Постанова

від 02.10.2024 по справі 916/406/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/406/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від арбітражного керуючого: Коваленко І.А. особисто;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс": Никисла О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.06.2024 про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у ліквідаційні процедурі, прийняту суддею Райчевою С.І., м. Одеса, повний текст складено 19.06.2024,

у справі №916/406/20

за заявою: Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів"

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2024 у справі №916/406/20 (суддя Райчева С.І.), зокрема, затверджено звіт ліквідатора Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів". Затверджено ліквідаційний баланс Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів". Припинено юридичну особу - Дочірнє підприємство "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів". Закрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2024 у справі №916/406/20 затверджено звіти арбітражної керуючої Коваленко Ірини Анатоліївни про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражної керуючої у ліквідаційні процедурі Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів" за період з 08.02.2023р. по 12.06.2024р. на загальну суму 380 031, 70 грн., з яких 265 957, 88 грн. не оплачено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133) на користь арбітражної керуючої Коваленко Ірини Анатоліївни (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 13; РНОКПП НОМЕР_1 ) 81 196 (вісімдесят одна тисяча сто дев`яносто шість) грн. 94 коп., у рахунок оплати основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у процедурі ліквідації Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Квантум» (65033, м. Одеса, вул. Желябова, 3, код ЄДРПОУ 31068996) на користь арбітражної керуючої Коваленко Ірини Анатоліївни (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 13; РНОКПП НОМЕР_1 ) 167 260 (сто шістдесят сім тисяч двісті шістдесят) грн. 92 коп., у рахунок оплати основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у процедурі ліквідації Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, 15, кв.2; код ЄДРПОУ 31209468) на користь арбітражної керуючої Коваленко Ірини Анатоліївни (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 13; РНОКПП НОМЕР_1 ) 6 462 (шість тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 77 коп., у рахунок оплати основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у процедурі ліквідації Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів".

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь арбітражної керуючої Коваленко Ірини Анатоліївни (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 13; РНОКПП НОМЕР_1 ) 6 515 (шість тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 97 коп., у рахунок оплати основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у процедурі ліквідації Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів".

Стягнуто з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) на користь арбітражної керуючої Коваленко Ірини Анатоліївни (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 13; РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 521 (чотири тисячі двадцять одна) грн. 28 коп., у рахунок оплати основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у процедурі ліквідації Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів".

25.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.06.2024 про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у ліквідаційні процедурі, в якій останнє просить вказану ухвалу скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" грошових коштів у розмірі 81196,94 грн на користь арбітражного керуючої Коваленко І.А.

Зокрема, апелянт зазначає, що законодавчими актами не передбачено та не встановлено обов`язок сплати арбітражному керуючому грошової винагороди кредиторами за реєстром, пропорційно сумам визнаних кредиторських вимог, тоді коли встановлено відсутність у банкрута коштів та будь-яких майнових активів.

Додатково звертає увагу на те, що 30.01.2024, 07.06.2024 на засіданнях комітету кредиторів, виходячи зі змісту ст. 30 КузПБ, що відшкодування витрат ліквідаційної процедури та оплата послуг ліквідатора здійснюється за рахунок коштів від реалізації майна боржника, а не коштів кредиторів; створення фонду є правом, а не обов`язком кредиторів, одноголосно було прийнято рішення не створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Таким чином, було вирішено виплату грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатору здійснювати за рахунок коштів та майна боржника, а не за рахунок коштів кредиторів (оригінали протоколів від 30.01.2024, від 07.06.2024 знаходяться в матеріалах справи № 916/406/20).

При цьому суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки, в оскаржуваній ухвалі безпідставно посилається на протоколи зборів кредиторів, які відбулися 31.01.2024 та 10.06.2024, оскільки протоколи саме від 31.01.2024 та 10.06.2024 за участю комітету кредиторів не складалися та відсутні в матеріалах цієї справи. Таким чином, зазначені судом факти не відповідають дійсним обставинам справи.

Також апелянтом вказано про невірно здійснений арбітражним керуючим розрахунок щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс».

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий зазначає, зокрема, що ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.

При цьому, не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Арбітражний керуючий зазначає, що згідно з абзацом 7 статті 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов?язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу. У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Доводи скаржника, що суд першої інстанції, обгрунтовуючи свої висновки, в оскаржуваній ухвалі безпідставно посилається на протоколи зборів кредиторів, які відбулися 31.01.2024 та 10.06.2024, оскільки протоколи саме від 31.01.2024 та 10.06.2024 за участю комітету кредиторів не складалися та відсутні в матеріалах цієї справи, то вказане жодним чином не впливає на відповідність обставинам, оскільки кредиторами на засіданнях комітету кредиторів прийнято рішення про схвалення вищезазначених звітів арбітражної керуючої Коваленко І.А. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат. Технічні помилки зазначені в оскаржуваній ухвалі жодним чином не впливають на суть розгляду та затвердження звітів про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у ліквідаційні процедурі.

З огляду на те, що «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» просить скасувати Ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.06.2024 року (про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у ліквідаційні процедурі) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133) на користь арбітражної керуючої Коваленко Ірини Анатоліївни (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 13) 81 196 (вісімдесят одна тисяча сто дев?яносто шість) грн. 94 коп., у рахунок оплати основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у процедурі ліквідації Дочірнього підприємства «Житлосервіс» дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Одеський комбінат хлібопродуктів», а не Ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.06.2024 року (про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі №916/406/20), посилання на наявність заперечень учасників справи щодо затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі жодним чином не стосуються предмету оскарження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено розгляд даної справи на 10.09.2024 о 12:00 та в подальшому відкладено розгляд даної справи на 02.10.2024 о 15:20.

В судовому засіданні 02.10.2024 прийняли участь представник скаржника та арбітражний керуючий, інші учасники справи участі не приймали, про дату ,час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності інших представників учасників справи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, арбітражною керуючою Коваленко І.А. надано до господарського суду на затвердження звіти про нарахування та виплату грошової винагороди (т.17 а.с.1-96), здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у ліквідаційні процедурі Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів" за наступні періоди: з 08.02.2023 по 31.01.2024 на загальну суму 278 343, 70 грн, з яких: 236 657,14 грн - основна грошова винагорода, 41 686,56 грн - витрати; з 01.02.2024 по 12.06.2024 на загальну суму 101 670, 00 грн, з яких: 100 200, 00 грн - основна грошова винагорода, 1470 грн - витрати;

Арбітражною керуючою Коваленко І.А. визначено, що у ліквідаційні процедурі Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів" здійснено часткову оплату основної грошової винагороди арбітражній керуючій у розмірі 112 028,82 грн та відшкодовано витрати у розмірі 2027 грн.

Таким чином, за період з 08.02.2023 по 12.06.2024 виконання арбітражною керуючою Коваленко І.А. повноважень ліквідатора Банкрута у справі №916/406/20 розмір нарахованої основної грошової винагороди арбітражної керуючої складає 336 875,14 грн, розмір витрат, понесених арбітражною керуючою - 43 156,56 грн, несплачений залишок яких складає 224 846,32 грн - основна грошова винагорода та 41 129,56 грн - витрати.

Із даного звіту вбачається, що арбітражною керуючою розрахунок основної грошової винагороди здійснено виходячи із приписів ст. 30 КУзПБ, якою визначено мінімальний розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора у сумі не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

З протоколів зборів кредиторів вбачається, що кредиторами прийнято рішення про схвалення вищезазначених звітів арбітражної керуючої Коваленко І.А. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу приписів ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, звіти про нарахування грошової винагороди були належним чином доведені до відома кредиторів боржника та погоджені останнім.

Судова колегія відзначає, що звіт є правомірним, оскільки нарахування винагороди здійсненні з урахуванням приписів ст. 30 КУзПБ, у мінімально визначеному розмірі основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора.

З матеріалів справи вбачається, що скарги на дії/бездіяльність арбітражної керуючої Коваленко І.А. при виконанні нею повноважень ліквідатора у справі №916/406/20 до господарського суду не надходили.

Навпаки, наявні матеріали справи свідчать про те, що представник апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" був присутнім під час проведення засідань комітету кредиторів та жодних зауважень щодо роботи арбітражної керуючої, нарахованих сум основної грошової винагороди та витрат не висловлював, а комітетом кредиторів прийнято без жодних зауважень звіти арбітражної керуючої про нарахування основної грошової винагороди.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновком місцевого господарського суду щодо необхідності затвердження звіту арбітражної керуючої Коваленко І.А. про нарахування основної грошової винагороди та понесених витрат.

Щодо стягнення основної винагороди і витрат понесених арбітражною керуючою Коваленко І.А. з кредиторів, пропорційно визнаним судом кредиторським вимогам, колегія суддів зазначає таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що кредиторами Банкрута не прийнято рішення про створення фонд виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а у Банкрута відсутнє майно, за рахунок реалізації якого можливо здійснити виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражної керуючої.

Пункт 14.1.226. ст. 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".

Статтею 178 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи.

Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.

Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора, разом з тим Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 р. про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 р. ратифіковану Україною 10.08.1956 р., Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 р. ратифіковану Україною 05.10.2000 р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 р. тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 по справі №918/454/18).

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15).

Також суд зазначає, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Кодексу України з процедур банкрутства), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

При цьому, правомірним є покладення оплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі на кредиторів лише у зв`язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі №916/1503/17.

Так в межах даної справи судом першої інстанції було розглянуто та схвалено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, за результатами такого розгляду було встановлено відсутність у боржника будь-яких майнових активів (грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, тощо), за рахунок якого можливо було б здійснити й тому числі погашення основної грошової винагороди арбітражної керуючої та витрат понесених останньою під час ліквідаційної процедури.

Також, як свідчать наявні матеріали справи, кредитори не створювали фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

З огляду на таке, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо необхідності покладення оплати грошової винагороди та витрат арбітражної керуючої Коваленко І.А. за період виконання повноважень ліквідатора у справі на кредиторів, пропорційно задоволеним грошовим вимогами останніх.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта з приводу того, що положенням Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено покладення сплати винагороди арбітражного керуючого на кредитора, оскільки як вже було вказано вище, Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів, а тому у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів боржника, така оплата має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, що неодноразово підтверджено практикою Верхового Суду з цього питання.

Доводи скаржника, що суд першої інстанції безпідставно посилається на протоколи зборів кредиторів, які відбулися 31.01.2024 та 10.06.2024, оскільки протоколи саме від 31.01.2024 та 10.06.2024 за участю комітету кредиторів не складалися та відсутні в матеріалах цієї справи суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вказане жодним чином не впливає на відповідність обставинам, встановленим судом, незначні технічні описки в оскаржуваній ухвалі жодним чином не впливають на суть розгляду та затвердження звітів про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у ліквідаційні процедурі Дочірнього підприємства «Житлосервіс», як і не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника чи інших його активів та грошових коштів жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Щодо доводів апелянта про невірно здійснений арбітражним керуючим розрахунку щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», судова колегія зазначає таке.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 року визнано вимоги кредиторів Дочірнього підприємства «Житлосервіс» дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України «Одеський комбінат хлібопродуктів» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» з вимогами до боржника в сумі 86 248,23 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2021 визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до Дочірнього підприємства «Житлосервіс» в сумі 617 911, 26 грн. - основного боргу та 13 109,50 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області №916/406/20 від 23.10.2023 визнано поточні грошові вимоги перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до Дочірнього підприємства «Житлосервіс» у сумі 164 129,06 грн., що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 4 540, 00 грн. (судовий збір), що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2024 визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до Дочірнього підприємства «Житлосервіс» в сумі у сумі 89 531,26 грн, що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів.

Отже, оскільки суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог, тоді як загальний розмір визнаних судом грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до Дочірнього підприємства «Житлосервіс» складає саме 970 929,31 грн розрахунок стягнення основної грошової винагороди та відшкодування витрат з ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» в загальному розмірі 81 196,94 грн. є обгрунтованим, а тому й правомірно затверджений судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про невідповідність ухвали суду від 14.06.2024, якою було затверджено звіт ліквідатора та закрито провадження, то судова колегія зауважує, що скаржником оскаржується ухвала про затвердження винагороди ліквідатора. Останній не був обмежений правом на апеляційне оскарження ухвали про закриття провадження, однак не скористався таким правом. При цьому ухвалою суду першої інстанції від 14.06.2024, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у цій справі, було достеменно встановлено відсутність у боржника будь-яких майнових активів, які можливо було з спрямувати на погашення грошової винагороди та витрат арбітражної керуючої Коваленко І.А.

З огляду на таке, порушення наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також закриття провадження по справі.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 14.06.2024 про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у ліквідаційні процедурі у справі №916/406/20 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.06.2024 про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у ліквідаційні процедурі у справі №916/406/20 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.06.2024 у справі №916/406/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді О.Ю. Аленін

Н.М. Принцевська