Ухвала

від 07.10.2024 по справі 515/1456/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1456/24

Провадження № 2/513/1114/24

Саратський районний суд Одеської області

У ХВ АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року Суддя Саратського районного суду Одеської області Рязанова К.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Татарбунарського відділу Державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про звільнення майна з-під арешту,

у с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся із вищевказаним позовом до Татарбунарського районного суду Одеської області.

Розпорядженням від 17 вересня 2024 року №484 Щодо передачі на розгляд до іншого суду вказана справа передана до Саратського районного суду Одеської області.

Дослідивши подані матеріали, суддя дійшла до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що арешт майна позивача як боржника проводився державним виконавцем, в межах виконавчого провадження №57792616 з виконання виконавчого листа №515/2963/14 виданого 22 травня 2015 року Татарбунарським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з 18 грудня 2014 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення до суду сторін виконавчого провадження із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно вимог статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» питання щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права: на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного); особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.

Відповідно до висновку викладеного у постанові КЦС ВС від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21, коли питання про скасування арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження, порушує сторона провадження, то застосовуються положення розд. VII ЦПК України, який передбачає звернення до суду зі скаргою на дії виконавця. Якщо ж особа, яка не погоджується з накладеним арештом, не є стороною виконавчого провадження, але такими діями порушується її право власності, вона звертається до суду з позовом, в якому передусім ставить питання про підтвердження її права власності на арештоване майно, а потім - про зняття арешту.

Така правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справі № 642/4263/21.

Отже, законом передбачено різні механізми зняття арешту та скасування заборони на відчуження, в залежності від підстав накладення арешту та заборони, а також суб`єкта, який вчинив дану дію.

Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду, він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Подібні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20).

Судом встановлено, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №515/2963/14 виданого 22 травня 2015 року Татарбунарським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з 18 грудня 2014 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

В порядку п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження уцивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарського відділу Державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про звільнення майна з-під арешту,

Роз`яснити позивачу право звернення до суду зі скаргою за правилами розділу VII ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки визначені ст.ст. 352, 354 ЦПК України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Ухвала суду складена та підписана 07 жовтня 2024 року.

Суддя К. Ю. Рязанова