Рішення

від 25.09.2024 по справі 904/2157/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2157/24За позовом Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА"

до Широкоступа Богдана Євгеновича

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

Позивача - Колесніченко Б.В.

Відповідача - Бохан С.О.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 302 817,64 грн. - основного боргу, 47 543,52 грн. - пені, 5 192,71 грн. - 3 % річних, 7 956,69 грн. - індексу інфляції, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору розробки програмного забезпечення від 17.11.2022 № 1ПЗ.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач посилається на рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.05.2024 у справі №914/2195/23, як на рішення судів, які є преюдиційними і не підлягають повторному доказуванню під час розгляду даної справи. Позовні вимоги ФОП Широкоступа Б.Є. у справі № 914/2195/23 полягали в тому, що останній просив стягнути з БО "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА" заборгованість за договором розробки програмного забезпечення № 1ПЗ від 17.11.2022 в сумі 102 171,94 грн. Таким чином, предметом судового розгляду у справі № 914/2195/23 є вимога ФОП Широкоступа Б.Є. щодо оплати вартості робіт по завершенню створення програмного забезпечення за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 в розмірі 87 734,25 грн., а також пені, 3 % річних та індексу інфляції, які випливають із суми основного боргу. Це підтверджується рішенням суду від 25.01.2024 у справі № 914/2195/23, в якому чітко зазначено: "Крім того, предметом даного спору є стягнення коштів за завершення робіт зі створення програмного забезпечення на підставі Акту №5 від 31.03.2023 та рахунку на оплату №5 від 31.03.2023.". Також, судовими рішеннями у справі № 914/2195/23 встановлені наступні факти: безпідставність заявлення позовних вимог щодо стягнення вартості робіт зі створення готового програмного забезпечення за період з 01.03.2023 по 31.03.2023. Щодо даного факту Відповідач не заперечує, але останній вважає, що це не створює преюдиції для прийняття рішення у даній справі, оскільки Позивач хоче повернути суми, які сплачені за Договором за роботи по створенню проміжної редакції програмного забезпечення, які виконані в період з 17.11.2022 по 28.02.2023; акти № 1 - 5 є по своїй суті проміжними актами виконання робіт. При цьому судами у справі № 914/2195/23 не досліджувалися факти надання чи не надання послуг розробки проміжних редакцій програмного забезпечення, виконання яких передбачене п. 5.2 Договору, а лише досліджувалося, чи дійсно розроблене готове Програмне забезпечення, виконання та порядок передачі якого передбачений ст. 2 Договору; суд не досліджував правову природу платежів за Договором, а лише процитував твердження представника БО "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА", який, не підтвердивши ніякими доказами, заявив в судовому засіданні, що всі платежі за Договором є авансовими. Однак, такі ознаки має лише перший платіж, в призначенні платежу якого зазначено: "виплата авансу за ІТ послуги…". Відповідач стверджує, що оскільки предметом спору в справі № 914/2195/23 є стягнення коштів за завершення робіт зі створення готового програмного забезпечення на підставі Акту № 5 від 31.03.2023, а предметом даного спору є повернення коштів, сплачених за розробку проміжної редакції програмного забезпечення за актами № 1-4 за період з 17.11.2022 по 28.02.2023, то рішення суддів у справі № 914/2195/23, не можуть братися судом до уваги, як такі, що є преюдиційними і не підлягають повторному доказуванню під час розгляду даної справи. Крім того, відповідно до п. 6.1.3 Договору "Сплата рахунку Виконавця здійснюється Замовником протягом 5 днів з дати підписання сторонами Акту про надання послуг". Факт, що Позивач отримував акти розробки проміжної редакції програмного забезпечення та прийняв їх без зауважень, підтверджується тим, що Позивач здійснив наступні оплати Відповідачу за Договором: 05.12.2022 на суму 39 893,02 грн. з призначенням платежу: "виплата авансу за ІТ послуги за договором від 17/11/2022 без ПДВ"; 30.12.2022 на суму 87 765,00 грн. з призначенням платежу: "Виплата за договором №1ПЗ за актом №1 без ПДВ"; 03.02.2023 на суму 87 395,74 грн. з призначенням платежу: "Оплата за послуги за січень 2023 без ПДВ"; 03.03.2023 на суму 87 764,64 грн. з призначенням платежу: "Плата заслуги згідно акту за лютий 2023. без ПДВ". Як видно з призначення платежів, авансовим платежем був лише перший платіж на суму 39 893,02 грн., решта платежів - це плата за вже надані послуги згідно актів. Оскільки докази оплати проміжної редакції програмного забезпечення додані до позовної заяви та містяться в матеріалах справи, то, незважаючи на те, що акти виконаних робіт не підписані обома сторонами, при вирішенні спору, суд вже не зобов`язаний досліджувати докази щодо фактичного виконання робіт підрядником. Щодо стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції, Відповідач зазначає, що при умові, якщо суд вважатиме правомірною вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача сплачених коштів за розробку проміжної редакції програмного забезпечення, то виходячи зі змісту Договору, за правовою природою укладений між сторонами Договір є договором комерційного кредиту, до якого застосовуються положення ст. 1054-1056 ЦК України, слід застосовувати п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України.

Від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що доводи Відповідача стосовно актів №1 - 4 та виконання робіт, спростовуються висновками судів викладеними у рішенні, у справі №914/2195/23, зокрема: "Докази скерування проміжних актів по етапах виконання робіт та підписання їх Замовником в матеріалах справи відсутні.". Відповідачем у даній справі не надано доказів направлення чи передачі Позивачеві актів №1 - 4. Аргумент Відповідача, що судами у справі №914/2195/23 не досліджувалися факти виконання робіт, передбачених актами №1 - 4, також спростовується висновками викладеними у рішенні суду, зокрема: "Основним аргументом Позивача є той факт, що ним начебто було завантажено всі роботи, які визначені в актах №1 - 5 на https://github.com/team4ua та https://www.map.wearehit.org/. Доказів підтверджуючих ці факти матеріали справи не містять.". Відповідачем зазначено, що платежі, які здійснені Позивачем, підтверджують факт, що послуги по розробці проміжних редакцій програмного забезпечення, передбачені п. 5.2 Договору, надані та визнані Позивачем, оскільки він здійснив їх оплату. Однак, підп. 6.1.1 Договору передбачено можливість авансування замовником робіт виконавця. Окрім того, Позивач вважає, за доцільне прийняти до уваги встановлений судами, у справі №914/2195/23, факт направлення Відповідачеві письмової відмови Замовника від прийняття робіт та підписання актів №1 - 4. Судами у вказаній справі зазначено "Як вже зазначалося, матеріали справи містять відмову від підписання актів приймання-передачі робіт із переліком зауважень, а відтак доводи позивача з посиланням на п.2.2 договору є необґрунтованими.". Посилання Відповідача на ст. 1212 ЦК України та правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 127/12240/22 від 17.04.2024, є безпідставними, оскільки Позивачем здійснені платежі на умовах п. 6.1 Договору, як аванс (попередня оплата) за роботу, яку Відповідач повинен виконати. Додатково, Позивач зазначає, що підп. 5.1.3 Договору сторони встановили, що у строк до 01.04.2023 Відповідач повинен виконати та передати Позивачеві роботи, передбачені договором. Пунктом 12.1 Договору сторони встановили строк дії договору до 31.12.2023. Тим же пунктом сторони узгодили, що будь-яка сторона має право припинити дію договору в односторонньому порядку шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні, при цьому, повідомлення про одностороннє припинення (розірвання) договору, повинно бути отримано іншою стороною не менше ніж за 1 один місяць. Дія договору вважається припиненою по закінченню 1 місяця з дня отримання іншою стороною відповідного повідомлення. Так, Позивач направив Відповідачеві листа № 300801 від 30.08.2023, в якому повідомив про втрату інтересу до виконання робіт та розірвання Договору, на умовах ст. 12 Договору та ч. 2 ст. 849 ЦК України, оскільки станом на 30.08.2023 Позивач не отримав роботи, які Відповідач зобов`язаний виконати до 01.04.2023. У наведеному листі Позивач повідомив Відповідачеві про розірвання Договору в момент спливу 1місяця з дати отримання Відповідачем зазначеного листа та висунуто вимогу про повернення коштів, отриманих Виконавцем за вказаним Договором, протягом 5 банківських днів з дати розірвання договору. Матеріалами справи підтверджено факт отримання Відповідачем повідомлення Позивача про розірвання Договору 11.09.2023.

17.06.2024 від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній виклав свою правову позицію, аналогічну т викладеній у відзиві.

За клопотаннями сторін, судові засідання проводилися в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.2022 сторони уклали Договір розробки програмного забезпечення № 1ПЗ (далі Договір), за підп. 1.1. якого на умовах цього Договору та положень Технічного завдання (додаток № 1 до цього Договору), Виконавець (Відповідач) прийняв на себе зобов`язання за оплату виконати роботи для Замовника (Позивача) з розробки програмного забезпечення, а Замовник прийняти результати робіт, які відповідають цьому Договору, та сплатити їх вартість.

Відповідно до розділу А Договору Договірні дефініції:

Технічне забезпечення - детальний перелік характеристик, функціоналу, можливостей та вимог до якості, висунуті до програмного забезпечення, а також мета та завдання, для яких призначене програмне забезпечення.

Програмне забезпечення - сукупність даних та команд, для функціонування електронно обчислювальних машин (ЕОМ) та інших комп`ютерних засобів з метою отримання певного результату, включаючи підготовчі матеріали, отримані в ході розробки програми для ЕОМ, що породжують нею аудіовізуальні зображення. Для мети цього договору під Програмним забезпеченням визнається продукт, який замовлений Замовником, відповідно до опису, що містить Технічне завдання.

Проміжна редакція Програмного забезпечення - чернеточні версії та об`єктного коду Програмного забезпечення та/або його окремих частин та компонентів, які надаються для проміжної оцінки та перевірки Замовником за результатом закінчення Виконавцем кожної окремої стадії роботи.

Після завершення робіт зі створення Програмного забезпечення Виконавець зобов`язаний повідомити Замовника про готовність Програмного забезпечення до приймання-передачі, а також передати готове програмне забезпечення в хмарному репозиторії Замовника: https://github.com/team4ua та в робочу версію продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/.

З моменту отримання цього повідомлення Замовник зобов`язаний провести тестування та перевірку Програмного забезпечення протягом розумного строку, але не більше 10 робочих днів від дня фактичного отримання копії Програмного забезпечення (п.2.1. Договору).

Виконавець розпочинає виконувати роботи, передбачені цим Договором, одразу після підписання цього Договору (підп. 5.1.1. Договору).

Термін виконання робіт та створення кожної проміжної редакції Програмного забезпечення становить 20 робочих днів в місяць, та додатково продовжується на етапі планування розробки нових модулів продукту (підп. 5.1.2. Договору).

Загальний термін виконання робіт, який включає в себе проміжну редакцію програмного забезпечення: до 01.04.2023 та додатково погоджується на стратегічному плануванні релізу програмного продукту (підп. 5.1.3. Договору).

Відповідно до підп. 5.2.1. Договору Замовник з моменту отримання повідомлення Виконавця про готовність проміжної редакції Програмного забезпечення зобов`язаний негайно провести його тестування та перевірку на предмет відповідності Технічному завданню та меті цього Договору.

Вказане тестування та перевірка здійснюється Замовником протягом розумного строку, однак не більше 10 робочих днів від дня отримання Замовником копії проміжної редакції Програмного забезпечення.

Під час проведення перевірки Замовник вправі задавати будь-які питання, пов`язані з функціонуванням та роботою проміжного Програмного забезпечення. У випадку відсутності у Замовника будь-яких зауважень та претензії до якості або роботи проміжного Програмного забезпечення, Замовник направляє Виконавцю письмове повідомлення про прийняття проміжної редакції Програмного забезпечення, а також, проміжний акт приймання-передачі результату робіт в 2 екземплярах, які повинні бути підписані Замовником (підп. 5.2.2. Договору).

У випадку якщо Замовник протягом строку, встановленого пп.. 5.2.1. Договору, не прийняв проміжну редакцію Програмного забезпечення та не повідомив Виконавця про будь-які зауваження або претензії, вважається, що у Замовника немає претензії та проміжна редакція Програмного забезпечення прийнята без зауважень з боку Замовника (підп. 5.2.5. Договору).

Згідно з підп. 5.2.6. Договору протягом 3 робочих днів з моменту отримання Виконавцем повідомлення про готовність прийняти проміжну редакцію Програмного забезпечення Виконавець зобов`язаний (1) підписати проміжний акт приймання-передачі виконаних робіт та один екземпляр направити Замовнику; та (2) продовжити виконувати роботи, згідно затвердженого графіку робіт (пп.. 5.1.3. Договору).

У випадку, якщо Замовник не затвердив проміжну редакцію програмного забезпечення та не повідомив Виконавця про будь-які претензії, Виконавець має право розірвати цей Договір, на умовах, встановлених цим Договором.

Відповідно до підп. 6.1.1. Договору за фактом виконання робіт Виконавець направляє Замовнику акт про надання послуг та рахунок.

При цьому, сторони узгодили, що оплата послуг Виконавця може бути здійснена шляхом перерахування Замовником суми погодженого авансу.

Рахунок має містити: загальний опис робіт, виконаних Виконавцем;

Акт про надання послуг, повинен включати: перелік наданих Послуг та період, коли вони надавались та супровідний опис роботи, що відображає виконану роботу, що містить погодинний облік часу, витраченого на роботу за цим Договором.

Сплата рахунку Виконавця здійснюється Замовником протягом 5 днів з дати підписання сторонами Акту про надання послуг (підп. 6.1.3. Договору).

За прострочення строків виконання робіт Виконавець сплачує на користь Замовника пені в розмірі 20 відсотків суми погодинної ставки Виконавця, визначеної цим Договором (п. 9.5. Договору).

Пунктом 12.1. Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності в момент його підписання сторонами та діє до 31.12.2023.

Будь-яка зі сторін має право припинити дію Договору в односторонньому порядку шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні. У такому повідомленні повинна бути вказана дата припинення дії Договору, при цьому саме повідомлення про одностороннє припинення дії Договору повинно бути отримано іншою стороною не менше, ніж за 1 місяць до дати припинення. Дія Договору буде вважатися припиненою з дати припинення, або, якщо повідомлення було отримане менше, ніж за 1 (один) місяць до дати припинення, по закінченню 1 (одного) місяця з дня отримання іншою стороною письмового повідомлення про намір в односторонньому порядку припинити дію Договору.

Відповідно до виписки по рахунку Відповідача, Позивач перерахував Відповідачеві 302 818,40 грн., зокрема: 05.12.2022 на суму 39 893,02 грн. з призначенням платежу "виплата авансу за ІТ послуги за Договором від 17.11.2022 без ПДВ", 30.12.2022 на суму 87 765,00 грн. з призначенням платежу " виплата за Договором № 1ПЗ за актом № 1 без ПДВ", 03.02.2023 на суму 87 395,74 грн. з призначенням платежу " оплата за послуги за січень 2023 без ПДВ", 06.03.2023 на суму 87 764,64 грн. з призначенням платежу "плата за послуги згідно акту за лютий 2023. без ПДВ".

11.04.2023 Відповідач направив Позивачеві Повідомлення про завершення зі створення програмного забезпечення від 11.04.2023, в якому пропонував вжити заходів по тестуванню та перевірці Програмного забезпечення, прийняти результати робіт, підписати додані акти приймання-передачі наданих послуг, та сплатити борг у розмірі 87 764,64 грн. До повідомлення додано Акти приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.11.2022 на суму 39 494,09 грн., № 2 від 30.12.2022 на суму 87 764,64 грн., № 3 від 31.01.2023 на суму 87 764,64 грн., № 4 від 28.02.2023 на суму 87 764,64 грн., № 5 від 31.03.2023 на суму 87 764,64 грн., рахунок на оплату № 5 від 31.03.2023 на суму 87 764,64 грн.

Позивач направив Відповідачеві вимогу № 29/04 від 27.04.2023 стосовно належного виконання умов Договору розробки програмного забезпечення від 17.11.22 № 1ПЗ, в якій зазначив, що враховуючи, що ФОП Широкоступ Б.Є. станом на 27.04.2023 не виконав умови Договору та порушив строки виконання робіт із створення програмного забезпечення, БО "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА" вимагає протягом 5 робочих днів з дати отримання даного листа, виконати належним чином умови Договору. Також Позивач відмовив у прийнятті робіт за Договором, підписанні отриманих актів та оплати рахунків, та повідомив, що у разі невиконання Відповідачем вимоги, Позивач залишає за собою право розірвати договір в односторонньому порядку та виставити вимогу щодо повернення авансу, сплаченого за Договором.

Відповідач надіслав відповідь на вимогу, в якій стверджував, що всі умови технічного завдання Виконавцем виконані, а готове програмне забезпечення передане згідно умов Договору. При цьому Відповідач запропонував мирне врегулювання даного спору, обговорити із Позивачем інший порядок передачі готового програмного забезпечення, але при умові фіксації зміненого порядку передачі готового програмного забезпечення в Договорі шляхом укладення додаткової угоди, підписаної сторонами Договору.

30.08.2023 Позивач направив Відповідачеві Повідомлення № 300801 від 30.08.2023 про розірвання Договору та повернення коштів, в якому зазначено, що оскільки станом на 30.08.2023 Позивач не отримав від Виконавця роботи, суттєве порушення строку виконання робіт, оцінюючи поведінку Виконавця відносно Замовника за Договором, Позивачем прийняте рішення про розірвання Договору в односторонньому порядку. Так, Договір розробки програмного забезпечення від 17.11.2023 № 1ПЗ вважається розірваним в односторонньому порядку зі спливу 1 місяця з дати отримання Відповідачем цього листа. У зв`язку з чим, Позивач вимагає повернення отриманих коштів за Договором розробки програмного забезпечення від 17.11.23 № 1ПЗ протягом 5 банківських днів з дати розірвання цього Договору.

Відповідно до даних веб-сайту "Укрпошта" 11.09.2023 Відповідач отримав повідомлення Позивача № 300801 від 30.08.2023.

За даними Позивача, зазначене повідомлення залишене Відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до БО "Благодійний фонд ТІМ4ЮА" про стягнення заборгованості у розмірі 102 171,94 грн. Предметом спору є стягнення коштів за завершення робіт зі створення програмного забезпечення на підставі Акту №5 від 31.03.2023 та рахунку на оплату №5 від 31.03.2023. Судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/2195/23.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2024 у справі № 914/2195/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.05.2024, в задоволені позову відмовлено.

На прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував 7 956,69 грн. - індексу інфляції за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року, 5 192,71 грн. - 3 % річних за період з 18.10.2023 по 13.05.2024.

За прострочення строків виконання робіт Позивач нарахував 47 543,52 грн. - пені за період з 18.10.2023 по 13.05.2024.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт оплати Позивачем авансового платежу, не виконання Відповідачем умов Договору, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язкуч.1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст. 837 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що:

1.Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд погоджується з Позивачем та не приймає позицію Відповідача.

Так, 17.11.2022 сторони уклали Договір розробки програмного забезпечення № 1ПЗ, за підп. 1.1. якого на умовах цього Договору та положень Технічного завдання (додаток № 1 до цього Договору), Виконавець прийняв на себе зобов`язання за оплату виконати роботи для Замовника з розробки програмного забезпечення, а Замовник прийняти результати робіт, які відповідають цьому Договору, та сплатити їх вартість.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що після завершення робіт зі створення Програмного забезпечення Виконавець зобов`язаний повідомити Замовника про готовність Програмного забезпечення до приймання-передачі, а також передати готове програмне забезпечення в хмарному репозиторії Замовника: https://github.com/team4ua та робочу версію продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/.

Відповідно до підп. 5.2.1. Договору Замовник з моменту отримання повідомлення Виконавця про готовність проміжної редакції Програмного забезпечення зобов`язаний негайно провести його тестування та перевірку на предмет відповідності Технічному завданню та меті цього Договору.

Технічним завданням до Договору передбачено створення програмного забезпечення із певними вимогами до нього, тобто певного програмного продукту.

Договором чітко визначено порядок поетапної передачі певних частин програмного забезпечення, приймання виконаних робіт, проведення тестування та перевірки виконаних робіт та підписання актів приймання-передачі, попереднє направлення Відповідачем повідомлення про готовність (виконання) робіт до приймання-передачі.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази своєчасного повідомлення про поетапну передачу обумовлених сторонами робіт, як і докази направлення Замовнику результатів робіт кожного етапу та відповідного проміжного акту приймання-передачі виконаних робіт.

Так само, Відповідач не спростував твердження Позивача про не одержання останнім готового програмного забезпечення обумовленого Договором. Але саме програмне забезпечення (сукупність даних та команд, для функціонування електронно обчислювальних машин (ЕОМ) та інших комп`ютерних засобів з метою отримання певного результату, включаючи підготовчі матеріали, отримані в ході розробки програми для ЕОМ, що породжують нею аудіовізуальні зображення. Для мети цього договору під Програмним забезпеченням визнається продукт, який замовлений Замовником, відповідно до опису, що містить Технічне завдання) Відповідач зобов`язався розробити і передати Позивачеві в обумовлений строк у певному порядку.

Твердження Відповідача про часткову оплату Позивачем виконаних робіт, як факту прийняття останнім проміжних редакцій Програмного забезпечення, є необґрунтованим, оскільки Договором передбачено, що оплата послуг Виконавця може бути здійснена шляхом перерахування Замовником суми погодженого авансу (підп. 6.1.1. Договору), а сплата рахунку Виконавця здійснюється Замовником протягом 5 днів з дати підписання сторонами Акту про надання послуг (підп. 6.1.3. Договору).

В матеріалах справи відсутні докази підписання актів про надання послуг, водночас, містися вимога Позивача стосовно належного виконання умов Договору розробки програмного забезпечення від 17.11.22 № 1 ПЗ, в якій останній відмовляє ФОП Широкоступу Б.Є. у прийнятті робіт за Договором, підписанні отриманих актів та оплати рахунків, оскільки останній порушив зобов`язання щодо строків виконання робіт і не передав результати робіт Позивачеві.

Суд також враховує, що після набрання чинності Законом від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" принцип "об`єктивної істини", який полягав в обов`язку суду з`ясовувати усі дійсні обставини, пов`язані зі спірними правовідносинами, починаючи 15.12.2017 виключений із ГПК України.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, в рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З урахуванням викладеного, надані Позивачем докази на підтвердження оплати авансових платежів, невиконання Відповідачем умов Договору, розірвання Договору розробки програмного забезпечення та неповернення Відповідачем авансових платежів є більш вірогідними, ніж докази надані Відповідачем, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 302 817,64 грн. підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки індексу інфляції та пені проведено правильно, за перерахунком суму 3 % річних за період з 18.10.2023 по 13.05.2024 становить - 5 192,65 грн.

У відзиві Відповідач заперечує нарахування пені, 3 % річних та індексу інфляції посилаючись на приписи п. 18 Перехідних положень ЦК України та зазначаючи, що при умові, якщо суд вважатиме правомірною вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача сплачених коштів за розробку проміжної редакції програмного забезпечення і знайде правові підстави для задоволення вимоги щодо стягнення основного боргу, то виходячи зі змісту Договору, за правовою природою укладений сторонами Договір є договором комерційного кредиту, до якого застосовуються положення статей 1054-1056 ЦК України, а саме: різновидом фірмового кредиту, коли аванс замовника виплачується виконавцю після підписання договору.

Так, суд бере до уваги, позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 27.09.2023 у справі № 904/2295/22, зокрема:

"Так, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (постанови від 10.10.2018 у справі № 910/10156/17 (пункт 34), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 78)).

При цьому в обох значеннях не йдеться про "користування" боржником коштами в юридичному значенні (яке можливо лише шляхом однократної сплати коштів, до того ж і визначати кошти як чужі чи свої в таких випадках неможливо).

Тому Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності розрізняти наслідки правомірної та неправомірної поведінки боржника, оскільки такі наслідки регулюються різними нормами права.

Так, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункт 35), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 78)).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункт 37), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 78)).

Натомість до відносин сторін слід застосовувати частину третю статті 692 ЦК України, якою встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. При цьому розмір таких процентів у зазначеній частині не встановлений.

За буквального розуміння цієї норми для задоволення вимоги продавця про стягнення "процентів за користування чужими грошовими коштами" останній мав би довести, що протягом часу, за який позивач вимагає стягнення процентів, 1) відповідач мав грошові кошти принаймні в сумі, яку позивач використав як базу нарахування процентів, 2) ці грошові кошти були чужими, 3) при цьому відповідач користувався цими коштами. Колегія суддів вважає, що законодавець не мав на увазі поставити відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару в залежність від цих обставин.

Здійснюючи тлумачення частини третьої статті 692 ЦК України, колегія суддів виходить з такого. Оскільки цією частиною встановлені наслідки порушення зобов`язання, то зазначена норма є охоронною. Відповідно до наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані частиною другою статті 625 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 108)). При цьому наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 102)). Отже, частину третю статті 692 ЦК України слід розуміти так, що під "процентами за користування чужими грошовими коштами", про які йдеться у цій частині, слід розуміти проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України."

У Договорі не зазначено про погодження умов комерційного кредиту, Позивач стягує безпідставно збережені кошти, коли підстави їх одержання відпали. Стосовно пені, то вона нарахована за прострочення не грошового зобов`язання, а за несвоєчасне виконання зобов`язання з виконання робіт (розробки програмного забезпечення).

За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування п. 18 Перехідних положень ЦК України до відповідних вимог.

З урахуванням викладеного, позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 302 817,64 грн. - основного боргу, 47 543,52 грн. - пені, 5 192,65 грн. - 3 % річних, 7 956,69 грн. - індексу інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Широкоступа Богдана Євгеновича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА" (79041, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 64, корп. А, кв. 832, код 44770525) 302 817,64 грн. - основного боргу, 47 543,52 грн. - пені, 5 192,65 грн. - 3 % річних, 7 956,69 грн. - індексу інфляції, 4 362,11 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне судове рішення складене 07.10.2024.

Суддя С.Г. Юзіков