Постанова

від 01.10.2024 по справі 916/3435/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3435/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Димерлій А.О.

від Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області: Марціяш О.І.

від Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський комбікормовий завод №1: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський комбікормовий завод № 1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 про забезпечення позову, суддя в І інстанції Шаратов Ю.А., в м. Одесі

у справі №916/3435/24

за позовом: Керівника Доброславської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський комбікормовий завод №1

про стягнення 5 157 524,29 грн

В С Т А Н О В И В:

В липні 2024 року керівник Доброславської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський комбікормовий завод № 1» про стягнення заборгованості за Договором купівлі продажу від 23.12.2021 № 785 в розмірі 5 157 524,29 грн, з якої 4 137 688,31 грн сума основного боргу, 742 474,21 грн інфляційні втрати, 277 361,77 грн 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу від 23.12.2021 №785 щодо оплати Доброславській селищній раді Одеського району Одеської області.

Разом із позовною заявою Керівником Доброславської окружної прокуратури подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просив суд накласти арешт на грошові кошти, які належать ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» в межах суми позовних вимог в розмірі 5 157 524,29 грн.

Заява мотивована тим, що предметом позову є стягнення з Відповідача грошових коштів в сумі 5 157 524,29 грн на користь Доброславської селищної ради, якими ТОВ «Одеський комбікормовий завод №1», у випадку не накладення на них арешту, зможе у будь-який момент розпорядитись, що фактично призведе до непоновлення прав та інтересів позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 у справі №916/3435/24 заяву Керівника Доброславської окружної прокуратури про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Одеський комбікормовий завод № 1 у межах загальної суми позовних вимог у розмірі 5157524,29 грн., які знаходяться на будь-яких банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський комбікормовий завод № 1.

Суд вважав, що вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти боржника в межах позовних вимог є адекватним, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються.

19.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський комбікормовий завод №1 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій останнє просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 у справі №916/3435/24 скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що накладення арешту на грошові кошти товариства в межах 5 157 524,29 грн., призведе до неможливості здійснення видаткових операцій, оскільки на рахунку Відповідача така значна сума ніколи не накопичується, що фактично зупинить господарську діяльність товариства.

Зазначає, що в наслідок накладення арешту на грошові кошти Відповідача, останній не зможе сплачувати Доброславській селищній раді орендну плату за земельні ділянки, які знаходяться в користуванні товариства, яка повинна сплачуватись щомісячно, що призведе до втрат місцевого бюджету.

З урахуванням того, що на балансі товариства вартість лише основних засобів становить 44223391,51 грн, то прокурором не надано суду доказів наявності достатніх обгрунтованих припущень, що майно, яке є у відповідача на момент пред?явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Скаржник наголошує, що відповідач визнає позовні вимоги в частині сплати основної суми заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 4 137 688,31 грн та у своїх листах до Доброславської селищної ради підтверджували намір сплатити суму заборгованості тільки після закінчення в Україні військового стану. Відповідач не погоджується лише з нарахуванням 3% річних та інфляційних, оскільки товариство не змогло вчасно розрахуватися внаслідок наявності форс-мажорних обставин.

Також, Господарський суд не взяв до уваги, що за договором купівлі-продажу земельної ділянки №785 від 23.12.2021 року, право власності на неї переходить до Відповідача лише після повної сплати її вартості. Отже, на даний час, Відповідач не отримував земельну ділянку у власність; продовжує сплачувати Доброславській селищній раді орендну плату за користування вказаною ділянкою у 2022 році - 722 492,87 грн., у 2023 році - 768 145,23 грн та сплачено у 2024 році 454268,88 грн, а отже бюджету не нанесено будь-яких збитків.

Отже, на думку апелянта, прокурором не обґрунтовано припущення, що Відповідач має намір уникнути виконання рішення суду, у випадку його прийняття на користь Позивача, а Господарський суд Одеської області помилково дійшов до висновку, що вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту га грошові кошти боржника в межах позовних вимог є адекватним, тобто, співмірним відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу №916/3435/24 до розгляду на 01.10.2024 о 12:30.

В судовому засіданні 01.10.2024 представник Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області участі не приймав, про дату ,час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).

Предметом позову у цій справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський комбікормовий завод № 1» заборгованості за Договором купівлі продажу від 23.12.2021 № 785 в розмірі 5 157 524,29 грн., з якої 4 137 688,31 грн. сума основного боргу, 742 474,21 грн. інфляційні втрати, 277 361,77 грн. 3 % річних.

За твердженням позивача, 23.12.2021 між Доброславською селищною радою Одеського району Одеської області та ТОВ «Одеський комбікормовий завод №1» укладено договір №785 купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5122755100:02:001:0019 загальною площею 3,9655 га, у тому числі під будівлями та спорудами промислових підприємств - 3,9655 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, селище Доброслав, вулиця Садова, ділянка №95.

Згідно з п. 7 договору продаж земельної ділянки, за домовленістю сторін, вчиняється за 5 266 952,00 грн.

Як вказує позивач, за інформацією Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області від 01.05.2024 №03.1-15/01/879, на виконання договору №785

ТОВ «Одеський комбікормовий завод №1» в 2022 році здійснив частину платежу в сумі 129 263,69 грн.

Однак, в порушення п. 7 Договору, платежі були призупинені, в результаті чого виникла заборгованість, яка по теперішній час не погашена.

А тому, зважаючи на такі обставини, прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» в межах суми позовних вимог в розмірі 5 157 524,29 грн.

В обґрунтування необхідності вжиття вказаних заходів забезпечення позову, прокурор зазначив, що враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що предметом позову є стягнення з Відповідача грошових коштів в сумі 5 157 524,29 грн на користь Доброславської селищної ради, якими Відповідач, у випадку не накладення на них арешту, зможе у будь-який момент розпорядитись, що фактично призведене до непоновлення прав та інтересів позивача, наявні правові підстави для забезпечення судом позову.

Крім того, прокурор у заяві зазначив, що за дами офіційного сайту https://youcontrol.com.ua/contractor/?period=03.2024id=8266672tb=quarterly-financial-statements у ТОВ «Одеський комбікормовий завод №1» на рахунках в банках станом на початок 2024 року перебувало 2405000 грн, не здійснивши жодного платежу по зобов?язанню на користь Доброславської селищної ради, боржник розпорядився коштами на власний розсуд, у зв?язку із чим на початок березня 2024 року на рахунках боржника залишилось 247 тис. грн., що підтверджує умисне ухилення відповідача від виконання своїх зобов?язань за договором.

Отже, на переконання заявника невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, а саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача у разу задоволення позову та виконанню постановленого судового рішення, що повністю відповідає принципам Європейського суду.

Колегія суддів вважає, що заявлені заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Судова колегія звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі №910/8671/22.

Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Судова колегія наголошує, що у разі пред`явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду. Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти.

Також судова колегія зазначає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії.

Позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах ціни позову 5157524,29 грн, що є співмірним заявленим позовним вимогам.

Так, з єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2024 у справі №916/3435/24 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський комбікормовий завод №1 про заміну одного заходу забезпечення позову іншим від 27.08.2024 № 27/08 задоволено частково. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю Одеський комбікормовий завод № 1 відчужувати Цілісний майновий комплекс Комінтернівського комбікормового заводу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111192151227 загальною площею 5479,2 кв.м., який знаходиться за адресою Одеська область, смт. Доброслав, вул. Садова, 95.

Разом з цим, судова колегія зауважує, що суд апеляційної інстанції здійснює перегляд та надає оцінку щодо відповідності оскаржуваної ухвали нормам процесуального та матеріального права станом саме на момент її ухвалення.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, є законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що належать та знаходяться у нього, у межах ціни позову 5 157 524,29 грн.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 275 та ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав вірну оцінку доводам сторін, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення питання щодо відмови у забезпеченні позову.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 136, 137, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський комбікормовий завод № 1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 про забезпечення позову у справі №916/3435/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 у справі №916/3435/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддяА.І. Ярош

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська