Рішення

від 17.09.2024 по справі 910/7592/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2024Справа № 910/7592/24 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ менеджмент групп"

2) Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача-1: не з`явилися;

від відповідача-2: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ менеджмент групп" (далі - Товариство, відповідач-1) та Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Відділ, відповідач-2), в якому просила:

1) припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством у зв`язку зі звільненням її із займаної посади директора відповідача за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з 08.03.2024;

2) зобов`язати Відділ внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як керівника Товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.07.2024. Надано відповідачам строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

З метою повідомлення відповідачів 1, 2 про розгляд справи судом та про їх право подати відзиви на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), копії ухвал суду про відкриття провадження у справі №910/7592/24 від 24.06.2024 були направлені судом: відповідачу-1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600274399950 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.06.2024: АДРЕСА_1 , а відповідачу-2 - до його електронного кабінету в системі "Електронний суд."

З повідомлення про доставлення процесуального документа вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 24.06.2024 у справі №910/7592/24 була надіслана Відділу в його електронний кабінет 26.06.2024 о 12:23. Відповідне повідомлення було отримане судом 26.06.2024 о 12:37.

Разом із цим, копія вищезазначеної ухвали, адресована Товариству, була повернута до суду без вручення у зв`язку із "відсутністю адресата за вказаною адресою", що підтверджується довідкою Ф.20 від 06.07.2024.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суд іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 годин, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, днем вручення відповідачу-1 ухвали про відкриття провадження у справі є 06.07.2024, а відповідачу-2 - 26.06.2024

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

У зв`язку із зазначеним, господарський суд зазначає, що відповідачі 1, 2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/7592/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що Товариство та Відділ були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі №910/7592/24 та про їх право на подання відзивів на позовну заяву ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 відкладено підготовче засідання у справі №910/7592/24 на 06.08.2024.

Відповідачі не скористалися правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзивів на позов, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору на адресу суду не направляли.

При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).

Приймаючи до уваги те, що Товариство та Відділ належним чином були повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 закрито підготовче провадження та призначити справу №910/7592/24 до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 17.09.2024.

У судове засідання 17.09.2024 відповідачі 1, 2 не з`явилися, хоча про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивач підтримав позовні вимог, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 17.09.2024 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.04.2011 проведено державну реєстрацію Товариства (номер запису: 10701020000043218).

Рішенням Загальних зборів учасників Товариства, що оформлено протоколом №1 від 16.10.2019, вирішено, зокрема вирішено з 01.09.2011 призначити на посаду директора ОСОБА_1 .

Разом із цим, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази укладення з позивачем трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною 12 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон №2275-VIII). Учасники справи не стверджували про існування таких обставин.

Відповідно Статуту, затвердженого загальними зборами учасників, оформлене протоколом №1 від 22.03.2011 (далі - Статут), та інформації з витягу з Єдиного державного реєсту юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Товариства є ОСОБА_1 , засновниками (учасниками) товариства є: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ).

Позивачем як директором Товариства складено повідомлення про проведення позачергових загальних зборів Товариства, проведення яких призначено на 26.04.2024 о 10:00 за адресою: АДРЕСА_4 .

У вказаному повідомленні також визначено порядок денний: 1) обрання Голови позачергових загальних зборів Товариства та 2) звільнення ОСОБА_1 з посади голови товариства.

06.03.2024 примірники повідомлення про проведення позачергових загальних зборів Товариства та заяви від 12.02.2024 про звільнення з посади директора за власним бажанням з 08.03.2024 на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України були направлені на адреси учасників відповідача-1, що підтверджується:

на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) - описом в цінний лист та накладною АТ "Укрпошта" за №0314821841849 від 06.03.2024;

на адресу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) - описом в цінний лист та накладною АТ "Укрпошта" за №0314821841814 від 06.03.2024;

на адресу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) - описом в цінний лист та накладною АТ "Укрпошта" за №0314821841822 від 06.03.2024.

Призначені на 26.04.2024 позачергові загальні збори Товариства не відбулися у зв`язку з неявкою учасників, що підтверджується актом про неявку №10 від 26.104.2024.

Враховуючи те, що з незалежних від позивача причин, загальні збори учасників відповідача-1 не змогли розглянути питання щодо припинення трудових відносин директора Товариства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством, тобто спірні правовідносини випливають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 та від 14.06.2023 у справі №448/362/22.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначено Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон №2275-VIII).

Частиною 13 статті 39 Закону №2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина 1 статті 98 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №2275-VIII рішення загальних зборів учасників товариства про обрання та припинення повноважень виконавчого органу не можуть прийматись шляхом опитування.

Як було раніше встановлено, виконавчим органом товариства, що здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства є директор, який призначається Загальними зборами Учасників Товариства (пункт 9.7. Статуту).

Статтею 31 Закону №2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону №2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

До компетенції Загальних зборів Учасників Товариства належать утворення (обрання) та відкликання виконавчого органу Товариства (пункт г абзацу 2 пункту 9.2. Статуту).

Пунктом 9.4. Статуту передбачено, що позачергові Загальні збори Учасників Товариства можуть скликатися на вимогу виконавчого органу Товариства.

Повідомлення про засідання Загальних зборів Учасників повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання Загальних зборів Учасників Товариства (абзац 3 пункту 9.4. Статуту).

Положеннями частин 2-5 та 11 статті 32 Закону №2275-VIII передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини 1, частина 7 статті 31 Закону №2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина 13 статті 39 Закону №2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина 1 статті 99 ЦК України, пункт 7 частини 2 статті 30 Закону №2275-VIII, підпункт "г" пункту 9.2. Статуту). При цьому, директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону №2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.

Як було раніше зазначено, позивачем як директором Товариства складено повідомлення про проведення позачергових загальних зборів Товариства, проведення яких призначено на 26.04.2024 о 10:00 за адресою: АДРЕСА_4 .

У вказаному повідомленні також визначено порядок денний: 1) обрання Голови позачергових загальних зборів Товариства та 2) звільнення ОСОБА_1 з посади голови товариства.

Більше як за 30 днів до запланованої дати Загальних зборів Учасників Товариства 06.03.2024 примірники повідомлення про проведення позачергових загальних зборів Товариства та заяви від 12.02.2024 про звільнення з посади директора за власним бажанням з 08.03.2024 на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України були направлені на адреси учасників відповідача-1, зазначені у Єдиному державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується:

на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) - описом в цінний лист та накладною АТ "Укрпошта" за №0314821841849 від 06.03.2024;

на адресу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) - описом в цінний лист та накладною АТ "Укрпошта" за №0314821841814 від 06.03.2024;

на адресу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) - описом в цінний лист та накладною АТ "Укрпошта" за №0314821841822 від 06.03.2024.

За частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21 тощо).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач дотримався порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, визначеного Статутом та Законом №2275-VIII. Про інші порушення процедури скликання загальних зборів відповідачами не повідомлено та не встановлено судом.

Дотриманню процедури скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю щодо припинення повноважень директора, визначеної статтями 32, 39 Закону №2275-VIII, кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути відповідну заяву директора.

Разом із цим, призначені на 26.04.2024 позачергові загальні збори Товариства не відбулися у зв`язку з неявкою учасників, що підтверджується актом про неявку №10 від 26.104.2024.

Станом на момент розгляду даної справи заява позивача про припинення повноважень директора не розглянута, відповідне рішення не прийнято. Доказів протилежного матеріали справи не містять та не було спростовано відповідачами.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Отже, неявка учасників/не прийняття рішення учасниками Товариства на загальних збори учасників є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

Отже, у відповідності до вищенаведених норм закону та практики їх застосування Верховним Судом, суд зазначає, що таке порушене право підлягає поновленню в судовому порядку, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги позивача в частині визнання припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Відділу внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як керівника Товариства, суд зазначає наступне.

Вимогу позивача щодо виключення з ЄДР запису про директора товариства у господарській юрисдикції необхідно розглядати разом із вимогою про визнання трудових відносин припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність і ефективність обох зазначених вимог має оцінюватися судом під час розгляду справи по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22.

У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

За приписами частини 2 статті 5 ГПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ. В цій частині Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 не відступила від вказаного висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з Товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1, суд дійшов висновку про те, що вимога щодо зобов`язання Відділу внести відповідний запис є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв`язку з чим така позовна вимога підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати суд покладає на відповідача-1, з вини якого виник спір.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Святошинським РВ ГУДМС України в м. Києві 04.10.2012; адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ менеджмент групп" (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 2, квартира 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 37634738) у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ менеджмент групп" з 08.03.2024.

3. Зобов`язати Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 15; ідентифікаційний код 37401206) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Святошинським РВ ГУДМС України в м. Києві 04.10.2012; адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ менеджмент групп" (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 2, квартира 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 37634738).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ менеджмент групп" (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 2, квартира 4; ідентифікаційний код 37634738) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Святошинським РВ ГУДМС України в м. Києві 04.10. 2012; адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 07.10.2024.

Суддя С.М. Мудрий