Постанова

від 07.10.2024 по справі 916/4655/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4655/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 (складено та підписано 18.07.2024, суддя Погребна К.Ф.)

по справі №916/4655/23

за позовом Приватного підприємства БАУТЕХ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТМЕНТ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО

про стягнення 48 269 443 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО

до 1) Приватного підприємства БАУТЕХ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТМЕНТ

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство БАУТЕХ звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТМЕНТ та до Товариства з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО про стягнення 48 269 443 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 відкрито провадження у цій справі та призначено підготовче засідання на 04.12.2023.

12.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО звернулась до Господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Приватного підприємства БАУТЕХ та до Товариства з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТМЕНТ про визнання договорів недійсними.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2024 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №916/4655/23 за правилами загального позовного провадження.

Вподальшому судом першої інстанції розгляд справи у підготовчому засіданні неодноразово відкладався.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/4655/23 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 04.06.2024.

Разом з цим, після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, 15.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО було подано до суду першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме:

- копію конверту та роздруківку щодо дати отримання кореспонденції від ОСОБА_1 ;

- лист від ОСОБА_1 від 25.06.2024 з належним перекладом на українську мову;

- копію партнерського договору, укладеного 01.09.2018 між Сіготтом Скоттом та ОСОБА_2 з належним перекладом на українську мову;

- копію договору позики від 01.10.2018, укладеного між Сіготтом Скоттом та ОСОБА_2 з належним перекладом на українську мову;

- копію договору позики від 01.12.2018, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з належним перекладом на українську мову;

- копію договору позики від 01.04.2019, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з належним перекладом на українську мову;

- копію акту консолідації існуючої заборгованості від 15.05.2019, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з належним перекладом на українську мову;

- копію розписки про отримання грошових коштів від 10.05.2019, з належним перекладом на українську мову;

- копію вимоги від 01.06.2020, за підписом ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_1 з належним перекладом на українську мову;

- копію узагальнюючого акту звірення взаємних розрахунків від 05.2020, за підписом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з належним перекладом на українську мову;

- лист від ОСОБА_1 від 25.06.2024 (оригінал);

- копію партнерського договору, укладеного 01.09.2018 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , завірену директором «ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТАМЕНТИ» Сіготтом Скоттом;

- копію договору позики від 01.10.2018, укладеного між Сіготтом Скоттом та ОСОБА_2 , завірену Сіготтом Скоттом: директором «ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТАМЕНТИ»;

- копію договору позики від 01.04.2019, укладеного між Сіготтом Скоттом та ОСОБА_2 , завірену директором «ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТАМЕНТИ» Сіготтом Скоттом;

- копію акту консолідації існуючої заборгованості від 15.05.2019, укладеного між Сіготтом Скоттом та ОСОБА_2 , завірену директором «ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТАМЕНТИ» Сіготтом Скоттом;

- копію розписки про отримання грошових коштів від 10.05.2019, завірену директором «ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТАМЕНТИ» Сіготтом Скоттом;

- копію вимоги від 01.06.2020, за підписом ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_1 , завірену директором «ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТАМЕНТИ» Сіготтом Скоттом;

- копію узагальнюючого акту звірення взаємних розрахунків від 05.2020, за підписом ОСОБА_4 та Сіготта Скотта, завірену директором «ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТАМЕНТИ» Сіготтом Скоттом.

Також, у даному клопотанні Товариство з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО просило суд поновити строк на подання таких доказів.

В обґрунтування такого клопотання товариство зазначило, що 09.07.2024 на адресу представника ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» Медведєвої О.Г. надійшла кореспонденція від Сіготта Скотта з документами, які підтверджують, що відносини з приводу підписання договору підряду №14/12/18-01 від 14.12.2018, що укладений між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «БАУТЕХ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТАМЕНТИ», актів приймання виконаних робіт, акту звірки взаєморозрахунків станом на 10.08.2020 між ПП «БАУТЕХ» та ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТАМЕНТИ», це в першу чергу додаткове забезпечення зобов`язань, що виникли між саме фізичними особами: Сіготтом Скоттом та ОСОБА_2 .

Ці обставини, за твердженням відповідача за первісним позовом, мають безпосереднє відношення до повного та всебічного розгляду цієї справи.

Вказані додаткові докази, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО, не могли бути надані до суду представниками у встановлений ГПК України строк, з причин, що не залежали від товариства та його представників, оскільки ці документи були отримані тільки 09.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 по справі №916/4655/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ МІЛАНО в задоволенні клопотання від 15.07.2024р. за вх. №20707/24 про поновлення строку на долучення доказів.

В мотивах оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд зазначив, що закриваючи підготовче провадження по справі ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО повідомило суд про відсутність у нього клопотань та зазначило про можливість призначення справи до розгляду по суті. При цьому, не вказувало, що має намір подати докази, які наразі у нього відсутні та не зазначило, що ним вчиняються дії щодо пошуку особи в якій можуть бути відповідні докази.

До того ж, як зазначено місцевим господарським судом, листі від 25.06.2024, який підписаний Сіготтом Скоттом, є посилання на запит, який робили представники ТОВ Готель Мілано проте заявник ані під час закриття підготовче провадження, ані в першому судовому засіданні по суті в порядку ст. 207 ГПК не повідомив суд що ним робився відповідний запит на адресу Сіготта Скотта та він має намір подати документи у разі їх отримання від останнього.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання товариства від 15.07.2024 про поновлення строку на долучення доказів, поновити ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО строк на подання клопотання про залучення до матеріалів справи документів визначених в зазначеному клопотанні.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що винесена із порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Так, за твердженням апелянта:

- місцевим господарським судом застосовано формальний підхід до застосування процесуальних норм, в тому числі до застосування принципу змагальності сторін у господарському судочинстві;

- протягом всього строку розгляду справи, ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО вчинялись дії щодо пошуку нових доказів, які б підтверджували позицію товариства у цій справі;

- тільки в середині червня 2024, тобто після завершення підготовчого провадження у справі, вдалося розшукати Сіготта Скотта, який надав пояснення та додаткові докази, які додатково свідчать, що дійсно позовні вимоги, що заявлені до господарського суду Одеської області ПП «БАУТЕХ» до ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО АПАРТАМЕНТИ» та ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» по цій справі, безпосередньо стосуються його (Сіготта Скотта) як фізичної особи та ОСОБА_4 ;

- ці документи були дійсно отриманні представником ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» тільки 09.07.2024, вже після закриття підготовчого провадження, після їх отримання був забезпечений їх переклад на українську мову відповідно до вимог процесуального законодавства та разом з відповідними клопотаннями вони були передані до Господарського суду Одеської області;

- представник ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» на стадії закриття підготовчого провадження не міг абстрактно повідомляти суд, що ним вчиняються дії щодо пошуку особи в якій можуть бути відповідні докази, оскільки відповідно до вимог господарсько-процесуального законодавства потрібно вказувати конкретні докази, які могли бути додані до матеріалів справи, а на той час взагалі не було зрозуміло, чи вдасться знайти Сіготта Скотта, яка його позиція за справою, та які додаткові докази у нього є;

- ні на дату закриття підготовчого провадження по справі, ні на дату першого засідання по суті, представник ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» не міг надавати клопотання та інформацію, на які вказує Господарський суд Одеської області в оскаржуваній ухвалі через те, що представник ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» не мав такої інформації, не знав чи вдасться знайти Сіготта Скотта та чи є в нього додаткові докази;

- ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» з самого початку провадження по цій справі наголошує, що цей спір безпосередно стосується також фізичних осіб, та неповідомлення суд про докази, про які ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» нібито знало на стадії підготовчого провадження , або у першому засіданні при розгляді справи по суті, не збігається з правовою позицією ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО», та свідчіть про неможливість такого повідомлення через відсутність будь-якої інформації у представника ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» про такі можливі докази у вищеназваних стадіях судового процесу;

- таким чином, ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» саме з поважних причин пропустило строк для подання клопотання про залучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження по цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До суду апеляційної інстанції надійшли заперечення Приватного підприємства БАУТЕХ на апеляційну скаргу в яких останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач за первісним позовом зазначає, що оскільки строк для подання представником ТОВ «Готель Мілано» доказів по справі наразі сплив, а можливість поновлення такого строку на стадії розгляду справи по суті ГПК України не передбачена, немає підстав для задоволення клопотання ТОВ «Готель Мілано» про поновлення строку для подання доказів.

Посилання ТОВ «Готель Мілано» на те, що такі докази надійшли після закриття підготовчого провадження, на переконання позивача, не можуть бути враховані судом, оскільки у листі від 25.06.2024, який підписаний Сіготтом Скоттом , є посилання на запит, який робили представники ТОВ «Готель Мілано» та про який вони не повідомили суд у порядку ст. 207 ГПК України.

Також, на думку позивача за первісним позовом, неможливість подання таких доказів впродовж більше ніж 7 місяців розгляду справи на стадії підготовчого провадження є дуже спірним, оскільки: ??компанії відповідачі є пов`язаними особами, а саме ТОВ «Готель Мілано» є учасником ТОВ «Готель Мілано Апартаменти», ??представник ТОВ «Готель Мілано» має доступ до всіх архівних документів ТОВ «Готель Мілано Апартаменти», що не один раз було доведено подачею документів та обізнаністю представників ТОВ «Готель Мілано» у договорах, в яких приймало участь виключно ТОВ «Готель Мілано Апартаменти», представником ТОВ «Готель Мілано» вже подавалися документи, які були підписані фізичними особами Скоттом Сіготтом та ОСОБА_4 .

Все вищеперелічене, на переконання Приватного підприємства БАУТЕХ дає підстави зробити висновок, що представники ТОВ «Готель Мілано» мають контакти представників ТОВ «Готель Мілано Апартаменти» та, відповідно, директора цього ТОВ - Скотта Сіготта.

Позивач за первісним позовом також зазначає, що ані з клопотання представника ТОВ «Готель Мілано», ані з листа, що підписаний Сіготтом Скоттом не вбачається процесуальний статус підписанта листа. Немає ніяких доказів того, що Скотт Сіготт дійсно перебуває в ОАЕ на цей час. Немає ніяких доказів, що в конверті, який надійшов представникам ТОВ «Готель Мілано» знаходилися документи, які відповідач просить залучити до матеріалів справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач за первісним позовом скористався своїм правом на подання заперечень на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя статті 119 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом наведеної статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника з заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених Господарським процесуальним кодексом України часових рамках.

Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов`язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Колегія суддів наголошує на тому, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку у спосіб звернення до суду з заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.

Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Так, при встановлені наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання заяви має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Судова колегія зазначає, що у даному випадку, звертаючись до суду першої інстанції із клопотанням про поновлення строку на подання доказів, ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО в обґрунтування такого клопотання лише послалось на те, що такі докази не могли бути надані у межах строків визначених ГПК України, оскільки були отримані товариством тільки 09.07.2024, тобто після закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

Однак, на переконання суду першої інстанції, такі обставини не є об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО, з огляду на таке.

За приписами ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 4 ст. 80 ГПК України визначено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст. 80 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст. 80 ГПК України).

Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Так судова колегія зазначає, що у даному випадку, ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО у порушення приписів ст. 80 ГПК України не подало відповідні докази, які просило залучити до матеріалів справі у клопотання поданому до суду 15.07.2024, ані разом із відзивом на позовну заяву Приватного підприємства БАУТЕХ, ані разом з зустрічною позовною заявою.

Колегія суддів наголошує на тому, що за приписами ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За приписами ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, під час підготовчого засідання у цій справі, яке тривало більш ніж сім місяців, ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО не повідомляло суд першої інстанції про наявність відповідних доказів у інших осіб, а також про вжиття товариством передбачених чинним процесуальним законодавством дій задля їх отримання та подання до суду.

Також, наявними матеріалами справи підтверджується, та не заперечується апелянтом, що ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО не зверталось до Господарського суду Одеської області із відповідним клопотанням витребування доказів до суду першої інстанції.

Не зверталось ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО до місцевого господарського суду й з клопотанням про встановлення додаткового строку для подання доказів по справі.

На переконання суду апеляційної інстанції, лише у випадку добросовісного користування учасником справи процесуальними правами, зокрема повідомлення суду під час підготовчого засідання про наявність будь-яких доказів у інших осіб, вжиття заходів задля їх отримання, в чому полягає неможливість їх отримання та подання до суду у строки та порядку визначеному чинним процесуальним законодавством, останній має право на поновлення строку на подання відповідних доказів, якщо суд користуючись власними дискреційними повноваженнями, визначає такі обставини поважними для поновлення строку.

Втім, як вбачається з наявних матеріалів справи, ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО навпаки, не повідомляло під час підготовчого засідання про наявність доказів та вжиття заходів щодо їх отримання, а навпаки заявило про надання всіх наявних доказів та не заперечувало проти переходу до розгляду справи по суті.

Зокрема, як вбачається з протоколу судового засідання Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 по цій справі, судом першої інстанції ставилось питання присутнім у засіданні учасникам справи, у тому числі й представнику ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО питання щодо надання усіх доказів по справі та наявності/відсутності будь-яких заяв, клопотань тощо.

На відповідне запитання суду, представник ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО повідомив, що не має жодних заяв, клопотань, а також зазначив про надання всіх наявних доказів по справі.

Отже ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО під час розгляду справи у суді першої інстанції не заявляло ані про наявність будь-яких додаткових доказів, необхідність їх отримання (витребування), ані про наміри надання таких доказів до суду.

Слід також наголосити на тому, що докази, які ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО просить залучити до справи, за твердженням товариства, були отримані на запит його представника, однак як свідчать наявні матеріали справи, під час розгляду справи у підготовчому засіданні, представник ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО не повідомляв суд ані про те, що ним робився відповідний запит з метою отримання доказів по справи, ані про те, що він має намір подати документи у разі їх отримання.

Не повідомлено ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО й коли саме було здійснено відповідний запит задля отримання доказів по справи, а саме до закриття підготовчого засідання по справі, або після і якщо такі дії були вчиненні після закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті, з яких причин, що не залежали від заявника, такий запит не міг бути здійснений під час підготовчого засідання.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне звернути увагу на тому, що підготовче засідання у цій справі тривало понад сім місяців, а представник ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО був достеменно обізнаний про розгляд цієї справи, оскільки приймав участь у судових засіданнях по справі та користуючись своїми процесуальними правами, надавав заяви по суті справи. У той самий час, як вже було наголошено вище, ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО не повідомило суд про здійснення відповідного запиту з метою отримання доказів по справі.

Колегія суддів зазначає, що процесуальний строк для падання доказів по справі, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи та спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте ТОВ ГОТЕЛЬ МІЛАНО не проявило необхідної добросовісності, старанності та, звертаючись з клопотанням про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, поза визначеним законом строком, не надало до суду переконливих доказів на підтвердження наявності у нього перешкод для реалізації права на подання таких доказів у законодавчо визначений строк, відтак несвоєчасне подання доказів по справі зумовлене лише волевиявленням самого відповідача, тобто має суб`єктивний характер, що не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Твердження апелянта про те, що в діях суду першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали проявився надмірний формалізм, на переконання судової колегії є безпідставними, адже порядок та строки подання доказів по справі в господарському процесі і дії господарського суду при подані таких доказів поза межами строку визначеного законом, врегульовані Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку з чим суд діяв у порядку, встановленому чинним процесуальним законом. Водночас скаржник, як учасник справи, знав про встановлені строки, знав або/та мав знати, які процесуальні дії він міг вчинити для здійснення ефективного захисту своїх прав та інтересів в межах даної справи або для продовження/поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних дій.

З огляду на таке, порушення наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність висновку місцевого господарського суду щодо необхідності відмову у поновленні строку на подання доказів по справі.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 у справі №916/4655/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання даного судового рішення є 07.10.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.