Рішення

від 30.09.2024 по справі 320/18291/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року № 320/18291/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТАСМАН» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТАСМАН» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 00019530702 від 10.01.2024 форми «Р», яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 1425163,00 грн.

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 00019540702 від 10.01.2024 форми «Н», яким Товариству нараховано штраф у розмірі 93866,02 грн.

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 00019590902 від 10.01.2024 форми «С», яким Товариству нараховано штраф у розмірі 500000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі висновків акту перевірки, які є абсолютно хибними та суб`єктивним, адже під час здійснення перевірки посадові особи Головного управління не вірно застосували норми податкового законодавства, використовували невірну інформацію та зробили висновки, які ґрунтуються не на нормах законодавства, а на суб`єктивній думці посадових осіб Головного управління, що проводили перевірку. При цьому представник позивача вказав, що самостійно усунув виявлені помилки у податкових деклараціях з податку на додану вартість подавши уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань. Також зауважив, що зі змісту акту перевірки не вбачається будь-яких виявлених порушень позивачем термінів сплати податку на додану вартість в наслідок уточнюючих податкових декларацій з податку на додану вартість, а також не зазначено будь-яких повідомлень рішень, які нібито Товариство не сплатило. Окрім того зазначив, що теза перевіряючих про здійснення Товариством реалізації пального з пересувних акцизних складів є такою, що не відповідає дійсності, оскільки використання пересувних акцизних складів проводилось з виключною метою доставки палива замовника (покупця) на місце зберігання пального покупця.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання. У підготовче судове засідання, призначене на 01.08.2024, з`явились представники сторін. У підготовчому судовому засіданні 01.08.2024 суд поставив на обговорення питання про закриття підготовчого провадження у справі та початок розгляду справи по суті. Присутні у підготовчому судовому засіданні 01.08.2024 представники сторін не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні сторони погодилися про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому наголосив, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідача є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством за наслідками перевірки позивача, якою виявлено порушення позивачем норм податкового законодавства. Одночасно представник відповідача зазначив, що оскільки уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (з додатками) за звітний (податковий) період, який перевірявся контролюючим органом, якими збільшено податкові зобов`язання за грудень 2021 року, лютий 2022 року, квітень, травень 2022 року, червень 2022 року, вересень 2022 року були подані позивачем під час перевірки, то такі уточнюючі розрахунки до уваги не приймались в силу положень пункту 50.2. статті 50 Податкового кодексу України. Також зауважив, що Товариство не зверталось до Головного управління з заявою про неможливість виконання свого податкового обов`язку щодо реєстрації податкових накладних за період грудень 2021 року, червень, липень, листопад 2022 року, вересень 2023 року у визначені Податковим кодексом України строки, тож застосування санкцій за порушення строку їх реєстрації є цілком правомірним. Більше того представник відповідача наголосив, що згідно з аналізом бази даних ЄРАН 2019 встановлено реалізацію Товариством контрагентам-покупцям пального на місце зберігання пального за допомогою пересувних акцизних складів за відсутності на те відповідної ліцензії.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими та не спростовують твердження позивача, який не тільки самостійно відкоригував виявлені помилки по сумам, які збіглися з визначеними відповідачем сумами під час перевірки, а ще й сплатив повністю податкові зобов`язання та штрафні санкції, отже виконання відповідного спірного рішення призведе до подвійної відповідальності, що є недопустимим в силу положень 61 Конституції України. При цьому зауваживши, що застосовані до нього штрафні санкції стосуються завищення суми бюджетного відшкодування, яку він взагалі не декларував.

Також представник позивача наголосив, що не здійснює діяльність з реалізації пального за відсутності місць оптової торгівлі, а пересувні акцизні склади використовуються лише з однією метою, а саме доставка палива до замовника (покупця), що є власністю замовника (покупця), що повністю підтверджуються даними з бази даних ЄРАН, договорами, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними. Тобто позивач проводив реалізацію пального за правилами «Інкотермс 2020» зі стаціонарного акцизного складу, на що має відповідну ліцензію. Тобто залив палива на пересувний акцизний склад, що вже є власністю покупця відбувалося з метою доставки палива пересувним акцизним складом до місця зберігання пального покупця відповідно до умов поставки за правилами «Інкотермс 2020».

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, заслухавши їхні пояснення, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом Головного управління від 30.10.2023 № 5331-п призначено документальну планову виїзну перевірку Товариства починаючи з 21.11.2023 тривалість 10 робочих днів. Метою проведення перевірки визначено дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2019 по 30.09.2023, валютного - за період з 01.04.2019 по 30.09.2023, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2019 по 30.09.2023, та іншого законодавства за відповідний період. Термін проведення перевірки продовжувався наказом Головного управління від 30.11.2023 № 5997-п з 05.12.2023 по 11.12.2023.

Головний правлінням на підставі вказаного наказу були оформлені повідомлення від 31.10.2023 № 350/26-15-07-02-02-09 та направлення на перевірку від 20.11.2023 № 21253/26-15-24-02-05, від 21.11.2023 № 21383/26-15-07-02-02, № 21385/26-15-07-02-02, від 22.11.2023 №21564/26-15-07-07-01, №21563/26-15-07-07-01, від 23.11.2023 №21689/26-19-08-03, №21686/26-15-08-03, №21687/26-15-08-03, від 01.12.2023 № 22367/26-15-09-07.

Копію наказу Головного управління від 30.10.2023 № 5331-п та повідомлення надсилалися рекомендованим листом з повідомленням про вручення 02.11.2023.

З направленнями на перевірку позивач ознайомлений 21.11.2023 та 23.11.2023.

Головним управлінням у період з 21.11.2023 по 11.12.2023 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства, за результатом якої складено акт від 18.12.2023 №83805/26-15-07-02-02-03/36336063 (далі акт перевірки), яким зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, зокрема:

-пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1140130 грн, у тому числі за періодами: за грудень 2021 на суму 667418 грн, за лютий 2022 на суму 30802 грн, за квітень 2022 на суму 147317 грн, за травень на суму 178148 грн, за вересень 2022 на суму 57679 грн, за жовтень 2022 на суму 31638 грн, за травень 2023 на суму 27128 гривень;

-пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, чим порушено граничні строки реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період грудень 2021 року, червень, липень, листопад 2022 року, вересень 2023 року на загальну суму ПДВ 234554,30 гривень;

-пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203, пункту 54.1 статті 54, пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України, внаслідок несвоєчасної сплати грошових зобов`язань, зазначених платником податку в поданих ним уточнюючих податкових декларації з податку на додану вартість та нарахованим по податковим повідомленням-порушенням;

- статті 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».

Зі змісту акта перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 22.03.2021 по 30.06.2023 встановлено їх заниження всього на суму 1140130 грн, у тому числі по періодах: за грудень 2021 на суму 667 418 грн, за лютий 2022 на суму 30 802 грн, квітень 2022 на суму 147317 грн, за травень 2022 на суму 178148 грн, за червень 2022 на суму 19299 грн, за вересень 2022 на суму 97146 грн.

У ході проведення перевірки встановлено розбіжності між даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та рядком 1.1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються за основною ставкою»: не включено до складу податкових зобов`язань загальну суму ПДВ 698 220 грн, у т.ч: за грудень 2021 на 667 418 грн; за лютий 2022 на 30802 гривень.

У ході проведення перевірки встановлено розбіжності між даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та рядком 1.2 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються за ставкою 7 %»: не включено до складу податкових зобов`язань загальну суму ПДВ 441 910 грн, у т.ч: за квітень 2022 на 147317 грн; за травень 2022 на 178 148 грн; за червень 2022 на 19 299 грн; вересень 2022 на 97 146 гривень.

Таким чином відповідач дійшов висновку, що за наданими до перевірки первинними документами (видаткові накладні, ТТН, банківські виписки), регістрами бухгалтерського (рахунки 28 «Товари», 31 «Рахунки в банках», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 64 «Розрахунки за податками та платежами» (а саме: 641 «Розрахунки з бюджетом по податкам», 643 «Податкові зобов?язання»), 702 «Дохід від реалізації товарів», 79 «Фінансові результати») та податкового обліку, Товариство на дату виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів (паливо в асортименті) виписані та зареєстровані податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 140 130 гривень, які не включило до складу податкових зобов`язань Декларацій.

При цьому зазначено, що Товариством під час проведення перевірки, а саме 21.11.2023 о 17:54 та о 18:52 подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2021 року, лютий 2022 року, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період, який перевіряється контролюючим органом, якими збільшено податкові зобов`язання.

Таким чином, оскільки направлення на проведення перевірки від 21.11.2023 № 21383/26-15-07-02-02, № 21385/26-15-07-02-02 вручено Товариству 21.11.2023 о 14.00, то відповідач дійшов висновку, що на момент подання уточнюючих рахунків Товариство було ознайомлено з направленням про проведення перевірки, тож документальна перевірка була розпочатою, у зв`язку з чим Товариство втратило право подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом у силі положень пункту 50.2. статті 50 Податкового кодексу України.

Отже, відповідач дійшов висновку, що подані Товариством вищезазначені уточнюючі розрахунки, не впливають на встановлені порушення в ході здійснення документальної перевірки за перевіряємий період.

Також перевіркою встановлено, що в результаті порушення Товариством вимог пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203, пункту 54.1 статті 54, пункту 50.1.статті 50 Податкового кодексу України встановлено несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, зазначених платником податку в поданих ним уточнюючих податкових декларації з податку на додану вартість та нарахованим по податковим повідомленням-рішенням, а саме:

податкова декларація з податку на додану вартість (далі ПД з ПДВ) від 22.11.2021, граничний термін 01.12.2021, дата нарахування 10.12.2021, кількість днів 10;

ПД з ПДВ від 19.07.2022, граничний термін 01.08.2022, дата нарахування 01.08.2022, кількість днів 1;

ПД з ПДВ від 19.07.2022, граничний термін 01.08.2022, дата нарахування 01.08.2022, кількість днів 1;

податкове повідомлення рішення (далі - ППР) від 12.09.2022 №216380414, граничний термін 30.09.2022, дата нарахування 29.06.2023, кількість днів 273;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 05.11.2023, кількість днів 156;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 05.11.2023, кількість днів 156;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 22.11.2023, кількість днів 173;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 27.11.2023, кількість днів 178;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 27.11.2023, кількість днів 178;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 27.11.2023, кількість днів 178;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 27.11.2023, кількість днів 178;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 05.12.2023, кількість днів 186;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 28.11.2023, кількість днів 179;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 05.12.2023, кількість днів 186;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 27.11.2023, кількість днів 178;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 27.11.2023, кількість днів 178;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 27.11.2023, кількість днів 178;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 28.11.2023, кількість днів 179;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 28.11.2023, кількість днів 179;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 05.12.2023, кількість днів 186;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 28.11.2023, кількість днів 179;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 21.11.2023, кількість днів 172;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 29.06.2023, кількість днів 27;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 22.11.2023, кількість днів 173;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 29.11.2023, кількість днів 180;

ППР від 15.02.2023 №116030413, граничний термін 03.06.2023, дата нарахування 30.10.2023, кількість днів 150.

Окрім того, проведеною перевіркою та згідно з інформаційною базою даних ДПС встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платниками податку на додану вартість та розрахунків коригування до таких податкових накладних (далі - ПН) в ЄРПН, а саме:

ПН від 01.12.2021 № 1 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 2988,50 грн;

ПН від 03.12.2021 № 13 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 4584,00 грн;

ПН від 03.12.2021 № 12 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 173,32 грн;

ПН від 10.12.2021 № 24 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 330,00 грн;

ПН від 01.12.2021 № 2 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 938,40 грн;

ПН від 02.12.2021 № 6 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 719,40 грн;

ПН від 13.12.2021 № 31 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 198,00 грн;

ПН від 28.06.2022 № 44 дата реєстрації 02.06.2023, кількість днів затримки 332, ПДВ 19299,00 грн;

ПН від 28.07.2022 № 23 дата реєстрації 15.08.2023, кількість днів затримки 365, ПДВ 104825 грн;

ПН від 14.11.2022 № 10 дата реєстрації 28.02.2023, кількість днів затримки 90, ПДВ -855,50 грн;

ПН від 02.09.2022 № 3 дата реєстрації 22.09.2023, кількість днів затримки 357, ПДВ 97146,00 грн;

ПН від 18.09.2023 № 12 дата реєстрації 20.10.2023, кількість днів затримки 2, ПДВ 2500,20 грн.

Таким чином, встановлено порушення Товариством вимог пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки зареєстровано податкові накладні в ЄРПН з порушенням граничних строків реєстрації за період грудень 2021, червень, липень, листопад 2022, вересень 2023 на загальну суму ПДВ 234554,34 гривень.

Також, періоді, що перевіряється, Товариство здійснювало діяльність з реалізації пального. Відповідно до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним Товариство отримано:

- ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 02010314201900300 терміном дії з 15.08.2019 до 15.08.2024 за адресою: Вінницька область, Барський район, селище Бар, вул. Залізнична, 5, Нафтобаза. Дата анулювання ліцензії - 09.12.2021;

- ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі № 990514202000088 терміном дії з 05.08.2020 до 05.08.2025 за адресою: Вінницька область, селище Бар, вул. Залізнична, 5;

- ліцензію на право зберігання пального № 02010414202001409 терміном дії з 17.04.2020 до 17.04.2025 за адресою: Вінницька область, селище Бар, вул. Залізнична, 5.

Відповідно до вимог підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України Товариство зареєстроване у Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального від 29.02.2016 та Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового від 25.06.2019 зареєстровано акцизний склад з уніфікованим номером 1005780.

Натомість, в ході аналізу баз даних ЄРАН 2019 встановлено, що Товариство за період, що перевіряється, здійснило реалізацію контрагентам-покупцям на місце зберігання пального за допомогою пересувних акцизних складів з державними № № AM2790АТ, ВХ2131ХF, а саме: дизельного пального (код УКТ ЗЕД 2710194300) об`ємом 355 035,1 та бензин (код УКТ ЗЕД 2710124194) об`ємом 2 172,93 л.

Враховуючи наведене, перевіркою встановлено, що Товариство здійснює діяльність з реалізації пального без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, чим порушено статті 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Акт перевірки був надісланий відповідачем позивачу рекомендованої поштовою кореспонденцією та отриманий останнім 20.12.2023.

Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки Товариство надіслало 30.12.2023 рекомендованою поштовою кореспонденцією до Головного управління заперечення від 30.12.2023 вих. №1/ДПС-акт/1, яке було повернуто позивачу 12.01.2024, у зв`язку з відмовою адресата.

Листом від 12.01.2024 № 1/ДПС-акт/2 Товариство повторно надіслало відповідачу заперечення до акту перевірки (з одночасним надсиланням не електрону адресу: kyiv.official@tax.gov.ua), зазначивши в листі про вищевказані обставини щодо надіслання заперечень 30.12.2023, які повернулись йому у зв`язку з неотриманням Головним управлінням.

Листом від 25.01.2024 № 1452/І/26-15-07-02-02-09 Головне управління повідомило позивача, що граничний термін подання заперечень до акту перевірки сплив 03.01.2024, тож подані позивачем 12.01.2024 заперечення до акту залишено без розгляду.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 10.01.2024:

-№ 00019530702 форми «Р», яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1425163,00 грн (за податковим зобов`язанням 1140130,00 грн, за штрафними санкціями 285033,00 грн);

-№ 00019540702 від 10.01.2024 форми «Н», яким Товариству нараховано штраф у розмірі 93866,02 грн;

-№ 00019590902 від 10.01.2024 форми «С», яким Товариству нараховано штраф у розмірі 500 000,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, за результатами розгляду якої, рішенням про результати розгляду скарги від 11.04.2024 № 10468/6/99-00-06-01-01-06, спірні податкові-повідомлення рішення відповідача - залишені без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.01.2024 №№00019530702, 00019540702, 00019590902 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто

Виходячи з наведених норми основного закону, у зв`язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Для вирішення спірних правовідносин суд застосовує норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі Кодекс), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі статтею 36 цього Кодексу, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38.1., 38.3 статті 38 Кодексу виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1. статті 54 Кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У свою чергу, за приписами підпункту 19-1.1.1. пункту 19-1.1. статті 19-1, підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Кодексу контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19--3цього Кодексу здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 49.1. статті 49 Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

За приписами пункту 50.1. статті 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Згідно з пунктом 50.2. статті 50 Кодексу платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (пункт 50.3. статті 50 Кодексу).

Відповідно до пунктів 54.1. статті 554 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1. статті 57 Кодексу).

Відповідно до пункту 58.1. статті 8 Кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.

Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.

Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, також передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України.

Таким чином, платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 826/8894/18, від 19.09.2019 у справі № справа №815/4013/14, від 21.08.2019 у справі №805/4187/16-а, від 24.02.2020 у справі № 440/4443/18.

З матеріалів справи судом встановлено, що 21.11.2023 Товариством подані уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2021 року, лютий 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, які прийняті контролюючим органом 22.11.2023, що підтверджується квитанціями № 2.

Внаслідок подання вказаних уточнюючих розрахунків, Товариством самостійно відкореговано дані податкових зобов`язань, розбіжності по яким встановлені відповідачем під час планової перевірки. Також Товариством сплачені визначені податкові зобов`язання з ПДВ та штрафні санкції у період з 29.11.2023 по 18.12.2023.

Таким чином, враховуючи подання позивачем уточнюючих розрахунків, які прийняті контролюючим органом, а також сплату ним визначених податкових зобов`язань з ПДВ та штрафних санкцій до прийняття контролюючим органом за наслідками перевірки спірного податкового повідомлення-рішення від 10.01.2024 № 00019530702, то контролюючий орган повинен був встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Натомість з матеріалів справи суд вбачає, що вказані обставини відповідачем не встановлювались при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 10.01.2024 № 00019530702, що свідчить про недотримання відповідачем у повному обсязі критеріїв правомірності при прийнятті рішення, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, зі змісту зазначеного рішення судом встановлено, що до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) відповідно до пункту 123.2. статті 123 Кодексу, тобто за вчинення діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, які вчинені умисно.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 109.1., пункту 109.3. статі 109 Кодексу діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Отже суд вважає, що для встановлення умислу в діянні платника податків контролюючий орган має довести: які саме умови створив платник податків для невиконання своїх податкових обов`язків; факт того, що ці умови були результатом цілеспрямованої поведінки платника податків; відсутність у платника податків під час вчинення відповідних діянь іншої мети, крім невиконання вимог закону. Водночас доказами умислу мають бути фактичні дані, що підтверджують наявність діяння платника податків, спрямованого на створення умов для невиконання податкових зобов`язань.

У разі якщо контролюючий орган не зможе довести умисел у діяннях платника податків, відповідні правопорушення щодо заниження податкових зобов`язань можуть бути кваліфіковані не за пунктами 123.2, 123.3 статті 123 ПКУ, а лише за пунктом 123.1 цієї статті.

Системний аналіз наведених норм у взаємозв`язку з обставинами справи, підтвердженими належними та допустимими доказами, дає суду підстави для висновку, що відповідачем у даному випадку не доведено умислу у діяннях позивача, тож застосування до нього фінансової відповідності за пунктом 123.2. статті 123 Кодексу є необґрунтованим.

Таким чином суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.01.2024 № 00019530702.

Щодо спірного податкового повідомлення - рішення відповідача від 10.01.2024 №00019540702, яким Товариству нараховано штраф у розмірі 93866,02 грн, внаслідок порушення ним пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що виразилось у порушенні термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН за грудень 2021 року, червень, липень, листопад 2022 року, вересень 2023 року на загальну суму ПДВ 234554,30 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 201.10. статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а"-"г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Аналіз наведеної норми Кодексу доводить, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, встановленої пунктом 201.10 статті 201 Кодексу. При цьому, строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується позивачем, що податкові накладні за грудень 2021 року, червень 2022 року, липень 2022 року, вересень 2023 року та розрахунок коригування до податкової накладної за листопад 2022 року, зареєстровані Товариством з порушенням граничних строків реєстрації, у зв`язку з чим до нього відповідачем застосовані штрафні санкції у розмірі 50 та 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування.

Разом з тим суд зазначає, що Кабінет Міністрів України установив карантин на підставі постанови від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020. Постановою від 27.062023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України скасував 30.06.2023 з 24 години 00 хвилин на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У зв`язку з введенням карантину законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, зокрема, за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідний період.

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчинені порушення з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Водночас, до завершення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні був введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та досі триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада України прийняла Закон України від 03.03.2022 № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 07.03.2022 (далі Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX Кодексу був доповнений пунктом 69, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

На підставі підпунктів 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX Кодексу в разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, встановленої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, то в такому випадку платники податків звільняються від визначеної цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Для платників та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зважаючи на тотожність диспозицій наведених норм Кодексу (предмету правопорушень, на які спрямована дія цих норм), які є різними за своєю гіпотезою (умов, за яких ці норми підлягають застосуванню), пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX підлягає застосуванню під час «ковідного» мораторію, а пункт 69.1 підрозділу 10 розділу XX має діяти після запровадження воєнного стану. Паралельне існування обставин, за яких підлягають застосуванню обидві розглядувані норми, не виключає необхідність застосування кожної з них. Оскільки зазначені приписи мають кожен свої умови застосування, вони не конкурують між собою. Тому, пізніший час прийняття пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX не може заперечувати необхідність застосування пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, якщо наявні відповідні умови («ковідний» мораторій).

У подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України від 12.05.2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27.05.2022 Закон № 2260-IX, яким підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в «Єдиному реєстрі податкових накладних» до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Отже, з набранням чинності Законом № 2260-IX встановлене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від відповідальності стало узалежнено від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, законодавець не визначив порядку підтвердження платниками податку неможливості своєчасно виконати податковий обов`язок по реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування.

Натомість, Міністерство фінансів України своїм наказом від 29.07.2022 № 225 затвердило Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який був зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303 та набрав чинності лише 06.09.2022.

При цьому суд вважає, що прогалини у законодавстві, враховуючи загальновідому обставину введення в країні воєнного стану (форс-мажор), не можуть позбавляти платника податків права на реалізацію законодавчо передбаченої пільги (звільнення від відповідальності).

Водночас, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Також ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, на момент складання Товариством відповідних податкових накладних діяв карантин та одночасно діяв воєнний стан, надаючи позивачу можливість користуватися у відповідні періоди пільгами у вигляді звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних.

Також суд враховує, що вказані норми податкового законодавства на момент виникнення спірних правовідносин співіснували паралельно, тож були відсутні правові підставі для їх ігнорування відповідачем чи неможливість застосування на користь платника податків, у даному випадку позивача.

Наведені висновки корелюється з положенням підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу, який констатує презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 25.01.2022 у справі № 280/1615/19, якщо затримка реєстрації податкових накладних в ЄРПН виникла не з вини платника податків, це свідчить про протиправність застосування контролюючим органом до нього штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою податкове правопорушення щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної. Припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної. Тому, коли податкова накладна/розрахунок коригування складена (-ий) в період дії мораторію, а зареєстрована (-ий) після скасування дії мораторію, то відповідальність за порушення строків реєстрації накладних застосовується за період, у якому перестали існувати підстави для звільнення від відповідальності.

Більше того, Законом України від 12.01.2023 № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування», який набрав чинності 08.02.2023, підрозділ 2 розділу XX Податкового кодексу України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.

На підставі пункту 90 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних», встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

За приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом встановлено, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 10.01.2024 №00019540702, відповідачем проігноровано усі вищенаведені обставини, тож суд доходить висновку, що таке не відповідає критеріям правомірності, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення відповідача від 10.01.2024 №00019590902, яким Товариству нараховано штраф у розмірі 500 000,00 грн, внаслідок порушення ним статті 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», суд зазначає таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (далі Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до статі 1 Закону № 481/95-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції /автогазозаправної станції /газонаповнювальної станції /газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Згідно зі статтею 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

З наведених положень Закону № 481/95-ВР вбачається, що суб`єкти господарювання або отримують одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання за відсутності місць оптової торгівлі пальним або, за наявності місць оптової торгівлі, суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне таке місце.

Державна податкова служба України роз`яснила, що наявність ліцензії на право оптової торгівлі пальним без місць оптової торгівлі пальним не передбачає:

здійснення діяльності, яка передбачає продаж такого пального з будь-якого місця оптової торгівлі або місця зберігання пального, у тому числі тих, що належать цьому або іншому суб`єкту господарювання;

можливість зберігання або передачі отриманого пального на зберігання будь-яким іншим особам.

Отже, суб`єкти господарювання мають право здійснювати оптову торгівлю пальним на підставі ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі, у разі, якщо відсутнє місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються такими суб`єктами для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

З матеріалів справи встановлено, що Товариство здійснювало діяльність з реалізації пального та мало ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі та на право зберігання пального (селище Бар, вул. Залізнична, 5), тобто здійснювало діяльність на підставі дозвільних документів, передбачених Законом № 481/95-ВР.

Окрім того, Товариство зареєстроване у Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового зареєстровано акцизний склад з уніфікованим номером 1005780, тобто позивачем виконано вимоги підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України

Також з матеріалів справи встановлено, що протягом 2020-2023 років Товариство на підставі договорів поставки та договорів купівлі-продажу здійснювало поставку паливо-мастильних матеріалів (далі - товар) на користь суб`єктів господарювання (контрагентів).

Окрім того, Товариство здійснювало зберігання товару дизельного палива та бензину контрагентів за адресою: с-ще Бар, вул Залізнична, 5 на підставі договорів зберігання.

Згідно з первинними документами (рахунки-фактури), оформленими до договорів поставки та договорів купівлі-продажу, місцем продажу товару визначено с-ще Бар, вул Залізнична, 5 при умова поставки СРТ.

Відповідно до Інкотермс 2020 CPT (Carriage Paid To) фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення). Поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Продавець зобов`язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Перехід ризиків із моменту передання товару перевізникові. Розподіл затрат у місці призначення. Вид транспорту будь-який.

На виконання вищевказаних договорів, позивачем здійснювалось відвантаження палива з його акцизного складу 1005780 на пересувний акцизний склад ( НОМЕР_1 ), яким позивач користувався на підставі договору оренди транспортних засобів з правом викупу від 17.08.2016 № 1-2016/ТЗ з ПрАТ «Ружинський райагрохім» з метою виконання умов поставки СРТ.

Системний аналіз вищенаведених норм у взаємозв`язку з обставинами справи, підтвердженими документально, дає суду підстави для висновку, що Товариство у перевіряємий період здійснювало свою діяльність по продажу пального на підставі дозвільних документів та відповідно до положень Закону № 481/95-ВР і Кодексу.

При цьому судом не встановлено допущення Товариством порушення статті 15 Закону №481/95-ВР, що помилково виснував відповідач в акті перевірки, поклавши такі висновки в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 00019590902 від 10.01.2024.

Таким чином, суд доходить висновку, що таке рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч наведених вимог процесуального закону, відповідач належними та допустимими доказами не довів правовірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 7267,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У взаємозв`язку з вищенаведеним та керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 139 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТАСМАН» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00019530702 від 10.01.2024 форми «Р», яким ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 1425163,00 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00019540702 від 10.01.2024 форми «Н», яким ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» нараховано штраф у розмірі 93866,02 грн.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00019590902 від 10.01.2024 форми «С», яким ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» нараховано штраф у розмірі 500 000,00 грн.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТАСМАН» (код ЄДРПОУ 36336063; проспект Оболонський, буд 30, кв 76, м. Київ, 04205) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; вулиця Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) понесені судові витрати в сумі сплаченого судового збору в розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) гривень 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.