Справа № 504/1925/24
Номер провадження 2/504/1877/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.09.2024с-ще Доброслав
Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Вінська Н.В. перевіривши заяву адвоката Шалько О.А. діючого в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб Служби у справах дітей Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дитини, -
УСТАНОВИВ:
30.04.2024 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб Служби у справах дітей Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дитини, яка була розподілена судді Вінській Н.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить суд: відібрати у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та негайно передати його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.05.2024 відкрито провадження по справі за позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
26 вересня 2024 року до суду надійшла заява про забезпечення позову якою представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом обмеження права виїзду за межі України малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без супроводу матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд подану заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першоютретьою статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».
Положеннями статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цьогоЗакону; 2)стосовно ньогоу порядку,передбаченому кримінальнимпроцесуальним законодавством,застосовано запобіжнийзахід,за умовамиякого йомузаборонено виїжджатиза кордон,-до закінченнякримінального провадженняабо скасуваннявідповідних обмежень; 3)він засудженийза вчиненнякримінального правопорушення-до відбуттяпокарання абозвільнення відпокарання; 4)він ухиляєтьсявід виконаннязобов`язань,покладених нанього судовимрішенням аборішенням іншихорганів (посадовихосіб),що підлягаєпримусовому виконаннюв порядку,встановленому законом,-до виконаннязобов`язаньабо сплатизаборгованості зісплати аліментів; 5)він перебуваєпід адміністративнимнаглядом Національноїполіції -до припиненнянагляду ; 6) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексомУкраїни податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що згаданий Закон передбачає декілька підстав та умов, за яких можливе обмеження права громадянина України на виїзд за кордон, серед яких відсутня така підстава як забезпечення позову у цивільній справі. У статті 150 ЦПК України також відсутній такий вид забезпечення позову як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Таким чином, у цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.
Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2019 року у справі № 368/519/18 (провадження № 61-48036св18), у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц (провадження № 61-47217св18), у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19 (провадження № 61-11750св19).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, обраний спосіб забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження права дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у виїзді за межі України не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України, тому відсутні підстави для задоволення клопотання представника позивача.
Суд зауважує, що забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, а обставини щодо порушення чи відсутності порушення законних прав та інтересів позивача підлягають подальшому встановленню в процесі судового розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149-151 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Шалько О.А. діючої в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб Служби у справах дітей Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дитини.
Ухала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя Вінська Н. В.
Суд | Комінтернівський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 30.09.2024 |
Оприлюднено | 08.10.2024 |
Номер документу | 122107239 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Комінтернівський районний суд Одеської області
Вінська Н. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні