Постанова

від 03.10.2024 по справі 712/11422/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 712/11422/17Провадження № 22-ц/821/1383/24категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Новікова О.М.

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретаря: Широкової Г.К.

учасники справи:

скаржник: публічне акціонернетовариство «Українськаінноваційна компанія»в особіУповноваженої особиФонду гарантуваннявкладів напродовження процедури виведення з ринку публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» Караченцева Артема Юрійовича

заінтересовані особи: старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан Інна Леонідівна

стягувач: ОСОБА_1

представник стягувача: адвокат Міщенко Сергій Валентинович

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерноготовариства «Українськаінноваційна компанія»в особіУповноваженої особиФонду гарантуваннявкладів напродовження процедури виведення з ринку публічного акціонерного товариства«Українськийінноваційний банк» Караченцева Артема Юрійовича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 червня 2024 року у справі за скаргою публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на продовження процедури виведення з ринку публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Караченцева Артема Юрійовича на дії та рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач ОСОБА_1 ,-

в с т а н о в и в :

03 квітня 2024 року заявникзвернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просив суд визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. у виконавчому проваджені ВП № 74237767, а саме при винесенні постанови від 22.02.2024 про відкриття виконавчого провадження; постанови від 22.02.2024 про стягнення виконавчого збору в сумі 7175,05 грн., постанови від 22.02.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі 195,30 грн. Скасувати винесені старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. у виконавчому провадженні постанови від 22.02.2024 про відкриття виконавчого провадження; постанови від 22.02.2024 про стягнення виконавчого збору в сумі 7175,05 грн., постанови від 22.02.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі 195,30 грн.

В обґрунтування скарги посилався на те, що постановою Черкаського апеляційного суду від 31.01.2023 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року задоволено частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року в частині стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати за період з 01 липня 2016 року до 13 вересня 2017 року в сумі 59029,84 грн, компенсації за невикористану відпустку в сумі 5142,63 грн, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 7578,06 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 46142, 72 грн, та витрат за надання правової допомоги в сумі 11791,00 грн, а всього 129684,30 грн, скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 липня 2016 року до 13 вересня 2017 року в сумі 59029 гривень 84 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5142 гривні 63 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 7578 гривень 06 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 46142 гривні 72 коп. відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на користь ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги в сумі 9491 гривні 76 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено.

Компенсовано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1768 гривень 39 коп.

На виконання рішення у справі №712/11422/17 до Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ «УКРІНБАНК» з ринку 14.03.2024 р. до банку надійшла постанова старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан Інни Леонідівни про відкриття 22.02.2024 виконавчого провадження ВП №74237767 про: стягнення заборгованості у розмірі 71 750,53 грн.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження всупереч вищевказаним нормам резолютивна частина виконавчого документа зазначена у постанові: стягнення заборгованості у розмірі 71750,53 грн. не відповідає резолютивній частині виконавчого листата судового рішення: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 липня 2016 року до 13 вересня 2017 року в сумі 59029 гривень 84 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5142 гривні 63 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 7578 грн. 06 коп.

Також, державний виконавець на стадії відкриття виконавчого провадження мав перевірити, чи приймалось щодо Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника та чи приймалось Фондом гарантування вкладів Фізичних осіб рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

За умови проведення належної перевірки державний виконавець відповідно до вимог пунктів 4. 11 ч.4ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»мав повернути виконавчий лист стягувачу.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 червня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на продовження процедури виведення з ринку публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Караченцева А.Ю. про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. у виконавчому провадження ВП № 74237767 при винесенні постанови від 22.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження.

Відмовлено у задоволенні вимог про скасування вказаної вище постанови старшого державного виконавця.

Провадження в частині вимог про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. у виконавчому провадження ВП № 74237767 при винесенні постанови від 22.02.2024 року про стягнення виконавчого збору в сумі 7175 грн. 05 коп., постанови від 22.02.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також скасування цих постанов закрито.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, публічне акціонернетовариство«Українськаінноваційна компанія»вособіУповноваженої особиФондугарантуваннявкладів напродовженняпроцедури виведенняз ринкупублічного акціонерноготовариства «Українськийінноваційнийбанк» КараченцеваА.Ю.подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення та такого, що постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу районного суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення скарги.

Вказує, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року та постановою Черкаського апеляційного суду від 31.01.2023 року у справі №712/11422/17 встановлено, що боржником у виконавчому провадженні є саме Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк», а не Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія». При цьому, відмова суду першої інстанції у задоволенні скарги ґрунтувалась саме на тому, що скаржником не доведено, що боржником у виконавчому провадженні є Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк».

В серпні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Міщенко С.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Вказує, що, оскільки примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, то суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що державний виконавець, отримавши виконавчий лист №712/11422/17, виданий 14.07.2023 та заяву ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду, діяла на законних підставах і в межах норм діючого законодавства та керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26,27 Закону України «Про виконавче провадження». Правомірно відкрила виконавче провадження № 74237767, винісши постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2024.

Цих висновків суду апелянтом спростовано не було. При цьому, та обставина, що у резолютивній частині указаної постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зазначила про стягнення заборгованості у розмірі 71750,53 грн. як загальну суму стягнення за виконавчим листом №712/11422/17 без роз шифровки її складових згідно цього виконавчого листа, на думку сторони стягувача суті справи та судового рішення не змінює і не може бути підставою для визнання дій державного виконавця незаконними та скасування даної постанови, оскільки загальна с ума коштів про стягнення яких зазначила державний виконавець повністю відповідає розміру стягнуто з ПАТ «Український інноваційний банк» на користь ОСОБА_1 згідно постанови Черкаського апеляційного суду від 31 січня 2023 року.

Дослідивши матеріали справи, наявні докази, вислухавши доводи апелянта та стягувача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно з пунктом 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Устатті 129-1 Конституції Українивизначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другустатті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-рп(ІІ)/2019).

Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні також наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Устатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно достатті 5 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша, другастатті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першоїстатті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,і за її межами.

Відповідно дост. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця від час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.1ст. 448 ЦПК Українискарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).Глава 7 ЦК Українимістить загальні положення про юридичну особу.

Правосуб`єктність юридичної особи, тобто здатність бути учасником відповідних цивільних правовідносин, виникає з моменту державної реєстрації останньої відповідно до закону (частина перша статті80, частина четверта статті91 ЦК України) та є універсальною (частина першастатті 91 ЦК України) і статутною, тобто визначається на підставі установчих документів та закону (частина друга статті 81, частина перша статті 87, частини перша та другастатті 92 ЦК України).

Спеціальна правосуб`єктність юридичних осіб (частина третястатті 91 ЦК України) встановлюється для юридичних осіб, які здійснюються окремі види діяльності, для здійснення яких законом передбачено отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Ліквідація банкупроцедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень Закону про банки та Закону про гарантування вкладів (згідно із абзацом тридцять п`ятим частини першої статті 2 Закону про банки). Цьому визначенню кореспондує пункт 6 частини першої статті 2 Закону про гарантування вкладів.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом про гарантування вкладів (частина перша статті 3 Закону про гарантування вкладів). Відносини, що виникають, зокрема у зв`язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідацією банків між Фондом, банками та НБУ, відповідні повноваження Фонду регулюються Законом про гарантування вкладів, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та НБУ (частини перша та третя статті 1 Закону про гарантування вкладів).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних, а Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 239 від 24 грудня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

22 березня 2016 року Правлінням НБУ на підставі пропозиції ФГВФО щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Укрінбанк» винесено постанову № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк». На підставі вказаної постанови НБУ виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку .

Постановою ОАСК від 29 квітня 2016 року у справі № 826/5325/16 визнані протиправними та скасовані з моменту їх прийняття Постанова НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й Рішення Фонду про ліквідацію банку, суд зобов`язав НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Український інноваційний банк» у якості банківської установив обсязі та стані, який існував на 22 березня 2016 року. Судове рішення, зокрема, ґрунтується на незаконності та скасуванні Постанови НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію у справі № 826/1162/16. Це судове рішення оскаржене в апеляційному порядку.

Ухвалою від 13 липня 2016 року у справі № 826/5325/16 КААС відмовив у задоволенні апеляційних скарг, постанова ОАСК від 29 квітня 2016 року (незаконність та скасування Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й Рішення Фонду про ліквідацію банку) залишена без змін.

3 липня 2016 року наглядовою радою ПАТ «Український інноваційний банк» було ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «УКРІНКОМ», змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства заКласифікацією видів економічної діяльності(виключено «діяльність комерційних банків», за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління (даліорганізаційні зміни банку від 13 липня 2016 року). Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ «УКРІНКОМ» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «УКРІНКОМ», яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк».

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРІНКОМ» від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ «Українська інноваційна компанія» (даліорганізаційні зміни банку від 28 березня 2017 року), реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «УКРІНКОМ» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ «УКРІНКОМ» та ПАТ «Український інноваційний банк».

14 лютого 2018 року КГС у своїй постанові у справі № 910/7828/17 (за позовом ПАТ «Українська інноваційна компанія» до Приватного акціонерного товариства «Оболонь» про стягнення кредитної заборгованості) дійшов висновку, що права та обов`язки ПАТ «Український інноваційний банк» як банку не можуть вважатися такими, що перейшли до ПАТ «Українська інноваційна компанія» в силу організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та 28 березня 2017 року.

03 серпня 2018 року Постановою ОП КГС у справі № 910/8117/17, зокрема, закріплено правовий висновок, що права та обов`язки ПАТ «Український інноваційний банк» як банку не можуть вважатися такими, що перейшли до ПАТ «Українська інноваційна компанія» в силу організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та28 березня 2017 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 Провадження № 12-17 гс 19, вирішуючи питання того, чи перейшло від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «УКРІНКОМ» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») право вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року та договором поруки № 2, яке виникло як результат здійснення ліцензованої банківської діяльності, дійшла висновку, що враховуючи те, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «УКРІНКОМ», а відтак й ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав банку.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року у справі №712/11422/17 стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 2170816, 02000, м. Київ, вул. Січових стрільців, 17) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) невиплачену заробітну плату за період з 01.07.2016 року до 13.09.2017 року в сумі 59029,84 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5142,63 грн., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 7578,06 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 46142, 72 грн., та витрати за надання правової допомоги в сумі 11 791 грн., а всього 129684,30 грн. Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством " Український інноваційний банк", у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади головного менеджера Черкаського центрального відділення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" за власним бажанням на підставі ч. 3ст. 38 КЗпП України, з 13 вересня 2017 року та зобов`язати Публічне акціонерне товариство " Український інноваційний банк"(код банку МФО 300142) внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис про звільнення з 13 вересня 2017 року відповідно достатті 38 КЗпП України.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 97 від 12.04.2016 року ОСОБА_1 прийнята на роботу головним менеджером з обслуговування клієнтів Черкаського центрального відділення за строковим трудовим договором № 137 від 18.04.2016 року.

З 01 липня 2016 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Білою І.В. позивачу припинено виплату заробітної плати. Вказаний факт підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк» про відсутність надходжень коштів на зарплатний картковий рахунок ОСОБА_1 .

Суд погодився із розрахунком заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2016 року до 13.09.2017 року в сумі 59029,84 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 5142,63 грн., компенсації за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 7578,06 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 46142,72 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 січня 2023 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року в частині стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скасоване. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 липня 2016 року до 13 вересня 2017 року в сумі 59029 гривень 84 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5142 гривні 63 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 7578 гривень 06 коп. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 46142 гривні 72 коп. відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 74237767 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/11422/17 від 14.07.2023 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 71750, 53 грн.

22 лютого 2024 року постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 74237767.

22 лютого 2024 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 195,30 грн.

22 лютого 2024 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 7175,05 грн.

11 квітня 2024 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою внесено зміни в резолютивну частину постанови про відкриття виконавчого провадження та замість резолютивної частини «стягнення заборгованості у розмірі 71750,53 грн.» зазначена резолютивна частина: «стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 липня 2016 року до 13 вересня 2017 року в сумі 59029 гривень 84 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5142 гривні 63 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 7578 гривень 06 коп.».

Закриваючи провадження в частині визнання протиправним дій старшого державного виконавця при винесенні постанови від 22.02.2024 року про стягнення виконавчого збору в сумі 7175 грн. 05 коп., постанови від 22.02.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови від 22.02.2024 року про стягнення виконавчого збору, постанови від 22.02.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, частиною 2ст.74 Закону «Про виконавче провадження»передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За таких обставин юрисдикція адмінсудів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адмінсудів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Відповідно до п. 1 ч.1ст. 255 ЦПКсуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом ч. 1ст. 256 ЦПК, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п.1 ч.1ст.255 цього кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що, вимоги про скасування постанови від 22.02.2024 року про стягнення виконавчого збору та постанови від 22.02.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства у розумінніст.74 Закону «Про виконавче провадження».Тому провадження у справі в цій частині вимог підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1ст. 255 ЦПКз роз`ясненням права звернутись в порядку адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду за визначеною законом підсудністю.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Колегія суддів звертає увагу, що, як зазначив Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року по справі № 640/24491/20, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата ВС у постановах від 6.06.2018 у справах №921/16/14-г/15 та №127/9870/16-ц, від 28.11.2018 у справі №2-01575/11, від 13.03.2019 у справі №545/2246/15-ц, від 3 та 10.04.2019 у справах №370/1288/15 та №766/740/17-ц, від 29.05.2019 у справі №758/8095/15-ц.

Відмовляючи узадоволенні вимогпро скасуванняпостанови провідкриття виконавчогопровадження,суд першоїінстанції виходивз того,що звертаючисьдо судуз даноюскаргою Уповноваженаособа Фондугарантування вкладівфізичних осібна продовженняпроцедури виведенняз ринкуПАТ «Укрінбанк»Караченцев А.Ю.вказав,що дієвід іменіПАТ «Українськийінноваційний банк»(кодв Єдиномудержавному реєстріюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань(далітакожЄдиний реєстр)-№ 0583988,проте відповіднодо відповіді№ 640851юридична особаз кодомв Єдиномуреєстрі №0583988має найменуванняПАТ «Українськаінноваційна компанія».Також,в Єдиномуреєстрі відсутнійзапис проте,що ПАТ«Українська інноваційнакомпанія» єправонаступником ПАТ«Український інноваційнийбанк» таздійснює видідіяльності -банківськадіяльність. Враховуючи викладене, не підтверджено, що боржник у виконавчому документі № 712/11422/17 є банком за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, судом першої інстанції враховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17 гс 19) дійшла висновку, що, враховуючи те, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «УКРІНКОМ», а відтак й ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав банку.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не підлягають до задоволення, оскільки в судовому засіданні не підтверджено, що заявник ПАТ «Українська інноваційна компанія» має статус банку за даними державної реєстрації та набув прав банку в установленому законом порядку, тому враховуючи принцип верховенства права, обов`язковість виконання судових рішень скарга не підлягає до задоволення, оскільки в іншому випадку стягувач буде невиправдано обмежений у праві на виконання судового рішення щодо стягнення з банку в особі ліквідатора коштів на погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення.

Стосовно посилання на те, що зазначення у спірній постанові про відкриття виконавчого провадження резолютивної частини виконавчого документа "стягнення заборгованості у розмірі 71750,53грн." не відповідає резолютивній частині виконавчого листа та судового рішення "стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 липня 2016 року до 13 вересня 2017 року в сумі 59029 гривень 84 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5142 гривні 63 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 7578 грн. 06 коп.", суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження відомості про резолютивну частину виконавчого документа в цілому узгоджуються з відомостями, які зазначені у судовому рішенні та виконавчому листі по справі № 712/11422/17, оскільки 71 750,53 грн. є загальною сумою стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 01 липня 2016 року до 13 вересня 2017 року в сумі 59029 гривень 84 коп., компенсації за невикористану відпустку в сумі 5142 гривні 63 коп., компенсації за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 7578 грн. 06 коп.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення районним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерноготовариства «Українська інноваційна компанія» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на продовження процедури виведення з ринку публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» Караченцева Артема Юрійовича, залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 07 жовтня 2024 року.

Головуючий: О.М. Новіков

Судді: О.В. Карпенко

Л.І. Василенко