Рішення

від 05.09.2024 по справі 910/6023/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2024Справа № 910/6023/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО Енерджі" (79056, місто Львів, вулиця Пластова, будинок 1)доДержавного підприємства "Адміністратор містобудівного кадастру на державному рівні" (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50)простягнення 183 645 грн 93 коп.та за зустрічним позовом Державного підприємства "Адміністратор містобудівного кадастру на державному рівні" (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, буд. 50)доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОККО Енерджі" (79056, місто Львів, вулиця Пластова, будинок 1)простягнення 183 645 грн 93 коп.Представники сторін:від позивача за первісним позовом Шкляр О.В.від відповідача за первісним позовом Коротун О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО Енерджі" з вимогами до Державного підприємства "Адміністратор містобудівного кадастру на державному рівні" про стягнення 183 645 грн 93 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 № ОЕ-ЕЕ-1-2022/48 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 183 645 грн 93 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/6023/24, розгляд справи постановлено здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

04.06.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства "Адміністратор містобудівного кадастру на державному рівні" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО Енерджі" про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 № ОЕ-ЕЕ-1-2022/48.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Державне підприємство "Адміністратор містобудівного кадастру на державному рівні" посилається на те, що договір про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 № ОЕ-ЕЕ-1-2022/48 укладено поза межами процедур, які визначені Законом України "Про публічні закупівлі", що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 відкрито провадження у справі та об`єднано зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Адміністратор містобудівного кадастру на державному рівні" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО Енерджі" про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 № ОЕ-ЕЕ-1-2022/48 в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО Енерджі" до Державного підприємства "Адміністратор містобудівного кадастру на державному рівні" про стягнення 183 645 грн 93 коп. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2024.

27.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли відзив на зустрічну позовну заяву та відповідь на відзив на первісну позовну заяву.

В підготовчому засіданні 01.07.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 29.07.2024.

11.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву та відповідь на відзив на зустрічний позов.

В підготовчому засіданні 29.07.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 05.09.2024.

В судове засідання 05.09.2024 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача за первісним позовом в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, а також заперечує проти заявлених зустрічних позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом заперечує проти заявлених первісних позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні, а також в повному обсязі підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 05.09.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОККО Енерджі" (постачальник за договором, позивач у справі) та Державним підприємством "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УкрНДПІцивільбуд", найменування якого змінено на Державне підприємство "Адміністратор містобудівного кадастру на державному рівні", (споживач за договором, відповідач у справі) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № ОЕ-ЕЕ-1-2022/48 (далі - договір) відповідно до умов якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка погоджена сторонами у відповідному додатку до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції. Ціна електричної енергії має зазначатися в комерційній пропозиції (пункти 5.2, 5.3 договору).

Згідно з пунктом 5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 5.6. договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). Такий рахунок вказаний постачальником у реквізитах договору. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.7. договору визначено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у відповідному додатку до цього договору.

У відповідності до пункту 5.12. договору порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, погодженої сторонами у відповідному додатку до цього договору. Обсяг споживання електричної енергії по кожному об`єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку.

Згідно з пунктом 5.14. договору протягом 5 (п`яти) робочих днів після завершення розрахункового періоду постачальником складається відповідний Акт прийому-передачі електричної енергії (далі також - Акт) та протягом 5 (п`яти) робочих днів надається споживачу. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 (п`ять) робочих днів, або дати вмотивовану відмову від підписання такого акта у цей же строк. У випадку надання споживачем вмотивованої відмови від підписання Акта сторони здійснюють звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду шляхом складання двостороннього акта звіряння. Акт підписується Сторонами на підставі даних такого акта звіряння.

Пунктом 6.2.1. договору визначено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 7.1.1. договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Згідно з пунктом 13.1. договору цей договір укладається на строк (термін), зазначений в комерційній пропозиції, погодженій сторонами у відповідному додатку до цього договору.

Крім того, 10.01.2022 між сторонами було підписано додаток № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу №ОЕ-ЕЕ-1-2022/48 від 10.01.2021 (далі - додаток №2/комерційна пропозиція), відповідно до розділу "Строк дії договору та умови пролонгації" - договір діє до 31.12.2022 (включно) і вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 21 (двадцять один) календарний день до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомить іншу про припинення дії договору.

Порядок формування ціни сторони також погодили в додатку № 2 у розділі "Ціна (тариф) електричної енергії".

Відповідно до погоджених сторонами умов у додатку №2 до договору у розділі "Термін (строк) виставлення рахунку за спожиту електричну енергію та термін (строк) його оплати" Споживач здійснює оплату попередньої вартості електричної енергії, що обраховується згідно з умовами цієї комерційної пропозиції, в наступному порядку; - до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду - 60% від попередньої вартості електричної енергії; - до 05 числа розрахункового періоду - 40% від попередньої вартості електричної енергії; - протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати надання рахунку - остаточний розрахунок за фактично спожиті у розрахунковому періоді обсяги електричної енергії (у разі необхідності здійснення доплати). Остаточний розрахунок за фактично спожиті в розрахунковому періоді обсяги електричної енергії (далі - остаточна вартість фактично спожитих обсягів електричної енергії) згідно з даними комерційного обліку та Актом прийому-передачі електричної енергії, у випадку необхідності здійснення доплати за результатами обрахунку остаточної вартості фактично спожитих обсягів електричної енергії згідно із зазначеним вище у цій Комерційній пропозиції порядком, здійснюється споживачем згідно з виставленим Постачальником рахунком на оплату протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати його отримання. Такий рахунок постачальник надає споживачеві одночасно з Актом купівлі-продажу електричної енергії.

Згідно з розділом "Спосіб оплати" додатку № 2 оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у розрахункових документах, на умовах попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично спожиті обсяги електричної енергії згідно з даними комерційного обліку та Актом купівлі-продажу. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з частиною 1 та 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з частиною 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

В обґрунтування заявлених первісних вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії у червні-липні 2023 року, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 183 645 грн 93 коп.

Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначив що договір про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 № ОЕ-ЕЕ-1-2022/48 укладено поза межами процедур, які визначені Законом України "Про публічні закупівлі", що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання спірного договору недійсним, у зв`язку з викладеним, Державне підприємство "Адміністратор містобудівного кадастру на державному рівні" звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО Енерджі" про визнання договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 № ОЕ-ЕЕ-1-2022/48 недійсним.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню у повному обсязі, тоді як вимоги позивача за зустрічним позовом є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз`яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Законом України "Про публічні закупівлі" встановлюються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У пункті 9 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" законодавець дав визначення замовникам на яких поширюється дія вказаного закону. Замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Конструкція цієї норми дає підстави вважати, що замовником у розумінні цього Закону є, зокрема, юридична особа, яка забезпечує потреби держави або територіальної громади та має хоча б одну із наведених ознак, а саме: є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; володіє більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведеною у постанові від 21.07.2021 по справі №904/5935/20.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УкрНДПІцивільбуд" є Міністерство розвитку громад та територій України.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.07.2012 № 361 затверджено Статут Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД", відповідно до якого Державне підприємство "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" (надалі - підприємство) засновано на державній формі власності.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1114-р "Питання управління Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства об`єктами державної власності" підприємство віднесено до сфери управління Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Уповноважений орган управління), яке здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого підприємству, відповідно до Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 633/2011, інших нормативно-правових актів, цього Статуту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" (пункт 1) Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України перейменовано на Міністерство розвитку громад та територій України.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Частина 1 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає, що цей закон застосовується: до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт -1,5 мільйона гривень.

Згідно з частиною 10 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (частина 5 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі").

Стаття 4 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає, що планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. Заплановані закупівлі включаються до річного плану закупівель (далі - річний план).

Річний план та зміни до нього безоплатно оприлюднюються замовником в електронній системі закупівель протягом п`яти робочих днів з дня затвердження річного плану та змін до нього.

Закупівля здійснюється відповідно до річного плану.

Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі").

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі".

Згідно із статті 13 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог.

Як виняток та відповідно до умов, визначених у частині другій статті 40 цього Закону, замовники можуть застосовувати переговорну процедуру закупівлі. Замовник здійснює процедури закупівлі шляхом використання електронної системи закупівель.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/8472/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024, що набрало законної сили 19.03.2024, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО Енерджі" до Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УкрНДПІцивільбуд" про стягнення 354 421 грн 78 коп., встановлено факт поставки позивачем та отримання відповідачем електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 № ОЕ-ЕЕ-1-2022/48 на суму 1 831 552 грн 30 коп.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Враховуючи вищевказані обставини, суд прийшов до висновку, що загальна вартість предмета договору значно перевищує 200 тисяч гривень, а тому договір про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 № ОЕ-ЕЕ-1-2022/48 мав бути укладений сторонами із застосуванням процедури, передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі.

З огляду на викладене та враховуючи, що під час укладення спірного договору не було дотримано передбачену Законом України "Про публічні закупівлі" процедуру, а отже договір про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 № ОЕ-ЕЕ-1-2022/4816 суперечить вимогам законодавства, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 по справі № 904/5935/20 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2019 по справі № 910/2197/18.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо виконання умов договору, оскільки спірний договір визнається недійсним з підстав, які існують на момент його укладення, а дії осіб з порушення процедури публічних закупівель шляхом їх ігнорування очевидно не відповідають легітимній меті в демократичному суспільстві, яке шляхом прийняття закону про публічні закупівлі мало мету зробити закупівлі послуг за бюджетні кошти конкурентними та прозорими, заборонивши проведення закупівель без дотримання відповідної конкурсної процедури.

Аналогічні правові позиції наведено у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/3104/18.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов про визнання недійним договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 № ОЕ-ЕЕ-1-2022/48, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОККО Енерджі" та Державним підприємством "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УкрНДПІцивільбуд", визнаються судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, та як наслідок підстави для задоволення первісного позову та стягнення заборгованості на підставі визнаного недійсним договору відсутні.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 № ОЕ-ЕЕ-1-2022/48, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОККО Енерджі" та Державним підприємством "Адміністратор містобудівного кадастру на державному рівні".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО Енерджі" (79056, місто Львів, вулиця Пластова, будинок 1, ідентифікаційний код 32206599) на користь Державного підприємства "Адміністратор містобудівного кадастру на державному рівні" (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50, ідентифікаційний код 02497683) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 07.10.2024

Суддя Н.Плотницька