Ухвала

від 07.10.2024 по справі 910/12165/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.10.2024Справа № 910/12165/24 Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння" про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор Комплект"

про стягнення 28 712 453,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння" (далі - ТОВ "Нафтогазбуріння") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор Комплект" (далі - ТОВ "Навігатор Комплект") 28 712 453,70 грн, з яких: 27 858 603,73 грн - основна заборгованість, 262 033,96 грн - інфляційні втрати, 110 729,80 грн - 3% річних, 481 086,23 грн - пеня, посилаючись на неналежне виконанням відповідачем умов договору про виконання робіт з буріння від 19.01.2024 №35-37/19-01-24 у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Також разом із позовом ТОВ "Нафтогазбуріння" подало заяву про забезпечення позовної заяви, в якій просило суд накласти арешт на майно та грошові кошти ТОВ "Навігатор Комплект", як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що знаходяться, на рахунках останнього у банках та/або інших фінансових установах, у тому числі на п/р UA323281 6800 0000 0026 0044 3120 1(ПАТ "МТБ БАНК" м. Чорноморськ, код банку 328168) в межах ціни позову у розмірі 28 712 453,70 грн.

В обґрунтування поданої заяви, позивач зазначає, що фінансовий стан відповідача є очевидно назадовільним та вказує на високий рівень ризику щодо неспроможності відповідача виконати свої фінансові зобов`язання перед позивачем, тобто виконання рішення суду може бути унеможливлене. При цьому, незважаючи на належне виконання позивачем робіт за договором, що визнається самим відповідачем, останній ухиляється від сплати заборгованості. Отже, недобросовісна поведінка відповідача та відсутність власних фінансових ресурсів зумовлюють необхідність накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову для реального виконання рішення суду.

04.10.2024 через систему "Електронний суд" та через загальний відділ діловодства суду від ТОВ "Навігатор Комплект" надійшли заперечення на заяву ТОВ "Нафтогазбуріння" про забезпечення позову, посилаючи на її не співмірність, а також вказує на необґрунтованість спірної суми заборгованості за договором. Також відповідач вказує, що перед ним у заявника наявна заборгованість.

Розглянувши вищезазначену заяву ТОВ "Нафтогазбуріння", суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 ГПК України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23, від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

З наведеного вище вбачається, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Предметом позову у цій справі є вимога ТОВ "Нафтогазбуріння" про стягнення з ТОВ "Навігатор Комплект" 28 712 453,70 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про виконання робіт з буріння від 19.01.2024 №35-37/19-01-24 у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Отже, предметом позову є вимоги майнового характеру, а тому в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Як зазначає заявник, між ним та ТОВ "Навігатор Комплект" було укладено договір про виконання робіт з буріння №ВМ 35-37/19-01-24.

На виконання умов договору, ТОВ "Нафтогазбуріння" виконало роботи на загальну суму 68 268 603,73 грн, що підтверджується доданими до позову актами наданих послуг. Вартість виконаних робіт була сплачена відповідачем частково, лише у розмірі 40410000,00 грн. Таким чином, за доводами заявника, сума основної заборгованості за договором становить 27 858 603,73 грн.

У той же час, як вказав заявник, у своєму листі від 11.09.2024 №242/09 відповідач після прийняття робіт заявив про виявлені порушення під час приймання робіт та про завищену їх вартість.

На думку ТОВ "Нафтогазбуріння", така поведінка ТОВ "Навігатор Комплект" є суперечливою та недобросовісною, що є порушенням принципу добросовісності та чесної ділової практики, що спрямована на ухилення виконання своїх грошових зобов`язань.

При цьому, в обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ "Нафтогазбуріння" зазначило, що фінансовий стан відповідача є очевидно назадовільним та вказує на високий рівень ризику щодо неспроможності відповідача виконати свої фінансові зобов`язання перед позивачем, тобто виконання рішення суду може бути утрудненим або взагалі унеможливлене.

Судом встановлено існування прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову.

Так, згідно із статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

При цьому, за приписом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майном згідно із статтею 139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб`єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб`єктів з іншими суб`єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Запропоновані позивачем заходи забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача стосуються майна відповідача.

Також суд відзначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 зі справи №905/448/22.

Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.07.2024 зі справи №916/143/24.

За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів) саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 зі справи №908/2382/21.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, утруднить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення прав заявника, у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення його прав. Вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення буде гарантією реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів у випадку задоволення позову.

Доводи відповідача про необґрунтованість спірної суми заборгованості суд не бере до уваги, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Крім цього, аргументи про наявність фінансових претензій ТОВ "Навігатор Комплект" до ТОВ "Нафтогазбуріння" також не беруться судом до уваги, оскільки не стосуються спірних правовідносин. У випадку наявності такої заборгованості, відповідач не позбавлений звернутися до суду з окремим позовом для захисту своїх порушених прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, оцінюючи доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову в разі задоволення позовних вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та як наслідок про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, внаслідок чого заява ТОВ "Нафтогазбуріння" про забезпечення позову підлягає задоволенню в межах ціни позову в розмірі 28 712 453,70 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння" про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор Комплект" (03142, місто Київ, вулиця Малинська, будинок 2-А; ідентифікаційний код 34644874) в межах ціни позову у розмірі 28 712 453 (двадцять вісім мільйонів сімсот дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят три) грн 70 коп.

3. Стягувач за ухвалою суду: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння" (03142, місто Київ, вулиця Малинська, будинок 2-А; ідентифікаційний код 40993322).

4. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор Комплект" (03142, місто Київ, вулиця Малинська, будинок 2-А; ідентифікаційний код 34644874).

5. Ухвала підлягає негайному виконанню, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений статтею 256 ГПК України

СуддяСергій Миколайович Мудрий