Рішення

від 03.06.2024 по справі 302/285/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/285/24

Провадження № 2-а/302/16/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2024 року смт. Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Царь О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 )до Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (місцезнаходження: м.Хуст вул. 900-річчя Хуста, 29 Закарпатської області), інспектора відділення поліції № 2 Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Цьопа В.В. (місцезнаходження смт. Міжгір`я, вул. Возз`єднання, 1, Хустського району Закарпатської області) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

08.03.2024 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, інспектора відділення поліції № 2 Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Цьопа В.В., про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що 02.03.2024 року о 08:21:54 інспектором відділення поліції №2 (смт.Міжгір`я) Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Цьопа В.В. відносно нього, позивача ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №1563618 від 02.03.2024 року, у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП, за наступним викладенням у змісті постанови: «02.03.2024 року о 08:10 водій керував ТЗ та під час керування не був пристебнутий паском безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР порушення правил користування ременями безпеки» .

Позивач заперечує вчинення зазначеного правопорушення та вказує, що даного правопорушення він не вчиняв. У позові зазначає, що на час події він керував власним автомобілем Дейву Ланос д.н.з. НОМЕР_1 та рухався по вул. Шевченка в смт.Міжгір`я в напрямку с.Сойми. Навпроти перукарні, що «Біля дуба» він розвернув автомобіль та зупинився на правому краю автодороги приблизно в 10-15-ти метрах від перехрестя, щоб зайти в перукарню.

В цей час до його автомобіля ззаду під`їхав службовий патрульний автомобіль поліції, з якого поліцейський підізвав позивача до себе та повідомив, що той нібито порушив вимоги ПДР, а саме керував автомобілем з непристебнутим ременем безпеки, та у зв`язку з чим на нього буде складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до якої він повинен сплатити штраф в сумі 510 грн.

Вказує, що при цьому поліцейський не представився позивачу та не вийшов з патрульного автомобіля. Натомість ОСОБА_1 заперечив дані звинувачення, так як під час керування автомобілем він був пристебнутий пасом безпеки та попросив поліцейського надати докази правопорушення, яке йому інкримінується. Однак поліцейський позивачу жодного доказу не надав, проте склав постанову, яку він відмовився підписати. Ці обставини підтверджуються тим, що в п.7 оскаржуваної постанови не зазначено жодного доказу, яким би поліцейський доводив його вину в інкримінованому правопорушенні.

Також позивач зазначає, що справа поліцейським на місці події не розглядалась, позивача не було повідомлено про права, передбачені Конституцією України та статтею 268 КУпАП. Будь-яких доказів правопорушення, поліцейськими не було надано. Весь розгляд справи складався лише з винесення постанови серії ЕНА №1563618 від 02.03.2024 року.

Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. На його думку, оскаржувана постанова складена інспектором ВП № 2 Хустського РУП безпідставно, а тому вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2563618 від 02.03.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у виді сплаченого судового збору.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.03.2024 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі № 302/285/24, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, представників сторін. Витребувано судом від відповідача Хустського РУП матеріали справи відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП за оскаржуваною постановою серії ЕНА № 1563618 від 02.03.2024 року (а.с.10-11,15).

25.03.2024 року на виконання ухвали суду від 11.03.2024 року, представником ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області подано до суду відеозапис з технічного приладу працівників поліції, зроблений під час складання постанови серії ЕНА № 1563618 від 02.03.2024 року за ч.5 ст.121 КУпАП відносно ОСОБА_1 (а.с.16-17).

08.04.2024 року до суду подано позивачем ОСОБА_1 заяву про розгляд адміністративної справи з викликом (повідомленням) осіб, посилаючись на те, що бажає брати безпосередню участь у розгляді даної справи (а.с.18).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.04.2024 року клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено. Здійснено перехід розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, інспектора відділення поліції N? 2 Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Цьопа В.В, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - до розгляду справи №302/285/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання, повідомлено сторони про день та час судового розгляду справи (а.с.19-20).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі заявлений позов за доводами та обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. Просить позов задовольнити та визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, винесене інспектором ВП № 2 Цьопа В.В. по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2563618 від 02.03.2024 року у виді штрафу в сумі 510 грн., та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

В судове засідання уповноважений представник відповідача Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області не з`явився, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання судових повісток (а.с.21,22), проте про причини неявки суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки, суду не надано. Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідачем не подано. Клопотань, заяв, доповнень від відповідача Хустського РУП на адресу суду не представлено.

В судове засідання інспектор відділення поліції № 2 Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Цьопа В.В. повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду адміністративної справи був повідомлений судом своєчасно та у встановленому законом порядку, що підтверджується розпискою в отриманні судової повістки (а.с.23), проте до суду подано 03.06.2024 року письмову заяву, в якій інспектор СРПП ВП № 2 Цьопа В.В. просить провести розгляд справи № 302/285/24, без його участі, посилаючись на службову зйнятість та перебування у добовому наряді в складі ГРПП (а.с.25). При цьому, відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідачем ОСОБА_2 на адресу суду не подано. Інших клопотань, заяв, доповнень від відповідача ОСОБА_2 , до суду не надійшло.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача ОСОБА_1 , повно та всебічно дослідивши матеріали адміністративної справи № 302/285/24, а також надані позивачем докази, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги, відтворивши в судовому засіданні носій інформації у виді DVD-R, диску, наданий співвідповідачем, враховуючи всі обставини по даній справі, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цієї справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступним підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Зі змісту оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1563618, винесеної інспектором СРПП ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Цьопа В.В., вбачається, що 02.03.2024 року о 08:10 год. водій ОСОБА_1 по вул.Шевченка в смт.Міжгір`я керував транспортним засобом марки «Ланос» держномер НОМЕР_1 та під час керування не був пристебнутий паском безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР порушення правил користування ременями безпеки .

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. та копія цієї оскаржуваної постанови є в матеріалах справи (а.с.8).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України № 3353-XII встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306(далі Правила дорожнього руху).

Пунктом 1.9.Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 2.3 (в)Правил дорожнього рухудля забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язанийна автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідно до положень ч.5 ст.121КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами,тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно дефініції, наведеної устатті 9 КУпАП, адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1ст.222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5ст.121 цього Кодексурозглядають органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (абз.2 ч.1ст.222 КУпАП).

За змістом пункту 22 частини першоїстатті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач ОСОБА_1 заперечує факт порушення ним вимог Правил дорожнього руху.

Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача, співвідповідач ВП № 2 Хустського РУП подав до суду диск з відеозаписом подій, зафіксованих нагрудною камерою працівника поліції, та вказаний носій інформації відтворений в судовому засіданні за участю позивача. З вказаного носія інформації, який складається з одного відеофайлу, вбачається, що позивач ОСОБА_1 знаходиться біля транспортного засобу марки «Ланос», біля якого припаркований службовий автомобіль поліції. На вимогу працівника поліції ОСОБА_2 , позивачем надано документи на підтвердження права керування транспортним засобом відповідної категорії. При цьому, на зауваження вказаного працівника поліції щодо керування транспортним засобом будучи не пристебнутим паском безпеки, ОСОБА_1 категорично заперечує та висловлює намір виклику працівників поліції для вирішення ситуації. Інших записів носій інформації не містить.

Отже, наданим відповідачем відеозаписом подій за участю позивачем ОСОБА_1 жодним чином не підтверджено факт керування позивачем автомобілем «Ланос» держномер НОМЕР_1 з непристебнутим паском безпеки.

Згідно зст.40 Закону України "Про Національну поліцію"поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Питання щодо використання нагрудних відеокамер прямо регулюється "Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них", затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 100 від 03.02.2016 року.

Так, відповідно до п. 3.1 наведеної Інструкції, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції здійснюється на підставістатті 40 Закону України "Про Національну поліцію".

Пунктом 3.3 вказаної Інструкції передбачено, що нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись в режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно - при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, - при перевірці документів, - при арешті або затриманні особи, - при поверхневому огляді, - при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї, - при наданні допомоги особам, - у випадках, коли усвідомлення особою факту відео фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

Пунктом 3.5 Інструкції встановлено, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинне бути записане безперервно.

Однак, відзив на позов відповідачами не подано, а також стороною відповідача не долучено відеофіксації, яка вказує на беззаперечну вину позивача ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Інших належних і достовірних доказів визначених Законом, відповідачем суду не надано.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу вимог ч.2ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно зст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а Верховний Суд також звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У відповідності до вимогст.7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За нормоюст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд зауважив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.

Відповідно до положеньст.251 КУпАП,ст.62 Конституції України, суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в постанові про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1563618 від 02.03.2024 року, у зв`язку з тим, що сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не можеь бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачами не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача ОСОБА_1 про те, що Правил дорожнього руху він не порушував, та доводили б факт вчинення позивачем вказаного у спірній постанові правопорушення.

Сама лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а лише рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.

Оскільки належних та допустимих доказів правомірності дій суб`єктом владних повноважень не надано, суд дійшов до висновку щодо протиправності винесеної постанови.

Відповідно дост.159 КАС Українисудове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченогоч.5 ст.121 КУпАП є недоведеним, оскільки відповідачамим не надано суду доказів на підтвердження вказаних у оскаржуваній постанові обставин, а тому постанова серії ЕНА № 1563618 від 02.03.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Разом з тим, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною постанови, винесеної інспектором ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Цьопа В.В. задоволенню не підлягає, оскільки згідно з пунктом 1 частини 2статті 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, встановлені законом умови їх реалізації. Юридичне значення в межах спірних правовідносин для позивача має постанова серії ЕНА № 1563618 від 02.03.2024 року, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, а не дії поліцейського щодо її складання.

Крім того, такий спосіб захисту не віднесений до вичерпного переліку спеціальних способів захисту в подібних категоріях справ, який наведено в частині 3статті 286 КАС України. Достатнім та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

За таких обставин справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, із скасуванням судом оскаржуваної постанови та закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеної норми, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області на користь позивача судовий збір в сумі 605,60 грн., який сплачений ним при пред`явленні позову до суду, що підтверджується квитанцією № 24 від 08.03.2024 року, оригінал якої є в матеріалах прави (а.с.1).

Керуючись ст.ст.2,5,9,77,241-246,286 КАС України, ст.ст.9, 121, 245, 251, 252, 255, 256, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, інспектора відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Цьопа Василя Васильовича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1563618 від 02.03.2024 року, винесену інспектором ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Цьопа В.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області (юридична адреса: м. Ужгород, вул.Ференца Ракоці, буд.13, код ЄДРПОУ - 40108913) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 605 (шістсот п?ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Міжгірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО