Рішення

від 25.09.2024 по справі 910/4514/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2024Справа № 910/4514/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 324104,49 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Акуленко А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» з вимогами до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3218143,91 грн, з яких 2894039,42 грн основного боргу, 118391,18 грн 3% річних та 205713,31 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №1521/01 від 26.12.2019 не у повному обсязі оплатив придбану у позивача у липні-серпні 2022 року електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2894039,42 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 118391,18 грн 3% річних та 205713,31 грн інфляційних втрат.

16.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення щодо відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 відкрито провадження у справі №910/4514/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

06.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що в межах справи №910/3071/23 вирішувалось питання про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості придбаної електричної енергії у липні-серпні 2022 року.

06.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

13.05.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі та відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 15.05.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 22.05.2024.

20.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 закрито провадження у справі №910/4514/24 в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» суми основного боргу у розмірі 2894039,42 грн.

У підготовчому засіданні 22.05.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 05.06.2024.

У підготовчому засіданні 05.06.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 17.07.2024.

Не погоджуючись з ухвалою суду про закриття провадження у справі, 03.06.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/4514/24, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі №910/4514/24 та направити справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3218143,91 грн для продовження розгляду до суду першої інстанції.

05.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 про витребування матеріалів справи №910/4514/24 для перегляду ухвали від 22.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 зупинено провадження у справі №910/4514/24 до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» повернуто скаржнику.

15.08.2024 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №910/4514/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 поновлено провадження у справі №910/4514/24, підготовче засідання призначено на 04.09.2024.

У підготовчому засіданні 04.09.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.09.2024.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.09.2024 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання 25.09.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету позивача.

У судовому засіданні 25.09.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» (виробник за «зеленим» тарифом) укладено Договір №1521/01, відповідно до умов якого виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок № 641 або Порядок) (п. 1.1 Договору).

Крім того, за цим Договором гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами (пункт 1.2 Договору №1521/01 від 26.12.2019, яким згідно з Додатковою угодою від 26.02.2021 доповнено Договір).

Відповідно до п. 2.3 Договору №1521/01 від 26.12.2019, виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4 Договору №1521/01 від 26.12.2019, сторони погодили, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.

Пунктом 2.5 Договору №1521/01 від 26.12.2019 передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.

Відповідно до п. 3.1 Договору №1521/01 від 26.12.2019 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору №1521/01 від 26.12.2019).

Відповідно до п. 3.3 Договору №1521/01 від 26.12.2019 (в редакції Додаткової угоди від 26.02.2021) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Пунктом 4.5 Договору №1521/01 від 26.12.2019 встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію.

У пункті 7.4 Договору №1521/01 від 26.12.2019сторони узгодили, що якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).

Постановою НКРЕКП від 20.03.2020 №692 видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка (сонячна електростанція, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, с/рада Башмачанська).

Постановою НКРЕКП від 22.04.2020 №870 установлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01.01.2030.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №1521/01 від 26.12.2019 не у повному обсязі оплатив придбану у позивача у липні-серпні 2022 року електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2894039,42 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 118391,18 грн 3% річних та 205713,31 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором.

Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (продавець за «зеленим» тарифом) на виконання умов Договору №1521/01 від 26.12.2019 у липні 2022 року продав, а відповідач (гарантований покупець) купив електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, на суму 2956167,29 грн, що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії від 31.07.2022.

Крім того, у серпні 2022 року позивач продав, а відповідач (гарантований покупець) купив електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, на суму 2545334,59 грн, що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії від 31.08.2022.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 30 Закону України «Про ринок електричної енергії», виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Пунктом 3.3 Договору №1521/01 від 26.12.2019 (в редакції Додаткової угоди від 26.02.2021) сторони погодили, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Отже, порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом регулюються Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

Відповідно до п. 10.1 Порядку №641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку №641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Таким чином, відповідно до Порядку №641 позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили в пункті 3.3 Договору №1521/01 від 26.12.2019 (в редакції Додаткової угоди від 26.02.2021), що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку №641 або главою 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків на неї, затвердженого постановою Комісії від 13.12.2019 № 2804.

Пунктом 10.4 Порядку №641 встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі, керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку №641.

Отже, з огляду на приписи ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 10.4 Порядку №641, п. 3.3 Договору №1521/01 від 26.12.2019 та ст. 530 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії мало бути виконано після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі №910/15867/21.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у липні 2022 року. Наведена постанова була оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 21.09.2022.

Також встановлено, що постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у серпні 2022 року. Наведена постанова була оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 15.03.2023.

Отже, Державне підприємство «Гарантований покупець» зобов`язано було провести з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у липні 2022 року - у строк до 26.09.2022 року (включно), за поставку електричної енергії у серпні 2022 року - у строк до 20.03.2023 року (включно) (оскільки відповідно до п. 10.4 Порядку №641 строк оплати настає протягом трьох робочих днів з дати саме оприлюднення рішення Регулятора).

Судом встановлено, що 03.03.2022 НКРЕКП було прийнято Постанова №340 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332», відповідно до положень якої «Продавець за «зеленим» тарифом не втрачає членство в балансуючій групі гарантованого покупця у разі нездійснення оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця гарантованому покупцю. Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом пропорційно до неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії.».

Зважаючи на викладене, сторони домовились, що враховуючи форс-мажорну обставину, яка наявна в країні у зв`язку з воєнним станом, замість окремої оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця гарантованому покупцю, Гарантований покупець зменшить рівень розрахунків із Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» пропорційно до неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії.

Такі зменшення відбулись в липні та серпні 2022 року.

Ці обставини зазначені у листах Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» за вих. №49 від 13.10.2022; вих. № 38 від 19.08.2022 та не заперечуються сторонами.

Отже, враховуючи вищезазначені особливості взаєморозрахунків між сторонами у липні-вересні 2022 році, розрахунок заборгованості за липень-грудень 2022 року полягає в наступному:

1. За актом купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» та виробником електроенергії Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» за липень 2022 року за період з 01.07.22 по 31.07.22 було продано 626790,000 кВТ/год на загальну вартість проданої електроенергії 2956167,29 грн. разом з ПДВ.

Оплату за цим актом відповідач здійснив наступним чином: - 14.07.22 в сумі 266739,39 грн., - 25.07.22 в сумі 313715,04 грн., - 29.07.22 в сумі 348260,50 грн.

Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до Акту приймання-передачі за липень 2022 року становить 279755,69 грн.

22 березня 2023 року сторони склали Акт коригування до Акта приймання частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 30.09.2022 за липень 2022 року до договору 1521/01 від 26.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» та Державним підприємством «Гарантований покупець», яким зменшено частку відшкодування на - 661,13 грн. разом з ПДВ.

2. За актом купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» та виробником електроенергії Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» за серпень 2022 року за період з 01.08.22 по 31.08.22 було продано 539682,000 кВТ/год на загальну вартість проданої електроенергії 2545334,59 грн. разом з ПДВ.

Оплату за цим актом відповідач здійснив наступним чином: - 15.08.22 в сумі 467439,77 грн., - 25.08.22 в сумі 375663,19 грн., - 31.08.22 в сумі 370080,68 грн.

Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до Акту приймання-передачі за серпень 2022 року становить 183571,74 грн.

Разом з тим, 21 лютого 2023 року сторони склали Акт коригування до Акта приймання частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 30.09.2022 за серпень 2022 року до договору 1521/01 від 26.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» та Державним підприємством «Гарантований покупець», яким збільшено частку відшкодування на 2897,60 грн. разом з ПДВ.

Відтак, враховуючи часткову оплату відповідачем в сумі 928714,93 грн., та враховуючи суму небалансу 279094,56 грн., на яку відповідно до домовленостей сторін, зменшується рівень розрахунків відповідача, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за липень 2022 року становить 1748357,80 грн.

Також, враховуючи часткову оплату відповідачем в сумі 1213183,64 грн., та враховуючи суму небалансу в 186469,34грн., на яку відповідно до домовленостей сторін, зменшується рівень розрахунків відповідача, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за серпень 2022 року становить 1145681,62 грн.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

При цьому судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» вже зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3797824,06 грн заборгованості за Договором №1521/01 від 26.12.2019 за електроенергію, відпущену у період липень-грудень 2022 року (справа №910/3071/23).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 у справі №910/3071/23, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі №910/3071/23.

Судові рішення у справі №910/3071/23 мотивовані положеннями статей 11, 509, 525, 526, 530, 626-629, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України, статей 30, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, а також наказами Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022, №206 від 15.06.2022.

Розглядаючи спір, судом у справі №910/3071/23 встановлено обставини постачання позивачем відповідачу у період із липня по грудень 2022 року електричної енергії у загальному обсязі 2044500 кВт/год. на загальну суму 10094599,00 грн з ПДВ, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії за липень-грудень 2022 року, а також здійснення відповідачем часткової оплати електроенергії, на загальну суму в розмірі 5707757,51 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Судом у справі №910/3071/23 також з`ясовано, що з урахуванням частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, на яку зменшується сума розрахунків відповідача перед позивачем, за липень, серпень, вересень 2022 року у розмірі 589017,43 грн, що також підтверджується Актами приймання - передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, не оплаченою відповідачем є поставлена позивачем у період із липня по грудень 2022 року електрична енергія на загальну суму 3797824,06 грн (10094599,00 грн - 589017,43 грн - 5707757,51 грн).

Водночас, пославшись на висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі №910/15867/21, суди у справі №910/3071/23 дійшли висновку про те, що строк виконання ДП «Гарантований покупець» зобов`язання щодо остаточного розрахунку за поставку електричної енергії у вересні - грудні 2022 року не настав, станом на час розгляду справи по суті рішення Регулятора (НКРЕКП) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ», за періоди з вересня по грудень 2022 року не затверджені та не оприлюднені НКРЕКП.

Стосовно заборгованості за липень-серпень 2022 року, суди у справі №910/3071/23 зауважили, що розрахунки Державного підприємства «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні здійснюються виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством «Гарантований покупець», з урахуванням показників, визначених наказами Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022, №206 від 15.06.2022.

Суди у справі №910/3071/23 дійшли висновку, що:

- у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», та продовжено Указами Президента України від 14.03.2022 № 133 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 № 341 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»;

- з моменту введення воєнного стану, з урахуванням положень статті 1 Закону України «Про оборону України», в Україні діє особливий період;

- Міненерго здійснює нормативно-правове регулювання відносин у електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які мають відповідати вимогам Конституції та законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватись прийнятими актами Міненерго;

- наказ від 15.06.2022 №206 прийнятий в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії;

- державна реєстрація наказу відбулась відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 12.04.2005 №34/5;

- приймаючи наказ від 15.06.2022 №206 Міненерго реалізувало передбачену компетенцію по регулюванню сталого функціонування підприємства паливо-енергетичного комплексу (ДП «Гарантований покупець») в особливий період, а саме: під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64.

Суди у справі №910/3071/23 дійшли висновку про те, що строк остаточного розрахунку за електричну енергію, поставлену у липні та серпні 2022 року, є таким, що настав.

Одночасно, судами у справі №910/3071/23 було взято до уваги положення наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії», №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом», як регуляторних актів, які визначають обсяги здійснених розрахунків у галузі виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом під час дії особливого періоду, у зв`язку з чим було відмовлено у стягненні з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» заборгованості за придбану електроенергію у липні-серпні 2022 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявне рішення суду (рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 у справі №910/3071/23), яке набрало законної сили, про той самий предмет і з тих самих підстав, які заявлені позивачем і в даній справі №910/4514/24 - стягнення суми основного боргу - заборгованості за липень, серпень 2022 року за Договором №1521/01 від 26.12.2019.

За таких обставин, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 було закрито провадження у справі №910/4514/24 в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» суми основного боргу у розмірі 2894039,42 грн.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» 118391,18 грн 3% річних та 205713,31 грн інфляційних втрат.

Як вбачається з розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, долученого позивачем до позовної заяви, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати за прострочення оплати електроенергії, придбаної у липні 2022 року, за період з 24.09.2022 по 12.04.2024 (інфляцію по лютий 2024 року), а за прострочення оплати електроенергії, придбаної у серпні 2022 року, за період з 18.03.2023 по 12.04.2024 (інфляцію по лютий 2024 року).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Отже, підставою для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат є факт виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання, тоді як судами у справі №910/3071/23 відмовлено у стягненні з Державного підприємства «Гарантований покупець» заборгованості з електроенергії за липень-серпень 2022 року.

З приводу цього суд зазначає, що пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17).

Важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факта.

Питання факта це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19.

У постанові від 10.12.2019 у справі №910/6356/19 зазначено, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

У постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 зазначено, що відповідно до ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що оцінка судами у справі №910/3071/23 положень наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії», №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом», у зв`язку з чим судами у справі №910/3071/23 було відмовлено у стягненні з Державного підприємства «Гарантований покупець» заборгованості за придбану у липні-серпні 2022 року на умовах Договору №1521/01 від 26.12.2019 електроенергію, не є преюдицією, оскільки є правовою оцінкою, наданою судом в межах розгляду справи №910/3071/23.

Суд також зазначає, що Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23, на яку посилається відповідач, виснувала, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» №206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» №140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання - а саме зобов`язання з оплати 100% вартості придбаної у липні та серпні 2022 року електроенергії, що є підставою для нарахування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначені початок періодів прострочення.

Так, як встановлено судом, Державне підприємство «Гарантований покупець» зобов`язано було провести з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у липні 2022 року - у строк до 26.09.2022 року (включно), за поставку електричної енергії у серпні 2022 року - у строк до 20.03.2023 року (включно) (з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, є 117610,64 грн (81006,72 грн 3% річних за період з 27.09.2022 по 12.04.2024 та 36603,92 грн 3% річних за період з 21.03.2023 по 12.04.2024), у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» 3% річних у розмірі 118391,18 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 117610,64 грн.

Розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» інфляційних втрат у розмірі 205713,31 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюра, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» (52001, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Підгородне, вул. Коротка, буд. 46; ідентифікаційний код: 42226449) 3% річних у розмірі 117610 (сто сімнадцять тисяч шістсот десять) грн 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 205713 (двісті п`ять тисяч сімсот тринадцять) грн 31 коп. та судовий збір у розмірі 3879 (три тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) грн 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 07.10.2024.

Суддя О.М. Спичак