Ухвала

від 03.10.2024 по справі 521/14331/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/14331/24

Пр. № 4-с/521/67/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Замниборщ А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

встановив:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся досуду ззазначеною скаргою,в якій просив суд визнати дії та бездіяльність державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса), неправомірними, а саме в частині не скасування обтяження (арешту) 47790621 на земельну ділянку, кадастровий номер 4822755100:13:000:0032, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2515908948040, площею 2 га, накладеного на підставі постанови Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) про арешт майна боржника від 07 вересня 2022 року, серія та номер 63049051, з врахуванням постанови про скасування заходів примусового виконання від 14 листопада 2022 року, а також визнати неправомірними виконавчі дії та незаконними постанови головного державного виконавця Осадчої К.І. від 07 вересня 2022 року про звернення стягнення (арешт) на майно божника; про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; про тимчасове обмеження у праві на полювання; про тимчасове обмеження у праві користування зброєю; про тимчасове обмеження у праві користування транспортними засобами; про звернення стягнення (арешт) на кошти на рахунках боржника; про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників та зобов`язати Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі відкликати відомості про ОСОБА_1 в якості боржника з Єдиного реєстру боржників.

В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року (справа №521/19821/19) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 29 листопада 2019 року до повноліття дочки, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З метоюпримусового виконаннявказаного рішеннясуду15вересня 2020року Малиновськимрайонним судомм.Одеси було видано виконавчий лист №521/19821/19.

Постановою державноговиконавця Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 17 вересня 2020 року було відкрито виконавче провадження.

07вересня 2022року вмежах виконавчогопровадження №63049051головним державним виконавцем Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Осадчої К.І. було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника, про що зроблено запис про обтяження за № 47790621.

Крім того,07вересня 2022року вмежах виконавчогопровадження №63049051головним державним виконавцем Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Осадчої К.І. були винесенні постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України; про тимчасове обмеження у праві на полювання; про тимчасове обмеження у праві користування зброєю; про тимчасове обмеження у праві користування транспортними засобами; про звернення стягнення (арешт) коштів боржника; про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.

Зазначив, що у зв`язку з погашенням заборгованості по аліментам та існуванням переплати по аліментам, 14 листопада 2022 року постановами головного державного виконавця Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Осадчої К.І. були скасовані всі обмеження, які були введені 07 вересня 2022 року стосовно нього, ОСОБА_1 , крім обтяження його права власності на земельну ділянку, яке до теперішнього часу не скасоване і продовжує існувати, та інформація про нього досі безпідставно містиця у Єдиному реєстрі боржників.

Вказував, що у 2024 року йому стало відомо про обмеження його прав на продаж земельної ділянки, що належить йому на праві власності.

Оскільки у нього відсутня заборгованість по аліментам та наявна переплата, він звернувся до Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) з заявою, щодо скасування арешту на майно, на що отримав відповідь виконуючого обов`язки начальника Малиновського ВДВС у м. Одесі у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 06 вересня 2024 року №170574 про відмову в частині зняття арешту з земельної ділянки, яка належить йому на праві власності на підставі п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просив суд визнати дії та бездіяльність державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса), неправомірними, а саме в частині не скасування обтяження (арешту) 47790621 на земельну ділянку, кадастровий номер 4822755100:13:000:0032, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2515908948040, площею 2 га, накладеного на підставі постанови Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) про арешт майна боржника від 07 вересня 2022 року, серія та номер 63049051, з врахуванням постанови про скасування заходів примусового виконання від 14 листопада 2022 року; визнати неправомірними виконавчі дії та незаконними постанови головного державного виконавця Осадчої К.І. від 07 вересня 2022 року про звернення стягнення (арешт) на майно божника; про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; про тимчасове обмеження у праві на полювання; про тимчасове обмеження у праві користування зброєю; про тимчасове обмеження у праві користування транспортними засобами; про звернення стягнення (арешт) на кошти на рахунках боржника; про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників та зобов`язати Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі відкликати відомості про ОСОБА_1 в якості боржника з Єдиного реєстру боржників.

Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року по справі відкрите провадження та призначено судовий розгляд (а.с. 33-34).

Представник скаржника, діючий за ордером від 21 серпня 2024 року в судове засідання не з`явився, надав заяву про підтримання доводів скарги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі та розглянути справу за його відсутністю (а.с. 5, 66).

Представник Малиновського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса), діючий на підставі довіреності від 22 травня 2024 року в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений відповідно до вимог ст.128 ЦПК України (а.с. 63).

Стягувач в судове засідання не з`явилась, про час і місце слухання справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Малиновського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Малиновського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса), суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порядок розгляду скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України в редакції, чинній на день судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено,що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року (справа №521/19821/19) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 29 листопада 2019 року до повноліття дочки, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15вересня 2020року зметою примусовоговиконання вказаногорішення судуМалиновськимрайонним судомм.Одеси було видано виконавчий лист №521/19821/19 (а.с. 29-30).

Постановою державноговиконавця Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 17 вересня 2020 року було відкрито виконавче провадження (а.с. 45).

07вересня 2022року вмежах виконавчогопровадження №63049051 головним державним виконавцем Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Осадчої К.І. винесено постанову про накладення арешту на майно боржника, про що було зроблено запис про обтяження за № 47790621 (а.с. 17).

Також,07вересня 2022року вмежах виконавчогопровадження №63049051 головним державним виконавцем Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Осадчої К.І. були винесенні постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України; про тимчасове обмеження у праві на полювання; про тимчасове обмеження у праві користування зброєю; про тимчасове обмеження у праві користування транспортними засобами; про звернення стягнення (арешт) коштів боржника; про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників (а.с. 10-15).

Встановлено, що станом на 01 вересня 2022 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 складала 30719,46 грн. (а.с. 48 звор.- 49).

З матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 06 вересня 2022 року на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 9215,84 грн. (а.с. 51).

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості із сплати аліментів від 14 листопада 2022 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , станом на 01 жовтня 2022 року відсутня, переплата складає 19915,54 грн. (а.с. 21-22).

Згідно розрахунку заборгованості із сплати аліментів від 03 серпня 2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , станом на 02 вересня 2024 року відсутня, переплата складає 54319,54 грн. (а.с. 23-24).

Встановлено, що у зв`язку з відсутністю заборгованості по аліментам та існуванням переплати, 14 листопада 2022 року постановами головного державного виконавця Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Осадчої К.І. були скасовані всі обмеження, які були введені 07 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_1 (а.с. 11-15, 18).

Постановою головного державного виконавця Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Осадчої К.І. були скасовані заходи примусового виконання, застосовані при примусовому виконанні виконавчого листа №521/19821/19 та виключено відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників (а.с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що скаржнику ОСОБА_1 належить на праві власності на підставі рішення Доманівської селіщної ради, Миколаївської області №3 від 02 листопада 2021року земельна ділянка, кадастровий номер 4822755100:13:000:0032, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2515908948040, площею 2 га, що підтверджується інформацією з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 16).

Згідно інформаціїз Держаногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктівнерухомого майнащодо об`єктанерухомого майназа боржникомзареєстроване обтяження№47790621за постановоюпро арештмайна боржникавід 07вересня 2022року,виданої ПершимМалиновським ВДВСу м.Одесі ПМУМЮ (м.Одеса). Інших об`єктів нерухомості, які належать на праві власності скаржнику матеріали справи не містять.

Встановлено, що обтяження права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, державним виконавцем не скасоване.

22 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) з заявою щодо скасування арешту на майно (а.с. 7-8).

Листом виконуючого обов`язки начальника Малиновського ВДВС у м. Одесі у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 06 вересня 2024 року №170574, ОСОБА_1 було відмовлено в скасуванні арешту з земельної ділянки, яка належить скаржнику на праві власності на підставі п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 19-20).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст. 1, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та Інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень тау спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» піддягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Пунктом 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 цього Закону або постанови, передбаченої ч.4ст. 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Отже, в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно доп.23Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року №2832/5 (далі Інструкція) за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо: при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі ч.1ст.39Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені ч.1ст.39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає); відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ/копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.

