Рішення

від 07.10.2024 по справі 910/9585/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024Справа № 910/9585/24Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, село Нові Петрівці, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 85, Ідентифікаційний код юридичної особи 31484879) до за участю проКомунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва (04073, місто Київ, ПРОВУЛОК КУРЕНІВСЬКИЙ, будинок 15-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 05465258) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (03151, місто Київ, вул.Святослава Хороброго, будинок 11-А) стягнення збитків у розмірі 197 073 грн. 21 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва (надалі також - «Відповідач») про стягнення збитків у розмірі 197 073 грн. 21 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення збитків, завданих внаслідок пошкодження транспортного засобу марки «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , завданого Відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9585/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

21.08.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 року залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (03151, місто Київ, вул.Святослава Хороброго, будинок 11-А).

30.08.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

03.09.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 28.08.2024 року.

13.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи надійшли пояснення по справі.

17.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення на пояснення Третьої особи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.08.2024 року була направлена до електронного кабінету Сторін у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа Сторонам.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» є власником транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2015 року випуску. (а.с.35)

З огляду на матеріали справи, 25.08.2020 року по вул. Велика кільцева дорога, біля повороту на Пущу Водицю у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД», під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 05.07.2021 року по справі №756/4018/21 провадження в справі на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 124914 від 25.02.2021 про притягнення ОСОБА_2 , який працює головним інженером КП ШЕУ Оболонського району м. Києва, до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. (а.с.7-8)

У вказаній постанові зазначено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 25.02.2021 серії ДПР № 18 від 1124914, 25.08.2020 о 06:00 год. в м. Києві по вул. Велика кільцева дорога, біля повороту на Пущу Водицю, ОСОБА_2., будучи головним інженером у КП ШЕУ Оболонського району та відповідальним за експлуатаційний стан та утримання вулично-шляхової мережі, не вжив заходів щодо огородження відкритого люку шляхового колодязя на проїзній частині дороги, чим порушив вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху, що стало супутньою причиною ДТП за участі транспортного засобу - легкового автомобілю марки «Fiat», моделі «Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП. Дії ОСОБА_2 особою, яка вповноважена на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч. 4 ст. 140 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП не визнав та пояснив, що 25.02.2021 на нього, як на посадову особу було складено протокол про адміністративне правопорушення через 6 місяців після настання дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, зазначив, що 25.08.2020 при здійсненні об`їзду вулично-шляхової мережі, недоліків, а саме відкритого люку не було виявлено, що підтверджується копією журналу.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомив, що 25.08.2020 керуючи транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Fiat», моделі «Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в м. Києві в бік Пущі Водиці, перестроювався в лівий ряд на поворотна ліво відчув сильний удар, після чого транспортний засіб почало крутити та вдарило у відбійник. Вийшовши з легкового автомобілю ОСОБА_1. помітив відкритий люк з якого витікала вода, а кришка від люку лежала поруч.

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку №20/21 від 16.03.2021 року, складеного Суб`єктом підприємницької діяльності Мукієвським М.М., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 252 073 грн. 21 коп. (а.с.10-33)

10.08.2022 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №178 з вимогою відшкодувати завдану шкоду у розмірі 252 073 грн. 21 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 10.02.2022, накладної. (а.с.36-38)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач є балансоутримувачем вул. Велика кільцева дорога у м. Києві та внаслідок його бездіяльності щодо утримання й ремонту вуличної закритої зливної каналізації автомобілю Позивача було завдано матеріальну шкоду. За таких підстав, просить суд стягнути з Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва на його користь збитки у розмірі 197 073 грн. 21 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Відповідач дійсно є балансоутримувачем ділянки дороги, з певними її елементами (перелік яких наведено вище) де 25.08.2020 сталася ДТП за участі транспортного засобу Позивача (по вулиці Велика кільцева дорога, біля повороту на Пущу Водицю) та в межах статутних обов`язків забезпечує балансове утримання зливоприймальних та оглядових колодязів, які є частиною системи водовідведення. Проте, Відповідач, в межах прийнятих на баланс елементів ділянки автомобільної дороги, в тому числі з оглядовими та зливоприймальними колодязями, не відповідає за каналізаційне водовідведення, оскільки така функція не покладена на Відповідача. Труба відведення води від зливоприймального до оглядового колодязя та водовідвідна труба (Д=1,4 м.), що здійснює функцію приймання стічної води, яка транспортується із зливоприймального колодязя по трубі відведення води до оглядового колодязя, та забезпечує відведення такої стічної води, не перебувають на балансовому утримання Відповідача, а тому останній не відповідає за їх утримання та ремонт. Відповідно до Акту приймання-передачі з державної власності зі сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України у комунальну власність територіальної громади м. Києва, не приймались з балансу Служби автомобільних доріг у Київській області та не закріплювались за комунальними підприємствами елементи, а саме: системи водовідведення (труба відведення води від зливоприймального до оглядового колодязя та водовідвідна труба), отже балансоутримувачем є Служба автомобільних доріг у Київській області. Як вбачається із позовних матеріалів, Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження того, що зливоприймальний та оглядний колодязі, як елементи автомобільної дороги, що перебували на балансовому утриманні Відповідача не функціонували належним чином, на момент вчинення ДТП, і що саме несправність (неналежне функціонування) вказаних елементів дороги стала причиною заповнення оглядового колодязя водою та відкриття каналізаційного люка під тиском води. На момент прийняття частини автомобільної дороги де сталася ДТП з відповідними її елементами на балансове утримання Відповідачем (31.07.2020), всі елементи дороги були у задовільному стані, а тому станом на дату ДТП (25.08.2020) ці елементи дороги (зливоприймальний колодязь та оглядний колодязі) не могли бути забиті, щоб це унеможливило належну роботу вуличної зливної каналізації. Отже, за таких обставин можна дійти висновку, що матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів наявності вини Відповідача, яка полягає у зриві люка з оглядового колодязя під напором води через неналежне обслуговування та причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю Відповідача та збитками (майнової шкоди), який Позивач зазнав внаслідок вказаного ДТП, а тому позовні вимоги про відшкодування таких збитків за рахунок Відповідача є безпідставними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.08.2020 року по вул. Велика кільцева дорога, біля повороту на Пущу Водицю у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД», під керуванням ОСОБА_1 .

Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного, безперервного та зручного руху транспортних засобів; орган управління - орган, призначений для управління автомобільними дорогами (вулицями), забезпечення їх функціонування, розвитку та фінансування; споруди дорожнього водовідводу - споруди, призначені для відводу поверхневих та ґрунтових вод від земляного полотна та проїзної частини (бокові канави, водовідвідні канави, нагірні канави, водопропускні труби, відкриті та закриті дренажні системи, зливова каналізація тощо).

Відповідно до статті 16 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Пунктом 1 частини першої 1статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що елементами благоустрою є покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ст. 17 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода або несвоєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою людини, яка перебуває у невідкладному стані сталася з їх вини.

У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Правила) встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг,вулиць, залізних переїздів.

Указані правила є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів і користувачів (п. 1 Правил).

Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху встановлює ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану". Ці вимоги ДСТУ 3587-97 є обов`язковими.

Автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.

Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року (далі - Єдині правила), ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління "Укравтодору", а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (пункт 11 розділу 2 "Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій" Єдиних правил).

Отже, якщо балансоутримувач дороги який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, допустив бездіяльність, це є підставою для покладення на нього обов`язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 639/2132/18 та у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №916/2586/18.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 574 від 07.04.2020 року, затверджено Акт приймання -передачі з державної власності зі сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України у комунальну власність територіальної громади м. Києва ділянок автомобільних доріг Т-10-27 Київське Півкільце км 10+600 -км 12+420, км 14+360 - км 16+980, Т-10-39 Гостомельське шосе - проспект Маршала Рокосовського км 0+000 - км 7+316. (а.с.79)

Згідно з Актом приймання - передачі до складу автомобільної дороги Т-10-39 Гостомельське шосе - проспект Маршала Рокосовського км 0+000 - км 7+316, що передається до Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, належить:

- проїзна частина протяжністю 7316 м, загальною площею 193946 м2;

- тротуар та пішохідна зона, загальною площею 31479 м2;

- бар`єрна металеве огородження довжиною 2707 пог.м.;

- огородження «Нью - Джерсі» довжиною 6935 пог.м.;

- підтримуюча стінка довжиною 90,12 пог.м.;

- оглядові колодязі у кількості 101 шт.;

- зливоприймальні колодязі у кількості 51 шт.;

- бортовий камінь гранітний довжиною 2445 м;

- бортовий камінь бетонний довжиною 3995м;

- пішохідні мости у кількості 3 шт., загальною довжиною 82,89 пог.м.;

- зовнішнього освітлення протяжністю 19670 м. (а.с.80-84)

09.07.2020 року Департаментом комунальної власності м. Києва прийнято наказ №335 «Про закріплення за КП ШЕУ Оболонського району м. Києва ділянок автомобільних доріг загального користування державного значення», згідно з яким за КП ШЕУ Оболонського району м. Києва закріплено на праві господарського відання ділянки автомобільних доріг загального користування державного значення, а саме:

1. Автомобільна дорога Т-10-39 Гостомельське шосе - проспект Маршала Рокосовського км 0+000-км 7+316

1.1. Проїзна частина: довжина покриття автомобільної дороги - 7316 м; площа покриття 19 3946 м2;

1.2. Площа тротуарів та пішохідних доріжок - 31 479 м2;

1.3. Бар`єрне металеве огородження довжиною 2707 пог.м.;

1.4. Огородження «Нью - Джерсі» довжиною 6935 пог.м.;

1.5. Підтримуюча стінка довжиною 90,12 пог.м.;

1.6. Шумозахисний екран - 447,72 пог.м.

1.7. Оглядові колодязі - 101 од.

1.8. Зливоприймальні колодязі - 51 шт.;

1.9 Бортовий камінь гранітний - 2445 м;

1.10 Бортовий камінь бетонний 3995 м. (а.с.63-64)

31.07.2020 року комісією КП ШЕУ Оболонського району м. Києва було прийнято від Державного агентства автомобільних доріг України за Актом приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів автомобільну дорогу загального користування державного значення Т-10-39 Гостомельське шосе - проспект Маршала Рокосовського у задовільному стані. (а.с.61)

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що саме Комунальне підприємство «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва є балансоутримувачем дороги, на якій сталась ДТП за участю автомобіля Позивача.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 05.07.2021 року по справі №756/4018/21 провадження в справі на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 124914 від 25.02.2021 про притягнення ОСОБА_2 , який працює головним інженером КП ШЕУ Оболонського району м. Києва, до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. (а.с.7-8)

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

У постанові Оболонського районного суду міста Києва від 05.07.2021 року по справі №756/4018/21 зазначено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 25.02.2021 серії ДПР № 18 від 1124914, 25.08.2020 о 06:00 год. в м. Києві по вул. Велика кільцева дорога, біля повороту на Пущу Водицю, ОСОБА_2 , будучи головним інженером у КП ШЕУ Оболонського району та відповідальним за експлуатаційний стан та утримання вулично-шляхової мережі, не вжив заходів щодо огородження відкритого люку шляхового колодязя на проїзній частині дороги, чим порушив вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху, що стало супутньою причиною ДТП за участі транспортного засобу - легкового автомобілю марки «Fiat», моделі «Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП. Дії ОСОБА_2 особою, яка вповноважена на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч. 4 ст. 140 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП не визнав та пояснив, що 25.02.2021 на нього, як на посадову особу було складено протокол про адміністративне правопорушення через 6 місяців після настання дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, зазначив, що 25.08.2020 при здійсненні об`їзду вулично-шляхової мережі, недоліків, а саме відкритого люку не було виявлено, що підтверджується копією журналу.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомив, що 25.08.2020 керуючи транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Fiat», моделі «Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в м. Києві в бік Пущі Водиці, перестроювався в лівий ряд на поворот на ліво відчув сильний удар, після чого транспортний засіб почало крутити та вдарило у відбійник. Вийшовши з легкового автомобілю ОСОБА_1 помітив відкритий люк з якого витікала вода, а кришка від люку лежала поруч.

Як видно з наведеного протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 було інкриміновано невжиття заходів огородження відритого люку колодязю на ділянці дороги. Однак, умисність дій як і вчинення їх з необережності спростовується як наданими поясненнями ОСОБА_2 так і поясненнями потерпілого ОСОБА_1 . Зокрема, ОСОБА_2 пояснив, що ділянку дороги оглядають кожного дня, про що заносяться відомості до відповідного журналу. Копії вказаного журналу було надано також ОСОБА_2 і судовому засіданні. Потерпілий же ОСОБА_1 повідомив, що коли він рухався на машині, на дорозі була вода, люка не було видно. Лише після того як він потратив в люк то побачив, що той відкритий, а з люка тече вода. Ці обставини підтверджуються і наданими суду фотознімками з місця події.

Наведені пояснення ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , як і надані останнім документи (копії посадових інструкцій, копії журналів тощо) свідчать, що дорожньо-транспортна подія не пов`язана з невиконанням чи неналежним виконанням посадових обов`язків ОСОБА_2 як головного інженера КП ШЕУ Оболонського району м. Києва, оскільки кришка люка відкрилась під тиском води, яка була накопичена в колодязі в результаті рясних опадів того дня. При цьому суд позбавлений можливості перевірити в рамках даної справи стан каналізаційного стоку, саме який було закрито люком, бо особі, яка притягується до відповідальності, було висунуто звинувачення саме в неогороджені відкритого люку, а не відповідність технічним умовам стану каналізаційного стоку.

Відповідно до ч. 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що у постанові Оболонського районного суду міста Києва від 05.07.2021 року по справі №756/4018/21 не встановлено у діях ОСОБА_2 , який працює головним інженером КП ШЕУ Оболонського району м. Києва, складу адміністративного правопорушення, за наслідками чого провадження в справі на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 124914 від 25.02.2021 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, Суд зазначає, що при розгляді справи Господарським судом міста Києва про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, обставини відсутності складу адміністративного правопорушення є обов`язковими відповідно до ч. 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, Суд звертає увагу, що причиною пошкодження транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД», під керуванням ОСОБА_1 , стало накопичення рясних опадів в колодязі 25.08.2020, внаслідок чого кришка люка відкрилась під тиском води, що встановлено у постанові Оболонського районного суду міста Києва від 05.07.2021 року по справі №756/4018/21.

Правила технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №30 від 05.07.1995, встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання та водовідведення міст та інших населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - виробники).

Згідно з п.12.1.1 Правил каналізаційна мережа повинна забезпечити безперебійне і надійне приймання та відведення стічних вод з території населеного пункту до місця їх очищення та використання в різних цілях.

Згідно з п.12.1.2 Правил завданнями технічної експлуатації каналізаційної мережі є:

нагляд за станом і збереженням мережі, пристроїв та обладнання на ній; технічне утримання мережі, ліквідація засмічень, затоплень;

поточний і капітальний ремонти, ліквідація аварій;

контроль і нагляд за експлуатацією каналізаційних мереж і споруд споживачів;

нагляд за будівництвом та приймання в експлуатацію нових ліній мережі, споруд на ній і споживацьких приєднань;

ведення технічної документації та звітності;

вивчення мережі, складання перспективних планів реконструкції та розвитку мережі.

Роботи з технічної експлуатації каналізаційної мережі покладаються на служби, які залежно від довжини мережі і обсягів робіт можуть бути створені як ділянки і служба мережі, а у великих містах - як самостійні виробничі підприємства з експлуатації каналізаційних мереж з поділом на районні експлуатаційні ділянки каналізаційних мереж. (п.12.1.3 Правил)

У п.12.2.1, 12.2.2 Правил визначено, що технічне обслуговування мережі передбачає зовнішній і внутрішній (технічний) огляди мережі і споруд на ній: дюкерних і з`єднувальних камер, колодязів, напірних і самоплинних трубопроводів (колекторів), аварійних випусків, естакад і водопропускних труб під каналізаційними трубопроводами тощо.

Зовнішній огляд мереж виконують не рідше одного разу на місяць шляхом обходу трас ліній мережі і огляду зовнішнього стану пристроїв і споруд мережі.

При зовнішньому огляді опускання людей а колодязі не дозволяється.

Згідно з п.п.12.2.16 Привал під час підготовки до експлуатації мережі в паводковий період необхідно виконати:

обстеження внутрішніх систем каналізації в будинках, що перебувають у зоні можливого затоплення, і вжити попереджувальних заходів проти затоплення через каналізаційну мережу;

обстеження аварійних випусків, дюкерів і водопропускних труб;

герметизацію (встановлення на повсть) кришок на каналізаційних колодязях, що перебувають у зоні можливого затоплення;

перевірку справності відкачувальних механізмів;

розробку графіка цілодобового чергування на період паводка в найбільш небезпечних районах можливого затоплення.

За 4-5 діб перед паводком усі аварійні випуски повинні бути перевірені і закриті, про що треба сповістити структурні підрозділи з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а кришки каналізаційних колодязів встановлені на повсть. (12.2.17 Правил)

На час паводка призначають цілодобове чергування відповідальних осіб і аварійних бригад, очищених засобами для відкачування води. (12.2.18 Правил)

При цьому, у Правилах технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71, зазначено, що підземні споруди - це теплові камери, прохідні та напівпрохідні канали, колектори і колодязі.

Таким чином, каналізаційні мережі є підземними спорудами та, відповідно, не є частиною дороги (дорожнього покриття), тоді як люк оглядового колодязя є елементом дорожнього покриття, оскільки не задіюється в експлуатації теплових й каналізаційних мереж, а забезпечує доступ до мереж в разі необхідності.

Згідно з Актом приймання - передачі з державної власності зі сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України у комунальну власність територіальної громади м. Києва ділянок автомобільних доріг Т-10-27 Київське Півкільце км 10+600 -км 12+420, км 14+360 - км 16+980, Т-10-39 Гостомельське шосе - проспект Маршала Рокосовського км 0+000 - км 7+316 Комунальному підприємству «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва було передано автомобільну дорогу Т-10-39 Гостомельське шосе - проспект Маршала Малиновського км 0+000-км 7+316, а саме:

- проїзна частина протяжністю 7316 м, загальною площею 193946 м2;

- тротуар та пішохідна зона, загальною площею 31479 м2;

- бар`єрна металеве огородження довжиною 2707 пог.м.;

- огородження «Нью - Джерсі» довжиною 6935 пог.м.;

- підтримуюча стінка довжиною 90,12 пог.м.;

- оглядові колодязі у кількості 101 шт.;

- зливоприймальні колодязі у кількості 51 шт.;

- бортовий камінь гранітний довжиною 2445 м;

- бортовий камінь бетонний довжиною 3995м;

- пішохідні мости у кількості 3 шт., загальною довжиною 82,89 пог.м.;

- зовнішнього освітлення протяжністю 19670 м. (а.с.80-84)

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження передачі Комунальному підприємству «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва й закріплення за Відповідачем на праві господарського відання каналізаційних мереж в м. Києві по вул. Велика кільцева дорога, біля повороту на Пущу Водицю, а також покладення на Відповідача зобов`язань з технічної експлуатації каналізаційної мережі.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва на його користь збитки у розмірі 197 073 грн. 21 коп.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє відповідача від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Виходячи з викладеного, шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, відшкодовується на підставі статті 1174 цього Кодексу.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, Суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

За таких підстав, Суд зазначає, що Позивачем в установленому статтями 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки та/або бездіяльності Відповідача у вигляді незабезпечення справної роботи каналізаційних мереж під час опадів 25.08.2020 у м. Києві, внаслідок чого відбулось накопичення рясних опадів в колодязі 25.08.2020 й , відкриття кришки люка під тиском води, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою Відповідача, оскільки не доведено саме вини Відповідача у їх понесенні позивачем, які і не доведено, що Позивачем вчинялись дії на їх уникнення. Крім того, при розгляді даної справи Судом встановлено, що Відповідач не є балансоутримувачем підземних каналізаційних мереж, де відбулось накопичення опадів.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 197 073 грн. 21 коп., вини Відповідача у заподіянні збитків. З огляду на те, що Суд прийшов до висновку про недоведеність Позивачем причинного зв`язку між заподіяною шкодою та поведінкою Відповідача, вини Відповідача, Судом не досліджується питання щодо розміру завданого збитку.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» до Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва про стягнення збитків у розмірі 197 073 грн. 21 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» до Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва про стягнення збитків у розмірі 197 073 грн. 21 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 жовтня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин