Рішення

від 07.10.2024 по справі 904/3416/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3416/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" (Дніпропетровська обл., м. Кам`янське)

про стягнення штрафних санкцій

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 300731,49грн, з якої: 88727,60грн пені, 54963,97грн штрафу 7%, 157039,92грн штрафу 20%. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору №ПЗ/П-231102/НЮ від 27.11.2023 в частині своєчасного надання послуг.

Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялася ухвала суду від 07.08.2024 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 51900, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Гайдамацька, буд. 3.

Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 07.08.2024 був повернутий працівниками поштового зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 67-69 том 1).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального України передбачено, що у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 29.08.2024, оскільки 14.08.2024 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов`язано надати відповідача відзив на позов.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило, поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на 07.10.2024 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

27.11.2023 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" (далі виконавець, відповідач) було укладено договір №ПЗ/П-231102/НЮ (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання послуг з ремонту крана козлового КК 6.3 (далі послуги), а замовник - прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем.

Обсяги та вартість послуг визначені у додатку №1 "Обсяги та вартість послуги з ремонту крана козлового КК 6.3 №894", який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість послуг визначається згідно Додатку №1 "Обсяг та вартість послуг з ремонту крана козлового КК 6.3 №894".

Згідно з 3.2 договору сума договору складає: 994339,00грн (Дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі триста тридцять дев`ять грн. 00 коп.), ПДВ - 198867,80грн (Сто дев`яносто вісім тисяч вісімсот шістдесят сім грн. 80коп). Разом з ПДВ 1193206,80грн (Один мільйон сто дев`яносто три тисячі двісті шість грн. 80коп).

Приписами пункту 4.3 договору встановлено, що оплата здійснюється по факту надання послуг, після підписання акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування виконавцю коштів на 45 (сорок п`ятий) робочий день з дати реєстрації податкової накладної.

Виконавець зобов`язаний приступити до надання послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів після одержання від замовника рознарядки, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до приймання послуг (пункт 5.1 договору).

Відповідно до пункту 5.6 договору виконавець повинен надати послуги протягом 45 (сорока п`яти) робочих днів з моменту початку надання послуг.

У пункті 7.3 договору встановлено, що за несвоєчасне надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За неякісно (не в повному обсязі) надані послуг виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 20% вартості неякісно (не в повному обсязі) наданих послуг, згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України (пункт 7.4 договору).

Пункт 11.1 договору визначає, що договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо надання та оплати послуг, а також гарантійних зобов`язань на послуги, в межах строків, визначених умовами цього договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію цього договору. Відтак, вищезгаданий договір є чинним на час розгляду справи.

Також, між сторонами підписано додаток №1 до договору (а.с. 31, 32 том 1), відповідно до умов якого сторони визначили обсяги та вартість послуг з ремонту крану козлового КК6.3 №894.

Позивач зазначає, що виконавець в термін до 02.02.2024 повинен був надати послуги з ремонту крана козлового КК6.3 №894, відповідно до умов договору, проте, станом на день подання цього позову, зазначені умови договору виконавцем порушено, послуги замовнику надано не у повному обсязі.

Відповідно до акту надання послуг №115 від 29.12.2023 за договором №ПЗ/П-231102/НЮ від 27.11.2023, який було складено і підписано сторонами, відповідачем було частково надано послуги позивачу на загальну суму 408007,21грн з ПДВ (а.с. 35, 38, 39 том 1).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було пред`явлено претензію №НЮ-16-207/24П від 16.05.2024. У відповіді на претензію за вих.№07-1 від 07.08.2024 (а.с. 65 том 1) відповідач погодився на оплату штрафних санкцій у розмірі 300731,49грн, однак, на момент звернення до суду з вказаною позовною заявою, вимоги не задоволені та послуги в повному обсязі не надані (а.с. 44-46 том 1).

Причиною виникнення спору є неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" зобов`язань за договором №ПЗ/П-231102/НЮ від 27.11.2023 в частині своєчасного та повного надання послуг з ремонту крана козлового КК 6.3 №894.

Предметом спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" штрафних санкцій в загальному розмірі 300731,49грн, в тому числі: 88727,60грн - пені, 54963,97грн - штрафу 7%, 157039,92грн - штрафу 20%.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору №ПЗ/П-231102/НЮ від 27.11.2023, строк дії договору, наявність/відсутність порушення зобов`язань за договором, наявність/відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Як зазначалося вище, відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Так, сторони за власною волею включили в договір пункт 5.6, який передбачає, що виконавець повинен надати послуги протягом 45 (сорока п`яти) робочих днів з моменту початку надання послуг, а також пункт 6.1.2, який встановлює, що виконавець зобов`язується забезпечити надання послуг протягом 90 (дев`яносто) робочих днів з моменту початку надання послуг.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.12.2022 у справі №753/8945/19 у контексті тлумачення умов договору звернув увагу на правило contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проєкт договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 у справі

№ 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Суд також враховує презумпцію, що позивач є стороною, яка підготувала як проєкт договору, так і спірні умови договору. Така презумпція позивачем під час розгляду справи не спростована, а тому тлумачення повинно здійснюватися на користь відповідача.

Таким чином, суд доходить висновку, що сторони договору за взаємною згодою передбачили, що виконавець зобов`язується забезпечити надання послуг протягом 90 (дев`яносто) робочих днів з моменту початку надання послуг.

Пунктом 5.1 договору визначено, що виконавець зобов`язаний приступити до надання послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів після одержання від замовника рознарядки, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до приймання послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що рознарядка №94/11 від 04.12.2023 отримана відповідачем 04.12.2023 (а.с. 34 том 1).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 6.1.2 договору строк надання послуг, отримання відповідачем 04.12.2023 рознарядки, суд зазначає, що послуги повинні бути надані до 15.04.2024, прострочення з 16.04.2024.

За змістом частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пунктів 7.3, 7.4 договору виконавець за даним договором несе відповідальність за якість і своєчасність наданих послуг при цьому:

- за несвоєчасне надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

- за неякісно (не в повному обсязі) надані послуг виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 20% вартості неякісно (не в повному обсязі) наданих послуг, згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України.

Позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 88727,60грн, яка нарахована за загальний період прострочення надання послуг з 03.02.2024 по 26.05.2024, штраф 20% у розмірі 157039,92грн, а також штраф 7% у розмірі 54963,97грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що позивачем при розрахунку невірно визначено період прострочення виконання зобов`язань.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 31407,98грн за загальний період з 16.04.2024 по 25.05.2024.

Стосовно нарахованого штрафу суд звертає увагу, що позивачем заявлено до стягнення 2 штрафи, а саме на підставі пункту 7.3 договору у розмірі 7% від суми невиконаного зобов`язання та на підставі пункту 7.4 у розмірі 20% від суми невиконаного зобов`язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 Господарського кодексу України. Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, а також приписами статті 546 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція не суперечить позиції, що викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.

Разом з тим, умовами договору сторони, крім нарахування пені, погодили штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно наданих послуг та 20% від вартості ненаданих послуг.

Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

У той же час стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів і штраф за невиконання послуг є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки, як встановлено судом вище відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання за договором №ПЗ/П-231102/НЮ від 27.11.2023, оскільки порушення зобов`язань в частині несвоєчасного надання послуг поєднує в собі і порушення зобов`язання на строк понад 30 календарних днів. Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів та штрафу за порушення умов виконання послуг є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Враховуючи, що позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача одночасно 2 штрафи за одне й те ж саме порушення, беручи до уваги, що штраф у розмірі 20% від вартості ненаданих послуг включає в себе і прострочення надання послуг понад 30 календарних днів, господарський суд дійшов до обґрунтованості саме цього штрафу у розмірі 20% від вартості ненаданих послуг, у сумі 157039,92грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 20% штрафу у розмірі 157039,92грн судом порушень не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 31407,98грн пені, 157039,92грн 20% штрафу. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Судом були досліджені всі документи в матеріалах справи та надана їм правова оцінка.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 4510,97грн за платіжною інструкцією №519959 від 25.07.2024 (а.с. 10 том 1).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2826,72грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 300731,49грн, з якої: 88727,60грн пені, 54963,97грн штрафу 7%, 157039,92грн штрафу 20% задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" (51900, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Гайдамацька, буд. 3, ідентифікаційний код 38834994) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, ідентифікаційний код 40081221) 31407,98грн пені, 157039,92грн 20% штрафу та 2826,72грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 57319,62грн пені, 54963,97грн 7% штрафу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 07.10.2024.

Суддя В.О. Татарчук