Заява боржника та додані до неї документи, а також документи за результатом розгляду такої заяви приєднуються до матеріалів виконавчого провадження, в межах якого виноситься постанова про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.

Як було встановлено судом, після погашення заборгованості зі сплати аліментів, відсутністю заборгованості по аліментам та існуванням переплати, постановами головного державного виконавця Першого Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Осадчої К.І. від 14 листопада 2022 року були скасовані всі обмеження, які були введені 07 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_1 , а також заходи примусового виконання, які були застосовані при примусовому виконанні виконавчого листа №521/19821/19та виключеновідомості про ОСОБА_1 з Єдиногореєстру боржників,тому підставидля скасуваннявищезазначених постановвідсутні (а.с. 11-15, 18).

З матеріалів справи вбачається, що оскільки у боржника була заборгованість зі сплати аліментів, то державним виконавцем на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» 07 вересня 2022 року була винесена постанова про накладення арешту на все майно боржника, що йому належить, яка ніким не була оскаржена (а.с. 49)

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення у відповідності до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду зі скаргою, скаржник посилався на відсутність заборгованості зі сплати аліментів, що є підставою для зняття арешту, накладеного на підставі постанови державного виконавця від 07 вересня 2022 року.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ст. 59 цього Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7)погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8)отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9)підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Отже, підставою для зняття арешту з майна боржника згідно п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» є одночасне настання двох юридичних фактів - погашення заборгованості та можливість забезпечення виконання судового рішення в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Саме на боржнику лежить тягар доведення, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Сплата у певний період заявником аліментів після того, як він допустив наявність заборгованості, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 490/6309/16-ц, від 20 грудня 2021 року у справі № 646/7134/19, від 23 вересня 2022 року у справі № 554/1119/21, від 29 січня 2024 року у справі № 645/2710/17.

З матеріалів справи вбачається, що на момент винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, а також на момент звернення представника боржника до державного виконавця із заявою про зняття арешту з майна, у розпорядженні державного виконавця були відсутні відомості про те, що виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, зокрема про офіційне працевлаштування скаржника та можливість звернення стягнення на його заробітну плату, тобто наявності грошових коштів, достатніх для виконання рішення суду про сплату аліментів.

Докази на підтвердження того, що боржник працює і отримує постійну заробітну плату в матеріалах справи відсутні.

Вказане свідчить про неможливість зробити висновок про наявність щомісячного стабільного доходу у скаржника та, відповідно, можливості забезпечення виконання рішення в інший спосіб ніж звернення стягнення на майно боржника.

При цьому, слід звернути увагу на те, що оскільки раніше у боржника існувала заборгованість зі сплати аліментів, то вказані обставини дають підстави вважати про можливість виникнення заборгованості в майбутньому.

Суд зазначає, що сам по собі факт погашення заборгованості з аліментів боржником та наявність переплати не є ще відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття арешту з майна виконавцем.

Отже, законом передбачена умова, відсутність якої унеможливлює зняття арешту з майна боржника, а саме можливість забезпечення виконання рішення в інший спосіб.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У той же час, суд звертає увагу на те, що суду не було надано доказів того, що виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

За таких обставин, не зняття державним виконавцем арешту з майна боржника з метою забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 17 квітня 2023 року в справі № 607/3711/15-ц, від 31 січня 2018 року у справі № 336/61690/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 742/819/20, від 28 квітня 2021 року у справі № 577/4889/19), від 20 грудня 2021 року у справі № 646/7134/19.

За таких обставин, оскільки боржником не надано суду жодних доказів того, що виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів, яке підлягатиме примусовому виконанню ще 5 років, може бути забезпечено в будь-якій інший спосіб, суд доходить до висновку, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, наданих йому Законом України "Про виконавче провадження", правомірно відмовляючи боржнику у виконавчому провадженні у знятті арешту з майна боржника, відсутні також і підстави, для зобов`язання державного виконавця вчиняти дії спрямовані на скасування арешту на майно боржника.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що незняття державним виконавцем арешту з майна боржника з метою забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів на дитину не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Згідно ст. 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 260, 261, 447-453 ЦПК України, суд

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 07 жовтня 2024 року.

Суддя: О.М. Сегеда