена платником безпосередньо в день подання такого уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Аналіз наведених норм ПК України у сукупності дає підстави для висновків, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. За несплату або несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми податкового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу на умовах визначених податковим законодавством, - а саме ст. 124 ПК України. При цьому, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 124.1 статті 124 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого грошового (податкового) зобов`язання у встановлені законом строки. Більш того передбачена названим пунктом статті 124 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення (сплати) грошового зобов`язання з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення грошового зобов`язання.

Як свідчать наявні у справі матеріали, 09.10.2021 ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» подало до податкового органу за місцем обліку уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (такий зареєстровано за № 9296591923), яким уточнило податкові зобов`язання з названого податку за звітний період липень 2021 року (576 971,00 грн.), шляхом збільшення їх числового показника на суму 1 174,00 грн. Крім того, 20.01.2022 Товариство подало податкову декларацію з ПДВ за звітний період грудень 2021 року (остання зареєстрована за № 9422836126), де задекларувало до сплати суму названого податку в розмірі 574 416,00 грн.

Самостійно задекларовані у переліченій податковій звітності суми податкових зобов`язань (тобто, 1 174,00 грн. і 522 071,40 грн.) позивач сплатив 11.10.2021 та 23.02.2022 відповідно. В той же час граничний строк сплати вказаних грошових зобов`язань (з урахуванням приписів п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України) припадав на 11.10.2021 (тобто, перший робочий день після вихідного дня 9 жовтня 2021 року) та, як правильно зафіксовано в акті перевірки, на 31.01.2022.

З огляду на з`ясовані у справі обставини суд погоджується із доводами позивача в частині відсутності факту пропуску ним граничного строку сплати грошового зобов`язання в сумі 1 174,00 грн., задекларованого в уточнюючому розрахунку реєстр. № 9296591923 від 09.10.2021.

Що ж у випадку протермінування ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» сплати грошового зобов`язання з ПДВ за звітний період грудень 2021 року в частині суми 522 071,40 грн. на строк до 30-ти календарних днів, то таке порушення норм п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України не спростоване позивачем та підтверджується наявними у справі матеріалами. При цьому, суд відхиляє як безпідставне посилання позивача на те, що несвоєчасна сплата податкового зобов`язання була зумовлена відсутністю коштів на банківському рахунку Товариства, оскільки дана обставина як така не є перешкодою для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п. 124.1 ст. 124 ПК України. Оскільки обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначені у п. 112.8 ст. 112 ПК України. А саме за змістом пп. 112.8.1 112.8.12 п. 112.8 ст. 12 зазначеного Кодексу такими обставинами є:

- сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення;

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено;

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду;

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів;

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу;

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету. Ненарахування штрафів та/або пені за порушення, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) у програмному забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафів та/або пені за порушення податкового законодавства;

- самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу).

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані;

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України;

- інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

Приведенні норми ст. 112 ПК України вказують на те, що сама по собі обставина відсутності коштів на рахунку платника з незалежних від нього причин не може вважатися ані форс-мажором, ані не є підставою для звільнення такого платника від відповідальності за несвоєчасну сплату податків.

Окрім того, в силу положень п. 109.3 ст. 109 ПК України встановлення контролюючими органами вини особи є необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення лише у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.

У зв`язку із цим суд констатує, що контролюючий орган в ході проведеної перевірки дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності факту погашення (сплати) позивачем грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 522 071,40 грн. з простроченням строку, передбаченого Податковим кодексом України, на 23 дні та, відповідно правомірно застосував до платника податку (позивача) штрафну санкцію, визначену у п. 124.1 ст. 124 ПК України, у розмірі 5% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, - тобто 26 102,57 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.09.2023 № 0568282302, яким позивачу визначене до сплати грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, суд зазначає наступне.

За змістом підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) під доходом з джерелом походження з України розуміється будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

В свою чергу за змістом підпункту 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК України під «процентами» розуміють дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів, серед інших, включається платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

У відповідності до підпункту 134.1.3 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Особливості оподаткування нерезидентів на момент спірних правовідносин було регламентовано статтею 141 ПК України.

Підпунктами 141.4.1 і 141.4.2 п. 141.4 статті 141 ПК України визначено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених Законом України «Про державну підтримку кінематографії в Україні».

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином законодавством України передбачено, що оподаткуванню податком на прибуток за ставкою в розмірі 15% підлягають виплачені резидентом на користь нерезидента проценти як плата за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Разом з тим, ст. 103 ПК України регламентовано порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

За приписами п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.

Водночас застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

В розумінні п. 103.3 ст. 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Як установлено п. 103.4 ст. 103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 ПК України).

За змістом п. 103.8 ст. 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Між тим 08.11.2012 між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр була підписана Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, яка набрала чинності 07.08.2013. Відповідно до положень п. 1, 2 ст. 11 «Проценти» зазначеної Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Протоколом від 11.12.2015, який був ратифікований Верховною Радою України 30.10.2019 та набрав чинності 28.11.2019, було внесено зміни до ст. 11 Конвенції, такого змісту: «...проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю».

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що платник податку має право застосувати звільнення (зменшення) від оподаткування при виплаті доходів нерезиденту за наявності таких умов: якщо це передбачено положеннями чинного міжнародного договору України з країнами резиденції особи, на користь якої здійснюються виплати; якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, що підтверджується відповідною довідкою (або її нотаріально засвідченою копією), яка повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

При цьому «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати відповідно до мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків», і з урахуванням таких основних принципів, як «запобігання зловживання положеннями договору».

Для визнання особи як фактичного отримувача доходу (бенефіціарного власника) необхідним є не тільки наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але і того, що така особа повинна бути безпосереднім вигодоотримувачем, тобто особою, яка отримує вигоду від доходу та визначає його подальшу економічну долю.

Звільнення від оподаткування або пільгові ставки податку не можна застосувати в разі, коли дохід у межах угоди (серії угод) із джерелом його походження з України виплачують таким чином, що нерезидент, який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді процентів, виплачує весь дохід або більшу його частину іншому нерезиденту, який не міг би застосовувати пільгову ставку, коли такий дохід виплачується останньому.

При визначенні фактичного отримувача доходу слід також враховувати виконувані функції та покладені на нерезидента ризики.

Отже, передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку, не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не може бути застосовано звільнення від сплати податку або його пільгові ставки у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді, зокрема, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.

Подібні правові висновки з питань тлумачення положень пункту 103.3 статті 103 ПК України наведені у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №803/1005/17, від 24.01.2020 у справі №803/188/17, від 17.02.2021 у справі №808/3837/16, від 05.12.2023 у справі № 804/3765/16.

Дослідивши наявні у справі матеріали суд встановив, що ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» задекларувало у податковій звітності з податку на прибуток підприємств за 2017, 2018, 2019 і 2020 роки (а саме в додатку ПН до рядка 23 відповідної податкової декларації, таблиця 1 «Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України»), випадки виплати сум доходу у вигляді процентів на користь нерезидента, оподаткування таких сум доходів за звітні періоди 2017 2019 роки за ставкою податку 2%, а починаючи з 2020 року за ставкою податку 5%.

Підстави для виплати позивачем сум доходів на користь нерезидента з джерелом їх походження з України стали наступні обставини:

- між ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» (як позичальником) та нерезидентом компанією «Lombalia Finance Limited» (резидентом Республіка Кіпр, як позикодавцем) був укладений договір позики від 20.10.2015. За умовами цього договору позикодавець надає позичальнику для поповнення обігових коштів позику у сумі 1 500 000 доларів США на термін і згідно з умовами, які визначені або на які посилається цей договір. За користування позикою позичальник виплачує позикодавцеві проценти, що нараховуються із розрахунку 8,5% річних від суми отриманої та неповерненої позики із врахуванням фактичного терміну користування нею. Серед іншого сторони також обумовили, що кошти, які повертатимуться позичальником будуть зараховуватись з дотриманням наступної послідовності: повернення позичальником суми отриманої позики; сплата позичальником процентів, нарахованих на суму отриманої ним позики. На виконання вказаного договору Товариством перераховано названому нерезиденту дохід у вигляді процентів на певний рахунок у АВLV Ваnк АS (Латвія) на загальну суму 89 831,45 євро (що еквівалентно 2 890 530,88 грн.), в тому числі: у 2017 році - 47 366,90 євро (еквівалентно 1 408 303,75 грн.), у 2018 році - 42 464,55 євро (еквівалентно 1 482 227,13 грн.);

- між ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» (як позичальником) та нерезидентом «Говард Систем ЛТД» (резидентом Великобританія, позикодавцем) укладено договір позики від 27.03.2007, предметом якого було надання позикових коштів. Згодом відповідно до трьохстороннього договору про відступлення права вимоги від 02.02.2015, підписаного між компанією «Говард Систем ЛТД» (первісним позикодавцем), компанією «Lombalia Finance Limited» (резидентом Республіки Кіпр, як новим позикодавцем) й ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» (позичальником), первісний позикодавець відступив, а новий позикодавець набув права вимоги, належне первісному позикодавцю станом на 02.02.2015 у сумі 8 871 579,45 євро, з них: сума основного боргу - 6 104 000,00 євро та сума нарахованих відсотків - 2 767 579,45 євро відповідно до договору позики від 27.03.2007. Як наслідок новий позикодавець отримав будь-яке майнове право вимоги, яке мав первісний позикодавець до позичальника. Надалі на виконання вказаного договору позивач перерахував компанії «Lombalia Finance Limited» дохід у вигляді процентів на певний рахунок, відкрий у АВLV Ваnк АS (Латвія) та починаючі з лютого 2018 року на рахунок, відкритий у Liechtensteinische Landesbank (Osterreich) AG (Австрія) на загальну суму 2 144 330,94 євро (що еквівалентно 66 094 942,42 грн.), у тому числі: у 2017 році - 44 186,81 євро (еквівалентно 1 391 688,69 грн.), у 2018 році - 593 452,56 євро (еквівалентно 18 897 228,30 грн.), у 2019 році - 687 410,15 євро (еквівалентно 20 103 430,99 грн.), у 2020 році - 819 281,42 євро (еквівалентно 25 702 594,44 грн.).

До перевірки позивач надав апостильовані довідки Міністерства фінансів Республіки Кіпр про статус податкового резидента - компанії «Lombalia Finance Limited», якими засвідчено, що названа компанія у 2017 2020 роках є резидентом Кіпру.

У контексті наведених обставин слід зазначити, що в тексті акта від 05.07.2023 № 47561/ж5/26-15-23-02-21 зафіксовано, що в попередньому акті планової перевірки від 24.02.2017 № 80/2645-14-01-05/34966584 зазначено, що з метою підтвердження дотримання ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» вимог п. 103.2 та 103.3 ст. 10З ПК України та керуючись Порядком обміну інформацією за спеціальними письмовими запитам з компетентними органами іноземних країн, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 № 1247 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2012 за № 2171/22483), ГУ ДПС у м. Києві листом від 17.02.2017 за № 1485/8/26-15-14-06-04 надіслало на адресу ДПС України текст спеціального запиту щодо одержання інформації з-за кордону стосовно нерезидента - компанії «Lombalia Finance Limited» щодо взаємовідносин з ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» (зокрема, для підтвердження статусу бенефіціарного (фактичного) власника доходів у вигляді процентів, перерахованих Товариством Компанії) для перенаправлення такого запиту до компетентних органів іноземних держав. Головним управлінням ДПС у м. Києві було отримано відповідь від компетентних органів Республіки Кіпр та Латвійської Республіки стосовно компанії «Lombalia Finance Limited», а також отримані певні документи (як то меморандум, статут, фінансова звітність за 2015 2018 роки з примітками та поясненнями; виписки з банківського рахунку Компанії за 2015-2018 роки).

В той же час у ході перевірки ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» надало перевіряючим дані фінансової звітності компанії «Lombalia Finance Limited» за 2018 рік, відповідно до якої у статутних активах резидента є 10 млн. дол. США, а сума позики у 1,2 млн. дол. США складає 12% від статутного капіталу. Однак вказана фінансова звітність не була взята контролюючим органом до уваги з причини її не завірення в установленому порядку через процедуру апостилю.

Виходячи зі змісту отриманих від компетентних органів іноземних держав відповідей ГУ ДПС у м. Києві дійшов висновку, що компанія «Lombalia Finance Limited» не є бенефіціарним отримувачем процентних доходів, сплачених позивачем, а лише виконує функцію утримувача (номінального власника) таких до моменту їх перерахування на користь її акціонерів й кредиторів (Softserve Properties Aktiengesellschaft та Datalux Assets Ltd), а тому ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» мало при виплаті зазначених процентів нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок з доходів нерезидента за ставкою не 2%, а 15%.

На виконання вимог ухвали суду від 29.03.2024 представник ГУ ДПС у м. Києві подав до суду копії документів, які були враховані перевіряючими під час документальної перевірки, а саме: супровідного листа Головного управління від 03.03.2020 вих. № 2685/8/26-15-05-06-01-18 про надання проекту спеціального запиту, адресованого ДПС України; проекти запитів до іноземного компетентного органу про отримання податкової інформації на українській мові; супровідного листа ДПС України від 10.10.2023 вих. № 25494/7/99-00-23-01-02-07 із доданими до нього копією листа Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 05.05.2021 та матеріалами-додатками, неофіційним перекладом цього листа-відповіді й додатків до нього на українську мову; роздруківок даних фінансової звітності Компанії з неофіційним перекладом таких на українську мову; виписок з рахунку Компанії у АВLV Ваnк АS (Латвія) з неофіційним перекладом їх на українську мову; супровідного листа ДПС України від 22.12.2020 вих. № 23320/7/99-00-07-07-03-07 із доданими до нього копією листа Служби державних доходів Латвійської Республіки від 04.11.2020 та матеріалами-додатками на СD-диску, неофіційним перекладом цього листа-відповіді. В той же час у тексті акта перевірки відсутні згадки про реквізити як спеціальних запитів контролюючого органу, так й листів-відповідей компетентних органів іноземних країн на такі запити.

Оглянувши тексти зазначених листів-відповідей та текстів неофіційного їх перекладу суд встановив, що перші не містять стверджувальних відомостей про те, що компанія «Lombalia Finance Limited» в дійсності не являється єдиним бенефіціарним отримувачем доходів у вигляді відсотків, перерахованих ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» на користь вказаного нерезидента на виконання вимог договорів позик від 27.03.2007 (з урахуванням договору відступлення права вимоги від 02.02.2015) та від 20.10.2015, та, що такі відсотки передавались Компанією будь-яким третім особам. Даних відомостей також не вбачається й зі змісту наявних у матеріалах справи копій договору позики від 20.10.2015 (з додатком) та договору відступлення права вимоги від 02.02.2015.

Також, суд встановив, що переклад листів-відповідей компетентних органів іноземних країн та додатків до них (фінансової звітності, банківських виписок) вчинення у неофіційному порядку, що безпосередньо визначено в діючих на час надсилання спеціальних запитів й отримання відповідей на них Порядках обміну податковою інформацією за спеціальними письмовими запитами з компетентними органами іноземних країн, затверджених наказами Міністерства фінансів України від 30.11.2012 № 1247 та від 16.04.2022 № 118, що вказує на їх нелегалізацію у встановленому чинним законодавством порядку.

Так, вимога легалізації документів державної влади (а саме, проставлення апостилю на документах) випливає з низки норм, зокрема:

- ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV, передбачено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації; якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України;

- ст. 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (яка набула чинності для України з 22.12.2003 та учасниками якої, у тому числі є і Республіка Кіпр), встановлює, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Також у сули приписів ч. 8 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України».

У даному ж випадку виростанні контролюючим органом при проведенні документальної перевірки ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» тексти неофіційних перекладів відповідей компетентних органів іноземних країн й доданих до них матеріалів не містять апостилю, а тому останні не можуть бути використані у якості належних і допустимих доказів на підтвердження наведених в акті перевірки висновків щодо відсутності у компанії «Lombalia Finance Limited» статусу бенефіціарного отримувача виплачених позивачем процентних доходів.

Крім того, за змістом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.09.2023 № 0568282302, нарахувавши Товариству податкове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, ГУ ДПС у м. Києві застосувало до платника у даному випадку штрафні санкції, передбачені п. 125-1.2 ст. 125 ПК України («Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати»).

Згідно з цим пунктом статті 125-1 ПК України вчинене умисно ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому, як вже було відзначено вище по тексту цього судового рішення, в силу положень п. 109.3 ст. 109 ПК України необхідною умовою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення лише у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу є встановлення контролюючими органами саме вини особи у вчиненні відповідного правопорушення.

Проаналізувавши текст акта перевірки від 05.07.2023 № 47561/ж5/26-15-23-02-21 суд не виявив жодних доводів й аргументів контролюючого органу, які б вказували на встановлення наявності в діях позивача вини при здійсненні оподаткування виплачених на користь нерезидента процент них доходів за пониженими ставками, розміри яких були встановлені у Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.

Таким чином, враховуючи все наведене вище у сукупності суд дійшов висновку про не доведення контролюючим органом документально правомірності висновків акта перевірки про порушення вимог пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України та наявності в ГУ ДПС у м. Києві правових підстав для прийняття оспорюваних податкового повідомлення-рішення від 07.09.2023 № 0568282302.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 і 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії платіжної інструкції від 27.11.2023 № 18559, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 26 840,00 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судових витрат по оплаті судового збору в сумі 26 656,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.09.2023 за № 0568282302.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.09.2023 за № 0568222302 в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 117,40 (сто сімнадцять) грн. 40 коп.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» (код ЄДРПОУ 34966584, адреса місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, 19) витрати по оплаті судового збору в розмірі 26 656 (двадцять шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) 00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 30 вересня 2024 р.