номер провадження справи 5/131/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2024 Справа № 908/1713/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В. при секретарі судового засідання Соколові А.А. розглянув матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" (електронна пошта: ZekunovAE@dtek.com; вул. Енергетиків, буд. 34, м. Курахове, Покровський район, Донецька область, 85612; код ЄДРПОУ 43594541)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо-Трейдінг" (електронна пошта: expotreiding15@gmail.com; вул. Східна, буд. 9, м. Запоріжжя, 69083; код ЄДРПОУ 40049460)
про стягнення 169 265,00 грн.,
Без виклику представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
14.06.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо-Трейдінг" стягнення 169 265,00 грн.
14.06.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.06.2024 № 908/1713/24 позовну заяву на підставі ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 162, ч. 5 ст. 164 ГПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
16.07.2024 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суд від 22.07.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1713/24 в порядку спрощеного позовного провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/131/24. Розгляд справи по суті розпочато 20.08.2024.
Рішення по суті спору прийнято судом 23.09.2024р. шляхом проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» та ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ» укладено договір постачання №14-КуТЕС від 28.08.2020р., згідно п. 5.2. якого загальна сума цього договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору. У будь-якому випадку сума Договору не повинна перевищувати 30 000 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. На виконання умов Договору Відповідачем було поставлено Позивачу мазут паливний 100 малозольний малосірчистий протягом серпня 2022 року, що підтверджується актом прийому-передачі: №44 від 09.08.2022 на загальну суму 1015590,00 грн. з ПДВ (ПДВ складає 169265 грн.) Позивачем проведено розрахунок з Відповідачем, сплачено 1015590,00 грн. з ПДВ., що підтверджується платіжною інструкцією № 2621895 від 12.08.2022 на суму 1015590,00 грн. Відповідно до пункту 3.5. Договору Постачальник зобов`язувався у випадках, передбачених законодавством, зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі Товару, але у будь-якому разі не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, що йде за місяцем поставки. У випадку, якщо Постачальник не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у вказаний строк, Постачальник сплачує Покупцеві неустойку у вигляді штрафу в розмір податкового кредиту по такій податковій накладній. Сторони підтверджують, що цей пункт Договору є вимогою про реєстрацію податкової накладної та виконання додаткових вимог від Покупця до Постачальника в розумінні п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не вимагається. Проте, податкові накладні щодо здійснених поставок продукції від 09.08.2022 року на загальну суму 846 325,00 грн., зокрема щодо суми ПДВ в розмірі 169265,00 грн., Відповідачем у встановлені ПК України строки зареєстровані не були. Посилаючись на п. 14.1.181 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. п. "а" п. 198.1 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10, п.201.11 статті 201 ПК України вказує на те, що Договором та Податковим кодексом передбачений обов`язок Відповідача складати та своєчасно реєструвати податкові накладні. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем як постачальником своїх податкових зобов`язань, зокрема щодо здійснення своєчасної реєстрації податкової накладної за поставкою партії продукції, що відбувалась протягом з 27.07.2022 по 02.10.2022 років, позивач не зміг включити податкові накладні зокрема щодо суми податку у розмірі 5536727,91 грн. до декларації з податкового кредиту з ПДВ. Станом на 11.06.2024 зазначену суму Відповідачем не сплачено. З 05.10.2023 відповідно до даних з «Електронного кабінету платника» Свідоцтво ПДВ Відповідача анульовано за рішенням контролюючого органу через вiдсутнiсть поставок та ненадання декларацій. Згідно з п. 201.1 та п.200-1.8 ст. 201 ПКУ та п.7 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №569 від 16.10.2014р. (далі - Порядок №569), враховуючи положення п. 184.5 ст. 184 ПКУ, внаслідок анулювання свідоцтва платника податку закривається електронний рахунок такого платника податку в СЕА ПДВ, та, як наслідок, припиняється відображення суми реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ. Отже, втрата ПДВ-статусу призводить до втрати реєстраційного ліміту. ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ» (Відповідач) не звертався до адміністративного суду щодо поновлення порушених прав відносно Свідоцтва ПДВ, яке було анульовано 05.10.2023 року, а отже строк визначений ст. 122 КАС України є пропущеним. Таким чином, особа, реєстрацію платника ПДВ якої анульовано, не має права зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, незалежно від того, що з дати складання податкових накладних та/або розрахунків коригування ще не минув термін їх реєстрації. Враховуючи, що відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України, що призвело до нездійснення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, у зв`язку з цим відповідач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту до п. 198.6 ст. 198 ПК України та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму ПДВ - 169265,00 грн., а тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Враховуючи вимоги частин 1, 2 ст. 22, п.1 ст. 611 ЦК України, ст. 224, ч.1 ст. 225 ГК України просить стягнути з Відповідача на свою користь збитки в розмірі 169265,00 грн. податку на додану вартість.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 22.07.2024р. про відкриття провадження у справі №908/1713/24 була направлена судом до електронного кабінету Відповідача, що підтверджується Довідкою від 22.07.2024р.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Запропонований ухвалою суду від 22.07.2024 р. про відкриття провадження у справі письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, відповідач на адресу суду не надіслав, як і доказів повної або часткової сплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» (Далі - Покупець, Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ» (далі - Постачальник, Відповідач) укладено договір постачання №14-КуТЕС від 28.08.2020р. (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця мазут паливний марки 40 та/або мазут паливний марки 100 (далі - Товар) в асортименті, кількості, в строк, по ціні і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому Договорі та Специфікаціях до цього Договору.
В п.1.2. Договору сторони погодили, що Покупець зобов`язується прийняти поставлений у його власність Товар і своєчасно оплатити його вартість згідно з умовами цього Договору і Специфікацій, які після їх підписання сторонами і скріплення печаткам Сторін будуть невід`ємними частинами цього Договору. Ціни на Товар, що постачається Постачальником, встановлюються Сторонами у відповідних Специфікаціях до цього Договору (п.5.1. Договору)
Відповідно до пункту 3.5. Договору Постачальник зобов`язаний надати Покупцю документи, що підтверджують право власності на партії Товару, що постачаються - рахунок-фактуру, копію сертифікату відповідності, копію сертифікату/паспорту якості заводу-виробника Товару, завірену печаткою Постачальника. На дату виникнення податкових зобов`язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) Виконавець складає податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) я електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригувань до них у випадках, передбачених законодавством, здійснюється Виконавцем протягом 7-ми календарних днів з дати виникнення податкових зобов`язань (підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України). У разі не надсилання Виконавцем Замовнику податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) або в разі порушення ним порядку її заповнення та / або не реєстрації в межах граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у тому числі внаслідок зупинення її реєстрації, Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі суми податкового кредиту з ПДВ, який Замовник повинен отримати, за такою податковою накладною (розрахунком коригування до податкової накладної) протягом 10 календарних днів з лати направлення відповідної претензії Замовника. Замовник має право застосувати оперативно-господарські санкції у разі не надсилання розрахунку коригування до податкової накладної або не реєстрації в межах граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної), у тому числі внаслідок зупинення її реєстрації, або в разі порушення Виконавцем порядку її заповнення. Під оперативно-господарською санкцією Сторони розуміють право Замовника затримати оплату послуг на суму податкового кредиту з ПДВ, який Замовник повинен отримати за податковою накладною (з розрахунком коригування до податкової накладної) не зареєстрованою Виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних або неналежно заповненої податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) до моменту надання Виконавцем належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної). Замовник повідомляє Виконавця про застосування оперативно-господарських санкцій. Сторони погодили, що у разі застосування Замовником оперативно-господарських санкцій, штрафні санкції (неустойки, пені, штрафи, відсотки річних за користування чужими грошовими коштами, індекс інфляції, збитки тощо) за несвоєчасну оплату послуги до Замовника не застосовуються.
Тобто Договором передбачений обов`язок Постачальника складати та своєчасно реєструвати податкові накладні. Такий обов`язок покладається на Постачальника і згідно вимог податкового законодавства.
При цьому суд зазначає, що у тексті позовної заяві Позивачем наведено іншу редакцію пункту 3.5 Договору, яка не відповідає дійсному змісту доданого до позову тексту Договору, а саме: «Постачальник зобов`язується у випадках, передбачених законодавством, зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі Товару, але у будь-якому разі не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, що йде за місяцем поставки. У випадку, якщо Постачальник не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у вказаний строк, Постачальник сплачує Покупцеві неустойку у вигляді штрафу в розмір податкового кредиту по такій податковій накладній. Сторони підтверджують, що цей пункт Договору є вимогою про реєстрацію податкової накладної та виконання додаткових вимог від Покупця до Постачальника в розумінні п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не вимагається.»
Доказів внесення таких змін до п. 3.5 Договору Позивачем суду не надано. Додані до позову Специфікації також не містять вказаних положень.
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що Товар переходить у власність від Постачальника до Покупця тільки після підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару у вартісному виразі і по кількості з вказівкою фактичної вологи. Акт приймання-передачі підписується Сторонами на кожну отриману Покупцем партію Товару.
Згідно 5.2. Договору загальна сума цього договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору. У будь-якому випадку сума Договору не повинна перевищувати 30 000 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.
В п. 5.3. договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування покупцем коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 35 календарних днів з дати постачання відповідної партії Товару на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі за результатами приймання у Вантажоодержувача та виставленого рахунку Постачальника.
Пунктом 9.1. Договору визначений строк його дії - до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх грошових зобов`язань.
17.11.2021 року між Сторонами була укладена додаткова угода до Договору, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2022 року включно.
Специфікаціями від 22.07.2022 та 29.07.2022 до договору №14-КуТЕС від 28.08.2020р. визначено найменування товару, його кількість, вартість та строк поставки.
На виконання умов Договору Відповідачем протягом серпня 2022 року було поставлено Позивачу мазут паливний 100 малозольний малосірчистий, що підтверджується актом прийому-передачі: №44 від 09.08.2022 на загальну суму 1015590,00 грн., в т.ч. ПДВ 169265 грн.
За вказану поставку Позивач сплатив Відповідачу 1015590,00 грн. з ПДВ., що підтверджується платіжною інструкцією № 2621895 від 12.08.2022.
Позивач вказує, що податкові накладні щодо здійсненої поставки продукції від 09.08.2022 року на загальну суму 846 325,00 грн., зокрема щодо суми ПДВ в розмірі 169265,00 грн., Відповідачем у встановлені ПК України строки зареєстровані не були, що і завдало Позивачу збитків на цю суму внаслідок втрати права на податковий кредит.
Приймаючи рішення у цій справі суд враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Таким чином, за умовами укладених Договорів, які вказане вище, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: в тому числі у відповідача - обов`язок скласти та зареєструвати податкові накладні згідно вимог податкового законодавства.
Так, у відповідності до підпункту 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню,
б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України (ПКУ), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до ст. 201.10 ПКУ (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем в якому вони складені.
Отже, за фактом поставки Позивачу мазуту за актом прийому-передачі: №44 від 09.08.2022 на загальну суму 1015590,00 грн., в т.ч. ПДВ 169265 грн., Відповідач мав скласти та зареєструвати податкову накладну у визначені Податковим кодексом України (ПК) строки.
Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 25 вказаного Порядку, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Відповідач не надав суду вказаних належних та допустимих доказів виконання вказаних вимог законодавства України та умов договору в частині складання та належної своєчасної реєстрації податкової накладної за спірною поставкою.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час здійснення правовідносин) суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні /розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також з матеріалів справи вбачається, що згідно Реєстру платників ПДВ 05.10.2023 контролюючим органом, стосовно відповідача прийнято рішення про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість через відсутність поставок та ненадання ним декларацій, що підтверджується Даними електронного кабінету платника податку ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ».
Вказане означає, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних (п. 184.5 ст. 184 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 12, 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 №1246: після надходження податкової накладної … до ДПС в автоматичному режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки - в тому числі реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну … платником податку на момент складення та реєстрації такої податкової накладної…; за результатами таких перевірок формується квитанція про прийняття або неприйняття … податкової накладної.
Також, п. 2001.8 ст. 2001 Податкового кодексу України та п. 7 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 №569, визначено, що після анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається, що виключає електронне адміністрування податку на додану вартість, передбачене ст. 200-1 Податкового кодексу України. Державна податкова служба України також дотримується позиції відповідно до якої особа, реєстрацію платника ПДВ, якої анульовано, не має права зареєструвати податкові накладні … в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від того, що з дати їх складання таких податкових накладних ще не минув термін їх реєстрації.
Вказане означає, що особа без реєстрації платником податку на додану вартість не має змоги і зареєструвати податкову накладну.
Доказів оскарження або скасування рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації як платника ПДВ, а також доказів повторної реєстрації в якості платника ПДВ Відповідачем суду не надано. Шестимісячний строк на оскарження вказаного рішення контролюючого органу сплинув, отже таке рішення є остаточним.
Вказане свідчить про те, що з 05.10.2023 Відповідач позбавлений можливості складати податкові накладні, а Позивач втратив право скористатися своїм податковим кредитом.
Така правова позиція підтверджується також висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 та від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Відповідач припустився порушення податкового законодавства , оскільки взагалі не зареєстрував податкові накладні за вказаним вище господарськими операціями, доказів зворотного ним суду не надано.
Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права Покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8.1. Договорів 4442 та 4511 у разі невиконання або неналежного виконання будь-якою зі Сторін узятих на себе за цим Договором зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою Стороною відповідно до вимог чинного законодавства України.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
З огляду на викладене, ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ» на дату прийняття рішення позбавлене права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 169 265,00 грн.
Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Бездіяльність Відповідача щодо виконання встановленого законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту Підрядника, фактично є збитками останнього.
Таким чином, очевидною є наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку скласти і зареєструвати ПН та неможливістю зменшення Позивачем суми податкових зобов`язань на суму 169 265,00 грн., яка фактично є збитками Позивача.
Вказане означає наявність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка полягає в тому, що належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 908/1568/18, постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17, постанова Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №914/2524/21).
Крім цього, суд враховує, що Верховний суд у постанові від 15.06.2023р. у справі № 904/2524/21 дійшов висновку про наступне:
37. Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
38. Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
39. Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч.1 ст.611 ЦК є порушення зобов`язання.
40. При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чиним податкових накладних.
41. Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
42. Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
43. Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
44. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, на які посилається скаржник.
45. Пунктом 201.10 ст.201 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
46. Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому Верховний Суд приходить до висновку, що з огляду на положення ст.201 ПК, саме на ТОВ "Рекорд Сістем" (як постачальника за Договорами №111/39 та №111/4) покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.
47. Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.
48. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
49. З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
50. Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
53. Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
54. Згідно з ч.2 ст.1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч.1 ст.614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.
55. Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
56. Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17 (на яку посилається скаржник), Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18 (на яку посилається скаржник), від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22 (стосується коригування відповідачем суми ПДВ).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 169 265,00 грн. збитків підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо-Трейдінг" (вул. Східна, буд. 9, м. Запоріжжя, 69083; код ЄДРПОУ 40049460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" (вул. Енергетиків, буд. 34, м. Курахове, Покровський район, Донецька область, 85612; код ЄДРПОУ 43594541) збитки у розмірі 169 265 (сто шістдесят дев`ять тисяч двісті шістдесят п`ять) грн. 00 коп. та понесені витрати на сплату судового збору у сумі 2031 (дві тисячі тридцять одна) грн. 18 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У повному обсязі рішення складено та підписано 30.09.2024р.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 23.09.2024 |
Оприлюднено | 08.10.2024 |
Номер документу | 122113615 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Проскуряков К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні