Рішення

від 02.10.2024 по справі 320/11116/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2024 року № 320/11116/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства АТП 13058 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним рішення, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства АТП 13058 (далі також ПАТ АТП 13058, позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25 форми «Р», яким визначено ПАТ АТП 13058 суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмір 7 662 818,51 грн, що складається із податкового зобов`язання 6 130 254, 81 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 1 532 563, 70 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням наведених положень, суд 12 липня 2023 року перейшов до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

12 липня 2023 року позивачем було подано до суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої ПАТ АТП 13058 викладає свої позовні вимоги у наступній редакції:

« 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25 форми «Р», яким визначено ПАТ АТП 13058 суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 7 662 818, 51 грн, що складається із податкового зобов`язання - 6 130 254, 81 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 1 532 563,7 грн;

2) визнати протиправним нарахування ГУ ДПС у м. Києві ПАТ АТП 13058 пені на суму податкового зобов`язання 6 130 254,18 грн, починаючи з 31 січня 2017 року;

3) зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві скасувати шляхом виключення з ІКП нараховану ПАТ АТП 13058 пеню на суму податкового зобов`язання 6 130 254,18 грн, починаючи з 31 січня 2017 року».

Положеннями ч. 1 статті 47 КАС України встановлено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 8 статті 47 КАС України, у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та копій доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Заява ПАТ АТП 13058 про зміну позовних вимог була вручена уповноваженому представнику відповідача 12 липня 2023 року безпосередньо у суді.

Між тим суд зазначає, що відповідно до абзацу другого частини 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

За правилами ч. 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи те, що до заяви про зміну позовних вимог, якою фактично доповнено позов двома вимогами немайнового характеру не додано квитанцію про сплату судового збору, суд дійшов висновку про не прийняття її до розгляду.

Відтак суд розглядає дану справи в межах позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25 (далі також спірне рішення).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню та зазначає, що ним було правильно обраховано суму орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету.

Також у своєму позові ПАТ АТП 13058 наголошує на неправомірність застування до нього штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування, з огляду на відсутність умислу з боку платника податків під час подання декларацій з плати за землю.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві у період з 02 квітня 2021 року по 15 квітня 2021 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ АТП 13058 з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за наслідком якої складено від 22 квітня 2021 року № 33019/Ж5/26-15-07-03-05 (далі також акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення ПАТ АТП 13058 п.п. 271.1.1. п. 271.1 статті 271 та п. 286.4 статті 286 Податкового кодексу України (далі також ПК України), що призвело до заниження позивачем орендної плати за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 6 356 172,10 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 2 711 007, 46 грн та за 2018 рік на суму 3 645 164, 64 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов встановивши, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 7,7001 га, кадастровий номер 8000000000:079:286:0004, згідно інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві від 24 червня 2019 року №8-26-0.10-3306/2-19, від 02 липня 2020 року №8-26-0.10-2602/2-20, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05 грудня 2018 року №6456/86-18 та інформації наданої Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської Державної адміністрації) від 24 червня 2019 року №05716-11883 за період з 01 липня 2017 року по 16 липня 2018 року становила 137 547 113, 06 грн, з 17 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року 206 320 669, 59 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2021 року № 37024/0703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 6 130 254, 81 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3 065 127, 40 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року у справі № 640/22728/21 адміністративний позов ПАТ АТП 13058 до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року у справі № 640/22728/21 скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2021 року № 37024/0703 форми «Р» в частині нарахування податкового зобов`язання в розмірі 6 130 254, 81 грн та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року залишено без змін.

На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25 форми «Р», яким визначено ПАТ АТП 13058 суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмір 7 662 818,51 грн, що складається із податкового зобов`язання в сумі 6 130 254, 81 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 1 532 563, 70 грн.

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 01 вересня 2003 року між ПАТАТП 13058 (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Київради від 19 грудня 2002 року № 172/332 передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 (двадцять п`ять) років земельну ділянку, місце розташування якої АДРЕСА_1 , розміром 7,7001 (сім цілих і сім тисяч одна десятитисячна) га для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель і виробничих споруд майнового комплексу у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 даного договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності.

Згідно з пунктом 2.2 зазначеного договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 (одна ціла і п`ять десятих) відсотка від її нормативної грошової оцінки. У випадку, коли будівлі, споруди або їх частина здаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата встановлюється у розмірі 4 (чотирьох) відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частин.

За змістом пункту 2.3 даного договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п`ять цього договору. Пунктом 5 Договору встановлено, що орендодавець має право у односторонньому порядку (шляхом надсилання Орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок зміни у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

07 лютого 2017 року позивачем подано контролюючому органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, де визначено річну суму орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:286:000 у розмірі 1 405 057, 52 грн та 36 966, 55 грн.

Таким чином позивачем визначено річну суму плати за землю за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:286:000 за 2017 рік у розмірі 1 442 024, 07 грн.

15 лютого 2018 року ПАТ АТП 13058 подано контролюючому органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік, де визначено річну суму орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:286:000 у розмірі 1 422 539,05 грн. та 13 645, 28 грн.

Позивачем визначено річну суму плати за землю за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:286:000 за 2018 рік у розмірі 1 436 184, 33 грн.

При здійснені таких розрахунків ПАТ АТП 13058 використано Довідку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № Ю-23549/2016 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 470 від 03 листопада 2016 року.

У вказаній довідці зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Кайсарова , 7/9 складала 45 056 051,19 грн.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст.285 Податкового кодексу України). Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п.285.2 ст.285 ПК України).

Згідно пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 статті 288 ПК України).

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 статті 288 ПК України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 статті 288 ПК України).

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно частини 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель»).

Водночас згідно інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві від 24 червня 2019 року №8-26-0.10-3306/2-19, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05 грудня 2018 року №6456/86-18 та інформації наданої Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24 червня 2018 року №05716-11883 за період з 01 січня 2017 року по 16 липня 2018 року становила 137 547 113, 06 грн., з 17 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року 206 320 669,59 грн.

Згідно статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (ч. 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

- розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років;

- розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1, 3 статті 23 Закону №1378-IV).

Частиною 7 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за №1647/29777, було затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок №489), який визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Порядок № 489 є чинним нормативно-правовим актом, застосування якого є обов`язковим для територіальних органів Держгеокадастру при наданні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, та який в силу вимог чинного законодавства визначає процедуру проведення нормативно грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.

У примітці до Додатку № 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

В подальшому Міністерством аграрної політики та продовольства видано Наказ №162 від 27 березня 2018 року «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10 квітня 2018 року за № 432/31884, який набрав чинності з 17 липня 2018 року, яким внесено зміни до Додатку № 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, та встановлено, що для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.

На переконання суду видача витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки не передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки відповідача при оформленні даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Визначення у витязі коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) є обов`язковим і розмір цього коефіцієнту має відповідати Порядку № 489.

Законодавством чітко регламентовано питання застосування починаючи з 01 січня 2017 року при формуванні витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0 (а з 17 липня 2018 року Кф із значенням 3,0) у випадках, коли з будь-яких причин у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306.

Фактично у 2017 та 2018 роках розрахунок плати за землю мав бути здійснений на підставі витягу з нормативної грошової оцінки землі, сформованому у 2017 та 2018 роках, відповідно.

Застосування позивачем довідки, сформованої у 2016 році, при розрахунку орендної плати за 2017 та 2018 роки при подачі податкової декларації з плати за землю, є безпідставним з огляду на приписи Податкового кодексу України.

Станом на подання декларацій у ГУ Держгеокадастру у м. Києві була відсутня інформація щодо коду Класифікації видів цільового призначення земельної ділянки позивача.

Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про Державний земельний кадастр», пунктів 117, 118, 138 Порядку № 1051, вбачається, що внесення змін до відомостей про земельну ділянку щодо кодів цільового призначення можливе при надходженні до Державного кадастрового реєстратора від власника чи користувача земельної ділянки заяви про внесення змін до відомостей про неї за формою згідно з додатком 12 до Порядку, електронного документа з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель.

Однак заява про внесення змін до відомостей про земельні ділянки та електронний документ з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки до Державного кадастрового реєстратора від користувача земельної ділянки не надходила.

З огляду на відсутність у відомостях Державного земельного кадастру даних щодо коду Класифікації видів цільового призначення земель (Кф) щодо земельної ділянки позивача, ГУ Держгеокадастру у місті Києві було сформовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту функціонального використання Кф -3,0.

Контролюючий орган вірно зазначив, що враховуючи коефіцієнт функціонального використання нормативна грошова оцінка земельної ділянки в період з 01 січня 2017 року по 16 липня 2018 року становила 137 547 113,06 грн, а з 17 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 206 320 669, 59 грн, а не 45 056 051,19 грн, як про це зазначає позивач.

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов`язання - 6 130 254, 81 грн винесено податковим органом правомірно, із застосуванням показників, які зазначені у витягу, які діяли на час проведення перевірки, з урахуванням чинного законодавства України у сфері формування та видачі витягів, а також норм, які регулюють порядок справляння та нарахування податку на землю і орендної плати.

Відповідно до вимог ч. 3 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що в межах спірних правовідносин, апеляційним судом у постанові, яка набрала законної сили, встановлено правомірність нарахування позивачу податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 6 130 254, 81 грн, а відтак протилежні доводи позивача з даного питання судом не приймаються.

Щодо застосування до позивача спірним рішенням штрафних (фінансових) санкцій суд зазначає таке.

Згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 статті 123 ПК України, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п. 123.2 статті 123 ПК України).

Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 109.1 статті 109 ПК України).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Вказані положення чинного податкового законодавства визначають вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень, а тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 520/9294/21.

У справі, що розглядається судом встановлено, що позивачем в 2017 році та в 2018 році подані декларації з плати за землю, якими платник податків самостійно визначив річні суми грошових зобов`язань, що підлягають сплаті до бюджету.

При цьому, суд звертає увагу, що надані позивачем пояснення з приводу здійснення розрахунків ПАТ АТП 13058 на підставі довідки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № Ю-23549/2016 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 470 від 03 листопада 2016 року, не спростовують встановлених контролюючим органом обставин, що позивач діяв у спірних правовідносинах нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

В межах спірних правовідносин судом встановлено, що у 2017-2018 роках розрахунок плати за землю мав бути здійснений на підставі витягу з нормативної грошової оцінки землі, сформованому у 2017 та 2018 роках, відповідно.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до положень пункту 123.2 статті 123 ПК України.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.