Ухвала

від 30.09.2024 по справі 320/44536/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

30 вересня 2024 року Справа №320/44536/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Комунального некомерційного підприємства "Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ірпінської міської ради Київської області до Комунального підприємства "Муніципальна Варта" Гостомельської селищної ради , Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне некомерційне підприємство "Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ірпінської міської ради Київської області з позовом до Комунального підприємства "Муніципальна Варта" Гостомельської селищної ради , Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, у якому просить суд:

1. Скасувати припис №64 від 05.09.2024 року.

2. Зобов`язати Гостомельську селищну військову адміністрацію призупинити або ліквідувати КП "Муніципальна варта" Гостомельської селищної ради, як органу, який не має правових підстав для здійснення повноважень на території Гостомельської селищної громади до моменту поновлення діяльності Гостомельської селищної ради.

3. Зобов`язати опублікувати на офіційному сайті Гостомельської селищної військової адміністрації та надати Позивачу «Правила благоустрою на території селища Гостомель».

До позовної заяви позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, просить суд:

зупинити дію припису до моменту розгляду справи по суті;

заборони Відповідачам самовільно демонтувати вивіски (інформаційні матеріали) на будівлі Гостомельської амбулаторії ЗПСМ (селище Гостомель до моменту прийняття рішення по справі;

заборони до притягнення керівника КНП "ІМЦПМСД" ІМР КО - директора Андрія Левківського до адмін відповідальності, за порушення, предметом спору якого даний позов;

Встановити обов`язку відповідачу вчинити певні дії:

ГОСТОМЕЛЬСЬКА СЕЛИЩНА ВІЙСЬКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ БУЧАНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ - опублікувати на офіційному сайті Гостомельської селищної військової адміністрації та надати Позивачу «Правила благоустрою на території селища Гостомель»;

заборонити ГОСТОМЕЛЬСЬКА СЕЛИЩНА ВІЙСЬКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ БУЧАНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ надавати дозвіл на демонтаж вивісок іншим особам, що стосуються предмета спору або самовільно демонтувати вивіски.

Заява отримана суддю Войтович І.І. 27.09.2024, що підтверджується складеним актом ВДЗК.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує на протиправність припису №64 від 05.09.2024 року Комунального підприємства "Муніципальна Варта" Гостомельської селищної ради, оскільки складання Приписів, як документу встановленої форми, не передбачено, передбачено складення Протоколу за ст. 152 КУпАП та відповідно до ст. 255 КУпАП, вказаний відповідач не має повноважень на видання такого спірного припису. Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №156/2022 утворено Гостомельську селищну військову адміністрацію Бучанського району Київської області. Власником КП "Муніципальна варта" Гостомельської селищної ради виконавчий комітет гостомельської селищної ради. Уповноважена власником посадова особа - гостомельський селищний голова або особа, що відповідно до законодавства виконує повноваження гостомельського селищного голови. Позивач зазначає, що КП "Муніципальна варта" Гостомельської селищної ради має бути ліквідована, функції виконувати Гостомельська селищна військова адміністрація або створити власний орган, для забезпечення правопорядку на території Гостомельської громади. Позивач вважає, що Гостомельська селищна рада так і її Виконавчий комітет відсутні і не виконують своїх функцій, а Гостомельська селищна військова адміністрації не має повноважень на погодження реклами. Погодити в законний спосіб, рекламу в Гостомелі не можливо. Відповідальність, у вигляді припису і як наслідок у вигляді Протоколу і адміністративного штрафу за те, що неможливо офіційно погодити є правовим нігілізмом. Додав, що відповідачем Гостомельською селищною військовою адміністрацією вже незаконно демонтовано частину будівель Гостомельської АЗПСМ (єдиного майнового комплексу), про що зроблено звернення до поліції.

Посилаючись також на Закон України "Про рекламу" Розміщення даних інформаційних дошок, не є рекламою в розумінні Закону, оскільки позивач не є суб`єктом господарювання, який надає платні рекламні послуги, не отримує прибутку за дані інформаційні матеріали. Інформація зазначена в інформаційних матеріалах висвітлюється на виконання Закону України « Основи законодавства України про охорону здоров`я» та ст.9 Закону України « Про державні фінансові гарантії». Зазначення переліку посад лікарів на будівлі медичного закладу зазвичай не вважається рекламою, це скоріше інформаційний матеріал, який допомагає пацієнтам орієнтуватися та знайти потрібного спеціаліста.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову з позиції позивача є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звертається до суду.

Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, позовну заяву та документи додані до них, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта, заборони вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач посилається на ст. 150 та п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС України та вказує підставами для забезпечення позову те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому призвести до унеможливлення виконання рішення суду що значно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів позивача та є очевидними ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно, на думку позивача, визначений спосіб забезпечення позову покликаний на уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що перевірка наявності обставин порушення прав та законних інтересів позивача припису від №64 від 05.09.2024, наявності чи відсутності повноважень відповідачів на видання припису, вчинення дій по демонтажу вивісок (інформаційні матеріали) на будівлі Гостомельської амбулаторії ЗПСМ, є обов`язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірному рішенню до ухвалення рішення по суті та, суд зазначає, що ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Враховуючи те, що позивач у поданій заяві вказує на підстави для забезпечення позову, що визначені у ч. 2 ст. 150 КАС України, та суд зазначає, що такі обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову, та зокрема із врахуванням судом інтересів позивача.

Суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулась до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам комунального некомерційного підприємства до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, та не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав товариства у майбутньому.

Під час розгляду даної заяви про забезпечення позову суд застосовує висновки Верховного Суду викладені у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19, в яких зазначено щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.

Аналогічний правовий висновок викладений в абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд акцентує увагу на тому, що аргументи та доводи, покладені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову є обґрунтуванням підстав незаконності дій відповідача під час винесення спірного рішення та є обґрунтуванням та підставою поданого до суду позову та предметом розгляду у даній справі. Зазначення про те, що відповідачем Гостомельською військовою адміністрацією вже демонтовано частину будівель Гостомельської АЗСПМ, подано звернення до поліції, не є належним обґрунтуванням для подання вказаної заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене, з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства "Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ірпінської міської ради Київської області щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Войтович І.І.