Ухвала

від 07.10.2024 по справі 156/1213/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/1213/24

Провадження № 2-о/156/53/24

У Х В А Л А

про передачу цивільної справи до іншого суду

07 жовтня 2024 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М. О. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нововолинської міської ради, ОСОБА_3 про усиновлення дитини, -

в с т а н о в и л а :

03 жовтня 2024 року до Іваничівського районного суду Волинської області надійшла заява ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нововолинської міської ради, ОСОБА_3 про усиновлення дитини.

Вивчивши зміст вимог заявника, суд вважає, що справу слід передати на розгляд іншому суду, оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, цей висновок підтверджується наступними мотивами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження підлягають розгляду справи, зокрема, за заявою про усиновлення дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно ст. 310 ЦПК України, заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За частиною 2 ст. 29 ЦК фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п.п. 1-5-1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» до Реєстру вноситься така інформація про особу: 1) ім`я особи; 2) дата народження/смерті; 3) місце народження; 4) стать; 5) дата внесення інформації про особу до Реєстру; 5-1) відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи.

Як вбачається із матеріалів справи та витягу з ЄДДР неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого бажає усиновити заявник, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , адресу фактичного проживання вказано в АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді з ЄДДР № 826914 від 04.10.2024 року заінтересована особа (мати дитини) ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю з ЄДДР № 826904 від 04.10.2024 року.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

24 червня 2024 року у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2024 року у справі № 554/7669/21 Верховний Суд встановив наступне «…стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

У вище вказаній постанові Верховний Суд виснував, що особа може мати декілька місць проживання чи перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання чи перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання чи перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа

Верховний Суд наголосив, що в нормах ЦПК передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання...».

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід зазначити, що недотримання вимог закону про підсудність може призвести до ускладнень щодо залучення до розгляду справи осіб, які мають брати у ній участь, визначення органу опіки та піклування, який повинен надати суду висновок про обґрунтованість усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

Також, судом береться до уваги, що згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

При цьому, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст. 378 ч.1 ЦПК України).

Слід зазначити, що акт обстеження факту проживання не є документом, який підтверджує місце реєстрації фізичної особи.

Матеріалами справи встановлено, що неповнолітній, якого бажає усиновити заявник, значиться зареєстрованим разом із матір"ю за адресою, що підсудна Нововолинському міському суду Волинської області.

Таким чином, на підставі отриманої судом інформації про зареєстроване місце проживання дитини, згідно витягу з реєстру територіальної громади та з ЄДДР та з урахуванням вище викладених положень законодавства, судом встановлено, що заявником подана заява в порядку окремого провадження про усиновлення дитини з порушенням правил підсудності.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин, оскільки дана справа не підсудна Іваничівському районному суду Волинської області, то з метою уникнення порушення правил підсудності при розгляді даної справи, суд вважає необхідним передати справу для розгляду за підсудністю до Нововолинського міського суду Волинської області.

Керуючись ст. ст. 31, 32, 258, 260, 293, 294, 310 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и л а :

Передати цивільну справу № 156/1213/24, провадження 2-о/156/53/24 за заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нововолинської міської ради, ОСОБА_3 про усиновлення дитини для розгляду за підсудністю до Нововолинського міського суду Волинської області (45400, вул. Героїв ЗСУ, 14, м. Нововолинськ, Волинська область).

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя М. О. Федечко