Постанова

від 02.10.2024 по справі 916/2168/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2168/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від АТ «Херсонгаз» - Лук`янов О.В. в порядку самопредставництва

від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - адвокат Горбач А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства «Херсонгаз»

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 (складено та підписано 05.07.2024, суддя Бездоля Д.О.)

у справі №916/2168/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Акціонерного товариства «Херсонгаз»

за участю третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 135100614,28 грн

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2024 у цій справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України до Акціонерного товариства Херсонгаз задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 103459362,86 грн, пеню в сумі 11157804,67 грн, 3% річних в сумі 2361448,21 грн, інфляційні втрати в сумі 18121998,54 грн та судовий збір в сумі 868350,00 грн.

12.06.2024 позивачем подано до суду першої інстанції заяву в якій позивач просив суд ухвалити додаткове рішення у цій справі та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10808 євро.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 по справі №916/2168/22 стягнуто з Акціонерного товариства «Херсонгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» витрати на правничу допомогу в сумі 4676 Євро.

В мотивах оскаржуваного додаткового рішення суд першої інстанції зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, до складу таких витрат позивач включив витрати, необхідності понесення яких останнім не обґрунтована.

Крім цього, як зазначено судом першої інстанції, проаналізувавши зміст доказів, наданих позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд, встановив, що надані адвокатом послуги не відповідають критерію розумності їх розміру, виходячи з кількості витрачених адвокатом годин для надання відповідних послуг.

Відтак, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, визнав, що позивачем доведено надання правничої допомоги, яка обраховується в кількості 33,4 години, а отже, з урахуванням погодженого у договорі гонорару адвоката, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 4676 Євро, а в іншій частині відмовити.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 № 916/2168/22 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, у зв`язку з наступним.

Так за твердженням апелянта, судом першої інстанції не враховано таке:

- постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у цій справі було передано для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області, а не на новий розгляд чи розгляд спочатку;

- даному випадку, суд першої інстанції помилково ототожнює «сторону судового процесу (позивача)» та представника (адвоката), оскільки процесуальні вимоги щодо подання розрахунків сум судових витрат та за необхідності обґрунтування поважності причин неможливості до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, встановлені саме для сторони судового процесу, а не для представників (адвокатів);

- зміна адвокатів на будь-якій стадії судового процесу є беззаперечним правом позивача, але не може бути підставою для нівелювання та не виконання процесуальних вимог саме стороною судового процесу.

- позивачем разом з першою заявою по суті спору (у тому числі у всіх інших документах по суті, ані з моменту подання позову, ані з моменту укладення договору на надання правової допомоги з новими адвокатами) взагалі не подано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у досить тривалий період з 28.09.2023 (укладення договору з новими адвокатами) по 07.06.2024 (закінчення судових дебатів), що є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

- судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду, в яких чітко зазначено, що за наведених підстав суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення таких витрат у безальтернативному порядку, тобто у даному випадку не перебачено дискреції.

Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено її до розгляду на 02.10.2024.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити оскаржуване додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що ним на виконання вимог чинного процесуального законодавства протягом п`яти днів із дня ухвалення рішення було подано заяву про ухвалення додаткового рішення разом із відповідними доказами.

До того ж, за твердженням позивача, ним було подано заяву в якій вказано, що Оператор ГТС надасть докази витрат на правничу допомогу впродовж п`яти днів після вирішення спору в суді першої інстанції. Тобто, до закінчення судових дебатів позивачем виконано імперативні вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового засідання від 02.10.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду було надано до суду першої інстанції докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 46-49, т.5), 01.09.2023 між позивачем (далі замовник, товариство) та компанією Wikborg Rein Advokatfirma AS (далі виконавець) був укладений договір про надання адвокатських послуг № 4600008263, згідно з п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати наступні послуги: код ДК 021:2015:79110000-8 Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (адвокатські послуги), пов`язані із забезпеченням реалізації та захистом інтересів товариства під час здійснення господарської діяльності з управління газотранспортною системою України, наданні послуг із транспортування газу, співпраці із операторами суміжних газотранспортних систем та інших аспектах здійснення діяльності товариства, у тому числі в українських та іноземних державних органах та установах, в судах чи в міжнародних арбітражах, міжнародних організаціях, фінансових установах, а також у інших відносинах, що виникають із юридичними та фізичними особами в ході здійснення такої діяльності товариства.

Відповідно до п. 2.4. договору виконавець має право залучати за письмовою згодою замовника третіх осіб для виконання завдань замовника, залишаючись у повній мірі відповідальним за належне виконання цього договору. Залучення виконавцем третіх осіб до виконання завдань замовників відповідно до цього пункту 2.4. вважається таким, що здійснюється від імені та за дорученням замовника. Адвокатські послуги в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність надаються виконавцем із залученням адвокатів, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання.

Згідно з п. 3.2., 3.4., 3.5. договору виконавець щомісячно звітує за час, витрачений на надання послуг. Для цілей обліку кількості годин надання послуг за цим договором враховуються як години надання послуг безпосередньо виконавцем, так і третіми особами, залученими виконавцем для надання послуг за цим договором. Після попереднього погодження підписані виконавцем звіт, акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок на оплату надсилаються замовнику. Зазначені документи надаються виконавцем замовнику українською та англійського мовами та подаються рекомендованим (цінним) листом або вручаються під підпис уповноваженій особі замовника. Виконавець протягом 20 (двадцяти) робочих днів після отримання погодження від замовника, відповідно до п. 3.3. та 3.4. договору, зобов`язаний надати замовнику акт приймання-передачі наданих послуг у 2 (двох) примірниках стосовно послуг, що були надані у відповідному місяці, звіт та рахунок на оплату.

Відповідно до п. 4.3., 4.7. договору фактична сума гонорару виконавця та його співвиконавців розраховується на основі усередненої погодинної ставки, яка становить не більше 222 (двісті двадцять два) Євро за кожну годину надання послуг. Розрахунки за надані у звітному календарному місяці послуги здійснюються замовником не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг у звітному місяці шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 50-53, т.5), згідно з угодою від 28.09.2023 компанія Wikborg Rein Advokatfirma AS залучила Адвокатське об`єднання Юридична фірма ЕКВО до виконання послуг за вищевказаним договором, у тому числі: з представництва та захисту інтересів позивача в іноземних державних органах, судах та міжнародних арбітражах, включаючи здійснення всіх необхідних дій (подання позовної заяви, заяв, клопотань, відзивів та інших процесуальних документів) та підготовку документів, передбачених чинним законодавством та/або арбітражним регламентом, а також представництво інтересів на усних слуханнях; надання інших юридичних послуг, необхідних у процесі господарської діяльності позивача та під час представництва і захисту інтересів позивача у спорах із споживачами послуг ОГТСУ, суміжними операторами газотранспортної системи та іншими особами в українських судах та/або арбітражах. Вказаною угодою передбачено, що гонорар за роботу, виконану відповідно до цього письмового договору та обсягу інструкцій, викладених у Розділі 3, розраховується на основі середньої погодинної змішаної ставки, яка не повинна перевищувати 140 Євро за годину надання послуг. Погодинна ставка включає понесені Адвокатським об`єднанням витрати, в тому числі кур`єрські послуги, офісні витрати, візові збори, телефонні переговори, Інтернет, поштові послуги, ксерокопіювання та переклад (далі - технічні витрати). Витрати на відрядження, включаючи проживання працівників, пов`язані з наданням послуг (далі - витрати на відрядження), не є технічними витратами і щомісяця виставляються та оплачуються окремо, за умови надання Адвокатським об`єднанням копій відповідних документів, що підтверджують витрати на відрядження, як зазначено нижче. Цим договором-доручення передбачено, що Адвокатське об`єднання повинно скласти звіт, який містить детальний опис наданих послуг, інформацію про кошти, витрачені кожним працівником, залученим до виконання робіт за відповідним запитом, а також прізвища працівників, які надавали послуги (далі звіт). За умови попереднього схвалення звіту позивачем компанія взяла обов`язок надсилати рахунки Адвокатського об`єднання позивачу разом із власними щомісячними звітами та в подальшому оплачувати рахунки Адвокатського об`єднання після отримання оплати від позивача.

Далі, 28.05.2024 між позивачем та компанією Wikborg Rein Advokatfirma AS була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання адвокатських послуг від 01.09.2023 № 4600008263 (а.с. 54-55, т.5), згідно з якою Розділ 3 договору Порядок приймання послуг було доповнено пунктом 3.10. такого змісту: З метою реалізації права на відшкодування (розподіл) витрат на професійну правничу допомогу, яка надається замовнику виконавцем та/або третіми особами, залученими згідно пункту 2.4. договору, складається детальний опис робіт (наданих послуг з правничої допомоги) (далі - опис) для подання до суду після завершення розгляду справи у відповідній судовій інстанції. Детальний опис підписується виконавцем (а у разі залучення третьої особи відповідно до пункту 2.4. цього договору - також третьою особою) протягом 2 (двох) днів з дня ухвалення судом відповідного судового рішення, за результатами якого здійснюватиметься відшкодування (розподіл) витрат на правничу допомогу на користь замовника..

11.06.2024 компанія Wikborg Rein Advokatfirma AS та Адвокатське об`єднання Юридична фірма ЕКВО підписали детальний опис робіт (наданих послуг з правничої допомоги) за договором про надання адвокатських послуг від 01.09.2023 № 4600008263 та угодою про надання юридичних послуг від 28.09.2023 № 11003215101 (а.с. 56-59, т.5), яким останні підтвердили, що Адвокатське об`єднання надало професійну правничу допомогу позивачу у справі № 916/2168/22 відповідно до договору, угоди та заявки у період з 17 листопада 2023 року по 07 червня 2024 року в Господарському суді Одеської області за позовом позивача до відповідача про стягнення коштів та у Верховному Суді, у зв`язку з оскарженням ухвали Господарського суду Одеської області від 23 травня 2023 року про закриття провадження у справі та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 вересня 2023 року.

Відповідно до звіту обсяг допомоги включає в себе надання наступних послуг з визначення кількості витрачених годин:

1) підготовка клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 17 листопада 2023 року - 0,5 години;

2) подання клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 17 листопада 2023 року - 0,4 години;

3) підготовка клопотання про відкладення розгляду справи від 17 листопада 2023 року - 1,0 година;

4) подання клопотання про відкладення розгляду справи від 17 листопада 2023 року - 0,4 години;

5) підготовка до участі у судовому засіданні 20 листопада 2023 року - 2,5 години;

6) представництво Оператора ГТС у судовому засіданні 20 листопада 2023 року - 0,6 годин;

7) юридичний аналіз касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції про скасування ухвали про закриття провадження у справі - 4,1 година;

8) підготовка та подання до суду клопотання про відкладення розгляду справи від 06 грудня 2023 року 2,1 години;

9) юридичний аналіз питання щодо підстав для відступу від висновків Верховного Суду для підготовки відзиву на касаційну скаргу АТ Херсонгаз - 1,5 години;

10) підготовка відзиву на касаційну скаргу АТ Херсонгаз на постанову Південно- західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 - 14,6 годин;

11) подання до суду відзиву на касаційну скаргу АТ Херсонгаз на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 - 0,5 години;

12) підготовка до участі у судовому засіданні у Верховному Суді 19 грудня 2023 року - 2,2 години;

13) представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у Верховному Суді 19 грудня 2023 року - 2,5 години;

14) підготовка до участі у судовому засіданні у Верховному Суді 16 січня 2024 року - 2,0 години;

15) представництво інтересів Оператора ГТС у судовому засіданні у Верховному Суді 16 січня 2024 року - 1,3 години;

16) подання клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - 0,3 години;

17) підготовка до участі у судовому засіданні у справі 7 березня 2024 року - 2,6 годин;

18) представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі № 916/2168/22 7 березня 2024 року - 0,6 години;

19) юридичний аналіз письмових пояснень відповідача по справі від 12.03.2024 - 1,6 години;

20) підготовка письмових пояснень по справі від 18.03.2024 - 10,0 годин;

21) підготовка до судового засідання у справі 18 березня 2024 року - 2,1 години;

22) представництво Оператора ГТС у судовому засіданні 18 березня 2024 року - 0,4 години;

23) підготовка до участі у судовому засіданні 22 квітня 2024 року - 2,0 години;

24) представництво Оператора ГТС у судовому засіданні 22 квітня 2024 року - 0,7 годин;

25) підготовка письмових пояснень з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 30.04.2024 року - 15,6 годин;

26) подання письмових пояснень у справі щодо висновків Верховного Суду у справі № 910/10643/22 від 17.05.2024 - 0,3 години;

27) підготовка до участі в судовому засіданні у справі 21 травня 2024 року - 1,2 години;

28) підготовка клопотання про приєднання доказів (форм № 8в) до матеріалів справи - 1,0 година;

29) подання до суду клопотання про приєднання доказів (форм № 8в) до матеріалів справи від 27.05.2024 - 0,3 години;

30) підготовка до участі у судовому засіданні 30 травня 2024 року - 1,1 години;

31) представництво Оператора ГТС у судовому засіданні 30 травня 2024 року - 0,2 години;

32) підготовка до участі у судовому засіданні 07 червня 2024 року - 0,5 години;

33) представництво Оператора ГТС у судовому засіданні 07 червня 2024 року - 0,5 години.

Відповідно до звіту всього Адвокатським об`єднанням було витрачено 77,20 годин при наданні позивачу правової допомоги у цій справі, а вартість наданих послуг становить 10808,00 Євро виходячи зі ставки 140 Євро за 1 годину роботи об`єднання.

Отже, позивачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми встановлені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та усіх обставин, що мають значення (пункт 43 постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

З оскаржуваної додаткової постанови суду першої інстанції у цій справі вбачається, що місцевий господарськи суд детально проаналізував надані позивачем докази на обґрунтування суми понесених витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4676 Євро.

Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у цій справі суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах докази, встановивши на їх підставі відповідні фактичні обставини, з урахуванням критеріїв реальності, обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу, правильно застосував положення статей 126, 129 ГПК України, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга відповідача не містить доводів стосовно не погодження з висновками суду першої інстанції в цій частині (щодо відповідності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу критеріям реальності/розумності/співмірності/необхідності), а лише містить посилання на неподання позивачем разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, а також порушення позивачем строку звернення із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів після закінчення судових дебатів без обґрунтування поважності причин.

Разом з тим, розглянувши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони жодним чином наведених висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на таке.

Так з приводу посилання апелянта на те, що позивачем разом з першою заявою по суті спору не подано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що на його думку є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, колегія суддів зазначає таке.

Частинами першою, другою та третьою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Дійсно, як вбачається з наявних матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем у позовній заяві було зазначено про те, що ним буде понесено судові витрати лише на сплату судового збору, при цьому не було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Однак, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Такі висновки щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 31.03.2021 №916/2087/18, від 22.06.2023 у справі № 912/164/20, від 29.08.2023 у справі № 911/174/22, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, від 28.11.2023 у справі № 947/21726/20 та інші. Судова практика є сталою та послідовною.

Отже, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів даної справи, відповідач (апелянт) скористався своїм правом на подання заперечень щодо вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оцінка яким надана місцевим господарським судом, що підтверджує дотримання принципу змагальності та забезпечення можливості відповідачу висловити свої міркування щодо обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

При цьому, судова колегія відзначає, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається доводів стосовно того, що відповідач був позбавлений можливості висловити свої доводи щодо заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а матеріали справи навпаки містять заперечення на подану позивачем заяву про прийняття додаткового рішення.

З огляду на таке, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідні доводи не можуть бути підставою відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу.

Колегія суддів не приймає до уваги висновки Верховного Суду, які містять у постановах на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, оскільки у відповідних постановах питання можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу залежало від обґрунтованості і співмірності відповідних витрат, обсягу наданих до суду доказів на підтвердження здійснення таких витрат. Водночас, у зазначених скаржником постановах Верховного Суду відсутні висновки про те, що неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору має безумовним наслідком відмову у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Твердження апелянта про неподання доказів поважності причин на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів з посиланням на практику Верховного Суду (постанова у справі №285/5547/21 від 10.01.2024, постанова від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21) є такими, що ґрунтується на довільному тлумаченні відповідачем правових позицій Верховного Суду на свою користь, з огляду на наступне.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

Так, колегія суддів Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Правовою підставою для вказаного висновку слугувала частина 1 статті 246 ЦПК України, відповідно до якої якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. При цьому в справі №285/5547/21 докази, що підтверджують розмір судових витрат були сформовані до ухвалення рішення суду першої інстанції.

Проте, у справі яка наразі є предметом апеляційного перегляду застосовуються положення ч. 8 ст. 129 ГПК України, відповідно до яких докази судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. А отже, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

У справі №285/5547/21 висновки Верховного Суду про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на правову допомогу ґрунтуються на інших фактичних обставинах, які були встановлені судами, із застосуванням норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин, що розглядались місцевим господарським судом уданій справі, а тому доводи відповідача щодо подібності справ спростовуються обставинами останньої.

Як зазначено в оскаржуваному додатковому рішенні та не заперечується скаржником, у судовому засіданні 07.06.2024, за результатами якого ухвалено рішення по суті спору, представником позивача було зроблено заяву про подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі доказів на підтвердження понесення судових витрат у зв`язку з розглядом даної справи (витрат на професійну правничу допомогу адвоката) для їх розподілу.

В подальшому, а саме 12.06.2024 заява про розподіл судових витрат з вимогою стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи та доказами на їх підтвердження позивачем була направлена, як відповідачеві так й до суду першої інстанції, тобто в межах встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України строку.

При цьому, судова колегія зауважує, що відповідні докази на понесення судових витрат на правову (правничу) допомогу об`єктивно не могли бути надані позивачем до закінчення судових дебатів, оскільки детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом за договором укладеним з позивачем було складено та підписано сторонами лише 11.06.2024, тобто вже після прийняття Господарським судом рішення по суті від 07.06.2024.

До того ж, до вказаного опису робіт (наданих послуг) сторонами було включено представництво адвокатом інтересів позивача у Господарському суду Одеської області під час судового засідання від 07.06.2024.

Відповідно, наведене позбавляло позивача можливості подати суду докази понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, та тому такі докази були надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що доводи за апеляційною скаргою не спростовують висновків суду першої інстанції здійснених під час прийняття оскаржуваного додаткового рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 у справі №916/2168/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.10.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.