Рішення

від 27.09.2024 по справі 640/20630/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 року м. Київ№ 640/20630/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАЙТ ГРУП»

доГоловного управління ДПС у м. Києві

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛАЙТ ГРУП» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.09.2022:

- № 244340413, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 43623065,00 грн, зокрема: за податковим зобов`язанням 39657332,00 грн, за штрафними санкціями 3965733,00 грн;

- № 244440413, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1982867,00 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у червні 2022 року у позивача виникла необхідність уточнити податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що були задекларовані за звітний період вересень 2020 року. З цією метою позивач подав до контролюючого органу у червні 2022 року уточнюючий розрахунок, в якому допустив технічну описку, а саме зазначив у рядку 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету», хоча метою подання уточнюючого розрахунку було зменшення суми податкового кредиту та, відповідно зменшення суми від`ємного значення.

У зв`язку з тим, що податкове законодавство не визначає порядку внесення виправлень до поданого з помилками уточнюючого розрахунку, позивач визначив, що виправлення такої помилки має відбуватися шляхом подання нового уточнюючого розрахунку з урахуванням показників попередньо поданого уточнюючого розрахунку з помилками. Відтак позивач подав ще один уточнюючий розрахунок, в якому зменшив значення рядку 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету» на таку саму суму, яка була помилково зазначено у попередньо поданому уточнюючому розрахунку.

Водночас контролюючий орган протиправно позбавив позивача права на виправлення такої описки, оскільки ухвалив безпідставне податкове повідомлення-рішення про донарахування грошових зобов`язань за податком на додану вартість на суму, яка була помилково зазначена та у подальшому виправлена, до того ж нарахувавши штрафні санкції.

Позивач уважає помилковими посилання відповідача на положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, які забороняють платникам податків в уточнюючих деклараціях за звітні періоди до лютого 2022 року зменшувати податкові зобов`язання або декларувати суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки у цьому випадку мало місце позивач не зменшував собі податкові зобов`язання, а виправляв технічну описку. При цьому згідно розранків у позивача вже було від`ємне значення з податку на додану вартість.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що податкове законодавство чітко визначає заборону на коригування звітності з податку на додану вартість за періоди до введення воєнного стану в бік зменшення податкових зобов`язань або декларування бюджетного відшкодування. При цьому норми, які встановлюють таку заборону, не передбачають жодних винятків, а тому відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Позивач подав відповідь на відзив, якому наполягає на задоволенні позовних вимог та зазначає про безпідставність наведених у відзивах доводів

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 28.12.2022 №03-19/6626/22 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи.

20.02.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 28.06.2024 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Головне управління ДПС у м. Києві провело камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «БІЛАЙТ ГРУП» за вересень 2020 року, за результатами якої складено акт від 05.09.2022 № 22206/ж5/26-15-04-13-03/42179263.

У зазначеному акті встановлено, що позивача подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому зменшив суму податкових зобов`язань у рядку 18 на суму 39 657 332,00 грн.

Зазначеними діями позивач порушив положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та неправомірно зменшив раніше задеклароване податкове зобов`язання за вересень 2020 року на 39 657 332,00 грн.

Окрім цього, контролюючий орган установив, що перед цим позивач подав уточнюючий розрахунок за той самий період, в якому збільшив суму податкового зобов`язання на суму 39 657 332,00 грн.

Водночас у такому випадку положення пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України зобов`язують платника податків самостійно нарахувати штрафні санкції, чого позивачем зроблено не було.

Зазначений акт перевірки позивач отримав поштою 07.09.2022.

У подальшому, позивач подав до контролюючого органу 22.09.2022 заперечення на акт перевірки, які листом Головного управління ДПС у м. Києві від 27.09.2022 № 12223/і/26-15-04-13-08 були залишені без розгляду у зв`язку з поданням строків подання (10 робочих днів з дня отримання акта перевірки).

На підставі висновків акта перевірки Головне управління ДПС у м. Києві ухвалило податкові повідомлення-рішення від 29.09.2022:

- № 244340413, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 43623065,00 грн, зокрема: за податковим зобов`язанням 39657332,00 грн, за штрафними санкціями 3965733,00 грн;

- № 244440413, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1982867,00 грн.

Уважаючи указані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

У пункті 14.1 статті 14 ПК України визначено, що:

14.1.18. бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника;

14.1.179. податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді;

14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України, яка містить такі норми:

200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

200.2. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

200.4. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У жовтні 2020 року позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2020 року.

Згідно даних зазначеної декларації позивач задекларував податкових зобов`язань на суму 19789663 грн, а податкового кредиту на суму 20062380 грн, у зв`язку з чим сума податкового кредиту перевищила розмір податкових зобов`язань.

Таким чином було обчислено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту у розмірі 272717 грн.

Відповідно до зазначених вище норм ПК України, у разі якщо за результатами звітного періоду утворюється від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту, відсутня сума, яка підлягає сплаті до бюджету, тоді як визначена сума від`ємного значення була зарахована позивачем до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Тобто, за результатами звітного періоду у позивача не виникло жодних грошових зобов`язань, які б підлягали сплаті до бюджету, оскільки сума податкового кредиту перевищувала розмір податкового зобов`язання. Також, позивач не заявляв виниклу суму від`ємного значення до відшкодування, а переніс її до наступного звітного періоду.

У подальшому, виникла необхідність виправити самостійно виявлені помилки, у зв`язку з чим позивач 14 червня 2022 року подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань за вересень 2020 року.

У згаданому уточнюючому розрахунку сума податкових зобов`язань була залишена без змін, а внесені корективи стосувалися лише суми податкового кредиту. Так, сума податкового кредиту була зменшена на 250000 грн.

Відповідно, сума від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту була зменшена на таку саму суму та у підсумку становила 22717 грн. Отже, сума різниці між розміром податкового зобов`язання та податкового кредиту, хоча і була зменшена, але за результатами коригування все одно становила від`ємне значення, що виключає сплату будь-яких грошових зобов`язань до бюджету

Проте в уточнюючому розрахунку також з`явилося числове значення « 39657332» у рядку 18, яке заповнюються у разі позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту. І у такому разі визначена сума підлягатиме сплаті до бюджету.

Суд акцентує увагу на тому, що очевидним є те, що в одній і тій самій декларації не може бути одночасно заповнений рядок з позитивним значенням різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, а також заповнений рядок від`ємного значення такої різниці, оскільки різниця може бути або позитивною, або від`ємною. Саме від цього залежить, який саме рядок у податковій декларації необхідно заповнювати.

З метою виправлення такої логічної помилки, яка очевидно є опискою, оскільки різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту не може бути одночасно і позитивною, і від`ємною, позивач наступного дня подав до контролюючого органу ще один уточнюючий розрахунок, в якому прибрав суму позитивного значення у рядку 18 шляхом коригування відповідних сум.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі Порядок № 21).

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку № 21 до податкової звітності з ПДВ, зокрема, належить уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі уточнюючий розрахунок з ПДВ).

Як положеннями ПК України, так і нормами Порядку № 21 не передбачено кількість уточнюючих розрахунків з ПДВ, які можуть бути подані за відповідний звітний період, як і не передбачено можливість платника податків відкликати уточнюючі розрахунки з ПДВ.

При цьому, формою уточнюючого розрахунку з ПДВ передбачено позначку "Відмітка про те, що показники цього звітного (податкового) періоду вже уточнювалися раніше", що означає можливість повторного уточнення показників звітності за той самий звітний період.

Таким чином, виправлення помилок, що допущені при заповненні уточнюючого розрахунку, здійснюється шляхом подання нового уточнюючого розрахунку до декларації (з урахуванням показників попереднього уточнюючого розрахунку).

Суд також звертає увагу на обов`язкові реквізити, які містить форма уточнюючого розрахунку з ПДВ.

Так, відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Порядку № 21 у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення.

У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

Тобто, обов`язковим є зазначення показника декларації, що виправляється; показника з урахуванням виправлення, а також суми помилки різниці між сумою, що виправляється, та виправленою сумою.

Проте, у спірному випадку позивачем у рядку 18 уточнюючого розрахунку з ПДВ була заповнена тільки графа 6 «різниця» (сума помилки), тоді як графа 4 «показник, який уточнюється» та графа 5 «уточнений показник» заповнені не були, що додатково свідчить про допущення позивачем технічної описки при заповненні декларації.

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, зазначає, що відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платники ПДВ, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 ПК України, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов`язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з цим, на думку податкового органу, оскільки позивач добровільно визначив в уточнюючому розрахунку суму податкових зобов`язань, він їх не може у подальшому зменшити, навіть якщо такий показник внесений помилково, оскільки зазначена вище норма не містить жодних винятків.

Зазначена позиція контролюючого органу є хибною, оскільки в цьому випадку не має місце зменшення грошових зобов`язань або декларування суми бюджетного відшкодування, оскільки різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту як була від`ємною при поданні первісної звітності, так і залишилася такою з коригуванням в бік зменшення від`ємного значення. Тобто, подаючи уточнюючий розрахунок позивач навпаки зменшив розмір податкової вимоги, оскільки розмір від`ємного значення зменшився, що вплине на відповідні показники у майбутніх звітних періодах.

Також, на думку суду, слід відрізняти арифметичні помилки, які можуть допускатися платником податку безпосередньо при здійсненні бухгалтерського та податкового обліку, а також технічні описки, які допускаються при заповненні податкової звітності. Податкове законодавство не передбачає жодних механізмів, які б дозволяли виправляти такі технічні описки шляхом, наприклад, відкликання уточнюючого розрахунку чи внесення змін до нього, проте характер допущеної описки та наявність помилок саме в податковому або бухгалтерському обліку чи допущення описки при заповненні мають оцінюватися контролюючим органом під час ухвалення податкового повідомлення-рішення.

Поданням повторного уточнюючого розрахунку позивач намагався виправити технічну описку, внаслідок якої було помилково заповнено одну з граф при визначенні суми грошового зобов`язання. Хоча зазначена помилка була допущена з вини позивача, суд звертає увагу, що до функцій податкового органу належить перевірка податкової звітності на предмет наявності логічних помилок та заповнення усіх обов`язкових реквізитів. Проте, уточнюючий розрахунок було прийнято за наявності логічних помилок (заповнені як графи позитивного значення, так і від`ємного значення, які є взаємовиключними), а також за відсутності усіх обов`язкових реквізитів (заповнено тільки графу «різниця», а графи «показник, що уточнюється» та «уточнений показник» не були заповнені).

Таку помилку, яка допущена як з боку платника податку, так і з боку податкового органу, відповідач пропонує вирішити шляхом покладення на платника податку надмірного тягаря, зобов`язуючи його сплатити помилково визначену суму податкового зобов`язання, а також накладаючи надмірно високу суму штрафних санкцій, що є порушенням принципу пропорційності, якому має відповідати рішення суб`єкта владних повноважень за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України.

Суд також уважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральна перевірки проводиться на підставі даних, зазначених у податкових декларацій та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Аналіз зазначеної норми у взаємозв`язку з пунктами 201.1, 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198, пункту 46.1 статті 46 ПК України свідчать про те, що позивач має право включити до податкової декларації тільки ті відомості, які містяться у податкових накладних за відповідний звітний період, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Під час проведення перевірки контролюючий орган не досліджував дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість, оскільки у такому випадку виникли б зауваження щодо походження суми визначеного позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та суми податкового кредиту у розмірі 39657332 з урахуванням того, що ця сума не прослідковується та не узгоджується з усіма іншими показниками як податкової звітності, так і даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 26 000,00 грн.

З урахуванням, що сума судового збору з урахуванням максимальної величини та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 01 січня 2022 року, становить 24 810,00 грн, саме така сума судового збору стягується на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.09.2022 № 244340413, № 244440413.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАЙТ ГРУП» (вул. Мала Кільцева, 4А, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська обл., 08131, ідентифікаційний номер 42179263) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, ідентифікаційний номер 44116011) судовий збір у розмірі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.