Постанова

від 30.09.2024 по справі 914/610/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р. Справа №914/610/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Буд-Варіант 1» (вх. суду від 31.05.2024 № 01-05/1556/24)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2024 (суддя О.Ю. Бортник)

у справі № 914/610/24

за позовом: Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич,

до відповідача: Приватного підприємства «Буд-Варіант 1», м. Львів,

про стягнення 10 503,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Буд - Варіант 1» про стягнення 10 503,50 грн заборгованості з яких: 8 294,02 грн основного боргу, 1 464,29 грн інфляційних витрат, 379,16 грн 3% річних та 366,03грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 25.04.2019 р., в частині своєчасної та повної оплати наданої послуги з централізованого водовідведення за період з листопада 2020 р. до січня 2024 р. в сумі 8294,02 грн.

На підставі п.4.6. Договору та ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення з відповідача 366,03 грн. пені, 1464,29 грн. інфляційних та 379,16 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2024 у справі № 914/610/24 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Буд-Варіант 1» на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області 8294,02 грн основного боргу, 33,7 грн пені, 1464,29 грн інфляційних витрат, 379,16 грн 3% річних та 2932,19 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд керувався тим, що послуга з централізованого водовідведення надається безперервно, а у матеріалах справи відсутні докази здійснення технічного припинення надання відповідачу послуг водовідведення чи фактичного виконання робіт з відключення будинку (приміщення) від послуги водовідведення, тому позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з листопада 2020 р. до січня 2024 р. в сумі 8294,02 грн обґрунтовані підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені в сумі 366,03 грн. за період з 21.08.2023 р. до 19.02.2024 р., то суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

Нормами ч. 1 ст. 231 ГК України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Пунктом 27 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 р. № 690 (в редакції від 05.07.2019 р.), передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послуги.

Виходячи з п.п. 24, 25 та 27 згаданих Правил, п. 4.4. Договору, суд першої інстанції вирішив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 33,7 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов`язань з 21.08.2023 р. до 19.02.2024 р. з оплати наданих у березні 2023 р. - лютому 2024 р. послуг (згідно з вимогами, зазначеними у розрахунку позовних вимог). У решта позовних вимог в частині стягнення пені відмовлено судом у зв`язку з необґрунтованістю.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Приватне підприємство «Буд-Варіант 1» звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у справі №914/610/24 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості та судових витрат.

Скаржник, зазначає, що звертався до позивача з листом про розірвання договору та посилався на п.12.2 укладеного договору, який стосується пролонгації договору на черговий однорічний термін.

Крім цього, на переконання апелянта, якщо позивач вважає, що договір має бути продовжений, то позивач і сьогодні не позбавлений права надіслати відповідачу новий проект такої угоди.

Також скаржник стверджує, відповідача немає земельної ділянки ні у власності, а ні в користуванні (оренді). Це підтверджується відповіддю Держгеокадастру №32-13- 0.172-293/121-18 від 20.04.2018р. на наш запит №74/04-18 від 16.04.2018р. та про що було повідомлено позивача нашим листом №74/04-18 від 27.04.2018р. (всі три листи додано в додатку).

Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2024 у справі № 914/610/24 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що 02 березня 2017 року відповідачу припинена послуга централізованого водопостачання шляхом опломбування вхідного вентеля діаметром 40мм, який розташований в підвальному приміщенні, тобто для припинення послуги з водопостачання шляхом опломбування вхідного вентеля відповідач надав доступ до підвального приміщення. Станом на сьогоднішній день плата за водопостачання не нараховується, претензій у сторін немає. Послуга централізованого водовідведення госпобутових стічних вод відповідно також не надається - плата не нараховується, претензій у сторін немає.

Однак, позивач вказує, що на природні явища, такі як дощ та сніг позивач впливу не має, тому послуга централізованого водовідведення дощових та снігових вод надається відповідачу по сьогоднішній день, оскільки відповідач не вчинив фактичних дій, які унеможливили б споживачу отримувати, а Водоканалу надавати послуги з централізованого водовідведення, яка надається відповідно до законодавства України безперервно.

Також, позивач стверджує, що відповідач де-юре вчинив дії щодо розірвання договору написав заяву про розірвання договору, а де-факто ні. Позивач фактично надалі надає послуги із збирання, транспортування та очищення дощових та снігових вод.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2024 справу № 914/610/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Буд-Варіант 1» (вх. суду від 31.05.2024 №01-05/1556/24) та ухвалено здійснювати розгляд справи № 914/610/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

25 квітня 2019 року між КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (Виконавець) та ПП «Буд-Варіант» (Споживач) укладено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов`язувався надавати відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідач зобов`язувався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки, і на умовах передбачених договором.

В п.3.1. Договору передбачено, що обсяг (норма споживання) наданих послуг з централізованого водопостачання 3660 м3 на рік, 305 м3 на місяць.

Обсяг (норма споживання) наданих послуг з централізованого водовідведення є сумою обсягу наданої споживачу виконавцем послуги з централізованого постачання холодної води та обсягу дощових та снігових вод: 1) Обсяг (норма споживання) наданої споживачу виконавцем послуги з централізованого водовідведення 3660 м3 на рік, 305 м3 на місяць; 2) Обсяг (норма споживання) дощових та талих вод 194 м3 на рік, 16 м3 на місяць.

У додатку № 3 до Договору сторони погодили, що загальна площа території об`єкта відповідача складає 0,1900 га.

Об`єм дощових та снігових вод з території підприємства, що потрапляють до централізованої комунальної системи водовідведення через каналізаційні колодязі, відповідач оплачує згідно додатку № 3 до Договору (п.4.7.Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунковим періодом вважається період з 25 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця.

Згідно з п. 4.4. Договору, відповідач отримує рахунок у позивача у день надання ним письмового звіту про фактичне водоспоживання та водовідведення. Споживач бере на себе зобов`язання проводити оплату за спожиту воду та скинуті стоки протягом 3-х календарних днів, з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 12.2. Договору, такий вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідності перегляду.

Відповідач направив позивачу лист № 5-03/21 від 23.03.2021р. про розірвання договору № 5043 від 25.04.2019р. на підставі п. 12.2. Договору, який отримано адресатом 24.03.2024 р. за вх. № 349.

Позивач листом № 1827 від 02.04.2021р повідомив відповідача про те, що договір не може бути скасовано, оскільки приміщення за адресою: м. Стебник, вул. Володимира Великого,12 а, належать відповідачу, відведення дощових та талих вод здійснюється безперервно. Припинення такого договору може відбутися після переукладення договору з іншим власником або користувачем приміщення та земельної ділянки.

Пунктом 12.3. Договору передбачено, що такий може бути розірваний достроково в односторонньому порядку без згоди будь-якої сторони у разі:

-відмови Споживача від користування послугами Виконавця (заява Споживача);

-зникнення потреби в отриманні послуги (не представлення протягом 6 місяців даних про кількість спожитої води та скинутих стоків);

-переходу права власності (користування) на орендоване приміщення та /або земельну ділянку споживача, до іншої особи;

-невиконання умов договору сторонами договору (розділ 4 Порядок розрахунків та оплата за спожиті послуги).

На думку позивача, він фактично надавав послуги з водовідведення, оскільки у відповідача є наявна роздільна каналізація; на колекторі госппобутової каналізації розташовано 8 (вісім) оглядових колодязів з люками, через які частина (20%) дощових та талих вод потрапляють в побутову каналізацію; послуга водовідведення надається цілодобово; протягом спірного періоду були наявні опади, що підтверджує інформація Львівського регіонального центру з гідрометеорології; відповідач не вчинив дій, не виконав фактичні роботи з відключення будинку (приміщення) від послуги водовідведення. Зазначене і слугувало підставою для звернення позивача до суду.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 ГК України).

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Між сторонами у справі 25 квітня 2019 року укладено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з додатками.

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» (2918-14) та «Про житлово-комунальні послуги» (1875-15).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з ст. 1 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Відповідно до п. 3 розділу I Правил приймання стічних вод до систем централізованого водопостачання, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, стічна вода вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), а також відведена із забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок атмосферних опадів.

Договір між сторонами був укладений, у тому числі й на підставі Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008р. за № 190, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції 07.10.2008 р. за № 936/15627 зі змінами.

Згідно з п. 1.1., 2.1. даних Правил в редакції, чинній на дату укладення Договору, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Скаржник наголошує на тому, що він скористався правом передбаченим п. 12.2 Договору, відповідно до якого Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідності перегляду.

Відповідач направив позивачу лист № 5-03/21 від 23.03.2021р. про розірвання договору № 5043 від 25.04.2019р. на підставі п. 12.2. Договору.

Проте, у п. 2.7. Договору сторони погодили, що у випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають з приводу централізованого водопостачання та водовідведення, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положеннями цього Договору. Сторони зобов`язуються керуватися вимогами цих нормативно-правових актів з дня набрання чинності незалежно від внесення змін до Договору.

На момент звернення відповідача з листом про розірвання договору діяли Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019р. № 690.

Згідно з п.п. 17 п. 37 цих Правил, споживач має право на розірвання договору про надання послуг за умови наявності такої сукупності обставин як: попередження про це виконавця не менш як за два місяці до дати його розірвання та допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання послуг.

Як встановлено судами, у матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані докази допуску позивача для здійснення технічного припинення надання послуг.

Позивач листом від 02.04.2021р повідомив відповідача про те, що договір не може бути скасовано, оскільки приміщення за адресою: м. Стебник, вул. Володимира Великого,12 а, належать відповідачу, відведення дощових та талих вод здійснюється безперервно. Припинення такого договору може відбутися після переукладення договору з іншим власником або користувачем приміщення та земельної ділянки.

Матеріали справи не містять та відповідач не надав доказів оскарження бездіяльності позивача щодо здійснення технічного припинення надання послуг.

Щодо тверджень скаржника про те, що у його власності не перебуває земельна ділянка за адресою: м. Стебник, вул. Володимира Великого,12 а, то суд зазначає таке.

На підтвердження вказаного, апелянт долучає відповідь Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №32-13- 0.172-293/121-18 від 20.04.2018, відповідно до якого, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повідомило директора ПП «Буд Варіант», що у нього відсутня будь-яка інформація щодо земельної ділянки за адресою: м. Стебник, вул. Володимира Великого,12 а.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржник не навів апеляційному суду обґрунтувань щодо неможливості подання листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що матеріали справи не містять технічного припинення надання послуг та відповідачем не надані докази оскарження бездіяльності позивача щодо нездійснення технічного від`єднання відповідача від мереж з метою припинення надання послуг, апеляційний господарський суд дійшов висновку про підставне задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8294,02 гривень основного боргу за період з листопада 2020 р. до січня 2024.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пунктом 27 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 р. № 690 (в редакції від 05.07.2019 р.), передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послуги.

Пунктом 4.4 Договору, передбачено, що споживач отримує рахунок у Виконавця у день надання ним письмового звіту про фактичне водоспоживання та водовідведення. Споживач бере на себе обов`язок проводити оплату за спожиту воду та скинуті стоки протягом 3-х календарних днів, з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця.

Враховуючи спірний період (з листопада 2020 р. до січня 2024), до позову додано розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат починаючи 3 01.12.2020 до 19.02.2024 .

З огляду на Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, п. 4.4 Договору, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 33,7 грн пені, 1464,29 грн інфляційних витрат, 379,16 грн 3% річних.

Щодо відмови судом першої інстанції у стягненні з відповідача пені в сумі 366,03 грн. за період з 21.08.2023 р. до 19.02.2024 р., то така знаходяться поза межами апеляційного перегляду в розумінні ч.4 ст. 269 ГПК України, колегія суддів під час розгляду справи не встановила порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права на момент ухвалення судового рішення місцевим господарським судом в частині відмови у задоволенні даної позовної вимоги, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2024 у справі № 914/610/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 1 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Буд-Варіант 1» (вх. суду від 31.05.2024 № 01-05/1556/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2024 у справі № 914/610/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддяС.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець