Рішення

від 01.10.2024 по справі 908/2093/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/27/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 Справа № 908/2093/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Паскарь К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДНІПРОМЕТЦЕНТР» (просп. Мануйлівський, буд. 11, прим. 32, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи 42686992)

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964).

стягнення коштів в розмірі 1 975 907,01грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), самопредставництво юридичної особи, директор, рішення №1 від 07.12.2019, наказ №1 від 10.12.2018;

від відповідача: Гриценко В.С. (в режимі відеоконференції), самопредставництво юридичної особи, виписка з ЄДР №371061472858 від 23.07.2024;

РУХ СПРАВИ.

01.08.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДНІПРОМЕТЦЕНТР» (скорочене найменування - ТОВ «НВП «ДНІПРОМЕТЦЕНТР») до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія» «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (скорочене найменування - АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії ВП «Запорізька АЕС») про стягнення заборгованості за договором поставки товару №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021 в розмірі 1 975 907,01, з яких: заборгованість зі сплати вартості поставленого товару в розмірі 1 391 180,40 грн, три проценти річних в розмірі 101 013,19 грн, втрати від інфляції в розмірі 483 713,42 грн. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 23 710,88 грн просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2024 справу №908/2093/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито провадження у справі №908/2093/24; присвоєно справі номер провадження 3/27/24; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 03.09.2024 об 11:00 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

19.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд підготовчого судового засідання у справі №908/2093/24 без його участі. Також позивач просить за результатами підготовчого судового засідання постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

20.08.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява відповідача АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії ВП «Запорізька АЕС» Гриценко В.С. про участь у вищезазначеному судовому засіданні представника Погосян Світлани Геннадіївни у справі №908/2093/24 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.

Ухвалою суду від 22.08.2024 постановлено розгляд справи №908/2093/24 у судовому засіданні, призначеному на 03.09.2024 об 11:00 год., та усіх наступних судових засіданнях здійснювати з використанням власних технічних засобів особи-заявника за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (вебадреса http://vkz.court.gov.ua/), що функціонує в Господарському суді Запорізької області.

Ухвалою суду від 03.09.2024 закрито підготовче провадження та призначити справу № 908/2093/24 до судового розгляду по суті на 01.10.2024 об 10:00 год.; зобов`язано позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДНІПРОМЕТЦЕНТР» надати суду для огляду в судовому засіданні з розгляду справи по суті оригінали документів, доданих до позовної заяви.

13.09.2024 від відповідача до суду надійшли оригінали документів, витребуваних ухвалою суду 03.09.2024.

Ухвалою суду від 16.09.2024 постановлено забезпечити участь представника позивача ТОВ «НП «ДНІПРОМЕТЦЕНТР» керівника ОСОБА_1 Миколайовича в судовому засіданні, яке призначене на 01.10.2024 о 10:00 год., у справі №908/2093/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (вебадреса http://vkz.court.gov.ua/), що функціонує в Господарському суді Запорізької області.

У судовому засіданні 01.10.2024 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, навела доводи, викладені у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому, у разі задоволення позову просить зменшити розмір трьох процентів річних.

У судовому засіданні судом оглянуті оригінали витребуваних від позивача доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Відповідно до частини 3 статті 232 ГПК України у нарадчій кімнаті прийнято рішення, оголошено його вступну та резолютивну частину після виходу з нарадчої кімнати. Повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення - протягом десяти днів.

В судовому засіданні 01.10.2024 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після виходу з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України. проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

09 листопада 2021 року між ТОВ «НВП «ДНІПРОМЕТЦЕНТР» (далі - Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі - Покупець) укладений Договір поставки товару №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021.

На виконання умов договору Постачальником було відвантажено Покупцю Товар на суму в розмірі 1 391 180,40 грн (один мільйон триста дев`яносто одна тисяча сто вісімдесят гривень 40 копійок).

Відповідно до п.3.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань, Покупець оплату за Товар поставлений згідно умов укладеного договору не здійснив в повному обсязі.

Через порушення відповідачем умов договору поставки №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 1 391 180,40 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3 % річних в розмірі 101 013,19 грн та інфляційні втрати в сумі 483 713,42 грн.

Позивач зазначає, що засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «НВП «ДНІПРОМЕТЦЕНТР» є ОСОБА_1, громадянство: Україна, адреса: АДРЕСА_1 . Тип бенефіціарного володіння: Прямий вирішальний вплив Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100.

Поставка Товару за умовами Договору поставки товару №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021 була здійснена згідно з видатковими накладними від 15.11.2021, 19.11.2021, 15.12.2021, 29.12.2021, тобто до введення воєнного стану в Україні та прийняття Постанови НБУ від 24.02.2022 N18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», Постанови КМУ від 09.04.2022 №426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації».

Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 1 391 180,40 грн основного боргу за поставлений товар, 101 013,19 грн 3 % річних і 483 713,42 грн інфляційних втрат, а всього 1 975 907,01 грн заборгованості за договором поставки №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір поставки №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021, за умовами якого позивач (з урахуванням додаткової угоди №1) зобов`язувався в листопаді - грудні 2021 року поставити Покупцеві/Відповідачу товар загальною вартістю 1 391 201,64 грн. з ПДВ. Товар поставлено на суму 1 391 180,40 грн, з якої: 1 159 317,00 грн - вартість товару в розмірі суми без ПДВ та 231 863,04 грн - вартість товару в розмірі суми ПДВ. При цьому, відповідач вважає, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60-ти календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.2 договору).

Оплата Відповідачем/Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Позивачем/Постачальником належним чином оформленої електронної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 договору)

Оскільки строк оплати ПДВ в договорі не встановлений, позивач повинен був керуватися ст. 530 ЦК України. Позивач не надав докази в підтвердження направлення відповідачу належним чином оформленої податкової накладної, в зв`язку з чим, відповідач, відповідно до умов договору, має право зменшити сплату вартості поставленого товару на суму ПДВ. За таких обставин, ТОВ «НВП «ДНІПРОМЕТЦЕНТР», неправильно визначивши строк оплати поставленого товару, дійшло необґрунтованих висновків про порушення відповідачем господарського зобов`язання зі сплати вартості товару в розмірі суми ПДВ.

Відповідач посилається на постанову НБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою встановлено заборону здійснення видаткових операцій за рахунками резидентів рф/рб, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти рф/рб, з встановленими пунктом 15 цієї Постанови виключеннями. Постановою КМУ від 09.04.2022 №426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з рф. Виробником Товарупоставленого за договором №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021 є, зокрема: АТ «Сінарський трубний завод» (росія).

Відповідно до норм Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», з урахуванням інформації, оприлюдненої листом НБУ від 05.04.2022 №25-0005/25858 «Про особливості здійснення заходів щодо імпортних операцій клієнтів», видаткова фінансова операція з оплати вартості товару виробництва рф має бути зупинена відповідним банком.

Також відповідач вважає помилковим здійснений позивачем розрахунок 3 % річних. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити.

Також відповідач просить суд зменшити розмір 3 % річних, заявлених позивачем до стягнення, що мотивує надзвичайними обставинами, якими у даному випадку є сукупність обставин, які вплинули на здатність Відповідача своєчасно розрахуватись за поставлену продукцію.

Своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкодило настання форс-мажорних обставин, з урахуванням їхнього підтвердження листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1.

У зв`язку з обставинами тимчасової окупації військами рф Запорізької АЕС, яка є філією «ВП» АТ «НАЕК «Енергоатом», Компанією втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації військовими рф, найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать Запорізькій АЕС. Поряд з цим, НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу Запорізької АЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Зазначені втрати вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Компанії. За 2022 рік НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 12,4 млрд гривень (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік). За перше півріччя 2023 року «НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 9 048 641 тис. грн (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за півріччя 2023). Поряд з цим, постійні ракетні атаки рф на енергетичну інфраструктуру України безпосередньо та значно впливають на роботу інших атомних електростанцій України. Через зниження частоти в енергосистемі України на енергоблоках спрацьовує система аварійного захисту, внаслідок чого енергоблоки автоматично відключаються та працюють у проєктному режимі, без генерації у вітчизняну енергосистему. Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, «НАЕК «Енергоатом», відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов`язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, «НАЕК «Енергоатом» спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021 у розмірі 1 391 180,40 грн основного боргу за поставлений товар, 101 013,19 грн 3 % річних і 483 713,42 грн інфляційних втрат.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

09.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ДНІПРОМЕТЦЕНТР» (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки товару №53-121-01-21-10845 (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого наведено в пункт 1.1. Договору, на загальну суму 1 394 387,64 грн з ПДВ. Строк поставки товару: листопад-грудень 2021 року (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору, Сторони допускають толеранс (допустиме відхилення) поставки Товару від погодженого обсягу за кожною позицією специфікації, але не більш ніж на +/- 10 (десять) відсотків. Таке відхилення не розцінюється Сторонами як порушення зобов`язань зі сторони Постачальника.

Відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 22.12.2021 до Договору, пункт 3.1. Договору викладено в новій редакції, згідно з якою вартість Договору складає 1 391 201,64 грн (один мільйон триста дев`яносто одна тисяча двісті одна гривня 64 копійок), в т.ч. ПДВ: 231 866,94 грн.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» визначено, що утворення Товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією Товариства.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» постановлено утворити Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 «Про утворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» установлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

В пункті 1 Статуту Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023, зазначено, що Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування вбачається, що за ідентифікаційним кодом 24584661 припинено юридичну особу - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та зареєстровано за цим кодом Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Крім того, відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації акціонерного товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Таким чином, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964), відповідач у справі, є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964) Покупця за Договором.

За змістом п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладення.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Умовами п. 4.1 Договору визначено, що поставка товару відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад № 3. Одержувач товару ЗВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енегоатом» Запорізька область, м. Енергодар.

Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (п. 4.5 Договору).

В пункті 3.2 Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно з п. 3.3 Договору оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно матеріалів справи за період виконання Договору, Постачальником було відвантажено Покупцю Товар згідно умов укладеного Договору на суму в розмірі 1 391 180,40 грн (один мільйон триста дев`яносто одна тисяча сто вісімдесят гривень 40 копійок), що підтверджується наступними видатковими накладними:

- Видаткова накладна №33 від 15 листопада 2021р. Податкова накладна №36 від 15.11.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 24.11.2021.

- Видаткова накладна №34 від 19 листопада 2021р. Податкова накладна №37 від 19.11.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 10.12.2021.

- Видаткова накладна №50 від 15 грудня 2021р. Податкова накладна №54 від 15.12.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 29.12.2021.

- Видаткова накладна №55 від 29 грудня 2021р. Податкова накладна №59 від 29.12.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.02.2021.

Зазначені вище видаткові накладні № 33 від 15.11.2021, № 34 від 19.11.2021, № 50 від 15.12.2021 і № 55 від 29.12.2021 підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця та скріплені печатками сторін.

Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковими № 33 від 15.11.2021, № 34 від 19.11.2021, № 50 від 15.12.2021 і № 55 від 29.12.2021 на загальну суму 1 391 180,40 грн підтвердив.

Доказів погашення заборгованості відповідач не надав.

14.06.2024 позивач звернувся до відповідача з Претензією за вих.№ 14/06/24-2 щодо повної оплати поставленого товару за Договором №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021 в розмірі 1 391 180,40 грн та сплати річних відсотків і інфляційних втрат, нарахованих за прострочення грошового зобов`язання, розрахованих станом на 14.06.2024 (загальна сума претензії 1 919 252,74 грн).

У відповіді на претензію позивача №21-6823/28-вих від 26.06.2024 відповідач зазначив, що документи які підтверджують виконання сторонами договірних зобов`язань знаходяться на окупованій території. За даними бухгалтерського обліку заборгованість філії «ВП ЗАЕС» за договором №315(7)21УК/53-121-01-21-10845 від 09.11.2021 в розмірі 1 919 252,74 грн відсутня, претензійні вимоги на зазначену суму відхиляються.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021 в частині здійснення своєчасної оплати поставленої за договором продукції, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 1 391 180,40 грн, а також нарахованих згідно із ст 625 ЦК України, трьох процентів річних у розмірі 101 013,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 483 713,42 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 1 391 180,40грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними № 33 від 15.11.2021, № 34 від 19.11.2021, № 50 від 15.12.2021 і № 55 від 29.12.2021 та не заперечується відповідачем.

Видаткові накладні підписана відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору.

Відповідач отримав повний обсягу товару, вказаного в п. 1.1 Договору, враховуючи пунктом п. 1.5. Договору, толеранс (допустиме відхилення) поставки Товару від погодженого обсягу за кожною позицією специфікації, але не більш ніж на +/- 10 (десять) відсотків.

Отже, з моменту поставки останньої партії товару (остання видаткова накладна № 55 від 29.12.2021) та встановленого п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару є 27.02.2022.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 1 391 180,40 грн, підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлену продукцію у сумі 1 391 180,40 грн відповідачем не надано.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договору №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021 сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Сторонами визначено у розділі 3 «Умови і порядок оплати» Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 1 391 201,64 грн.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 розділі 3 Договору необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).

Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов`язку щодо складання податкової накладної, а саме склав та зареєстрував наступні податкові накладні: №36 від 15.11.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 24.11.2021), №37 від 19.11.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 10.12.2021), №54 від 15.12.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 29.12.2021) і №59 від 29.12.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 14.01.2022).

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 1 391 180,40грнналежним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 1 391 180,40 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 101 013,19 грн 3 % річних, які розраховані за період з 01.03.2022 по 31.07.2024 на суму заборгованості 1 391 180,40 грн.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку 3% річних не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 1 391 180,40 грн за період з 01.03.2022 по 31.07.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 101 013,19 грн є правильним.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 483 713,42 грн, які розраховані за загальний період березня 2022 року червень 2024 року.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з 01.03.2022 по 30.06.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 483 713,42 грн є правильним.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру трьох процентів річних, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

Щодо посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1, суд зауважує на наступне.

На підставі ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ «НВП «ДНІПРОМЕТЦЕНТР») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021.

У даній справі, відповідачем не доведено, що належні до сплати 3 % є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 391 180 =,40 грн, трьох процентів річних в розмірі 101 013,19 грн, інфляційних втрат в розмірі 483 713,42 грн, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки товару №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021 (а.с. 14-17), Додатковою угодою № 1 від 22.12.2021 до договору поставки товару №53-121-01-21-10845 від 09.11.2021 (а.с. 18), видатковими та податковими накладними (а.с. 19- 28), претензією № 14/06/24-2 від 14.06.2024 (а.с. 30-31), відповіддю на претензію № 21-6823/28 від 26.06.2024 (а.с. 32), розрахунком штрафних санкцій наведеним в позовній заяві (а.с. 4-5).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ДНІПРОМЕТЦЕНТР» (49000, м. Дніпро, пр. Мануйлівський, буд. 11, прим. 32, ідентифікаційний код юридичної особи 42686992) 1 391 180,40 грн (один мільйон триста дев`яносто одна тисяча сто вісімдесят гривень 40 коп.) основного боргу, 101 013,19 грн (сто одна тисяча тринадцять гривень 19 коп.) трьох процентів річних, 483 713,42 грн (чотириста вісімдесят три тисячі сімсот тринадцять гривень 42 коп) інфляційних втрат. Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ДНІПРОМЕТЦЕНТР» (49000, м. Дніпро, пр. Мануйлівський, буд. 11, прим. 32, ідентифікаційний код юридичної особи 42686992) суму 23 710,88 грн (двадцять три тисячі сімсот десять гривень 88 копійок) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 07.10.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич