Рішення

від 30.09.2024 по справі 320/35604/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року № 320/35604/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МБ ФУДІ» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «МБ ФУДІ» (далі - позивач, ТОВ «МБ ФУДІ») з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправним та а скасувати рішення Державної податкової служби України від 05.09.2023 №66654/44797683/2 про залишення скарги без задоволення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладву' Товариства з обмеженою відповідальністю «МБ ФУДІ» від 12.05.2023 №10 датою її подання на реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність прийнято відповідачем рішення, оскільки ТОВ «МБ ФУДІ» було виконано всі умови для автоматичної реєстрації податкової накладної. Позивач вказує, що надані до контролюючого органу первинні документи, засвідчують факт реального виконання ТОВ «МБ ФУДІ» та його контрагентом господарських зобов`язань, у зв`язку з чим спірна податкова накладна підлягала реєстрації.

Крім того, представник позивача зауважив, що оскаржуване рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акту, що породжує його неоднозначне трактування та впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказав, що оскаржуване рішення не є юридично значимим для позивача, оскільки жодних заходів його реалізації щодо позивача не передбачає, а лише залишає чинним (таким, що має обтяжувальну дію щодо позивача) винесене раніше рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Вважає, що прийняте за результатами розгляду скарги ТОВ «МБ Фуді» рішення, не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, підстави до скасування такого рішення та задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Товариством з обмеженою відповідальністю «МБ ФУДІ» за наслідками господарської діяльності по операціях з ОСОБА_1 на виконання вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України було складено податкову накладну від 12.05.2023 №10 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманою квитанцією від 31.05.2023 №9127776593 зазначену податкову накладну прийнято, але її реєстрація зупинена. Підставою для зупинення реєстрації у квитанції зазначено наступне: "Обсяг постачання товару/послуги 1602, 1901, дорівнює або превищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій".

Також контролюючим органом запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем подано до контролюючого органу повідомлення від 03.08.2023 №1 про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.

За результатами розгляду наданих пояснень та копій документів Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено у реєстрації податкової накладної та прийнято рішення від 18.08.2023 №9379058/44797683 про відмову в реєстрації податкової накладної від 12.05.2023 №10.

Підставою прийняття такого рішення стало ненадання / часткове ненадання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням контролюючого органу, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 05.09.2023 №66654/44797683/2 залишено скаргу позивача без задоволення та рішення Комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН без змін.

Вважаючи прийняте за результатами розгляду скарги рішення від 05.09.2023 №66654/44797683/2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 4 частини першої Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У п. 13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 по справі № 9901/393/19 визначено, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/393/19 (пункт 28).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року по справі №925/642/19 вказано, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги (п. 54).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 та у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, від 22.04.2021 у справі №640/2291/20, від 13 квітня 2022 року у справі №620/3527/20.

Предметом оскарження є рішення Державної податкової служби України від 05.09.2023 №66654/44797683/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що воно ухвалене за результатами розгляду скарги позивача на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, поданої в порядку адміністративного оскарження.

У свою чергу, саме рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.08.2023 №9379058/44797683, яким безпосередньо було відмовлено в реєстрації податкової накладної від 12.05.2023 №10 позивачем не оскаржується, позовних вимог до ГУ ДПС у Київській області не заявлено, відповідачем останнього позивач не визначив.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.02.2020 року по справі №826/11086/18 міститься правовий висновок, за змістом якого рішення ДПС України про відмову в задоволенні скарги на рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних регіонального рівня, не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

У цій же постанові Верховного Суду міститься й правовий висновок, за змістом якого позовні вимоги про зобов`язання зареєструвати податкову накладну є похідними, а тому можуть бути задоволені лише після визнання неправомірним рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно, суд доходить висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, який не здатен забезпечити ефективний захист прав позивача, оскільки оскаржуване позивачем рішення не має зв`язку із процедурою реєстрації податкової накладної, а є результатом розгляду скарги позивача на відмову в реєстрації такої накладної, тобто не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень відповідача, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, при цьому визнання такого рішенгя протиправними та його скасування не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на те, що в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 26 липня 2022 року по справі 826/6664/17.

При цьому суд з власної ініціативи позбавлений можливості самостійно залучити співвідповідача у справі та на власний розсуд визначити та звернути до нього незаявлені позивачем позовні вимоги.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові позовні вимоги є неналежними та не можуть призвести до ефективного захисту прав позивача.

З огляду на викладене, у позові належить відмовити.

При цьому суд роз`яснює, що позивач не позбавлений права оскаржити рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.08.2023 №9379058/44797683 в установленому порядку до суду.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.10.2023 №100120.

З урахуванням прийнятого судом рішення та приписів статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «МБ ФУДІ» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.