Рішення

від 25.09.2024 по справі 902/544/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2024 р. Cправа № 902/544/24

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

За участю представників:

прокурор Оніщук О.А., службове посвідчення №078401 від 18.09.2023;

позивача Римський М.В., згідно витягу ЄДРЮОФОПтаГФ;

відповідача Панчук Б.М., згідно витягу ЄДРЮОФОПтаГФ;

третіх осіб не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, буд. 33, м. Вінниця, 21050) в інтересах держави в особі

Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027)

до: Агрономічної сільської ради (вул. Центральна, буд.12, с. Агрономічне, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23227)

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Національна академія аграрних наук України (вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 9, м. Київ, 01010)

Державне підприємство "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" (вул. Центральна (Мічуріна), буд. 1, с. Агрономічне, Вінницький р-н, Вінницька обл, 23227)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Агрономічної сільської ради з позовними вимогами: усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 площею 9,4637 га, скасувати державну реєстрацію права власності Агрономічної сільської ради та зобов`язати повернути у власність держави земельну ділянку.

Ухвалою суду від 10.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну академію аграрних наук України та Державне підприємство "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", підготовче засідання призначено на 10 червня 2024 року.

31.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

10.06.2024 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив, в якому спростовуються заперечення відповідача.

На визначену судом дату в судове засідання 10.06.2024 з`явився прокурор. Позивач, відповідач та треті особи правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 24.06.2024

Враховуючи неявку у судове засідання позивача, відповідача та третіх осіб, суд ухвалою від 12.06.2024 повідомив останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

20.06.2024 до суду від Державного підприємства "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

24.06.2024 від позивача до суду надійшли пояснення на позовну заяву, в якому останній не підтримує позовну заяву.

На визначену судом дату в судове засідання 24.06.2024 з`явились прокурор та представники позивача і відповідача. Треті особи правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 19.08.2024.

Враховуючи неявку у судове засідання третіх осіб, суд ухвалою від 25.06.2024 повідомив останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

14.08.2024 до суду від прокуратури надійшли пояснення в спростування пояснень позивача.

На визначену судом дату в судове засідання 19.08.2024 з`явились прокурор та представники позивача і відповідача. Треті особи правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої цивільної справи.

За наслідками судового засідання, суд протокольними ухвалами відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 11.09.2024.

Враховуючи неявку у судове засідання третіх осіб, суд ухвалою від 20.08.2024 повідомив останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату в судове засідання 11.09.2024 з`явились прокурор та представники позивача і відповідача. Треті особи правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались.

В судовому засіданні, суд протокольною ухвалою оголосив перерву з розгляду справи по суті до 25.09.2024.

Враховуючи неявку у судове засідання третіх осіб, суд ухвалою від 12.09.2024 повідомив останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

24.09.2024 до суду від третьої особи Національної академії аграрних наук України надійшли письмові пояснення в яких поміж іншого зазначено про не можливість направлення представника в судове засідання тому просить провести розгляд справи за відсутності представника.

На визначену судом дату в судове засідання з`явились прокурор та представники позивача і відповідача. Треті особи правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались, при цьому суд бере до уваги клопотання третіх осіб про розгляд справи за відсутності їх представників.

В судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники позивача та відповідача проти задоволення позову заперечили та просили суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.09.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В позовній заяві прокурор зазначає, що згідно державного акта на право постійного користування землею І-ВН №001263 від 05.04.1996 Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції Української академії аграрних наук надано у постійне користування 1229,6 га землі на території Агрономічної сільської ради.

Президентом УААН 12.02.2001 затверджено нову редакцію статуту юридичної особи (код ЄДРПОУ 00729267), згідно положень якого змінено найменування Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції на Вінницьку державну сільськогосподарську станцію. Також в п.1.6 статуту зазначено, що до складу станції входить дослідне господарство як структурний підрозділ без прав юридичної особи.

Відповідно до Указу Президента України «Про надання Українській академії аграрних наук статусу національної» №8/2010 від 06.01.2010, наказів Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України) «Про найменування установ, підприємств та організацій НААН України» від 07.09.2010 № 69 та Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції від 14.12.2010 № 1/5-47 змінено назву Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції (код ЄДРПОУ 00729267) на Вінницьку державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту кормів Національної академії аграрних наук України.

Президентом НААН України 09.10.2010 затверджено нову редакцію статуту Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України, про що державним реєстратором 17.12.2010 здійснено відповідний запис.

Згідно наказу НААН України від 24.05.2011 № 107 Вінницьку державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту кормів Національної академії аграрних наук України реорганізовано шляхом перетворення у державне підприємство «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів Національної академії аграрних наук України» (далі - ДП «НІТЦ ІК СГП НААН»).

У подальшому 13.10.2011 затверджено передавальний акт про передачу майна, де зазначено, що ДП «НІТЦ ІК СГП НААН» є правонаступником всіх зобов`язань Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ДП«НІТЦ ІК СГП НААН» (ЄДРПОУ 00729267) є правонаступником Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України.

Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2017 році розроблено землевпорядну документацію щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення та 28.02.2018 її зареєстровано у Державному земельному кадастрі.

10.04.2018 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 площею 20,8034 га.

Відповідно до поземельної книги земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 у 2019-2021 роках внесено виправлення відомостей про координати поворотних точок вказаної земельної ділянки, а саме 26.02.2019 - площа земельної ділянки не змінилась, 11.11.2019 - площу ділянки зменшено до 20,7434 га, 15.11.2019 - до 20,6834 га, 03.12.2019 - до 19,4834га, 13.12.2019 - до 18,3434 га, 02.01.2020 -до 18,2834 га, 09.01.2020 - до 18,2234 га, 10.02.2020 - до 17,8634 га, 18.02.2020 - до 17,7434 га, 16.03.2020 - до 17,6234 га, 06.04.2020 - до 17,5034 га, 26.05.2020 - до 17,2634 га, 03.06.2020 - до 17,1434 га, 22.09.2020 - до 16, 9034 га, 24.09.2020 - до 16,8433 га, 08.10.2020 - до 16, 4834 га, 13.10.2020 - до 16,1834 га, 21.10.2020 - до 16,0634 га, 01.03.2021 - до 15,9434 га, 31.03.2021- до 15,8834 га, 16.04.2021 - до 15,7634 га, 26.05.2021 - до 15,7034 га, 05.07.2021 - до 11,5634 га, 06.07.2021 - до 11,2034 га, 09.07.2021 - до 9,5834 га, 25.10.2021 - до 9,4634 га.

На земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 площею 9,4634 га 12.01.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності за Агрономічною сільською радою.

Підставою для державної реєстрації стала довідка Агрономічної сільської ради від 22.12.2021 №1846 про те, що у відповідності до п. 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 перейшла з державної в комунальну власність в силу закону.

На переконання прокурора вказана земельна ділянка не могла перейти з державної у комунальну власність в силу закону, оскільки використовується для забезпечення діяльності НААН України та перебуває у постійному користуванні ДП НІТЦІК СГП НААН. Наведене підтверджується листом Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та схемою розміщення земельної ділянки на території землекористування Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції, правонаступником якої є ДП НІТЦ ІК СГП НААН. Таким чином, на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 площею 9,4637 га незаконно зареєстровано право комунальної власності за Агрономічною сільською радою.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов`язання Агрономічної сільської ради усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою площею 9,4634 га і повернення її у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує зазначаючи наступне.

Вінницькій обласній державній сільськогосподарській станції на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263, зареєстрованого 05.04.1996 у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2, передано у постійне користування для сільськогосподарського використання на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницькій області земельну ділянку загальною площею 1229,6 га., однак, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034, не перебуває у постійному користуванні Державного підприємство «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів НААН», та не використовувалася державним підприємством для забезпечення діяльності НААН України, оскільки у період з 1998 року по 2012 рік відбулись наступні вилучення земельних ділянок, що перебували у користуванні Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції на підставі державного акту Серії І-ВН №001263:

- рішенням 20 сесії' 22 скликання Агрономічної сільської ради від 30.01.1998 року «Про передачу землі з Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції Агрономічній сільській раді», вилучено з користування станції 8,60 га, які введено в межі населеного пункту для жителів с. Агрономічне;

- рішенням 9 сесії 5 скликання Агрономічної сільської ради від 11.04.2007 року «Про вилучення земельної ділянки з користування ДП ДГ ВДСГДС та зарахування до земель запасу сільської ради» вилучено земельну ділянку площею 2,14 га, частину з яких передано пізніше в приватну власність;

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 07.11.2007 року №1928 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту» передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 23,63 га;

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 24.01.2008 року №93 «Про надання дозволу громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту» та дано дозвіл на розробку проекту орієнтовною площею 25,00 га. Проект землеустрою розроблено па площу 22,9951 га (частину масиву «Окружний);

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 07.11.2007 року №1928 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту» передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 20,3087 (частина масиву «Окружний»);

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 13.12.2007 року №2288 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту» передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 9,68 га (частину масиву «Окружний);

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 02.06.2008 року №947 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту» передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 48,70 га;

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 11.09.2008 року №1773 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту» передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 36,7 га;

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 25.01.2010 року №34 «Про передачу у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту» вилущено з постійного користування ДП (Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції інститут кормів УААН» земельні ділянки загальною площею 41,38 га та передано громадянам у приватну власність;

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 13.03.2010 року №333 «Про передачу у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту» вилучено з постійного користування ДП «Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції інститут кормів УААН» земельні ділянки загальною площею 3,0 га та передано громадянам у приватну власність;

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 11.02.2011 року №73 «Про передачу у власність земельних ділянок фізичним особам для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту» вилучено з постійного користування ДП «Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції інститут кормів УААН» земельні ділянки загальною площею 0,80 га та передано громадянам у приватну власність;

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 12.08.2011 року №842 «Про надання дозволу фізичній особі на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту» надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,22 га;

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 13.09.2011 року №986 «Про передачу у власність земельної ділянки фізичній особі для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту» вилучено з постійного користування ДП «Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції інститут кормів УААН» земельні ділянки загальною площею 1,6650 га та передано фізичній особі у приватну власність;

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 19.10.2011 року №1078 «Про передачу в оренду земельних ділянок фізичній особі для сінокосіння на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту» вилучено з постійного користування ДП «Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції інститут кормів УААН» земельні ділянки загальною площею 1,80 га;

- розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 27.11.2012 року №669 «Про надання в оренду земельної ділянки» вилучено з постійного користування ДП «Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції інститут кормів УААН» земельні ділянки загальною площею 0,5231 га.

На підставі викладеного за період з 1998 року по 2012 рік відбулись вилучення земельних ділянок, що перебували у користуванні Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції згідно державного акту Серії І-ВН №001263 на загальну площу більше ніж 222 га землі (усі вищеперераховані документи знаходяться у архівному відділі Вінницької районної військової адміністрації).

За твердженням відповідача, враховуючи той факт, що частина земельної ділянки, яка була передана у постійне користування Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції в подальшому передавалась у власність та користування інших осіб на підставі відповідних рішень органів влади, а на іншу частину - не посвідчувалось відповідне право постійного користування. Державний акт на право постійного користування землею Серії І-ВН №001263 підлягав поверненню до територіального органу Держкомзему як такий, що фактично втратив свою чинність. Тому державний акт на право постійного користування землею Серії І-ВН №001263 від 05.04.1996 року Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції, не посвідчує право постійного користування земельною ділянкою площею 1229,6 га, з моменту вилучення земельних ділянок. У зв`язку з цим державний акт на право постійного користування землею Серії І-ВН №001263 від 05.04.1996 року, став нечинним (втратив чинність) згідно Закону.

З приводу листа АП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 27.03.2024 №345, на підставі якого прокурор підтверджує перебування земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 у постійному користуванні державного підприємства, відповідач зазначає, що такий документ не є неналежним доказом та не заслуговує на увагу, оскільки у вказаному листі ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зазначається, що підприємством було встановлено, що згадана вище земельна ділянка, згідно даних Державного земельного кадастру, входить в території вказаного державного акту та відображена в картографічних матеріалах, що додаються, однак, в розумінні Закону України «Про землеустрій» інформаційний лист, не є документом, в основу якої покладені текстові та графічні матеріали, на підставі яких можливо встановити точне місце розташування земельних ділянок.

З огляду на викладене, відповідач звертає увагу суду на те, що з інформаційного листа 27.03.2024 №345, що наданий прокурором не можливо встановити, що спірна земельна ділянка дійсно входить до складу земель сільськогосподарського призначення Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів НААН». Інших доказів які підтверджували б перебуває спірної земельної ділянки в користуванні Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів НААН», або вказували про співпадіння (накладення) меж, контурів, кутів та координат спірної земельної ділянки із земельною ділянкою, що перебуває у користуванні Державного підприємства (схематичні зображення накладок, дані про площу накладки, її місцезнаходження тощо) прокурором до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що вказаний лист державного підприємства 27.03.2024 №345, є неналежним доказом та не може бути покладеним в основу судового рішення, тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив прокурор спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначає, що відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. При цьому п. 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності Цим Законом (що відбулося 01.01.2013 року), є дійсними. Таким чином право постійного користування ділянками, що не внесені до земельного кадастру, посвідчується державним актом від 05.04.1996. Наведене спростовує твердження Агрономічної сільської ради про належність ділянки до комунальної власності. Окрім того, вилучення частини земельної ділянки не припиняє право користування всією ділянкою та дію відповідного державного акта. Зміни меж земельної ділянки, на які посилається відповідач, повинні були бути відображені у державному акті від 05.04.1996 серії І-ВН №001263.

Крім того, прокурор наголошує, що станом на 28.02.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 зареєстрована саме як ділянка для користування сільськогосподарської науково-дослідної установи, тому посилання у відзиві на позовну заяву на вилучення спірної земельної ділянки з користування ДП НІТЦ ІК СГП НААН у період часу з 1998 по 2012 не відповідає дійсності. Жодних доказів про вилучення з користування ДП НІТЦ ІК СГП НААН земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 відповідачем надано не було.

В письмових поясненнях позивач зазначає, що позов прокурора є необґрунтованим та безпідставним, оскільки в матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази, які у свою чергу могли б підтверджувати наявність порушених прав та інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Вказана правова позиція Головного управління обґрунтована тим, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.04.2017 №2-4662/15-17-СГ надано дозвіл Вінницькому національному аграрному університету на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 24,60 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Агрономічної сільської ради Вінницького району, для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (код цільового призначення - 01.10).

Формування земельної ділянки з кадастровим номером: 0520680200:01:006:0034 площею 9,4637 було здійснено на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Вінницькому національному аграрному університету для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства від 2017 року.

Позивач звертає увагу суду, що відведення вказаної земельної ділянки відбувалося за рахунок вільних земель, що підтверджується Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 18.07.2017 року № 2873/82-17. Вказаний проект землеустрою на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області не надходив.

Водночас прокурором до вказаної позовної заяви не додано доказів наявності у ДП «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» права на земельні ділянки, які раніше до моменту реорганізації перебували у постійному користуванні Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України, згідно державного акта на право постійного користування серії 1-ВН № 001263, а вилучення земельних ділянок із постійного користування, що відбувалися протягом тривалого періоду часу свідчать про те, що державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263 станом на 2012 рік вже не відображав реальну площу земельних ділянок, які залишилися у користуванні Вінницької обласної державної сільськогосподарської станції, у зв`язку із чим на виконання пункту 4.18 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою затверджену наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 325 від 22.06.2009, вказаний державний акт підлягав поверненню до територіального органу Держкомзему.

Окрім того, наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області № 2-1813/15-14-СГ земельні ділянки з кадастровими номерами 0520680200:01:010:0030, 0520680200:01:010:0031, 0520680200:01:010:0032, 0520680200:01:010:0033 та 0520680200:01:007:0653, які входили в межі державного акта на право постійного користування землею серії 1-ВН № 001263, в порядку ст. 92 та 123 ЗК України були надані в постійне користування Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» як землі запасу за заявою даного підприємства. Таким чином, факт саме надання в постійне користування ДП "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" зазначених вище земельних ділянок підтверджує те, що вказані земельні ділянки не перебували раніше у користуванні державного підприємства, що спростовує твердження прокурора про перехід права постійного користування на земельні ділянки від Вінницької обласної державної сільськогосподарської станції до ДП "Науковий інноваційно- технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України".

Позивач звертає увагу суду, що до листа ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 345 від 27.03.2024 долучено абсолютно незрозумілий картографічний матеріал, оскільки на вказаній схемі відсутні координати, поворотні точки вказаної земельної ділянки, невідомо за допомогою якого програмного забезпечення було виготовлено вказану план-схему, чи вказане програмне забезпечення є ліцензованим, також невідомо чи сертифікованим інженером-землевпорядником виготовлено даний графічний матеріал, незрозуміло, які вихідні дані були використані при виготовлення вказаної схеми, та чи було здійснено виїзд на місцевість для проведення точних замірів розташування спірної земельної ділянки.

Окрім того позивач зазначає, що в розумінні Закону України «Про землеустрій» інформаційний лист та схема накладення земельної ділянки, не є документом, в основу якої покладені текстові та графічні матеріали, на підставі яких можливо встановити точне місце розташування земельних ділянок.

Також позивач акцентує, що 12.01.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Агрономічною сільською радою зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034, а тому належним способом захисту прав та інтересів держави в даному випадку має бути позовна вимога прокурора про випробовування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння (як стверджує прокурор), що узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що прокурором не надано належних доказів, які у свою чергу підтвердили б порушення прав та інтересів держави, а тому Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не підтримує вказаний позов Вінницької обласної прокуратури.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Підставою подання до суду даного позову є необхідність захисту інтересів держави, в основі яких, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі М І -1/99, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих, у даному випадку на охорону землі як національного багатства.

Відповідно до пунктів третього, четвертого, п`ятого рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру).

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 03.02.2015 №14 Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Виходячи із зазначених норм, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах виступає Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Тобто, компетентним органом є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Разом з тим, враховуючи те, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, самоусунулось від виконання покладених на нього повноважень щодо захисту порушених інтересів, зазначивши в листі від 29.04.2024 №0-2-0.6-3775/2-24, що підстав для звернення до суду не вбачається, однак на переконання прокурора земельна ділянка державної власності незаконно перейшла в комунальну власність, а уповноважений орган неналежно виконує свої повноваження у зв`язку з чим у Вінницької обласної прокуратури виникли підстави для захисту інтересів держави в суді.

У даному випадку підставою для представництва інтересів держави в суді шляхом подання позову стало неправомірне вибуття з державної власності земельної ділянки площею 9,4637 га, що у свою чергу призвело до заподіяння шкоди інтересам держави і прокурор правомірно звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частинами 1, 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 149 ЗК України (у редакції від 01.01.2022, станом на момент переходу земельної ділянки з державної в комунальну власність) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначається законом (рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005).

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.09.2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні. Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Як встановлено судом, Вінницькій обласній державній сільськогосподарській станції на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263, зареєстрованого 05.04.1996 у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2, передано у постійне користування для сільськогосподарського використання на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницькій області земельну ділянку загальною площею 1229,6 га.

Водночас Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.04.2017 № 2-4662/15-17-СГ надано дозвіл Вінницькому національному аграрному університету на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 24,60 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Агрономічної сільської ради Вінницького району, для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (код цільового призначення -01.10).

Формування земельної ділянки з кадастровим номером: 0520680200:01:006:0034 площею 9,4637 було здійснено на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Вінницькому національному аграрному університету для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства від 2017 року.

Відведення вказаної земельної ділянки відбувалося за рахунок вільних земель, що підтверджується Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 18.07.2017 року № 2873/82-17.

Однак на переконання прокурора вказана земельна ділянка не могла перейти з державної у комунальну власність в силу закону, оскільки використовується для забезпечення діяльності НААН України та перебуває у постійному користуванні ДП НІТЦІК СГП НААН. На підтвердження цього прокурором надано лист Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та схема розміщення земельної ділянки на території землекористування Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції, правонаступником якої є ДП НІТЦ ІК СГП НААН. З огляду на викладене на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 площею 9,4637 га незаконно зареєстровано право комунальної власності за Агрономічною сільською радою.

Обґрунтовуючи свою правову позицію на підтвердження позовних вимог, Прокурор керується листом Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та схема розміщення земельної ділянки на території землекористування Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції, правонаступником якої є ДП НІТЦ ІК СГП НААН.

Так, листом ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 345 від 27.03.2024, Вінницькій обласній прокуратурі було надано відповідь, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 згідно даних Державного земельного кадастру входить в територію згаданого державного акту та відображена в картографічних матеріалах, що додаються.

До вказаного листа долучено картографічний матеріал, однак на вказаній схемі відсутні координати, поворотні точки вказаної земельної ділянки, будь-яких позначок, позначень, відомостей, зокрема щодо джерела вирахування координат, програмного забезпечення, сертифікатів відповідальних за виконання Схеми осіб, документів та вихідних даних, на підставі яких було складено цю Схему, визначення похибки, тощо матеріали даної господарської справи не містять, як і не містять інших графічних матеріалів, зокрема, викопіювань з Публічної кадастрової карти, з проєкту встановлення адміністративних меж Ради, розмежування земельних ділянок та доказів щодо встановлення меж згідно державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263, з якого в проміжок часу з 1998 року по 2012 рік, відбулися вилучення земельних ділянок на користь фізичних та юридичних осіб.

Тобто, у даному разі, у наданих Прокурором доказах, на підтвердження своїх позовних вимог відсутні відомості щодо поворотних точок державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263 та спірної земельної ділянки, які по суті мали ідентифікувати їх розташування.

При цьому, будь-яких інших доказів на підтвердження розташування спірної земельної ділянки на землях ДП НІТЦ ІК СГП НААН, будь то актів обстеження спірної земельної ділянки; викопіювань з проєкту встановлення адміністративних меж Ради або Публічної кадастрової карти, які б підтверджували координати розташування спірної земельної ділянки, Прокурором суду не надано.

Крім того прокурором також не доведено, в тому числі не ініційовано в судовому порядку проведення судового експертного дослідження спірного питання, що станом на початок 2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:006:0034 площею 9,4634 га використовувалась для забезпечення діяльності НААН України та перебувала у постійному користуванні ДП НІТЦІК СГП НААН, як і не надано інших документів, що підтверджують її розташування в межах державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263.

Суд враховує, що частиною другою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Проте наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права (інтересу), але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав (інтересів) має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, захисту підлягає наявне законне і порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) такого права (інтересу) та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Суд виходить з того, що захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. При цьому, відсутність порушеного права (інтересу) встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (схожі за змістом висновки викладено в постанові Верховного Суду від 03.07.2024 у справі №916/5130/23).

Крім того, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Оскільки суд за наслідками оцінки наявних у справі доказів дійшов висновку про недоведеність Прокурором обставин накладення спірної земельної ділянки на землі в межах державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263 в задоволенні позову слід відмовити, позаяк відсутність порушеного права держави на захист якого подано позов є самостійною та достатньою підставою для відмови у ньому.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2776цс16 викладено правову позицію, відповідно до якої втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17.07.1997.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

При цьому, висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

З наведеного слідує, що встановлення порушення статті 1 Першого протоколу, виправданість втручання в право власності та надання відповідної компенсації напряму корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених прокурором в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у відповідності до ст. 129 ГПК України, залишаються за прокурором.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10-15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишити за прокурором.

3. Примірник повного судового рішення направити учасникам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та на зазначені в позовній заяві адреси електронної пошти: прокурора - 05prokvin@gmail.com , позивача - vinnytsia@land.gov.ua , відповідача - agronomichne826@gmail.com , третьої особи1 - prezid@naas.gov.ua , третьої особи2 - dp-nitc@i.ua .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 07 жовтня 2024 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи