Рішення

від 30.09.2024 по справі 320/6096/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року № 320/6096/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача, які виразилися у прийнятих рішеннях про відмову від ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, про які позивач повідомляється листом №1/726-Пд від 12.09.2022;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності від 26.07.2022 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та ухвалити таке рішення до Головного управління МВС України у місті Києві для здійснення виплати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 справу прийнято до провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якій він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у період з 1995 року по 2013 рік ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ у підрозділах Дорожньої автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.

Військово - лікарською комісією 23.10.2013 за розпорядженням УДАІ ГУМВС України в м. Києві здійснено медичний огляд ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про хворобу №181, яким встановлено: непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у військовий час. Захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві 05.11.2013 прийнято наказ № 832 о/с про звільнення ОСОБА_1 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнити у відставку Збройних Сил України (із зняттям з військового обліку) згідно пп. "а " (за віком) п.65 Підполковника міліції ОСОБА_2 (М-015218), начальника чергової частини управління Дорожньої автомобільної інспекції. Підставою є рапорт ОСОБА_1 від 01 жовтня 2013 року.

Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в місті Києві 15.06.2022 позивач був направлений на медико - соціальну експертну комісію міста Києва. У направленні № 1/371 -НЧ зазначено прохання визначити причинний зв`язок інвалідності та наявність групи інвалідності у позивача.

Головою МСЕК (Спеціалізована кардіологічна МСЕК №2) 26.07.2022 складено Довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 303148. Відповідно до пункту 8 якої встановлено, що ОСОБА_1 має другу групу інвалідності, з 26.07.2022, «Захворювання так пов`язане з проходженням служби».

Крім того у п. 5 Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 050649 зазначено ступень втрати працездатності 70% (сімдесят відсотків).

Позивач 07.08.2022 звернувся із заявою та доданими до неї документами до Ліквідаційної комісії ГУМВС України про проведення виплати одноразової допомоги.

Ліквідаційною комісією ГУМВС України в м. Києві 12.09.2022 направлено позивачу лист 1/726-Пд, відповідно до якого у виплаті відмовлено та повідомлено, що листом від 01.09.2022 №25298/15-2022 Департамент фінансово - облікової політики МВС України повідомляє, що на виконання доручення керівництва МВС України, спільно з відповідальними підрозділами апарату Міністерства внутрішніх справ, розглянуто матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

За результатами розгляду матеріалів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України з`ясовано, що медико-соціальна експертиза щодо позивача проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС.

При проведенні медико-соціальної експертизи відносно позивача представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися.

При цьому, поліклінікою ДУ "ТМО МВС України по місту Києву" позивач для проходження МСЕК не скеровувався.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, частиною 6 статті 23 Закону України від 20.12.1990 року №565-XII Про міліцію встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності 1 групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Положеннями пункту 5 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII Про Національну поліцію визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Водночас, відповідно до абзацу 3 пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України Про Національну поліцію встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції до набрання чинності Законом Про Національну поліцію було врегульовано Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 (далі - Порядок №850).

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку №850 врегульовано, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби, а в разі припинення відповідного органу внутрішніх справ як юридичної особи - до уповноваженої установи МВС такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку №850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з пунктом 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 11 Порядку №850 передбачено, що виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або уповноваженою установою МВС, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку.

З аналізу зазначених положень законодавства висновується, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про міліцію, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850.

Той факт, що при проведенні відносно позивача МСЕК представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися, не позбавляє права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850.

Так, пунктом 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Пенсійного фонду України, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники органів державної служби зайнятості та у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Порядок участі представників органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

Отже, на час проведення медико-соціальної експертизи, порядок участі представників охорони здоров`я МВС, затверджений МОЗ, був відсутній, а тому, на думку суду, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії.

Крім того, представники закладів охорони здоров`я МВС, можуть бути залучені до складу медико-соціальної експертизи, однак їх залучення та присутність під час проведення експертизи не є обов`язковим.

До того ж, чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження МВС за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, а саме: прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги. Разом з тим, відповідач, не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги жодного з зазначених вище рішень, всупереч пункту 9 Порядку №850 повернув матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачеві без прийняття будь-якого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Головним управлінням протиправно відмовлено позивачу у розгляді таких документів, у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому, судом також враховано, що рішенням спеціалізованої кардіологічної МСЕК від 26.07.2022, яким позивачу з 26.07.2022 встановлено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, є законним та діючим.

Так, питання пов`язані з виплатою одноразової грошової працівнику міліції регламентував Закон України Про міліцію (далі Закон №565-ХІІ).

Частиною шостою статті 23 Закону №565-ХІІ передбачено, що, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності, що настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон №565-ХІІ 07.11.2015 втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Закону України Про Національну поліцію (далі Закон №580-VІІІ).

Абзацом 3 пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

З аналізу наведених норм висновується, що за позивачем, який проходив службу в органі внутрішніх справ і якому встановлено інвалідність у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням цієї служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону №565-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №822/1579/17, від 7 березня 2018 року у справі №464/5571/16-а, 21 червня 2018 року у справі №822/31/18 та від 28 серпня 2018 року у справі №804/6297/17, від 05 лютого 2020 року у справі №580/103/19.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 21 червня 2018 року у справі №822/31/18 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги в спірних правовідносинах визначені саме нормами Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 (далі - Порядок №707).

Закон України Про міліцію втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року. При цьому, у пункті 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію.

Таким чином, за позивачем, якому під час перебування на службі в органі внутрішніх міліції встановлено інвалідність у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби, також зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію».

За вказаних обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку з встановленням II групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму (встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності від 26.07.2022 року) внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 та ухвалити таке рішення до Головного управління МВС України в місті Києві для здійснення виплат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.