Рішення

від 07.10.2024 по справі 904/3684/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3684/24

за позовом Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр Держпраці", м.Дніпро

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором підряду в розмірі 240 900, 24 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Криворізький експертно-технічний центр Держпраці" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості в розмірі 240 900,24 грн., з яких: 170 400,00 грн. основної заборгованості, 55 780,41 грн. пені, 5 148,89 грн. 3 % річних, 9 570,95 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором №0013/ВГ/63 від 12 січня 2023 року.

Ухвалою суду від 23.08.2024 року відкрито провадження у справі № 904/3684/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого навів свої доводи, зокрема, щодо неправильного визначення початку порушення виконання зобов`язання з оплати послуг за договором, ненадання доказів виставлення рахунків, на підставі яких має здійснюватися оплата по договору, а також здійснення розрахунку з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім того, заперечуючи проти позову Відповідач просив суд зменшити розмір пені, та відсотків річних на 90 % від заявлених сум.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2023 року між Позивачем (Виконавцем) та Відповідачем (Замовником) укладено договір № 0013/ВГ/63. (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених Договором надавати відповідно заявкам Замовника послуги з проведення експертизи: проектів на проведення розвідувальних, нарізних та очисних робіт в блоках (панелях); типових проектів ведення вибухових робіт; планів розвитку гірничих робіт та інших проектів шахт АТ Кривбасзалізрудком на відповідність НПАОП України, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи відповідно до умов договору.

Відповідно до. 2.1 Договору вартість робіт визначається згідно тарифів, діючих на момент виконання робіт. Розрахунок вартості робіт "Виконавцем" надається на кожну подану заявку окремо. Орієнтовно вартість робіт на момент укладання договору складає: Сума без ПДВ: 1 167 923,12 грн. ПДВ (20%): 233 584,63 грн. Загальна сума: 1 401 507,75 грн.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата виконаних робіт за Договором здійснюється Замовником протягом 10 календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, але не пізніше останнього числа місяця, в якому були виконані роботи, згідно рахунків, виданих Виконавцем у відповідності до наданих Замовником заявок.

Згідно умов пункту 3.1 Договору, у ході виконання експертизи на кожну подану заявку окремо сторони складають акт виконаних робіт, який Замовник зобов`язаний підписати та повернути Виконавцю протягом 7 банківських днів з дня його одержання, або в такий самий строк надати письмову обґрунтовану відмову з переліком недоліків, що підлягають усуненню. У випадку прийняття Виконавцем обґрунтованої відмови Замовника, недоліки усуваються за рахунок Виконавця протягом строку, додатково узгодженого сторонами.

Якщо Замовник протягом строку зазначеного у п. 3.1. Договору не повернув Виконавцю підписаний акт виконаних робіт або не надав обґрунтовану відмову від підписання акту з переліком недоліків, то акт виконаних робіт вважається таким, що повністю погоджений і затверджений Замовником без претензій, а роботи - виконані належним чином та прийняті Замовником у повному обсязі, та підлягають оплаті. (п. 3.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивачем були надані послуги з проведення експертизи на загальну суму 170 400,00 грн., що підтверджується актами прийняття здачі робіт від 15.05.2023, 17.07.2023, 24.07.2023, 11.09.2023, 06.10.2023 які підписані сторонами без зауважень (а.с.8-14, 17-20).

Відповідач за надані послуги не розказувався, у зв`язку з чим, Позивач вимагає стягнення відповідної суми боргу в судовому порядку.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості суду не надано.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення платежу, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми.

Згідно з розрахунком Позивача (а.с. 21, 22), загальний розмір пені, яка нарахована за кожним актом окремо, за період прострочення з 25.05.2023 року по 02.08.2024 року становить 55 780,41 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми матеріального закону, Позивач вимагає стягнення з Відповідача трьох процентів річних за період прострочення з 25.05.2023 року по 02.08.2024 року в сумі 5 148,89 грн., а також інфляційних втрат за період з червня 2023 року по червень 2024 року в розмірі 9570,95 грн.

При здійсненні розрахунку пені, відсотків річних та інфляційних втрат, датою прострочення платежу визначено одинадцятий робочий день від дати підписання актів приймання-здачі робіт.

Заперечуючи по суті заявлених позовних вимог, Відповідач стверджує, що виходячи з умов п. 2.2. Договору, зобов`язання з оплати наданих послуг мало бути виконано не пізніше останнього числа місяця, в якому були виконані роботи, в зв`язку з чим, в розрахунку пені, відсотків річних, неправильно визначено дату прострочення платежу.

Як вище встановлено судом, під час укладення договору сторонами погоджено здійснення оплати виконаних робіт (п. 2.2. Договору) протягом 10 календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, але не пізніше останнього числа місяця, в якому були виконані роботи, згідно рахунків, виданих Виконавцем у відповідності до наданих Замовником заявок.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

Аналіз змісту пункту 2.2 Договору №0013/ВГ63 свідчить про те, що правила встановленні статтею 213 ЦК України не дозволяють однозначно визначити зміст відповідних умови договору щодо строків здійснення оплати виконаних робіт.

Так, положення зазначеного пункту правочину, з одного боку визначають, що оплата виконаних робіт здійснюється Замовником протягом 10 календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт. З іншого боку, договір визначає строк здійснення оплати не пізніше останнього числа місяця, в якому були виконані роботи.

Отже, оскільки правила ст. 213 ЦК України не дають можливості визначити справжній зміст відповідних умов договору щодо строків виконання зобов`язань, слід застосувати тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справа №910/16011/17.

Таким чином, враховуючи те, що за доводами Відповідача, які не спростовані Позивачем під час розгляду справи, суперечливі умови п. 2.2. були включені до Договору саме Виконавцем (Позивачем), який запропонував відповідну редакцію, застосувавши принцип тлумачення contra proferentem, умови договору щодо строків здійснення оплати виконаних робіт слід тлумачити проти Позивача, а отже, оплата виконаних робіт має бути проведена Відповідачем не пізніше останнього числа місяця, в якому були виконані роботи.

Таким чином, розрахунок пені та відсотків річних має бути виконаний починаючи з першого числа наступного місяця в якому були виконані роботи.

Суд звертає увагу, що по актах приймання-здачі робіт від 11.09.2023, останній день оплати припадає на 30.09.2023 року, який є вихідним днем, а отже відповідно положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, оплата послуг за вказаними актами мала бути проведена не пізніше першого за ним робочого дня - 02.10.2023 року.

Крім того, суд зазначає, що частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Зважаючи на те, що Договір № 0013/ВГ від 12.1.2023 року не містить положень, що встановлюють інший строк для нарахування штрафних санкції, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з цим, суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 року, Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України було доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано 30.06.2023.

Враховуючи наведене, в частині прострочення сплати послуг за актами від 15.05.2023 року, строк оплати по яких настав 01.06.2023 року, встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України обмеження застосовуються з 01.07.2023 року. Щодо решти актів, по яких Відповідачем допущено прострочення, шестимісячний період за який нараховується пеня, починає свій перебіг з першого числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

З урахуванням наведеного, враховуючи тлумачення умов договору щодо строків здійснення оплати наданих послуг, зважаючи на положення ч. 6 ст. 232, п. 7 Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України, ст. 254 ЦК України, судом здійснено розрахунок пені, за яким розмір відповідних нарахувань склав суму 32 632,34 грн.

Розмір трьох процентів річних за відповідний період склав 5 041,24 грн. Визначення суми інфляційних втрат здійсненого арифметично правильно.

Заперечення Відповідача з посиланням на відсутність в матеріалах справи доказів надання рахунків, на підставі яких має здійснюватися оплата за виконані роботи, суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 було зазначено, що: "Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України".

Крім того, як убачається з матеріалів справи, Відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру пені та трьох процентів річних на 90%, яке мотивовано тим, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації у Відповідача були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту залізної руди на внутрішньому та зовнішньому ринках. Більш того, внаслідок агресії рф був фактично знищений ПРАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, який був основним та найбільшим споживачем залізорудної сировини виробництва Відповідача.

Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 року по справі № 908/2465/22 судом встановлено, що ПРАТ ММК ім. ІЛЛІЧА не виконало свої зобов`язання з оплати поставленого товару та визнані грошові вимоги Відповідача врозмірі 97 549 944,06 грн.. основного боргу, а також в розмірі 25 102 261,32 грн. неустойки. На даний час дані вимоги не є погашеними.

Споживачі на зовнішньому ринку також не виконують свої зобов`язання. Компанія ЛАМЕТ s.r.o. перед АТ Кривбасзалізрудком має заборгованість у розмірі 1 209 711,77 дол. США за поставлений товар, що підтверджується рішенням МКАС від 12.09.2023 року. На даний час заборгованість не погашена.

Через знищення основного ринку збуту, зниження чисельності працівників, які були безпосередньо задіяні у виробничому процесі - видобуванні залізної руди, запровадження комендантської години АТ Кривбасзалізрудком було вимушено знизити обсяги видобутку залізорудної сировини. Зазначені обставини підтверджується звітами про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2022-2023р.р.

Підприємство тривалий час працює в режимі скороченого робочого часу. У травні 2024 року був призупинений видобуток руди на 4 шахтах через відсутність попиту на залізорудну сировину та наявність великої кількості запасів руди на складах підприємства, що накопичились через відсутність попиту на залізну руду, що підтверджується звітом про виробництво промислової продукції за травень 2024 року.

Велика кількість працівників Відповідача були мобілізовані до лав ЗСУ. Так, станом на 27.08.2024 року кількість працівників, які служать у лавах ЗСУ - 1052 осіб, 55 осіб - загиблі, 39 - зниклі без вісті.

Відповідач має соціальні зобов`язання перед працівниками та, в певних випадках, перед членами їх сімей (виплата заробітної плати для працівників, збереження середнього заробітку для мобілізованих працівників до лав ЗСУ та до територіальної оборони, надання допомоги пораненим працівникам та членам сімей працівників, які загинули на фронті).

Відповідно до наказів по підприємству АТ Кривбасзалізрудком, незважаючи на зміни у законодавстві щодо виплати середнього заробітку працівникам військовослужбовцям ЗСУ, у 2023 році здійснювало виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги у розмірі середньої заробітної плати за останні 2 календарних місяці, які передували періоду увільнення від роботи в зв`язку із мобілізацією.

Також, відповідно до протоколу засідання Наглядової Ради № 43 від 13.04.2022 року було прийнято рішення про надання благодійної допомоги родинам воїнів працівників комбінату, які загинули за нашу Батьківщину, із розрахунку по 300 000,00 грн. на родину вже з вирахуванням податків.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причину) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Враховуючи те, що на момент укладення Договору повномасштабна агресія рф проти Україні вже тривала, ці обставини для сторін договору були загальновідомим фактом. Тож, здійснюючи господарську діяльність, сторони не були позбавлені змоги врахувати зазначені обставини та передбачити можливі ризики для себе. Натомість Відповідач прийнявши рішення про укладення договору на певних умовах, взяв на себе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків. Крім того, зважаючи на ступень виконання Відповідачем своїх зобов`язань, зокрема, відсутність жодних оплат по спірному договору, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 217 644,53 грн. з яких: 170 400,00 грн. основна заборгованість, 32 632,34 грн. пеня, 5 041,24 грн. 3 % річних, 9 570,95 грн. інфляційні втрати. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Під час звернення з даним позовом до суду, Позивачем сплачено судовий збір у сумі 7 402,48 грн., що перевищує загальну суму позову, за якою збір становить 3 613,50 грн.

З урахуванням наведеного, враховуючи приписи ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору, зайво сплачена Позивачем в розмірі 3 788,98 грн., підлягає поверненню з державного бюджету за заявою сторони, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 202, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Покровський район, вул. Симбірцева, 1-А ЄДРПОУ 00191307) на користь Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр Держпраці" (50042, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Миколи Світальського, буд. 1К ЄДРПОУ 31223828) 170 400,00 грн. заборгованості, 32 632, 34 грн. пені, 5 041,24 грн. 3 % річних, 9 570,95 грн. інфляційних втрат, 3 264,67 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ліпинський