Постанова

від 07.10.2024 по справі 922/1444/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/1444/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О.,

суддя Мартюхіна Н.О.,

без участі представників сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (вх.№1900Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Трофімовим І.В., у справі №922/1444/24

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м. Харків,

до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" в особі Філії "Балаклійський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків,

про стягнення 181 422, 27грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" в особі Філії "Балаклійський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу №094203CF59FP016 від 01.01.2016 за період березень 2022 року - лютий 2023 року у сумі 157 523, 55грн, 3% річних у розмірі 7 157, 09грн, інфляційних втрат у сумі 16 741, 63грн.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді судового збору.

Позовна заява обґрунтована виконанням позивачем своїх зобов`язань щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу згідно умов договору розподілу природного газу №094203CF59FP016 від 01.01.2016. В свою чергу, відповідачем не виконано зобов`язання за договором в частині оплати вартості величини річної замовленої потужності.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 позов задоволено; стягнуто з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" в особі Філії "Балаклійський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" заборгованість за договором розподілу природного газу №094203CF59FP016 від 01.01.2016 за період березень 2022 року - лютий 2023 року у сумі 157 523, 55грн, 3% річних у розмірі 7 157, 09грн, інфляційних втрат у сумі 16 741, 63грн, а також судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в період з березня 2022 року по лютий 2023 року позивачем були надані відповідачу послуги з розподілу природного газу, про що свідчать акти наданих послуг та акти приймання-передачі природного газу, які надіслані на адресу відповідача засобами поштового зв`язку.

Згідно з положеннями абзацу 3 пункту 10 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС, споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Разом із тим, як встановив місцевий господарський суд, доказів підписання або відмови від підписання актів наданих послуг матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом спірного періоду відповідач не розірвав договірні відносини з позивачем та не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що договір розподілу природного газу є розірваним, зміненим або про вилучення об`єкта споживача.

Враховуючи, що у справі встановлено наявність у відповідача обсягів споживання природного газу за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, фізичне підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась, місцевий господарський суд дійшов висновку про існування у відповідача обов`язку оплати вартості послуг з розподілу природного газу.

Щодо доводів відповідача про форс-мажорні обставини суд першої інстанції встановив, що умовами договору передбачено порядок повідомлення сторонами про настання форс-мажорних обставин. В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку, визначеного пунктом 10.3. Договору. Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від виконання обов`язку за договором місцевий господарський суд визнав безпідставними.

Перевіривши надані позивачем розрахунки місцевий господарський суд зазначив, що вимоги про 3% річних у розмірі 7 157, 09грн та інфляційних втрат у сумі 16 741, 63грн є законними, обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що надані позивачем за спірний період акти приймання-передачі взаємних розрахунків не підписані відповідачем та надіслані в той час, коли останній вже не здійснював свою господарську діяльність через повномасштабне російське вторгнення в Україну, що унеможливило надати заперечення до актів, у зв`язку з чим, вказані документи не є належними доказами.

Крім того, апелянт посилається на те, що в період з 02.03.2022 по 11.09.2022 м. Балаклія, де знаходиться філія підприємства відповідача, було окуповане; встановлена несправність обладнання відповідача, відтак, за твердженням апелянта, розподіл природного газу не міг відбуватися.

Також апелянт зазначає, що факт окупації території м. Балаклія Балаклійської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області є загальновідомим, тому не можна вважати безпідставним визнання цього факту як моменту настання форс-мажорних обставин, що передбачають звільнення від виконання обов`язку за договором.

Апелянт посилається на складний фінансовий стан підприємства та наявність значних збитків під час воєнного стану.

Разом з тим, як вказує апелянт, заборгованість з розподілу природного газу, що виникла після деокупації м. Балаклія в період з 12 вересня 2022 по лютий 2023 року, була сплачена в повній мірі, що підтверджується платіжними інструкціями №10380 від 20.11.2023, №10246 від 17.08.2023, а також №10145 від 31.05.2023; при цьому, АТ "Харківгаз" не заперечувало проти проведених відповідачем оплат заборгованості та просило врахувати цю обставину під час вирішення справи судом у відповіді на відзив, однак, суд першої інстанції зазначеного не зробив.

Крім того, апелянт вважає, що позивачем було порушено методику розрахунку інфляційних втрат.

До апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази в обґрунтування доводів складного фінансового стану підприємства відповідача і тієї обставини, що Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 у справі №922/1444/24; постановлено здійснити розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 у справі №922/1444/24 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 02.09.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 02.09.2024 для подання заяв і клопотань.

Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження вручені сторонам у справі у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої сторони є.

03.09.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що положеннями Кодексу ГРС та Типового договору визначено, що оплата за послуги розподілу природного газу у поточному році здійснюється споживачем, що не є побутовим, рівними частинами протягом року та не залежить від обсягів споживання природного газу в поточному місяці. Як вказує позивач, ним було надіслано відповідачу акти наданих послуг за березень 2022 року лютий 2023 року, однак, споживач не скористався своїм правом щодо відмови від підписання актів у передбачений законом спосіб.

Як вказує позивач, відповідачем не було надано належного доказу, який би засвідчив факт пошкодження об`єктів газопостачання відповідача та/або його внутрішньобудинкової системи газопостачання, що свідчило б про неможливість надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу та неможливість отримання такої послуги споживачем. На думку позивача, факт перебування в окупації, який підтверджується переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, також не свідчить про неможливість надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу та неможливість отримання споживачем такої послуги та не є достатньою підставою для звільнення від оплати заборгованості за надану послугу з розподілу природного газу.

Поряд з цим, позивач посилається на те, що відповідач з метою розірвання договірних відносин з АТ "Харківгаз" як Оператором ГРМ та припинення нарахування вартості послуги розподілу природного газу міг звернутись з відповідною письмовою заявою до АТ "Харківгаз", проте, не скористався таким правом.

При цьому, позивач не заперечує проти заявлених відповідачем проведених оплат заборгованості на суму 31 647, 94грн від 20.11.2023, 3 647, 14грн від 31.05.2-23, 729, 40грн від 17.08.2023, що, за твердженням позивача, було враховано судом першої інстанції під час вирішення справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду від 16.07.2024 залишити без змін.

Інших заяв і клопотань від учасників справи не надійшло.

Вирішуючи питання прийняття наданих апелянтом додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянт мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з відзивом на позов.

Як вбачається із апеляційної скарги, апелянт не наводить жодних обґрунтувань неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції.

Судова колегія зазначає, що положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Судова колегія наголошує, що усі докази мали бути подані сторонами до суду першої інстанції; належних та допустимих доказів та доводів неможливості подання до суду першої інстанції наданих апелянтом додаткових доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає надані апелянтом додаткові докази і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду скарги у порядку спрощеного провадження, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, а також доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 01 січня 2016 року Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Балаклійський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - споживач) було підписано заяву-приєднання №094203CF59FP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (далі - Заява) з Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (на момент укладання - Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (далі - АТ "Харківгаз", Оператор ГРМ).

Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (глава 1 розділу І Кодексу ГРС).

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділ VІ Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633,634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VІ Кодекс ГРС, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Підписанням Заяви відповідач приєднався до умов Типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 (далі - Договір).

АТ "Харківгаз" надавало послуги з розподілу природного газу споживачу по точці комерційного обліку, яка визначені Додатком №4 до Договору, який додається до заяви-приєднання, а саме: м. Балаклія, вул. Вторчерметівська, 3.

Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією врегульовані Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРС), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1379/27824, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" тощо.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає наступних суб`єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи; оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

АТ "Харківгаз" відповідно до норм чинного законодавства є Оператором газорозподільної системи, який до 01.07.2023 здійснював господарську діяльність з розподілу природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії, виданої згідно постанови НКРЕКП № 809 від 19.06.2017.

Відповідно до Кодексу ГРС, оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

У спірних правовідносинах відповідач згідно норм чинного законодавства має статус споживача природного газу (згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).

Відповідно до пункту 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРС, споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Згідно з пункту 2.1. Договору, Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Постановою НКРЕКП №2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРС (та до договору відповідно), згідно яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРС виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Пунктом 12.2. Договору передбачено, якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни.

Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього Договору змінами.

Відповідно до пункту 6.1. Договору (зі змінами), оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з пунктом 6.3. Договору, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРС.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року (згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС).

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Враховуючи умови Договору та норми Кодексу, було визначено плановий обсяг замовленої річної потужності споживача на 2022 рік, про що складено Акт №ХА00040674 приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 (копія акту міститься в матеріалах справи) та становить: 79 517, 40куб.м - величина річної замовленої потужності на 2022 рік, та, відповідно, 6 626, 45куб.м величина замовленої потужності на місяць.

Враховуючи умови Договору та норми Кодексу, було визначено плановий обсяг замовленої річної потужності споживача на 2023 рік, про що складено Акт №ХА00053736 приймання-передачі природного газу від 30.09.2022 (копія акту міститься в матеріалах справи) та становить: 3 665, 45куб.м - величина річної замовленої потужності на 2023 рік, та, відповідно, 305, 45куб.м величина замовленої потужності на місяць.

Відповідно до пункту 6.8. Договору, надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

На підставі вищевикладеного та умов Договору, АТ "Харківгаз" було складено акти наданих послуг:

- №ХАЯ82005990 від 31.03.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у березні 2022 року склав 6 626, 45куб.м, вартість наданих послуг складає 15 823, 97грн (в т.ч. ПДВ 2 637, 33грн);

- №ХАЯ82007662 від 30.04.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у квітні 2022 року склав 6 626, 45куб.м, вартість наданих послуг складає 15 823, 97грн (в т.ч. ПДВ 2 637, 33грн);

- №ХАЯ82009283 від 31.05.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у травні 2022 року склав 6 626, 45куб.м, вартість наданих послуг складає 15 823, 97грн (в т.ч. ПДВ 2 637, 33грн);

- №ХАЯ82010931 від 30.06.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у червні 2022 року склав 6 626, 45куб.м, вартість наданих послуг складає 15 823, 97грн (в т.ч. ПДВ 2 637, 33грн);

- №ХАЯ82012722 від 31.07.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у липні 2022 року склав 6 626, 45куб.м, вартість наданих послуг складає 15 823, 97грн (в т.ч. ПДВ 2 637, 33грн);

- №ХАЯ82014410 від 31.08.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у серпні 2022 року склав 6 626, 45куб.м, вартість наданих послуг складає 15 823, 97грн (в т.ч. ПДВ 2 637, 33грн);

- №ХАЯ82015855 від 30.09.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у вересні 2022 року склав 6 626, 45куб.м, вартість наданих послуг складає 15 823, 97грн (в т.ч. ПДВ 2 637, 33грн);

- №ХАЯ82017725 від 31.10.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у жовтні 2022 року склав 6 626, 45куб.м, вартість наданих послуг складає 15 823, 97грн (в т.ч. ПДВ 2 637, 33грн);

- №ХАЯ82019432 від 30.11.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у листопаді 2022 року склав 6 626, 45куб.м, вартість наданих послуг складає 15 823, 97грн (в т.ч. ПДВ 2 637, 33грн);

- №ХАЯ82021086 від 31.12.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у грудні 2022 року склав 6 626, 45куб.м, вартість наданих послуг складає 15 823, 97грн (в т.ч. ПДВ 2 637, 33грн);

- №ХАЯ70113 від 31.01.2023, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у січні 2023 року склав 305, 46куб.м, вартість наданих послуг складає 729, 43грн (в т.ч. ПДВ 121, 57грн);

- № ХАЯ70381 від 28.02.2023, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у лютому 2023 року склав 305, 46куб.м, вартість наданих послуг складає 729,43 грн (в т.ч. ПДВ 121, 57грн).

Станом на 28.02.2022 року у відповідача існувала переплата по договору, і з її урахуванням, загальна заборгованість відповідача за період з березня 2022 року по лютий 2023 року включно становить 157 523, 55грн.

Дані акти, претензії та досудові попередження направлено споживачу листами №610-Сл-9579-0822 від 15.08.2022 (92 768, 83грн), №610-Сл-11531-1022 від 07.10.2022 (124 416, 77грн), №610-Сл-14706-1222 від 06.12.2022 (140 240, 74грн) та №155 від 16.03.2023 (157 523, 55грн) (докази направлення: чеки, описи, накладні містяться в матеріалах справи).

Як встановлено судом першої інстанції, доказів підписання або відмови від підписання актів наданих послуг матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано.

Відповідно до пункту 6.6. Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Позивач зазначає, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 157 523, 55грн, а саме:

- з 01.09.2022 до моменту пред`явлення позову 92 768, 83грн.

- з 13.10.2022 до моменту пред`явлення позову 31 647, 94грн.

- з 10.12.2022 до моменту пред`явлення позову 15 823, 97грн.

- з 18.03.2023 до моменту пред`явлення позову 17 282, 81грн.

Таким чином, АТ "Харківгаз" у повному обсязі виконало свої зобов`язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу згідно умов договору розподілу природного газу №094203CF59FP016 від 01.01.2016.

В свою чергу, відповідачем не виконано зобов`язання за договором в частині оплати вартості величини річної замовленої потужності.

На теперішній час заборгованість відповідачем не погашена.

Порядок обмеження та припинення розподілу природного газу споживачам врегульований положеннями розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, згідно пункту 9.1 якого Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу, у тому числі у разі, зокрема: 3) подання Споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.

Аналогічна норма щодо підстави обмеження чи припинення розподілу природного газу закріплена в пункті 9.1 Договору.

Натомість, як встановив місцевий господарський суд, доказів звернення відповідача до позивача про припинення газопостачання як то передбачено умовами пункту 9.1. Договору матеріали справи також не містять.

Також жодних звернень щодо розірвання договору і не бажання отримувати послугу розподілу природного газу відповідач позивачу не надсилав.

Твердження представника відповідача про те, що підприємство в період тимчасової окупації м. Балаклія не здійснювало господарської діяльності також не підтверджені належними та допустимими доказами.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Предметом спору в цій справі є, зокрема матеріально-правова вимога АТ "Харківгаз" про стягнення з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" в особі Філії "Балаклійський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості за договором розподілу природного газу №094203CF59FP016 від 01.01.2016 за період березень 2022 року - лютий 2023 року у сумі 157 523, 55грн.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Відповідно до положень глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Тобто, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а рівними частинами протягом року.

Відтак, суд відхиляє доводи апелянта, що згідно складеного позивачем акту, об`єм розподіленого за вересень 2022 року природного газу складає 0, 00куб.м; зазначене не впливає на спірні правовідносини.

Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу з моменту його укладання (пункт 7 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС).

Умовами Договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивачем на адресу відповідача були надіслані акти наданих послуг та акти приймання-передачі природного газу в період з березня 2022 року по лютий 2023 року.

Разом із тим, доказів відмови від підписання актів наданих послуг матеріали справи не містять, і відповідачем до суду не надано.

На думку апелянта, надані позивачем за спірний період акти приймання-передачі взаємних розрахунків не є належними доказами, оскільки не підписані відповідачем та надіслані в той час, коли останній вже не здійснював свою господарську діяльність через повномасштабне російське вторгнення в Україну, що унеможливило надати заперечення до актів.

Однак, судова колегія не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки згідно матеріалів справи, акти та рахунки були надіслані позивачем на адресу відповідача - ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України": м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2.

Матеріали справи не містять доказів, що ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" через повномасштабне російське вторгнення в Україну не мало можливості надати заперечення до актів.

Відтак, надані позивачем акти є належними доказами на підтвердження приймання-передачі послуг з розподілу природного газу в період з березня 2022 року по лютий 2023 року.

Щодо доводів апелянта, що в період з 02.03.2022 по 11.09.2022 м. Балаклія, де знаходиться філія підприємства відповідача, було окуповане; встановлена несправність обладнання відповідача, відтак, за твердженням апелянта, розподіл природного газу не міг відбуватися, судова колегія зазначає таке.

По-перше, апелянт посилається на акт №14-П комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії рф від 31.03.2023, акт про стан асфальтно-бетонного заводу філії "Балаклійський РАД" від 12.09.2022, згідно яких виявлені часткові пошкодження, часткове розкомплектування вузлів та агрегатів асфальто-бетонного заводу, зокрема, газова форсунка в демонтованому вигляді, знята та знаходиться на території підприємства.

Проте, вказане не свідчить про неможливість надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу та неможливість отримання такої послуги споживачем у заявлений позивачем період.

У наданому апелянтом висновку експерта ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" №20125 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022220000000575 від 07.04.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, взагалі не йдеться про об`єкти газопостачання; вказаним висновком розраховано вартість заподіяної відповідачу шкоди в результаті обстрілу Філії "Балаклійський райавтодор" ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

По-друге, порядок обмеження та припинення розподілу природного газу споживачам врегульований положеннями розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, згідно пункту 9.1 якого Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу, у тому числі у разі, зокрема: 3) подання Споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.

Аналогічна норма щодо підстави обмеження чи припинення розподілу природного газу закріплена в пункті 9.1 Договору.

Проте, доказів звернення відповідача до позивача про припинення газопостачання у період з березня 2022 року по вересень 2022 року відповідно до пункту 9.1. Договору матеріали справи не містять; звернень щодо розірвання договору і не бажання отримувати послугу розподілу природного газу відповідач позивачу не надсилав.

Верховним Судом у постанові №914/3254/21 від 27.09.2022 сформульовано такий правовий висновок: "Припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від`єднання об`єкта споживача від цієї мережі та вилучення такого об`єкта, а заява про остаточне припинення користування природним газом і розірвання договору споживачем не подавалася, не звільняє споживача від договірного зобов`язання оплати вартості послуг з розподілу природного газу за вказаний період, оскільки саме механічне від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача".

У спірних правовідносинах апелянт не надав суду доказів механічного від`єднання об`єкта споживача від газорозподільної мережі та вилучення такого об`єкта.

Колегія суддів відзначає, що послуга з розподілу природного газу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів, а включає також цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, що буквально означає наявність технічної можливості у будь-який необхідний споживачу час скористатись можливістю розпочати газоспоживання.

Відповідачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень; факт забезпечення можливості цілодобового доступу позивача до газорозподільноїсистеми "Харківгаз" у період березень 2022 року лютий 2023 року відповідачем не спростовано.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на висновки судів у справах №905/1465/23 та №905/167/23, однак, судова колегія зазначає, що у вказаних справах було чітко встановлено обставину припинення газопостачання для споживача.

Так, у справі №905/1465/23 Верховним Судом зазначено таке: "Відповідно до акта про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за наявності) від 10.12.2021 Слов`янським УТГ у зв`язку з відсутністю відборів газу підприємством, припинено (обмежено) газопостачання ТОВ "Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів" та опломбовано шляхом встановлення заглушки на вхідній засувці вузла обліку газу…. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за заявою відповідача газопостачання припинено, заяв про його відновлення подано не було, відсутність газопостачання за спірний період не заперечується позивачем, у зв`язку з чим розподіл природного газу до межі належності об`єкта споживача не здійснювався".

А у справі №905/167/23 суд дійшов таких висновків: "У матеріалах справи сукупністю належних та допустимих доказів підтверджено, що у спірних правовідносинах у спірний період мало місце як відсутність самого розподілу природного газу до межі балансової належності відповідача, так і взагалі можливість (навіть гіпотетична) доступу відповідача до газорозподільної системи позивача в межах приєднаної потужності, оскільки у зв"язку з агресією російської федерації проти України відповідачем була зупинена господарська діяльність; позивачем 01.03.2022 було здійснено відключення об`єкта споживача від газопостачання за заявою останнього та опломбовано вхідну та вихідну засувки в шафі на межі балансової належності відповідача; відповідачем демонтовано фрагмент газорозподільної труби із закріпленим на ній лічильником, що призвело до механічного роз"єднання труби; за заявою відповідача Оператором ГТС було заблоковано EIC-код споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС та на цей Код не заводилося номінацій".

Згідно з пунктом 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Однак, у даній справі №922/1444/24 відповідачем доказів відключення його об`єкта від газорозподільної системи позивача не надано, як і не надано доказів розірвання Договору.

Щодо доводів апелянта, що факт окупації території м. Балаклія Балаклійської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області є загальновідомим, тому не можна вважати безпідставним визнання цього факту як моменту настання форс-мажорних обставин, що передбачають звільнення від виконання обов`язку за договором, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору.

Але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Тобто, апелянт, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Апелянт таких належних та допустимих доказів суду не надав; використання листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України має супроводжуватися іншими доказами на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином. Крім того, вказаний лист не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

При цьому, відповідно до пункту 10.3. Договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Таким чином, умовами договору передбачено порядок повідомлення сторонами про настання форс-мажорних обставин

У свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку, визначеного пунктом 10.3. Договору.

Відтак посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від виконання обов`язку за договором є безпідставними.

Поряд з цим, форс-мажорні обставини є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому основного зобов`язання.

У даному ж випадку позивач просить стягнути основну заборгованість за Договором та 3% річних і інфляційні за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, що не є відповідальністю за невиконання зобов`язання у розумінні статей 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України.

Оплата споживачем отриманих послуг є не відповідальністю у розумінні цивільного законодавства України, а виконанням своїх зобов`язань за Договором.

І у спірних правовідносинах апелянтом не доведено наявності правових підстав для звільнення від цього обов`язку перед позивачем.

Апелянт посилається на складний фінансовий стан підприємства та наявність значних збитків під час воєнного стану, однак, вказане не стосується спірних правовідносин.

Щодо доводів апелянта, що заборгованість з розподілу природного газу, що виникла після деокупації м. Балаклія в період з 12 вересня 2022 по лютий 2023 року, була сплачена в повній мірі, що підтверджується платіжними інструкціями №10380 від 20.11.2023, №10246 від 17.08.2023, а також №10145 від 31.05.2023, судова колегія зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач зазначає, що заборгованість відповідача станом на 28.02.2023 складає 157 523, 55грн.

Згідно рахунку на оплату №70381 від 15.03.2023, заборгованість відповідача становить 157 523, 55грн.

У досудовому попередженні від 16.03.2023 №155 позивач також вказав, що станом на 15.03.2023 заборгованість за послугу з розподілу природного газу за період з 01.02.2022 по 28.12.023 становить 157 523, 55грн.

Поряд з цим, відповідачем до матеріалів справи надано копію платіжної інструкції №10246 від 17.08.2023 на суму 729, 40грн, платіжну інструкцію №10380 від 20.11.2023 на суму 31 647, 94грн, а також платіжну інструкцію №10145 від 31.05.2023 на суму 3 647, 14грн.

У відповіді на відзив на позовну заяву, поданої суду першої інстанції, позивач зазначив, що не заперечує проти заявлених відповідачем проведених оплат заборгованості у вказаних сумах та просив зазначене врахувати під час вирішення спору.

Однак, як вбачається із наданих відповідачем копій платіжних доручень, в платіжній інструкції №10246 від 17.08.2023 у призначенні платежу зазначено: за червень згідно акту №БХ00001121 від 30.06.2023, такого акту в матеріалах справи немає, і спірний період у даній справі закінчується березнем 2023 року.

У платіжній інструкції №10380 від 20.11.2023 на суму 31 647, 94грн зазначено про оплату згідно рахунку №70571 від 20.11.2023, однак такого рахунку у матеріалах справи немає. І знову ж таки вказаний період у платіжній інструкції до спірного не відноситься.

У платіжній інструкції №10145 від 31.05.2023 на суму 3 647, 14грн зазначено про оплату згідно рахунку №4842 від 21.05.2023, однак такого рахунку у матеріалах справи немає. І знову ж таки вказаний період у платіжній інструкції до спірного не відноситься.

Відтак, відповідачем не доведено матеріалами справи про часткову оплату спірної заборгованості за Договором.

Поряд з цим, за наявності згоди позивача сторони не позбавлені права та можливості вирішити питання щодо розміру заборгованості шляхом переговорів і після вирішення справи судом.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що позивачем було порушено методику розрахунку інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про 3% річних у розмірі 7 157, 09грн та 16 741, 63грн інфляційних є арифметично вірними, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку апелянт суду не надав.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 у справі №922/1444/24 без змін.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 у справі №922/1444/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.О. Мартюхіна