Рішення

від 30.07.2024 по справі 366/1206/24

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/1206/24

Провадження № 2/366/463/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 липня 2024 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого-судді Ткаченко Ю.В., за участю секретаря судових засідань - Морозової Я.Р., розглянувши в смт. Іванків Київської області в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Корона-Сервіс" про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі Позивач, Орендодавець) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Корона-Сервіс" (далі Відповідач, Орендар) про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позивач посилається на те, що 01 грудня 2016 року між ним, ОСОБА_1 , та Приватним підприємством "Корона-сервіс" було укладено договір оренди земельної ділянки.

Предметом договору є земельна ділянка, загальною площею 4,6251 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Київська область Іванківський район Олізарівська сільська рада.

Дана земельна ділянка належить позивачу на підставі Державного акту серії Р1 № 242873 від 18.06.2001 року.

Нормативно грошова оцінка на момент укладання договору 01.12.2016 року складає 48 720 гривень.

Орендна плата на земельну ділянку, згідно договору, складає 2 436 грн. (5% від нормативної грошової оцінки).

Позивач має намір розірвати договір оренди земельної ділянки з ПП "Корона-Сервіс", згідно п. 9.2.4 цього договору.

Позивач зазначає, що він раніше вже повідомляв відповідача про можливість розірвання цього договору, але відповіді так і не отримував, тому позивач вважає, що йому відмовили у розірванні договору оренди земельної ділянки на його досудову вимогу до ПП "Корона-сервіс".

Оскільки розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом України або безпосередньо умовами самого договору, тому він змушений звертатися дло суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

У своїх позовних вимогах позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути на його користь судові витрати

Процесуальні дії у справі

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 26.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін /а.с. 77-78/.

Розгляд справи, призначений на 27 травня 2024 року та 17 липня 2024 року було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача /а.с. 81, 86/.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився про місце, день та час слухання справи повідомлений вчасно. Звернувся до суду із клопотанням, в якому просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ПП «Корона-Сервіс» в судове засідання не з`явилися, повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву, заяв та клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, позивачу на праві власності належить земельна ділянка, площею 4,625 га, яка розташована на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 242873 /а.с. 24-25/.

Кадастровий номер земельної ділянки 3222083000:02:009:0033 /а.с. 26-28/.

01 грудня 2016 року між позивачем, ОСОБА_1 , та Приватним підпримєством "Корона-сервіс" було укладено договір оренди земельної ділянки. Згідно умов договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області /а.с. 17-20/.

Договір укладено на 7 (сім) років, починаючи з підписання даного Договору (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 9.2.4 Орендодавець зобов`язаний повідомити не пізніше, ніж за 6 (шість) місяців простим рекомендованим листом Орендаря про намір продати земельну ділянку третім особам.

Позивачем 21.03.2023 року було направлено на адресу Відповідача Вимогу про розірвання договору оренди земельної ділянки /а.с. 29-53, 57, 58/.

Відповідно до вимог п. 12.3.4 дія Договору припиняється шляхом його розірвання з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 12.4 передбачено, що розірвання Договору оренди землі в одностронньому порядку не доспускається.

Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно - правовими актами, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована па встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Підстави для розірвання укладеного договору та правові наслідки розірвання передбачені в статтях 651-654 ЦК України та в статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Частина друга статті 651 ЦК України приписує, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до положень ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, умови, за наявності яких можливе розірвання договору в односторонньому порядку, мають бути чітко визначені договором про оренду земельної ділянки.

Наявність в договорі умови про можливість його розірвання в односторонньому порядку є вирішальною для розгляду справи.

Сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо).

Договір укладено на 7 (сім) років, починаючи з підписання даного Договору (п. 3.1 Договору), тобто строк дії договору до 01.12.2023 року.

Однак, Законом № 2145-ІХ, який набрав чинності 7 квітня 2022 року, ЗК України доповнено пунктами 27 і 28 розд. X «Перехідні положення», у яких передбачено, що під час дії воєнного стану вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін договори оренди земельних ділянок, строк користування якими закінчився після введення воєнного стану. Законом прямо визначено юридичний факт, з яким закон пов`язує поновлення дії договорів оренди саме без волевиявлення сторін, а тому висновки апеляційного суду про те, що така автоматична пролонгація запроваджена законодавцем для спрощення оформлення договорів для сторін, які бажають продовжити ці правовідносини, не відповідає змісту наведених положень закону.

Постанова Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 563/376/22-ц (провадження № 61-47св23)

З вимог Договору слідує, що сторонами у п. 12.3 договору оренди земельної ділянки погоджено порядок припинення його дії.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути серед інших і відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правовідношення, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом встановленим законом.

За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам громадян, погіршувати природні якості землі.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 в справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи(статті 22, 57, 58 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікуваньунеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими. Правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується недоторканість та право на вільне володіння власністю.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.11.91 року у справі "Пайн Велів Девелопменте ЛТД" проти Ірландії" зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Тому, вбачається нагальна необхідність в розірванні договору оренди землі, які виконуються лише орендодавцем.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому на підставі викладеного суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи слідує, що позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн. /а.с. 54/.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за подачу позовної заяви до суду в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано:

- Договір про надання правової допомоги №21112023 від 21.11.2023 року, укладено між ТОВ "АМАДЕО ПРАВО" та ОСОБА_1 /а.с. 22/;

- Акт приймання-передачі від 29.11.2023 року за договором № 21112023 від 21.11.2023 року, з якого слідує, що надання юридичних послуг включає в себе: вимогу до ПП "Корона Сервіс"; скаргу до Міністерства юстиції; позовну заяву до суду. Загальна вартість послуг становить 12 000 грн. (дванадцять тисяч гривень) /а.с. 21/;

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 10 від 21.11.2023 року про сплату ОСОБА_1 коштів в розмірі 12 000 грн. /а.с. 22/.

Суд дослідивши зазначені докази, враховуючи співмірність зі складністю даної справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, виходячи з відповідають реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись вимогами Конституції України, ЦК України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Корона-Сервіс" про розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, укладений 01 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Корона-Сервіс", щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3222083000:02:009:0033, площею 4,6251 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області.

Стягнути із Приватного підприємства "Корона-Сервіс" (код ЄДРПОУ 30659740, адреса: Київська область Вишгородський район с. Олізарівка вул. Миру,4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений ним при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Стягнути із Приватного підприємства "Корона-Сервіс" (код ЄДРПОУ 30659740, адреса: Київська область Вишгородський район с. Олізарівка вул. МИру,4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. (дванадцять тисяч гривень).

Копію заочного рішення не пізніше двох днів з дня його проголошення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення (30 липня 2024 року).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відомості про учасників сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: Приватне підприємство "Корона-Сервіс" (код ЄДРПОУ 30659740, адреса: Київська область Вишгородський район с. Олізарівка вул. Миру,4

Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО